Таємниці скульптурної композиції “Архистратиг Михайло перемагає Сатану”

З-поміж понад триста тисяч пам’яток, що збері­гаються у Львівському історичному музеї, небагато таких, які можна назвати “хрестоматійними”. Одні­єю з них є скульптурна група “Архистратиг Михай­ло перемагає Сатану”. Про цей твір можна знайти інформацію в працях з історії Львова та історії укра­їнського і польського мистецтва. Проте багато питань щодо цієї пам’ятки донині залишається без відповіді.

Пам’ятка створена на замовлення між 1638 та 1643 ррками королівським коштом для оздоблення східного внутрішнього порталу королівського арсе­налу у Львові. Замовником виступив Павло Ґро­дзіцький – генерал артилерії польської, будівничий королівського арсеналу. У 1646 році скульптурна група була освячена. Церемонію провів папський нунцій у присутності короля Владислава IV. Ві­домий галицький краєзнавець ІІ пол. ХІХ ст. Антоній Шнайдер, покликаючись на Шимона Старовольского (1573 – 1656), подає напис, що у давнину знаходився над порталом під скульптурною групою: “Armorum Princeps Michael, | Tibi fulmina belli, | Rex Vladislaus dedicate.” (Зброє архистратига Михайла, | Тобі блис­кавко війни | Король Владислав присвятив.).

У 1704 році під час штурму міста шведськими військами одна нога архангела була ушкоджена гар­матним ядром, через що скульптура перевернулася. 1706 року завершено перші роботи з її відновлення, після чого скульптуру повернули на попереднє міс­це. 1821 (?) року пам’ятку звалив вітер, тому 1824 (?) року її знову відновили. На підтвердження цього Антоній Шнайдер подає напис, що замінив вище на­ведений текст над порталом. Цей напис зберігся до наших днів. Зауважимо, що Антоній Шнайдер помилив­ся, переписуючи напис у датуванні: “RENOVATUM ANNO MDCCCXXIV” замість “RENOVATUM ANNO MDCCCIX/XIV” (Відновлено року 1809/14). Отже, портал королівського арсеналу відновлено між 1809 – 1814 роками.

У 1866 році на вимогу головного консерватора археологічних пам’яток Східної Галичини Мечис­лава Потоцького скульптурну групу зняли з будівлі королівського арсеналу. Декілька років вона збері­галася в міських складах . 1868 (?) року компози­ція пережила ще одне відновлення, про що свідчить напис, гравійований на задній пластині шолома:“F. N. 186”.

1873 року її встановили на Геть­манських валах (нині проспект Свободи) недалеко від Матері Божої. Про місце, на якому встановили пам’ятку дізнаємося з путівника по Львову (1875) Антонія Шнайдера. До наших днів збереглась кам’яна плита з пам’ятним написом встановлення на новому місці: “Za panowania | Władysława IV | króla polskiego i szwedzkiego | I W. X. litowskiego ruskiego pruskiego etc. | posąg ten | S. Michała | przez jenerała ar­tyleryi | Pawła Grodzickiego | kosztem Rzeczypospolitej w r. 1643 z metalu odlany | niegdyś na arsenale osadzo­ny | następnie z zaniedbania wydobyty kosztem gminy miasta | Lwowa | odrestawrowany i ustawiony | r. 1873” (За панування | Владислава IV | короля польського і шведського | і великого князя литовського руського пруського і т. д. | фігура ця | Св. Михайла | генералом артилерії | Павлом Ґродзіцьким | коштом Речі Поспо­литої в 1643 році з металу відлита | колись на арсена­лі поставлена | пізніше зі забуття повернута коштом ґміни міста | Львова | відреставрована і виставлена | 1873 року).

