5 травня цього року минає 120 років від заснування першого осередку товариства «Січ» у Галичині. Пропонуємо ознайомитися з витягами з книги історика Андрія Сови «Сфрагістичні пам’ятки січового руху в Галичині першої третини ХХ століття», виданої у Львові 2014 року. У праці висвітлено особливості розвитку сфрагістики пожежно-гімнастичної організації «Січ» у Галичині. Зібрано відбитки січових печаток, виявлених у Центральному державному історичному архіві України у Львові. Джерельною основою дослідження став фонд «Головний січовий комітет гімнастичного і пожежного товариства «Січ», м. Львів». У додатку опубліковано каталог січових печаток.
Товариство «Січ» засновано 5 травня 1900 р. на загальних зборах у селі Заваллі (тепер село Снятинського р-ну Івано-Франківської обл.). Спроби його створення траплялися й раніше. З цього приводу ідейний натхненник, засновник та керівник січового руху Кирило Трильовський писав: «Першу «Січ» я старався оснувати зимою з 1899 на 1900-й рік в селі Устє, над Прутом, при чому помагав мені тамошній молодий селянин Дмитро Солянич. […] Статути першої «Січі» в Устю над Прутом галицьке Намісництво не прийняло до відома тому, що один з параграфів статуту зазначував право членів товариства носити відзнаки, тобто ленти… На це Намісництво вимагало окремого дозволу. Отже, треба було вносити ще окреме подання з докладним описом тих відзнак. З того, я зрозумів, що Намісництво взагалі не дозволить на вживання таких відзнак». Кирило Трильовський, розуміючи, що домогтися затвердження січової символіки навряд чи вдасться, подав статут товариства «Січ» у с. Завалля, пропускаючи пункти про відзнаки. Таким чином уникнув повторної заборони. Статут «Січі» в с. Завалля був прийнятий рескриптом Галицького намісництва 8 березня 1900 р. (ухвала №16995).
«Січ» у Галичині існувала впродовж 1900–1930 рр. Січові товариства також діяли на території Буковини, Закарпаття, Наддніпрянщини та в еміґрації. За станом на 1913 р. у Галичині існувало понад 900 січових товариств. У роки Першої світової війни та Української національної революції 1917–1921 рр. члени цієї організації, а також соколи, пластуни, члени стрілецьких організацій, члени спортивних товариств поповнили лави легіону Українських січових стрільців, брали участь у розбудові Західно-Української Народної Республіки, воювали у лавах Галицької армії тощо. На фронтах Першої світової війни січовики зі зброєю в руках самовіддано боролися за волю України.
У затвердженому 1900-го та наступних роках статутах січової організації наголошено, що її метою є: «передовсїм несенє помочи при пожарах а дальше ширенє замилованя до тїлесних вправ і атлєтичних забав та піддержуванє товариского житя між членами». У прийнятому 1919 р. статуті товариства було зазначено, що його метою є «фізичне оздоровлення української нації і виховання національного почуття дисципліни і громадськости». «Січ» вела активну виховну, просвітницьку та видавничу роботу. Під час польської окупації Галичини діяльність січових товариств була заборонена. Останній осередок «Січі» проіснував до 1930 р. у с. Горбачах біля Львова.
Особливе значення в діяльності січових товариств мала символіка. У 1900–1920-их роках, у період легального існування «Січі» в Галичині, січові товариства та їхні структурні підрозділи затвердили та використовували у своїй діяльності відповідну систему символів.
Символіка «Січі» знайшла своє втілення у емблемі, печатках, прапорах, металевих відзнаках, одностроях, марках, піснях-гімнах та різних виданнях. Визначальний вплив на розробку та впровадження січової символіки мав Кирило Трильовський. За його головування, незважаючи на постійні перешкоди та заборони зі сторони влади, було розроблено та втілено в життя проекти різних символів. Це сприяло не лише розвитку січової символіки, а й позитивно вплинуло на зміцнення та впровадження січової ідеї на українських землях та в діаспорі. Символіка січових товариств ґрунтувалася на поєднанні таких основних компонентів: національні та державні символи; символи, пов’язані з періодами історії України – Київської Русі, козацько-гетьманським і подіями сучасності. З ініціативи Кирила Трильовського у розробці символів брали участь відомі митці того часу та активні члени січової організації. Їхні проекти втілені у життя вирізнялися оригінальністю та самобутністю інтерпретацій. У своїх розробках вони спиралися на українську традицію та найновіші досягнення світової художньої думки і практики. Найбільш результативним у створенні системи символів для січової організації були 1900–1914 рр. У роки Першої світової війни та Української національної революції 1917–1921 рр. члени організацій намагалися за будь-яку ціну зберегти створені пам’ятки, зокрема прапори, відзнаки, однострої та печатки. У 1920-і роки спостерігався певний занепад у розвитку символіки. Адже польська окупаційна влада не була зацікавлена в діяльності подібних організацій. Тому не випадковими були переслідування членів товариств за носіння відзнак, використання прапорів та іншої атрибутики, а зрештою, і заборона «Січі».
