Як знайомились наші дідусі або шлюбні оголошення львів’ян початку ХХ століття

Кажуть все змінюється — часи, мода, смаки та погляди. Одне за одним змінюються покоління, привносячи у кожен період історії щось своє.  Проте є речі, які залишаються незмінними, незалежно від століття — бажання знайти свою половинку та створити сім’ю.

Сьогодні для цього існує безліч можливостей, до прикладу сайти знайомств в інтернеті чи вечори швидких побачень. Зрештою кожен сам обирає свій спосіб пошуку партнера до життя.

А як знайомилися на початку ХХ ст.? Звісно через родину та друзів, а ще проводилися вечорниці з танцями. Або ж можна було…подати оголошення до газети.

Друкувалися матримоніальні (шлюбні) тексти на останній сторінці газети, у рубриці “Дрібні оголошення” поряд з повідомленням про пошук роботи, купівлю-продаж речей чи просто перепискою приватних осіб та коштували найдорожче.

“За оголошення, поміщені в тій рубриці, платять: шукаючі праці — 10 ґр. за слово; вільні посади — 12 ґр. за слово; купно-продаж — 15 ґр. за слово; матримоніяльні (женячка), переписка прив.осіб, оповістки культ.-освіт. установ і т.п. – 20 ґр. за слово. Хто бажає поміщення грубим (товстим) друком, платить подвійно. Належитість проситься слати згори готівкою або почт. значками. Неплатні згори замовл. огол. не будуть поміщені”

Інколи, аби убезпечити себе, редактори додавали  “За цю рубрику  Редакція не відповідає”.
Подавалися об’яви анонімно, під прізвиськом, або як можемо сказати зараз “нікнеймом”: “Емерит”, “Загадка”,  “Спокійний”, “Спільне щастя”, “Медик”. Не “пасли задніх” і панночки: “Самітна панна”, “Шатинка”,  “Стихія ”, “Можлива” та багато інших.

“Панночка весела — кажуть і гарна, добре ситуована [1] навяже знайомство з кавалєром урядником, евентуально [2] зі студентом унів. Першеньство мають юристи і медики, котрим годиться допомочи до покінчення студій. – Ціль — виміна думок, для пізнання взаїмного — характерів! – Пожадана а тимсамим запевнена дискреція [3]. Зголошення (неанонімові) цілком поважно прошу слати до Адмін. “Неділя” для “Дискретно”.

Зголошення подавали, в основному, чоловіки різного віку, спеціальностей і посад (учителі, медики, урядники, професори та ін.), заможні та не особливо забезпечені.

“Молодий, інтеліґентний технік-будівник, із Кубані (Прикавказзя), бувший козацький офіцер, високий, матеріально забезпечений, бажає познайомитись з панною в матрим. цілі. Фотографія обовязкова. Зголошуватись до “Впереду” під “Кубанець”.
“Своя до свого! Професор гімн. на заході літ 31, кажуть симпатичний, навяже знакомство з милою, пристійною, ідеальної вдачі панночкою, радо учителькою до 27 літ. Серіозність, дискреція запевнена. Ласкаві зголошення по можности зі знимкою до Адм. “Неділі” під “Своя до Свого”.
“Інтеліґентний молодець незалежний посідаючий 40 морґів поля і ціле господарство з браку знайомости цею дорогою пошукує товаришки життя, інтеліґентної, пристійної і господарної панночки або молодої вдови в матримоніяльних цілях. Справу трактує поважно, за дискрецію ручить словом чести. Зголошення з фотоґрафією і тільки докладною адресою слати до адмін. “Впереду” під “Спільне щастя”.

У кожного були свої вимоги до можливих кандидаток у дружини. Найперше фізичні дані, вік,  родинний статус та характер. Бажаною була і фотографія дівчини.
“Хто зазнайомить державного урядника, літ 38 (вдовець), з пристійною, доброю, з доброї родини панною, середного росту від 27-30 літ, шатенкою або темно бльондиною, схоче порозумітися листовно. Найрадше у Львові або Перемишли. Справа під словом чести поважна. Неанонімові листи під “А.К.”, постерестанте [4] Szczakowa до 10 листопада 1919”.
“Молодець, літ 28, симпатичного вигляду, властитель кравецької робітні, глядає дружини приємного вигляду брунетки в ціли матримоніяльній. Справу трактує поважно, фотографія пожадана. Слати під “Рішучий”, у п.Строновича, Тернопіль, Костюшки”.
“Емерит-урядник [5] рослий приємної поверховности, літ 54 заможний, одружиться з здоровою, добре збудованою, симпатичною бльондинкою до 35 літ. – Зголошення до “Впереду” під “Емерит” 54”.
“Пристійний і симпатичний мущина, сам-одинокий, середних літ, інтеліґентний і на добрій посаді, шукає товаришки життя, з доброго дому, яка є інтеліґентна, брунетка, слушного росту, чесна дівчина, доброго серця і лагідної вдачі, до 25 літ.  Фотографія потрібна, певно відошлеться. Річ поважна і з найбільшою дискрецією. Зголошення за даною адресою слати: Меланій Луцький, Лука, коло Самбора.”

