Вже сьогодні, 23 квітня 2019 року, о 16:00 в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького (просп. Свободи, 20) відбудеться презентація нововідреставрованих ікон ІІ пол. XVI ст. «Страсті Христові» та «Страшний Суд» із церкви Вознесення Господнього у с. Багнувате (Турківський р-н, Львівська обл.).
«Страсті Христові» та «Страшний Суд» з Багнуватого є найдавнішими парними українськими іконами цієї тематики, що походять з однієї церкви та створені одним майстром. Зазначимо, що в постійній експозиції музею представлено ряд прикладів цієї іконографії, розпочинаючи від пам’яток другої половини XV ст. Однак це –– розрізнені зразки, з різних церков, виконані у різний час. Подібних парних ікон уціліло дуже мало.
Ікони з Багнуватого буде запрезентовано вперше, хоча згадані пам’ятки надійшли до Національного музею ще у 1939 році з розформованої збірки Музею Богословської академії у Львові, куди їх разом з іншими іконами цього майстра привіз о. ректор Йосиф Сліпий.
«Страсті Господні» і «Страшний суд» – показові пам’ятки, що ілюструють етапи розвитку цієї іконографії в українському сакральному мистецтві. У їхній художньо-образній та композиційно-іконографічній системі синтезуються давні візантинізуючі традиції з новими художньо-образними пошуками, які активно розвинулись у наступний період – на початку XVІІ ст. То ж, ікони з Багнуватого, мабуть, одні із перших провісників змін, що згодом відбулись в українському іконописі.
Цьогорічною презентацією нововідреставрованих пам’яток іконопису ми вшановуємо світлу пам’ять Володимира Мокрія – завідувача науково-дослідного реставраційного відділу нашого музею.
Ікони «Страсті Христові» і «Страшний суд» з церкви Вознесіння Господнього у с. Багнувате належать до останніх робіт В. Мокрія. Упродовж 2017 року Володимир Петрович працював над цими творами з великим запалом і властивим йому почуттям гумору. Вибір ікон став невипадковим, адже їхні сюжети належали до його улюблених, й оcобливо це стосується «Страшного суду». Слід згадати, що Володимир Мокрій свого часу виконав реставрацію найдавнішої збереженої української ікони на цю тему (ХV ст.) зі с. Ванівка, а також ікон із с. Трушевичі (ХVІ ст.) і с. Меденичі (1662), які в музейній експозиції ілюструють вагомі етапи розвитку означеної іконографії.
Христина ГОРИНЬ