У Центральному державному історичному архіві України у Львові міститься чимало документів з відтисками та відбитками печаток українських громадських організацій кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Їхнє опрацювання дасть можливість з’ясувати особливості розвитку сфрагістики організації «Січ» на західноукраїнських землях у першій третині ХХ ст.
У цій публікації охарактеризовано відбитки січових печаток, виявлені в ЦДІА України у Львові за такими ознаками: матеріал, форма, розмір, зображення, легенда. Джерельною основою дослідження став фонд № 847 (Головний січовий комітет гімнастичного і пожежного товариства «Січ», м. Львів). Усього проаналізовано 66 різних відбитків печаток, 59 з яких є січовими.
До 847 фонду належать 5 справ:
- «Довідка про заснування і діяльність товариства» (1910 р.);
- «Анкети про заснування, діяльність і керівний склад повітових і сільських відділів товариства» (1909–1910 рр.);
- «Статут повітового комітету в Коломиї і Дидятичах» (1909 р.);
- «Листи повітових комітетів і членів товариства про надіслання анкет, організаційну і культурну діяльність товариства» (1904–1911 рр.);
- «Інвентарний опис фонду, складений у Львівському облдержархіві в 1951 р.» (1951 р.).
У 847 фонді ЦДІА України у Львові всього виявлено 66 відбитків печаток. З них товариств «Січ» – 59, «Просвіти» – 4, особистих (Кирила Трильовського) – 2, товариства «Січ» у підпорядкуванні «Сокола-Батька» – 1. Печатками «Просвіти» завірили звіти три січові товариства, тому їх також розглянуто у цьому дослідженні.
Основні виявлені печатки містяться у питальнику Головного комітету січового. Його розіслано усім січовим осередкам Галичини 1909 р. Ось що з цього приводу 18 серпня 1911 р. писав громадський та політичний діяч Іван Чупрей у листі до громадського і політичного діяча, публіциста, кооператора Андрія Жука:
«Високоповажаний Пан Андрій Жук,
у Львові, вул[иця] Театиньска [тепер вул. М. Кривоноса], 12.
Посилаємо Вам деякі дані про наші Сїчи (самостійні). Також залучаємо табелю після лїт.
Квестіонарі ми розсилали у 1909 році та відповідий прийшло менше як половину. Коли хочете їх переглянути, то можемо Вам їх післати.
Такі квестіонарі (чисті) маємо ще, в запасї і може будемо їх розсилати з кінцем сего року – як будуть гроші. На се треба 762х3 с[отиків] = 22 К[орони] 86 с[отиків].
Оден такий квестіонар посилаємо Вам. Коли би Ви хотїли розіслати їх – то звольте подати які питання уважали би Ви за відповідне додати, ми відбили би їх додатково (– рівно ж як будуть гроші –) і розіслали би відси впрост до Сїчий.
Числа членів усїх Сїчий годї подати. У квестіонарах є подано – але як сказано не всї Січи поприсилали відповіди. Се однако ж не є ознакою того, що ті Сїчи сплять, – противно ми знаємо звідки инде, що богато Сїчий тих дуже гарно розвиває ся. Не поприсилали однако ж відповідий тому, що наш мужик до писаня дуже тяжкий.
Просимо відповісти, чи треба Вам відповідий на квестіонарі з 1909 р., – і що ще треба доповнити, – а далї чи зможете прислати гроший на розсилку і друк додатку до квестіонаря.
Здорові були!
