З ім’ям австрійського імператора Франца Йосифа І пов’язане перетворення Австрії в Австро-Угорську монархію, утворення Троїстого союзу та розв’язання Першої світової війни.
А у місті Лева він удостоївся поетичного твору, що зайняв кілька газетних сторінок. У жовтневий день 1851 р. його привітала львівська газета «Зоря галицька» урочистою одою «Руськая песнь, воспетая львів’янином в радостное торжество прибития Его Величества всемилостивейшего и вседержавней- шего Австріі царя Франца Іосифа І в столичний Австрийской Руси город Львов», де були такі рядки:
Франц Іосиф цар во руской земли днесь
Как яркаго солнца свет
Блистит в городе Льва, и Народ весь
Шлет ему благой привет.
«Десять минутами перед 2 годиною с полудня на високому замку началися 101 вистрели, обвещающи приезд Его Величества. Также почали во все звони звонити. Єго величество на коне в ріцарском віде поспешил во град в мундире генеральстком. А когда стемнело, запалено огни бенгальсткі, искрящиеся синьо, а потом червоно».
Кількаденна програма офіційного перебування була насиченою. Імператор слухав літургію в кафедральному соборі, спостерігав за маневрами у Янівському військовому таборі, відвідав церкву великомученика Георгія і в’язницю у Бригідках.
Завітав до міської стрільниці, де «вистрілив з штупа до целі і трафил в ону, и заоохотил членов общества назначить 50 нагород за наилучшие вистрели». А потім разом з почтом «удалилися на Пал, даний шляхтою становою в забудованью Оссолинскаго, где госпожа наместникова представила Єго величеству дамі і деві, а он благоволил с некоторіми лицами говорити, и придивляся плисі, которіе розпочалися вальцем».
Піднявся імператор і на Піскову гору, де на його честь було влаштовано народне свято. «Банди пригравали песни народні, также руски, межи іними коломійки. Его величество низошли из повоза и призволили сей горе називатися «Горою Франца Иосифа», и зараз поприбивани білі написи про це».
З гори — знову на долину, до архієпископської кам’яниці, яку прикрасили шість вітальних транспарантів, написаних відповідно «німецькою, рускою, польською, вірменською, латинською та жидовскою мовами».
Русини щиро вітали гостя, адже за новою конституцією вони були прирівнені в правах з усіма національностями, а ще було скасовано панщину, а ще з’явилася перша руська газета «Зоря галицька». А ще сам імператор «заложив камень угольний на дом руско- народній і втору местку церков руску, и пересмотрел чертежи их, приняв в память сего торжества стихи».
При величезному скупченні людей відбув імператор до Тернополя. А розчулений львівський газетяр підсумував побачене й пережите за кілька незабутніх днів: «В той славе для всемилостивейшего нашого монарха не можно було не подумати собі: «Господи! добре нам зде бить!»
Георгій МАЦЕНКО
Джерело: Маценко Г. Славетні гості Львова. Львів: Апоріорі, 2010