Нерідко важливим для кавалєра була національна приналежність майбутньої обранки:
“Учитель навяже переписку з Українкою приємної вдачі — в ціли матрімоніяльній; для безпосадних товаришок по званню — вигляди на посаду. Ласкаві зголошення з фотографією слати в Адмін. “Гром.Вістн” під “Над Прутом” до 20 мая”
“Молодий, 22-літній старшина української армії, тепер в полоні, пошукує знайомости в матримоніяльній ціли Першенство Галичанки. Річ трактується поважно. Зголошення під: Олексій Плевенко, Перемишль, гол. Шпиталь, окр. Відділ 5.”

Трапляються повідомлення, в яких вказано не загальні, а конкретні вимоги. Як от — дата народження чи вміння готувати:
“Кавалєр літ 32 з укінченою середною школою на державній посаді в корінній Польщі шукає цею дорогою товаришки життя. Пані в літах від 22-27 уроджені 27/ХІІ, 11/І. Згл. 20/ІV. – 21/V, релігійні, національно свідомі, милого вигляду, лагідної вдачі з укінченою гімназією згл. семинарією, поважно думаючі о подружі, зволять ласкаво переслати вірний опис свого життя до редакції газети “Неділі” для “Загадка”. Знання французької мови та штука танців не є вимагана , але вміння варити є необхідне. Дискреція під “Словом чести” запевнена”.

І, звісно, не на останньому місці, матеріальне становище кандидатки.
“Лікар на провінції ожениться з молодою пристійною панною, лагідної вдачі з відповідним приданим. Зголошення до “Неділі” під “Солідний”.
“Молодець, літ 27, самостійний, подружить панну з доброї родини приємної вдачі до 24 літ. Маєток річ зглядна. Зголошення до адміністрації “Впереду” під “Молодець”.
“Д-р. мед. навяже переписку з молодою гарною панною в цілі супружя. Відповідне придане конечне. Зголошення до Адм. “Неділі” під “Амор”.
“Кавалєр 29 літ, образований в школі артистичного малярскій і власник фотографічного заведення, одружиться з панною або вдовою з посагом, може бути зі селянської родини. Адреса: фотографічне заведення “Маруся”, Сянік”.

Здебільшого придане було бажаним, але не для всіх шукачів вагомим:
“Пристійний кавалєр, з середнім  образованням на становиску, бажає при помочі переписки познайомитись з моральною, молодою, зграбною та з гарним личком панною. Про посаг не ходить. Виміна знимок конечна. Адресувати Ред. “Неділі” під “Самітний”.
“Оженюсь з молодою, гарною і господарною панною. Посаг неконечний. Письмо і світлину прошу слати до Адм. “Неділі” під “Урядник”.

Особливе місце займають оголошення чоловіків, яким була необхідна грошова допомога та матеріальне забезпечення:
“Пристійний, молодий хлопець, який з причин невідрадних матеріяльних і політичних умовин не може студіювати, навяже переписку в цілі подружжя з пристійною панночкою, до 19 літ, яка моглаб його тимчасово матеріяльно забезпечити, малаб більшу суму на засновання якогось торговельного підприємства, або виробилаб йому добру платну посаду. Зголошення зі знимкою і з поданням даних слати по адресі адміністрації “Неділі” для “спокійний”
“Оженюся з жінкою до літ 40, небідною, яка внеслаби до 1000 долярів до рентовного підприємства. Ремісник добре ситуований. Листи до Адміністрації “Неділі” під “Ремісник”.

Є щось подібне до пропозиції фіктивного шлюбу:
“Пристійний мущина, середніх літ, з академічним образованням, ожениться з панною або вдовою (може бути міщанського або селянського роду), яка могла би покрити кошти подорожі обоїх до Америки. Зголошення до Аміністрації під “Кавалєр”

Проте не завжди була потрібна саме матеріальна допомога, часами необхідною була інтелектуальна та духовна підтримка від майбутньої дружини:
“Ожениться академік з женщиною, яка допоможе йому в дальших студіях. Справа серіозна П.І. посте рестанте, Хотимир”.
“Симпатичний мужчина з університетський образуванням , на становищу, років 30 радби познайомитися з нестарою висококультурною, образованою жінкою, яка внесе дещо світло в сірину буднів. Подружа не виключене. Ласк. зголошення слати до адміністр. “Неділі” під: “А може?”