Д-р. Кирило Трильовський в Яблонові Голова Г[оловного] К[омітету] С[їчового].
Канцелярия Головного Комітету Сїчового Чупрей Іван».
Друкований бланк звіту Головного комітету січового містив 34 питання, які охоплювали різні аспекти діяльності січових товариств:
1) Кілько членів має Ваша «Сїч»?
2) Чи «Сїч» має де сходитися? А як нї то де сходить ся?
3) Кілько корон маєтку має «Сїч»?
4) Як велика річна вкладка?
5) Кілько членів заплатило вкладку в послїднім роцї, а кілько не заплатило?
6) Чи «Сїч» має які знаряди пожарничі і які? Чи має які знаряди до ґімнастики і які?
7) Чи є в громадї сикавка [вогнегасник] і чи «Сїчи» позволено єї уживати в разї потреби?
8) Чи козаки робять вправи пожарничі і ґімнастичні і як часто?
9) Чи «Сїч» має майдан на вправи? До кого він належить?
10) Чи «Сїч» висилала кого на пожарничо-ґімнастичний курс? Де відбував ся той курс і коли? Кого посилали ? Як не посилали на жадний курс, то чому?
11) Чи «Сїч» гасила який вогонь і у кого?
12) Чи дістала за се яку нагороду або похвалу і від кого?
13) Чи «Сїч» має яку біблїотеку? Кілько є книжок у ній?
14) Які ґазети предплачує «Сїч»?
15) Кілько членів є письменних, а кілько неписьменних?
16) Чи провадить ся в Сїчи науку письма для неписьменних? Хто учить? А як не провадить ся, то чому?
17) Чи «Сїч» устроювала доси які фестини, вечерки, представленя театральні, курси пожарничо-ґімнастичні, і коли? Чи ходять на Різдво колядувати?
18) Чи члени носять ленти?
19) Чи за се робить хто трудности? Хто?
20) Чи члени уміють сьпівати сїчові і патріотичні піснї? Які?
21) Чи «Сїч» має свій хор? Хто провадить?
22) Чи «Сїч» має свою музику? Кілько інструментів?
23) Чи устроює «Сїч» для своїх членів забави з танцями ? Як часто? Чи робить хто за се які трудности? Хто?
24) Хто в селї, що не належить до Сїчи, є приятелем Сїчи і єї допомагає та радить в потребі ? Хто найбільше старає ся о розвиток «Сїчи»?
25) Хто в селї є ворогом «Сїчи»? Чи дуже шкодить? Як і чому?
26) Чи в селї є які другі товариства пожарничо-ґімнастичні? Як відносять ся їх члени до Сїчи?
27) Чи «Сїч» має зносини з другими сусїдними «Сїчами»? Чи ходить на їх фестини, представленя і т. д.?
28) Котрі сусїдні «Сїчи» добре розвиваются, а котрі сплять?
29) Чи члени старають ся з’єднати для Сїчи якнайбільше членів? Чи заохочують людий з сусїдних сїл, аби заложили в себе «Сїч»?
30) Чи у «Сїчи» є така встанова, що жаден Сїчовик не сьміє уживати напитків алькоголевих (горівки, пива, вина, руму і т. д.)? Як нї, то чому не заведено і чи є надїя, що заведе ся?
31) Чи нема ще яких подібних установ приміром щодо куреня, помочи товаришеви в нещастю і т. п.
32) Чи Ваша Сїч сповнила свій моральний обов’язок і чи післала річну вкладку від себе в квотї 2 К[орони] до скарбу Головного Комітету Сїчового (до рук Д-ра Мирона Вахнянина лїкаря у Львові, ул[иця] Льва Сапіги [тепер вул. С. Бандери] проти жандармериї)? Як не післала, то чому?
33) Чи Сїч спроваджує собі щороку для членів календар «Запорожець»?
34) Чи є у вашім повітї Сїч повітова? Кілько членів вашої Сїчи належить до Сїчи повітової?
Імена і назвиска [прізвище] старшини (кошовий, писар, осавула, обозний (учитель), скарбник, І. четар, ІІ. четар, ІІІ. четар, IV. четар).