У фонді графіки ЛІМ зберігається гравюра Анджея Зайковського “Гетьманські вали” з останньої третини XIX ст. На ній у лівому ниж­ньому куті зображена ця скульптурна композиція. Через деякий час хулігани обламали крила арханге­ла. На гравюрі А. Зайковського крила відсутні. Після цього пам’ятку ще раз реставрували, але вже не повернули на попереднє місце. На початку ХХ ст. композиція зберігалася в Ратуші, пізніше її (1903 р.) передали до Історичного музею міста Львова. У путівнику по цьому музею (1936) згадується, що скульптурна група тимчасово зберігається у Націо­нальному музеї імені короля Яна ІІІ і виставлена у вестибюлі музею. Після об’єднання Історично­го музею міста Львова та Національного музею іме­ні короля Яна ІІІ у 1940 році пам’ятку перенесли в Італійський дворик Кам’яниці Корнякта. Коли 1981 року було відкрито новий відділ ЛІМ – Музей-Ар­сенал, сюди й перенесено скульптурну групу, де її можна побачити і нині.

В основі композиції лежить біблійна історія про боротьбу ангелів на чолі з Михайлом проти Сатани “7. І настала війна на небі: Михаїл і ангели його во­ювали проти дракона і дракон воював і ангели його, 8. та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на небі. 9. І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зво­дить вселенну, – повержено на землю і ангели його з ним повержені” (Одкровення 12; 7-9).

Висота скульптурної групи – 2 м. Вона складається з двох фігур, які виконані з різних матеріалів. Постать ар­хангела виготовлена з олова. Він представлений в образі вродливого юнака в повному латному обла­дунку. У стилізованих латах передано характерні риси тогочасного (І пол. XVII ст.) захисного споря­дження. Краї частин обладунку викінчені рельєфним валиком у вигляді шнура. Всі сегменти обрамовані гравійованою подвійною лінією. Заклепки на обла­дунку золочені. Бокові щитки на наколінниках круг­лої форми, прикрашені радіальними канелюрами. Через праве плече до лівого боку звисає перев’яз, виконаний з позолоченої мідної бляхи. До його спи­ни прикріплені бляшані позолочені крила, на шоломі – стилізований султан із страусового пір’я, виготов­лений з такого ж матеріалу, що й крила. Крила, які ми тепер бачимо, виготовлені в кінці ХІХ ст. замість знищених хуліганами.

Сатана виготовлений технікою лиття з бронзи, ліва рука та хвіст прикріплені клепками. Біблія нази­ває його драконом – змієм стародавнім, тому в цьому образі поєднані риси людини і дракона (ящура): го­лова дракона з великими кажанячими вухами та ро­гами гірського козла, паща відкрита з величезними іклами; на шиї рогові нарости, тіло з підкресленими ребрами, пальці рук завершені пазурами дракона, на руках і ногах нарости, що нагадують плавники, за­мість правої ноги – драконова лапа; хвіст заверше­ний стрілою-гарпуном. Треба відзначити, що автор, котрий вилив цю фігуру, добре знав анатомію. Він вміло передав рух, в якому звивається Сатана від удару Михайла.

Більшість дослідників вважають, що фігури Архангела Михайла та Сатани зроблені у різний час і різними майстрами. Авторство Архангела Михайла приписують Касперові Франке. Він походив із сім’ї львівського ливарника Юрія Франке, котрий працю­вав у міській ливарні між мурами Галицької брами. Від 1601 року працював тут разом із батьком і Кас­пер, а по його смерті (1634 р. ?) він керував ливар­нею. Ливарниками були також двоє його братів: Іван та Андрій. З робіт Каспера Франке до наших днів зберігся лише дзвін, відлитий 1633 року. Він помер у 1639 році. Каспер Франке був ливарни­ком – майстром, який виготовляв переважно з бронзи дзвони, великі ступи, гармати, моздири, ядра тощо. Джерела окреслюють ремісника такої спеціалізації “cantifusori” – ливарник, або “рixidari” – гарматник. А майстра, котрий працював з чистим оловом, нази­вали “stannіfusori” – конвісар.