Якщо кавалєр з тих чи інших причин сам не хотів/не міг подати повідомлення до газети, за нього це могла зробити родина:
“Для братанка, кавалєра літ 39, пристойного, пенсіоністу, посідаючого камяницю і промислове підприємство пошукую жінку, панну або вдову. – Вулиця Сикстуська 31. – Кармазин”

Часами аби знайти відповідну дружину для своїх дітей батьки писали зголошення глибоко філософського змісту, такі пошукання наречених тривали роками.
“Маю сина. Молодий, здоровий, гарний і тверезий. Греко-католик без майна, праці і допомоги. Є абсольвентом 3 літної школи торговельної. Шукаю для нього товаришки життя в краю і на чужині, яка би дала відповідь на отсі питання: 1) Проти чого я повинен виступати і чим переважно заниматися, щоби творити добро? (хотяби не було кінця для мого життя тут на землі); 2) Що є видимим регулятором світа для того житя? Кандидатки в віці 18-40 літ. Віроісповідання обоятне. Непонижені на чести, здорові на розведені. Надіслана влучна відповідь або найгарнійша буде принята. А котраби мої питання незмінила а поправила і дала добру відповідь та перша. Слабші розвязки без відповіди і позістают моєю власностю. Час до 1/VІІІ.1930 р. на адресу часопису  “Неділя” під “Спільна Праця” Г.В. Передрук дозволений!

Відповіді на повідомлення, які надходили зголошувач давав адресатам у наступних номерах газети:
“Заінтересованим оголошенням про мого сина дня 22/VІ б.р в тижневику “Неділя” за листи дякую. З заграниці не написав ніхто. Пані М.відповіла на найслабше питання. Для старшої пані: “Син вже три роки без праці, мимо старань про неї  і питання з дня 22/VІ. Без зміни. Подаю незначну поправку, за яку мене прошено. Проти кого я за життя виступав? Дотепер я виступав проти неправди, коли її добре пізнав, а до того силу я мав проти кривди, коли я з нею стрічався, проти пса, котрий на дорозі намагався мене кусати. Проти кого учили мене виступати? Хто був у війську, хто бачив світову війну, той знає. Учили виступати проти вогорога. Для цього сина є вже наречена. В невдовзі напишу про свого другого сина і дам інші питання. Зістаю жичливий для свого сина і людини його життя. Адреса без зміни. С.В. Передрук дозволений.

Як виявилося, “Сага шукань” тривала не один рік:
“Заінтересованих моїми матримоніяльними оголошеннями, котрі почалися в “Ділі” 10 грудня 1929 р. а покінчилися  24 січня 1932 р. в “Неділі”  подаю спростування. Дитину до супружа неповинен намовляти — силувати з огляду на їх пізніше  спільне життя. Дорадити повинен.

Чи одружив пан свого молодшого сина автору вияснити не вдалося.

Але не тільки чоловіки шукали свого щастя на шпальтах газет. Хоча й набагато менше, проте були й подання від самотнього жіноцтва:
“Учителька на посаді, із-за браку знайомства бажає навязати переписку в матримоніяльній ціли з мущиною на доброму становиську до літ 47. Зголошення лише неанонімні прошу слати до Адм. “Неділі” під “Шатинка”.
“Властителька  реальности на селі вийде замуж за Українця. Зголошення до Адмін. “Неділі” під “Самітна панна”.
“Чи знайде інтилігентного мужчину на становищі, до 36 літ, ціль товариська, евентуально матримоніяльна — учителька. Зголошення до “Неділі” під “Можлива”.
“Учителька, молода, посажна і принадна, бажає бажає сею дорогою пізнати мущину на відповіднім становиску. Ціль матримоніяльна. Аноніми до коша. Листи до Адмін. “Гром.Вістника” під “Віра”.

І насамкінець, що робити коли побачив дівчину, яка припала до серця, але не встиг з нею познайомитися? Правильно — потрібно подати об’яву до газети і, хто знає, можливо вона її прочитає та зголоситься у відповідь.
“Паню, яка їхала 4-кою та висіла на станції трам. біля “Народн.Гостинниці” о год. 9:10 веч. та скерувала свої кроки до вище згаданої каварні, прохаю конечне подати свою сталу адресу до Адмін. “Неділі” під “4”.

[1] добре ситуована — забезпечена матеріально;
[2]евентуально — можливо за певних умов;
[3]дискреція — в даному тексті  розуміється як конфіденційність;
[4]посте рестанте (Poste restante) – до запитання;
[5]емерит — пенсіонер.
Граматика та пунктуація текстів оголошень збережена згідно оригіналів.

На матеріалах фондової збірки Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові: газета “Неділя” (Львів, 1929-1932рр.), “Вперед” (Львів, 1919), “Громадський Вістник (Львів, 1922 р.)

Софія ЛЕГІН