До Головного комітету січового звіти надіслали всього 216 товариств (майже 1/3 від всіх існуючих осередків) із 34 повітів Галичини. Їх завірили організаційною печаткою лише 56 «Січей» та печаткою «Просвіти» 3 «Січі» (див. таблицю). З них по повітах: Бережани – 3, Бібрка – 2, Борщів – 1, Бучач – 5, Копичинці – 1, Гусятин – 1, Долина – 4, Заліщики – 1, Зборів – 1, Калуш – 1, Коломия – 6, Косів – 1, Львів – 3, Перемишль – 2, Печеніжин – 3, Підгайці – 2, Рогатин – 3, Самбір – 1, Снятин – 7, Сокаль – 3, Станиславів [тепер м. Івано-Франківськ – 2, Стрий – 2, Тернопіль – 1. Найкраще січова організація розвивалася на Снятинщині. Тому не дивно, що саме тут найбільше було товариств, які мали печатки.
Цікаво поглянути на кількісну характеристику товариств «Січ», які мали печатки за станом на березень 1910 р.:
1 печатка – товариство «Січ» (засноване 1902 р.);
5 – (1903 р.);
3 – (1904 р.);
4 – (1905 р.);
6 – (1906 р.);
2 – (1907 р.);
8 – (1908 р.);
17 – (1909 р.);
4 – (1910 р.);
6 – (відсутня дата).
Вказані цифри свідчать про те, що січові товариства організовані у перших роках ХХ ст. не поспішали виготовляти печатки. Ті ж осередки, які створювалися у 1909 р. та на початку 1910 р., навпаки, прагнули за всяку ціну мати всю потрібну атрибутику, в тому числі і печатку.
Осередки товариства «Січ» у Галичині, які мали печатки, станом на березень 1910 р.
| № з/n | Повіт | Населений пункт | Дата заснування товариства | Кошовий | Кількість членів | ||
| жінок | чоловіків | разом | |||||
| 1 | Бережани | Жуків | 24.10.1909 р. | Недільский Дмитро | – | 51 | 51 |
| 2 | Бережани | Лісники | 1902 р. | Чвартицький Ілько | – | 30 | 30 |
| 3 | Бережани | Стриганці | 1908 р. | Юзефик Павло | – | 64 | 64 |
| 4 | Бібрка | Гринів | 1.05.1910 р. | Репен Микола | – | 34 | |
| 5 | Бібрка | Під’ярків | 1906 р. | Санан Андрух | – | 36 | 36 |
| 6 | Борщів | Більче Золоте | 1909 р. | Шолоґон Василь | – | 77 | 77 |
| 7 | Бучач | Баранів | 28.02.1909 р. | Кордик Федь | 30 | 72 | 102 |
| 8 | Бучач | Лазарівка | 1909 р. | Гранат Іван | 29 | 30 | 59 |
| 9 | Бучач | Жизномир | 15.02.1909 р. | Дмитрів Гнат | 35 | 56 | 91 |
| 10 | Бучач | Тростянці | 1909 р. | Галушка Олекса | 50 | 57 | 107 |
| 11 | Бучач | Яргорів | 1909 р. | Ковальчук Микола | 84 | 16 | 100 |
| 12 | Копичинці | Копичинці | 1907 р. | Пендзівал Іван | 32 | 99 | 131 |
| 13 | Гусятин | Чорнокінці Великі | 1909 р. | Пентак Гнат | 56 | 99 | 155 |
| 14 | Долина | Мізунь Старий | 1908 р. | Гиндач Михайло | 23 | 50 | 73 |
| 15 | Долина | Надіїв | – | Бассараб Гриць | – | 145 | 145 |
| 16 | Долина | Пациків | 1909 р. | Супрун Теодор | 49 | 74 | 123 |
| 17 | Долина | Сваричів | 1908 р. | Семенчук Петро | – | 56 | 56 |
| 18 | Дрогобич | Бінич Гаї Нижні | 1908 р. | Стецько Іван | – | 30 | 30 |
| 19 | Заліщики | Блищанка | 1906 р. | Білинський Омелян | 21 | 55 | 76 |
| 20 | Зборів | Сервирі | 1908 р. | Жулецький Стефан | – | 15 | 15 |
| 21 | Калуш | Хотінь | 1905 р. | Посацький Петро | 12 | 50 | 62 |
| 22 | Коломия | Замулинці | 1903 р. | Гавриш Семен | 20 | 40 | 60 |