Олово – хімічний елемент, порядковий но­мер 50, належить до IV групи періодичної системи Д. Менделєєва, латинська назва stanum. Воно буває двох валентностей ІІ, IV. Температура плавлення олова – 231,81ºС. Його кристалічна структура змі­нюється залежно від температури: до 14º С – кубіч­на, так зване сіре олово, від 14 до 173 ºС – тетра­гональна, так зване біле олово. Олово було одним з перших металів, які відкрила людина. Воно має подібний до срібла колір та блиск і є стійким до корозії. Власне через ці властивості олово широко використовували для виготовлення посуду, свічників, елементів декору. Розквіт кон­вісарського ремесла у Речі Посполитій припадає на XVI ст. У цей час з нього робили навіть саркофаги для королів та шляхти з багатим деко­ром та скульптурними портретами.

Хоча олово стійке до дії зовнішнього серед­овища, воно руйнується при низьких температу­рах. При різкому зниженні температури почина­ється швидкий процес перетворення білого олова на сірий крупнокристалічний порошок. Цей про­цес називають “олов’яною чумою”. “Зараженню “олов’яною чумою” піддаються предмети з чи­стого олова, більш стабільними є сплави олова зі свинцем, сріблом, сурмою”.

Кароль Бадецький пише, що фігура арханге­ла виготовлена з “лявтерцини”, тобто олова найвищої проби. Є ряд підстав це заперечити. У Речі Посполитій вже з XVI ст. існувала система клейм, згідно з якою олово найвищої проби по­значали зображенням геральдичної троянди під короною, довкола вказували повністю ім’я та прізвище майстра, а над короною давали напис “Sonant” . На жаль, на фігурі архангела Ми­хайла не вдалося знайти жодного клейма. Це може означати, що майстер, котрий відливав фігуру, не належав до цеху конвісарів, або що олово, з якого вилито фігуру, низькопробне, тобто має великий вміст домішок. А можливо клеймо закрите фар­бою та брудом, що не дають його виявити. Ще од­ним фактом, який заперечує тезу К. Бадецького, є те, що фігура простояла просто неба понад три століття. Якби олово не мало домішок, скульпту­ра могла просто розсипатись.

Владислав Лозинський висунув припущення, що архангел Михайло був вилитий за моделлю, ви­готовленою скульптором Яном Пфістером (1573– 1642), котрий у цей час працював у Львові.

Щодо фігури Сатани, то деякі мистецтвоз­навці висловлюють думку, що скульптура вилита у традиціях ґотики в майстерні ливарників Фран­ковичів, інші вважають фігуру Сатани зна­чно ранішим твором італійського Відродження, середини XVI ст.

На жаль, на даний час стан збереження скульптури архангела Михайла залишає бажати кращого. Ліва рука тріснула і тримається за ра­хунок основи всередині руки; така ж ситуація з правою ногою. На лівій нозі відсутня верхня частина сабатона. Ще одна велика тріщина утворилася ззаду на поясі. Не зберігся також і ори­гінальний спис. Окрім того, на фігурі багато дріб­ніших розривів та деформацій. Кріпильні елементи кородовані. Скульптура покрита декількома шарами олійної фарби та бруду, що не дає можливості вияви­ти “олов’яну чуму”.

Скульптура потребує негайного втручання рес­тавраторів, оскільки є, як вказувалось вище, в не­задовільному стані збереження. Проте у Львові, на даний момент, немає фахівців з реставрації олова, яким можна було би довірити таку відповідальну роботу. Цілком ймовірно, що в процесі реставрації можна віднайти відповіді на ряд питань з історії цієї пам’ятки, зокрема, уточнити конструкцію фігур, ма­теріали, з яких вони виготовлені.

Поки що скульптура овіяна міфами, інтригує відвідувачів й чекає свого переможного часу експонується в Музеї-Ар­сеналі, відділенні Львівського історичного музею та, овіяна міфами, інтригує відвідувачів й чекає свого переможного часу.

