Львівська залізниця завжди славилась пишністю і педантичністю своїх вокзалів, рухомого складу та сервісом. Однак є в межах сучасного Львова станція, яка не має ні великих перонів, ні пишного вокзалу. Та й станція з вигляду більше товарна, а ніж пасажирська. Однак ця станція розташовується у одному з промислових центрів Львова – станція Персенківка.
Колись це був звичайний зупиночний пункт на Львівсько-Чернівецько-Ясській залізниці у селі Персенківка. Однак у 1894 році у Стрийському парку проходила Виставка крайова, на якій представлялись новинки промисловості чи не з усієї Європи. У парку було збудоване ціле виставкове містечко, деякі споруди якого збереглись до наших часів. Виникає потреба у вчасній і зручній доставці будівельних матеріалів та громіздких виставкових експонатів. І від станції Персенківка тягнуть колію через територію сучасної ТЕЦ-1 (якої на той час ще й в планах не було) в Стрийський парк по південно-східній його частині до теперішньої станції Паркової Львівської дитячої залізниці.
Коли у 1907-1908 роках починають будівництво Персенківської електростанції (пол. “Elektrownia Persenkówka”, сучасна ТЕЦ-1), то від вже існуючої “виставкової” колії будують гілку на дане підприємство. Пізніше цю гілку використовують для підвозу вугілля для “електровні”.
Вже у 1901 році станція могла б мати пасажирський розвиток, оскільки її розглядали як вузлову станцію для нового маршруту Львів-Підгайці. Але Магістрат бажав, щоб вокзал знаходився в межах Львова і у 1906-1909 роках колію на Підгайці пустили через Підзамче-Личаків-Винники.
Станція Персенківка увійшла і до історії українсько-польської війни 1918-1919 років, оскільки саме біля цієї станції точився бій між польським і українським бронепотягами, яка закінчилась перемогою українського панцерника “Ч-1”. А на початку протистояння – 4-5 листопада 1918 року, після невдалого тригодинного штурму головного вокзалу Львова, курінь українських січових стрільців чисельністю понад 600 осіб відступивши на станцію Персенківка, потрапив під бомбардування польської авіації.
28 вересня 1924 року на Персенківці урочисто відкрито гранітну колону на честь Захисників Львова, безкоштовно виконану за проектом інженера-архітектора Рудольфа Індруха архітектором Антонієм Нестаровським, чий син-студент також загинув на Персенківці. Пам’ятник стояв до 1940 року.
У 1921-1922 роках відновлюють експлуатацію колії до Стрийського парку, де вона тепер обслуговує “Східні Торги” (пол. Targi Wschodnie), які проводились до 1939 року. З 1944 року на території Стрийського парку, де знаходилась виставка, була розміщена танкова частина Радянської армії, і під’їзна лінія використовувалась для підвозу бронетехніки та військових. Ліквідація військової частини на території парку стала причиною ліквідації під’їзної колії. Але за ініціативою громади та залізничників, на колії що залишилась у парку створюють Львівську дитячу залізницю.
Сама ж станція Персенківка залишається і надалі виконувати вантажно-пасажирську функцію. На станції зупиняються лише приміські потяги, але від станції йде відгалуження на багато підприємств: надалі відбувається підвіз вантажів на електростанцію, побудовано колію на автобусний завод, відходить гілка на асфальтний завод, що на вулиці Дж. Вашингтона, та на багато інших підприємств району Нового Львова та вулиці Зеленої. З середини 70-х до кінця 80-х років ХХ століття, на станції стояло 2 портових крани, які завантажували на залізницю продукцію львівських підприємств, зокрема Львівського автобусного заводу “ЛАЗ”.
У 1994 році була спроба запровадити міську електричку і станцію було електрифіковано, однак реалізувати її так і не вдалось.
Сучасна будівля вокзалу є щонайменше третьою за рахунком. Навпроти зберігся будинок, де розташовувалася станція за часів німецької окупації. На його фасаді є металева конструкція, до якої кріпили дзвін, що сповіщав про прибуття потяга. Тепер це приватний житловий дім. Пізніше збудували велику будівлю, в якій і була залізнична станція, але вона не збереглася. А сучасна будівля – це фактично невелика квиткова каса з навісом і двома лавками для очікування потяга. Сьогодні станція відіграє важливу роль у роз’їзді зустрічних потягів, оскільки напрямок Львів-Чернівці є одноколійним, а також виконує перевантаження сипучих матеріалів та металобрухту.
Джерела: lvivcenter.org, uk.wikipedia.org, gazeta.lviv.ua.
Komunikacye. Drogi i koleje/ prof. Karol Skibiński – Lwów: 1897. – S. 16-17.
Особлива подяка Музею історії Львівської залізниці, в особі завідувача Романа Патика.
Костянтин БАРАНЮК