| 23 | Коломия | Корнич | 1906 р. | Оленюк Василь | 40 | 196 | 236 |
| 24 | Коломия | Матеївці | 1909 р. | Поньопко Тимофій | 18 | 37 | 55 |
| 25 | Коломия | Перерів | 1905 р. | Палійчук Іван | 12 | 44 | 56 |
| 26 | Коломия | Сопів | – | Свірник Яків | – | 21 | 21 |
| 27 | Коломия | Хлібичин Лісний | 1907 р. | Ситар Іван | 15 | 44 | 59 |
| 28 | Коломия | Хомяківці | 1909 р. | Хередарик Михайло | 19 | 29 | 48 |
| 29 | Косів | Устеріки | 1909 р. | Меничук Юрій | 24 | 52 | 76 |
| 30 | Львів | Львів | 1909 р. | Вахнянин Мирон | 40 | 127 | 167 |
| 31 | Львів | Милошовичі | 1910 р. | Михальський Михайло | – | 45 | 45 |
| 32 | Львів | Селиська | 1908 р. | Шелемей Федір | – | 47 | 47 |
| 33 | Перемишль | Микуличин | 1906 р. | Полатайко Іван | |||
| 34 | Перемишль | Горохівці | 1905 | Двумат Михайло | – | 37 | 37 |
| 35 | Печеніжин | Березів Вижній | 1908 р. | Симчич Іван | 15 | 135 | 150 |
| 36 | Печеніжин | Березів Середній | 1910 р. | Лотовський Микола | 12 | 20 | 32 |
| 37 | Печеніжин | Люча | 1908 р. | Кацелюк Дмитро | 39 | 94 | 133 |
| 38 | Підгайці | Бенева | – | Завлуха Василь | 3 | 39 | 42 |
| 39 | Підгайці | Завалів | – | Вергун Сильвестер | 25 | 48 | 73 |
| 40 | Рогатин | Козарі | 1904 р. | Федик Василь | – | 32 | 32 |
| 41 | Рогатин | Пуків | листопад 1909 р. | Сверида Теодор | 36 | 134 | 170 |
| 42 | Рогатин | Фирлиєв | 1909 р. | Кічула Іван | – | 65 | 65 |
| 43 | Самбір | Береги | 1908 р. | Волошин Михайло | 10 | 80 | 90 |
| 44 | Снятин | Заболотів Кут Горішній | – | Роба Микола | 18 | 54 | 72 |
| 45 | Снятин | Зібранівка | 1.10.1909 р. | Тумачік Яків | 20 | 50 | 70 |
| 46 | Снятин | Красноставці | 1904 р. | Печенюк Василь | 61 | 80 | 141 |
| 47 | Снятин | Любківці | 1910 р. | Маковійчук Микола | 22 | 40 | 62 |
| 48 | Снятин | Микулинці | – | Чікіль Антон | 60 | 100 | 160 |
| 49 | Снятин | Орелець | 1903 р. | Григорович Петро | 26 | 64 | 90 |
| 50 | Снятин | Тулова | 1903 р. | Фотчук Павло | 30 | 90 | 120 |
| 51 | Сокаль | Ниновичі | 1903 р. | Вариниця Микола | 10 | 64 | 74 |
| 52 | Сокаль | Перв’ятичі | 15.08.1909 р. | Хомяк Іван | 15 | 64 | 79 |
| 53 | Сокаль | Сокаль | 1903 р. | Матвієвский Володимир | – | 52 | 52 |
| 54 | Станиславів | Ганусівка | 1904 р. | Реґей Іван | 49 | 90 | 139 |
| 55 | Станиславів | Тязів | 1906 р. | Литвинець Панас | 20 | 60 | 80 |
| 56 | Стрий | Корчин Рустикальний | 1906 р. | Безушко Гринь | – | 26 | 26 |
| 57 | Стрий | Стрий | 1909 р. | – | 2 | 13 | 15 |
| 58 | Тернопіль | Козівка | 1905 р. | Саґаль Михайло | 60 | 92 | 152 |
| 59 | Товмач | Юрківка | 1909 р. | Вовк Федір | 8 | 52 | 60 |
Для січових печаток, виявлених у 847 фонді ЦДІА України у Львові, використовувалося фіолетове чорнило – 49 (83%), рідше чорне – 2 (3,3%) та червоне – 1 (1,6%). Коричневих відбитків збереглося 7 (11,8%). Це ті фіолетові відбитки печаток, які під впливом зовнішніх чинників набули коричневого відтінку. Наразі не виявлено печаток із сухим тисненням, які застосовували у своїй діяльності інші молодіжні товариства цього часу.
