Тарас Гайда і його внутрішні демони

0
151
Тарас Гайда і його внутрішні демони

В п’ятницю, 26 липня 2019 року, в Музеї Ідей (вул. Валова 18а) відбулося відкриття виставки киянина Тараса Гайди “Мімікрія”. Вперше у Львові мешканці та гості міста мали можливість охопити і пізнати художній простір ­цього молодого митця.

Він водночас весела і серйозна особистість та митець, який бореться зі своїми комлексами-демонами через свої твори. І звісно хоче, щоб відвідувачі відчували та розуміли всередині своєї реальності, що треба боротися з цими внутрішніми демонами. В іншому випадку людина потрапить в безодню невідомості та обставин з якої може не викарабкатися і тоді… Про виставку і про інше поговорити з митцем мав нагоду Денис Гугнин.

Тарас Гайда
Тарас Гайда

– Тарасе, скажіть будь ласка, яку освіту Ви отримали?

– Я самоучка. І вважаю, що такі художники також заслуговують на увагу. Малювати почав спонтанно. З самого дитинства все починалося, як хобі. Це було певне перемальовування своїх кумирів.

– А хто були Ваші кумири?

– Різні рок музиканти. Гурт «HIM», соліст якої Віллі Вало (Віллі Херманні Вало фінський музикант, співак, композитор примітка авт. Д. Г.), Єгор Лєтов та його гурт «Громадянська оборона» (радянський і російський поет і музикант, а також звукорежисер, художник-оформлювач і коллажист; засновник, лідер і єдиний постійний учасник гурту «Громадянська оборона» – примітка авт. Д. Г.). Зараз джерело мого натхнення поезія Єгора Лєтова. А також багато різних рокерів, поетів, акторів, які сформували мій стиль чи навіть світогляд. Починалося все саме так. Якщо зараз свідомо взяти період за два останні роки, це те, що я усвідомив що вже досить просто щось малювати в «стіл», а хочеться вже показувати та ділитися. Бо багато інформації, купа перечитаного, переглянутого і  коли інформації багато її треба переносити. В моєму випадку живопис це мій інструмент. Тому що я не пишу віршів і не співаю і я мушу щось доносити як провідник. Я так вважаю. Може щось далі буде змінюватися.

Експозиція виставки Тараса Гайди "Мімікрія"
Експозиція виставки Тараса Гайди “Мімікрія”

– Якщо в художника інструментом їхнього творіння є олівець чи пензель з фарбами. В поета це може бути перо або ручка. В актора – його талант та харизма.

– Тому художниками можна назвати не тільки тих хто малює. Наприклад ті, хто перемальовує портрети я їх не назвав би художниками. В першу чергу це ремісник, а не художник. Художник це набагато більше. Поети, актори всі вносять новизну в мистецтво, а своє світобачення саме передає художник.

– А кого б Ви могли назвати серед знакових поетів, які мали на Вас вплив?

– Рембо (французький поет Артюр Рембо примітка авт. Д. Г.). Я закохався в нього і його творчість. Він мені чимось нагадував мене. Рембо як поет і…

– Можливо Поль Верлен?

– Так. Його я також читав. Вони були з одної епохи. І ще з останнього на мене мало таке враження книга Селінджера «Над прірвою у житі». Таке враження, що це про тебе написано. Я думаю, що так багато хто скаже. Стараюся більше не споглядати, а читати, слухати певну поезію, музику, тексти з якимось сенсом. Тому що я виступаю більше за ідею, а не за колір і техніку. Мені саме важлива ідея.

Експозиція виставки Тараса Гайди "Мімікрія"
Експозиція виставки Тараса Гайди “Мімікрія”

– Для більшості художників головним було, щоб колір відіграв чи певна тематика. А у Вас це ідея. А який у Вас стиль?

– Це часто в мене питають, який в мене стиль. Я не знаю. Через, те, що я цим не зацікавлений. Мені подобається використовувати золото тому, що ним можна передати в картині гру світла. І ним можна позначати світло та матеріальну цінність, і ще купу різних речей.

– Чи не хотіли б Ви можливо спробувати себе в інших напрямах мистецтва? У кіно і у театральній діяльності в якості сценографа.

– Я думаю так. Але наразі відіграє важливу роль ресурс. Я не погоджуюся з тим, що художник повинен голодувати. Але зробити сьогодні щось класне, щоб заробити грошей це нереально. Я зараз собі уявляю якби в мене зараз було б багато ресурсів я міг би робити набагато масштабніші речі. Це навпаки стримує художника.

Експозиція виставки Тараса Гайди "Мімікрія"
Експозиція виставки Тараса Гайди “Мімікрія”

– Ну так, Ви праві. Тому, що все залежить від матеріалів, які коштують не малі гроші.

– Страшно коли ти щось хочеш зробити, а в тебе немає грошей на матеріали.

– Так. Це треба шукати людей, які б могли спонсорувати це все.

– Я сам себе спонсорую.

– А Ви не хотіли б спробувати поєднати свою техніку живопису наприклад з медіа-технологіями?