Петро СЛОБОДЯН
старший науковий співробітник Львівського історичного музею

Джерела:

1. Львівський історичний музей (далі ЛІМ). – Фондова група “Скульптура”. С – 381.
2. Schneider A. Encyklopedia do krajoznawstwa Galicji. – Lwów, 1870. – T. 1. – S. 320 – 325; Історія українського мис­тецтва: В 6 т. – К., 1967. – Т. 2. – С. 151 – 153; Жолтовський П. Художнє лиття на Україні. – К.: Наукова думка, 1973. –
3. 26, 29, 126, 127; Крвавич Д., Овсійчук В., Черепанова С. О. Українське мистецтво: Навч. посібн.: У 3 ч. – Львів: Світ, 2005. – Ч. 3. – C. 49 – 51.
4. Козицький А. Арсенал королівський // Енциклопедія Львова. – Львів, 2007. – Т. 1. – С. 93.
5. ЛІМ. – Фондова група “Скульптура”, ЛІМ – 37946.
6. Schneider A. Encyklopedia … – S. 322.
7. Schneider A. Encyklopedia … – S. 322; Козицький А. Арсенал королівський. – С. 93.
8. Schneider A. Encyklopedia … – S. 322.
9. Содомора А., Домбровський М., Кісь А. Року Божого – Anno Domini: латинські написи Львова. – Львів: Піраміда, 2008. – С. 204.
10. Schneider A. Encyklopedia … – S. 322.
11. Schneider A. Przewodnik po Lwowie. – Lwów, 1875. – S. 25.
12. ЛІМ. – Фондова група “Скульптура”, ЛІМ – 37946.
13. ЛІМ. – Фондова група “Графіка”, Г – 6470.
14. Мельник Б. Вулицями старовинного Львова. – Львів: Світ, 2001. – С. 195.
15. Архів ЛІМ. – Inwentarz Muzeum Historycznego miasta Lwowa. – S. 1, N. 1.
16. Charewiczowa L. Muzeum Historyczne miasta Lwowa: Przewodnik po zbiorach. – Lwów, 1936. – S. 52.
17. Mękicki R. Muzeum Narodowe im. Króla Jana III we Lwowie: Przewodnik po zbiorach. – Lwów, 1936. – S. XXV.
18. Новий завіт // Святе письмо Старого та Нового завіту. – Львів: Місіонер, 2007. – С. 313.
19. Жолтовський П. Художнє лиття на Україні … – С. 125 – 127.
20. Слободян П. Історія “молдавського” дзвона в Роз­долі // Пам’ятки України. – 2008. – № 2. – С. 80 –85.
21. Мінжулін О. Реставрація творів з металу: Підруч. для студентів вищ. навч. закл. – К.: Спалах, 1998. – С. 113.
22. Слободян П. Колекція олов’яних виробів ХVI–ХVIIІ ст. зі збірки Львівського історичного музею, як дже­рело до вивчення історії конвісарського ремесла у Львові // Шевченківська весна. Історія: Матеріали міжнародної нау­ково-практичної конференції молодих вчених / Редкол.: проф. В. Ф. Колесник (голова) та ін. – К., 2008. – Вип. 6. – Ч. 1.: Праці вчених. – С. 226.

22. Мінжулін О. Реставрація творів з металу … –С. 114.

23. K. B. [Badecki K.] Wystawa zdobnicwa ludwisarskie­go. – Lwów, 1920. – S. 19; Muzea gminy miasta Lwowa – Lwów, 1929. – S. 52.
24. Tuchołka-Włodarska B. Znaki gdańskich konwisarzy // Gdańskie Studia Muzealne / Muzeum Narodowe w Gdańsku. – Gdańsk, 1978. – T. 2. – S. 84.
25. Жолтовський П. До історії художнього лиття металу на західних землях України в XIV – XVII ст. // Праці Українського державного музею етнографії та художнього промислу. – К., 1957. – С. 138.
26. Крвавич Д., Овсійчук В., Черепанова С. О. Україн­ське мистецтво … – Ч. 3. – С. 50.
27. K. B. [Badecki K.] Wystawa zdobnicwa ludwisarskiego. – S. 19; Muzea gminy miasta Lwowa – S. 52.
28. Сабатон від французького sabot – черевик, у зброєзнавстві – латний черевик.
29. Czerner O. Lwow na dawnej rycinie i planie. – Wrocław [etc.] : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1997. – 133 s., [269 il.]