Січові товариства мали печатки круглої – 46 (77,9%), прямокутної – 8 (13,5%) та овальної – 5 (8,4%) форми.
Єдиного стандарту для печаток не було, а їхні розміри коливались: круглі в межах від 29 мм (товариство «Січ» у Тязові до 42 мм (товариство «Січ» у Корничи, товариство «Січ» в Устріках, товариство «Січ» у Тулові, прямокутні – від 39х18 мм (товариство ґімнастичне «Січ» в Більчу Золотім до 67х31 мм (Головний комітет січовий, овальні від 38х25 мм (товариство «Січ» у Перватичах до 53х24 мм (товариство «Січ» у Хотіні.
Зображення на печатках були такими: 1) дві руки в потиску тримають серп – 23 відбитки (38,9%); у восьмипроменевій зорі дві руки в потиску тримають серп – 11 відбитків (18,6%), зокрема 1 відбиток з літерами Р. П. обабіч серпа; всього 34 відбитки (57,6%); 2) Лев у короні, повернений ліворуч, спирається передніми лапами на скелю – 1 відбиток (1,6%); 3) дві перехрещені гантелі – 1 відбиток (1,6%); 4) погруддя Тараса Шевченка – 1 відбиток (1,6%); 22 печатки (37,2%) мали лише шрифтове зображення без жодних сюжетних зображень.
Легенди печаток виконувалися друкованим шрифтом, написи були україномовними, часто вживалися скорочення: «гор» – горішній, «ґімн» – «ґімнастичне», «огн», «огнев» – огневої, «п. л. б. П.» – по лівий бік Пруту, «пож» – пожарне, «руст» – рустикальний, «стор», «сторож» – сторожи, «тов» «товарист» – товариство.
На печатці товариства «Січ» у с. Ганусівцях є літери «Р. П.». Ось що про це писав голова «Січі» Кирило Трильовський: «На капелюсі, згл[ядно] на шапці кожний «Січовик» повинен був мати червоне перо, припняте січовою металевою зорею. Мала вона вісім кінців, по її середині дві руки держали серп, символ селянських робочих рук. Побіч серпа в металі витиснені букви Р. П. (Радикальна Партія), бо спершу «Січі» мали зовсім радикальний характер». Січові відзнаки вперше запроваджено в широкий обіг стараннями Кирила Трильовського на вічі радикальної партії, яке відбулося 5 жовтня 1900 р. Він у своїх спогадах писав: «Тут мушу зазначити ось що: ті радикальні, тобто січові відзнаки-зірки були восьмикутні. Відзнаки жидівських націоналістів-сіоністів були шестикутні, тобто два трикутники, складені навпоперек. Натомість зірки комуністично-большевицької партії, яка появилася щойно 1903 року, три роки пізніше, ніж я впровадив у радикальній партії згадані відзнаки, були п’ятикутні. Така сама справа з серпом на радикальній і січовій відзнаці. І серп той на прапорах та відзнаках комуністично-большевицької партії з’явився набагато пізніше. На жаль, відзнака радикальної партії не прийнялася масово між її членами, бо та моя ідея немалу заздрість викликувала навіть між моїми партійними товаришами. «Що це Трильовський вигадує собі якісь речі, а ми мали б потурати тому?» – говорили. Взагалі можна зауважити: у нашій спільноті кожна нова ідея зараз мусить мати опозицію. Скільки то ворогів надбав я собі через мої «Січі» не тільки поза радикальною партією, але таки між самими радикалами! А нігде правди діти – якраз я з самого початку їхнього існування старався надавати радикального характеру, я просто таки врятував радикальну партію від розвалу в 1903 році. А яку національно-виховну ролю ті «Січі» відограли в нашому народі!».
