З життя Провідника: Степан Бандера і 5 пластовий курінь імені князя Ярослава Осмомисла в Стрию

282
Пластуни Юліан Гошовський і Степан Бандера. 1924 р. З фондів Музею родини Бандерів у Стрию.
Пластуни Юліан Гошовський і Степан Бандера. 1924 р. З фондів Музею родини Бандерів у Стрию.

«Кожде поколїнє відповідає за
прикмети тїла і духа слїдуючого поколїня»
Іван Боберський

100 років тому, 1 жовтня 1922 р., Степан Бандера став пластуном. Його прийнято до 5-го пластового куреня імені князя Ярослава Осмомисла в гурток «Вовк». Сьогодні, незважаючи на появу низки праць про Степана Бандеру його життєвий шлях ще не став предметом глибокого дослідження істориків. У цьому контексті мало вивченими залишаються окремі аспекти біографії, зокрема роль у створенні та розбудові спортивних і пластових гуртків, участь у громадському житті Стрия та Львова у міжвоєнні роки, хоча саме завдяки організації «Пласт», Організації вищих кляс українських ґімназій (ОВКУҐ), товариству «Луг» та інших Степан Бандера зумів набути великого досвіду, яким пізніше скористався перебуваючи в лавах націоналістичного підпілля 1930–50-х років.

Степан Бандера упродовж 1922–1930 рр. був членом організації «Пласт», зокрема брав участі в роботі 5-го пластового куреня імені князя Ярослава Осмомисла та 2-го куреня старших пластунів «Червона Калина» у Стрию та Львові.

Свідоцтво про відхід Степана Бандери з 5-го куреня імені князя Ярослава Осмомисла. Стрий, 3 жовтня 1927 р. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.
Свідоцтво про відхід Степана Бандери з 5-го куреня імені князя Ярослава Осмомисла. Стрий, 3 жовтня 1927 р. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.

Навчаючись у стрийській гімназії у 1919–1927 рр., Степан Бандера активно поринув у громадську та політичну роботу. Цьому сприяла діяльність організації «Пласт», яка займалася патріотичним вихованням української молоді. В автобіографії про свою участь у пластовому русі Степан Бандера у квітні 1959 р. писав таке: «До Пласту я належав від 3-ої ґімназійної кляси (від 1922 р.); у Стрию був у 5-му пластовому курені ім[ені] кн[язя] Ярослава Осьмомисла, а після матури – в 2-му курені старших пластунів «Загін Червона Калина», аж до заборони Пласту польською державною владою в 1930 р. (Мої попередні старання вступити до Пласту в 1-ій, згл[ядно] 2-ій клясі були безуспішні через ревматизм суглобів, на який я хворів від раннього дитинства, не раз не міг ходити, і в 1922 р. був ок[оло] два місяці в лічниці на водну пухлину в коліні)». Так стисло описано значний період життя, що суттєво вплинув на характер майбутнього Провідника ОУН.

На жаль, першу облікову картку члена організації Степана Бандери за 1922 р. виявити не вдалося. В цей період пластова організація щойно починала відновлювати діяльність, перервану Першою світовою війною, тому звіти осередки складали і надсилали до Верховної пластової команди (ВПК) до Львова нерегулярно. Проте зберігся пізніший документ, який свідчить, що Степан Бандера був прийнятий до 5-го пластового куреня імені князя Ярослава Осмомисла в гурток «Вовк». Ця подія сталася 1 жовтня 1922 р. У документі зазначена дата складання пластової присяги та першого пластового іспиту – 26 лютого 1923 р. Це підтверджується й пізнішою обліковою карткою Степана Бандери – члена пластового куреня «Червона Калина».

Посвідка, видана Степану Бандері про те, що він за заощаджені гроші купив пластовий однострій та мандоліну. Стрий, 28 травня 1928 р. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.
Посвідка, видана Степану Бандері про те, що він за заощаджені гроші купив пластовий однострій та мандоліну. Стрий, 28 травня 1928 р. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.