– Мені цікаво. Я розумію, що зараз цей вид мистецтва в тренді. Я був навіть на декількох таких виставках в Києві. Вони дуже класні і популярні.

Експозиція виставки Тараса Гайди "Мімікрія"
Експозиція виставки Тараса Гайди “Мімікрія”

– А скільки у Вас йде часу на створення картини? Деякі художники малювали свої картини два роки, а хтось і більше.

– Я теж можу сказати, що малював деякі картини два роки. Я міг приступати три рази до одної роботи. Я глянув на неї і вона мені перестає подобатись. І я щось зміню в ній. Я думаю так в багатьох художників, їм не сильно подобається, те, що вони роблять.  І це правильно трохи себе недооцінювати.

– А зараз звернемося якраз до Вашої виставки «Мімікрія», яка відкрилася в цю пятницю. У Львові безпосередньо вона проходить вперше. Чи була ця виставка експонована десь ще? Або можливо були інші виставки?

– Це перша персональна виставка. До того була лише одна. Я виграв конкурс на колективну виставку за темою «Самоідентифікація».

– А де саме?

– В Києві. А зараз з’явилася можливість виставитися у Львові.

– Власне завдяки цьому конкурсу Ви вже змогли «зачепитися» і почати свій мистецький шлях?

– Так. З’явилося багато знайомих. Цікаво, що буде далі. Я б хотів зараз робити якийсь проект. В мене вже намічається якась ідея.

Експозиція виставки Тараса Гайди "Мімікрія"
Експозиція виставки Тараса Гайди “Мімікрія”

– Тарасе, як Ви один одного знайшли? Катя (організатор виставки Катерина Копотілова) Вас, а Ви її.

– Якщо чесно для мене це взагалі було чудо. Притому що я не вірю у всі ці чудеса. Напевно варто вже повірити, бо вже в житті було багато співпадінь. До речі, після тої колективної виставки я хотів зробити персональну виставку в Києві. Але в Києві щоб орендувати приміщення це не так дешево. Я почав думати і відкладати гроші. І буквально через тиждень мені написала Катя і запропонувала організувати виставку.

– У Ваших роботах яку б не взяти чи то «Гніздо», «Букет» чи інший твір, Ви вскривали безпосередньо комплекси людей і ця проблема сьогодні дійсно актуальна. Ви боретеся з цими комплексами через свої картини, які створюєте. Як на Вашу думку повинні боротися з цими комплексами інші митці та звичайні люди?

– Я б навіть хотів через цю виставку людям показати, щоб вони себе усвідомили в тій ситуації, якщо вони її побачили, що не можна нічого вилікувати не дізнавшись діагноз. І це вже 50 відсотків признати свій діагноз, що ти хворий на ту ж саму мімікрію про яку ми зараз говоримо (мімікрія – наслідування, маскування; властивість деяких організмів імітувати зовнішній вигляд або інші ознаки інших непов’язаних організмів або неживих об’єктівпримітка авт. Д. Г.). Це вже половина роботи до змін.  Ми  не можемо змінюватися не признавши наші слабкості. І  це було завдання виставки донести до деяких людей, які можливо перебувають в тій мімікрії, що потрібно усвідомити – треба боротися зі своїми комплексами.

Експозиція виставки Тараса Гайди "Мімікрія"
Експозиція виставки Тараса Гайди “Мімікрія”

– Тобто через «мову» своїх творів Ви спонукали кожного відвідувача побачити свій комплекс і знайти вихід як з ними боротися? Можна зайнятися цікавим хобі, почати малювати, писати вірші чи книгу.  

– Так. Тобто себе якось показувати. Не боятися критики, хоча інколи буває, що тобі стає страшно. Лячно від того, коли ти щось хочеш зробити від себе, а ти боїшся через, те, що подумають про тебе близькі.

– А як віднеслися до цього батьки, що Ви зробили вибір почати малювати і обрали цей шлях?

– Дуже спокійно. Хоча в дитинстві я був дуже проблемна дитина. Я думаю те, що я зараз роблю і чим займаюся, ті невеличкі успіхи тішать їх. Вони приїжджали на виставку. Я здивувався, що Вони приїхали і це було дуже приємно. Бо зазвичай менталітет наших батьків більш законсервований. Наші такі, мої батьки такі. Навіть через мистецтво я бачу, що я їх відкриваю і до них це доходить. Вони відкриті до того і це прекрасно.

Експозиція виставки Тараса Гайди "Мімікрія"
Експозиція виставки Тараса Гайди “Мімікрія”

– А не хотіли б Ви з часом набравшись досвіду написати якусь книгу про мистецтво?

– Я думаю не просто з’явилося мистецтво в плані образотворчому, а через, те, що мені важко висловлювати думку словесно. Коли мені треба було, щось  висловлювати я обрав саме «мову» живопису.

– Кожен митець обирає свою «мову» висловлювання. Поет – через свої вірші. Композитор – через музику. А художник – через картини.

 Денис ГУГНИН

Напишіть відгук

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.