Невід’ємною складовою виховання юнаків 5-го пластового куреня були мандрівки і табори, що відбувалися переважно в околицях міста Стрия та в Карпатах. 12–14 липня 1924 р. Степан Бандера взяв участь у першій обласній пластовій зустрічі на «Писаному Камені» біля Косова (тепер – Косівський р-н Івано-Франківської обл.). Керував нею Северин Левицький. За наказом Верховної пластової команди (обрана на Верховному пластовому з’їзді 14 квітня того ж року), 12 липня о 1200 на пункті «1222» вишикувалися пластові полки зі Львова, Стрия, Станіславова (Івано-Франківська), Перемишля, Тернополя, Золочева, Яворова, Калуша та інших міст. Всього на зустріч прибуло близько 100 представників. Стрийська делегація, до складу якої входили Степан Бандера, Ярослав і Роман Раки, Ярослав Падох, Угрин, Яросевич, виконуючи наказ ВПК, до потрібного місця діставалася 10 днів. Маршрут пролягав через Ворохту (тепер – Яремчанської міськради Івано-Франківської обл.) та Криворівню (тепер – Верховинського р-ну Івано-Франківської обл.). Дорогою пластунів застала велика буря. Однак, незважаючи на перешкоди, 14–15-літні юнаки виконали поставлене завдання. Якою ціною це вдалося стриянам свідчить хоча б те, що жоден з них не повернувся додому з уцілілими черевиками.

До програми зустрічі входили теренова гра, вправи з сигналізації, дві ватри, обговорення суспільно-політичної ситуації на українських землях, в Європі та ін. З доповідями виступили Северин Левицький, Іван Чмола, Михайло Горбовий з Косова, Петро Козіцький, Петро П’ясецький, Іван Чепига (редактор журналу «Український Пласт», який виходив друком в Станіславові) та ін.

Степан Бандера брав участь і в інших заходах, до яких долучався або які безпосередньо проводив 5-й пластовий курінь імені князя Ярослава Осмомисла. Це засвідчують численні фотографії, які збереглися. Наприклад, на одній із них, датованій 1925 р., бачимо Степана Бандеру з пластунами на залізничній станції у с. Любинці під час мандрівки до с. Розгірче (тепер – села Стрийського р-ну Львівської обл.).

Посвідка, видана Степану Бандері про те, що він здав пластову вмілість з картографії. Стрий, 29 травня 1928 р. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.
Посвідка, видана Степану Бандері про те, що він здав пластову вмілість з картографії. Стрий, 29 травня 1928 р. З фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові.

Завершивши навчання у стрийській гімназії, у вересні 1928 р. Степан Бандера переїхав до Львова, де записався на агрономічний відділ сільськогосподарсько-лісничого факультету Львівської політехніки. Впродовж навчання у 1928–1934 рр. він брав активну участь у громадській роботі, зокрема як член «Просвіти», Українського студентського спортивного клубу, деякий час – товариства «Сокіл-Батько» і «Луг» та ін. До Уладу українських старших пластунів (УУСП) Степан Бандера вступив 15 жовтня 1927 р., перейшовши у 2-ий курінь старших пластунів «Червона Калина».

У свідоцтві про відхід Степана Бандери з 5-го куреня імені князя Ярослава Осмомисла, датованому 3 жовтня 1927 р., зазначалося: «Оден з чільних пластунів V. куріня. Брав дуже видну діяльність в курені, як рівно ж в великій мірі причинився до здобуття першости для нашого куріня. Також, яко впорядчик, багато дослужився для куріня». Документ підписаний курінним Ярославом Раком та курінним суддею Михайлом Малиновичем. Степан Бандера мав у своєму активі відзнаки III і II: перша означала визнання і похвалу Полкової команди, друга – похвальне визнання і подяку Полкових сходин, рішення про які ухвалювалося одностайно. Згідно з вимогами посібника «Життя в Пласті», укладеного 1921 р. одним із засновників «Пласту» Олександром Тисовським, в організації було запроваджено відзнаки за «вислужені роки і заслуги у Пласті». Як зазначалося у згаданому документі, другу відзнаку Степан Бандера отримав «за живу діяльність для добра куріня».

З такими досягненнями Степан Бандера поринув у роботу 2-го куреня старших пластунів імені Івана Богуна, який у жовтні 1928 р. змінив назву на Загін «Червона Калина».
У наступній публікації читайте про діяльність Степана Бандери у 2-ому курені старших пластунів «Червона Калина».

Андрій СОВА
історик

Джерела та література:

1. Сова А. Діяльність Степана Бандери в організації «Пласт» // Галичина. Всеукраїнський науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. – Івано-Франківськ, 2009. – № 15–16: До 100-річчя від дня народження Степана Бандери. – С. 260–265.

2. Сова А. Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2019. – 512 с.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.