Текст на печатках часто був розділений зірочкою (Головний Комітет Січовий, товариство гімнастичне і сторожі огневої «Сїч» в Надієві; двома зірочками (товариства «Січ» у Берегах, Блищанці, Гриневі, Замулинцях, Корничи, Корчині Рустикальному, Красноставцях, Лазарівці, Львові, Микулинцях, Милошовичах, Пацикові, Пукові, Сокалі, Стрию; Тулові, Тязові, Устріках, Чорноківцях Великих, товариства ґімнастичні і сторожи огневої «Січ» у Копичинцях та Сваричові, товариство ґімнастично-пожарне «Січ» у Ганусівці; двома квіточками (товариство «Січ» у Стриганцях; двома крапочками (товариство ґімнастичне і сторожи огневої «Січ» у Сервирах.
Печатки активно функціонували в усіх сферах січового діловодства. Ними завіряли звіти, листи, книги протоколів, звернення тощо. Чимало січових документів завірялися особистими печатками Кирила Трильовського, деякі – печатками «Просвіти». Печатки коштували 2,6 корони у Макса Ґлязермана у Львові, 3–4 корони в І. Оберлєндера у Коломиї тощо.
На документах 847 фонду є дев’ять відбитків однієї і тієї ж печатки товариства «Січ» у Кутах, всі вони належать до сокільських сфрагістичних пам’яток. Річ у тім, що «Січ» у Кутах підпорядковувалася організації «Сокіл-Батько» у Львові. Про це свідчать сокільські документи. Нагадаємо, що осередки, підпорядковані товариству «Сокіл-Батько», могли мати дві назви «Сокіл» або «Січ», що не заборонялося статутами. Перша «Січ» «Сокола-Батька» заснована 6 жовтня 1909 р. у Хмелевій (тепер Заліщицький р-н Тернопільської обл.). За станом на 15 жовтня 1913 р. «Сокіл-Батько» об’єднував 30 руханкових осередків «Сокіл», 552 руханково-пожежних осередків «Сокіл» і 311 руханково-пожежних осередків «Січ». Тому, вивчаючи історію початку ХХ ст., неприпустимо ототожнювати товариства «Січ» «Сокола-Батька» з аналогічними структурами під керівництвом Кирила Трильовського, що існували впродовж 1900–1930 рр. Прагнення до об’єднання в одну організацію були, однак цей процес бажаних результатів не дав. Про об’єднання січових та сокільських товариств часто писала тогочасна преса, вважаючи це найкращим кроком для зміцнення та розбудови єдиної молодіжної структури. Цікавим джерелом, найбільш повнішим за весь період існування товариств «Сокіл» у Галичині до Першої світової війни, є звіт за 1912–1913 рр., який склала на основі присланих відчитів організаційна секція «Сокола-Батька» 30 червня 1913 р. Як там зазначено, товариство «Січ» у Кутах входило до 51 округу Білий Камінь 12 області Золочів. Організація заснована 1910 р. За станом на 30 червня 1913 р. її кошовим був Іван Ясіновський, отаманом Федір Кіпран, членів 144, з яких чоловіків – 100, жінок – 44, вартість інвентарю та нерухомості становила 300 корон, готівка в касі 32,71 корон, переносний вогнегасник, прапор. Дещо докладнішу інформацію про керівництво організації дає «Пропам’ятна Книга Прапора Товариства «Січ» в Кутах», датована 15 червня 1913 р. У книзі читаємо: крім названих осіб, до керівного складу січової організації в Кутах входили: осаул Микола Бакун, обозний Пилип Кіпранишин, скарбник Дмитро Мельник, писар Микита Ґоґоша; провірна комісія: Михайло Масло, Василь Мисак, Іван Цап; четарі: Степан Паланиця, Михайло Кучерас, Микола Васьків, Оксана Паланиця, Ганна Масло.
Отже, опубліковані відбитки печаток дають можливість з’ясувати розвиток сфрагістики організації «Січ» у першій третині ХХ ст. На печатках січові осередки використовували передусім елементи січової символіки (дві руки в потиску тримають серп і восьмипроменеву зорю), рідше територіальні символи (наприклад, зображення Льва на печатці «Січі» с. Великі Чорнокінці (тепер село Чортківського р-ну Тернопільської обл.) або портретні зображення (наприклад, Тараса Шевченка на печатці «Січі» с. Корчину Рустикального (тепер село Корчин Сколівського р-ну Львівської обл.). Третина опублікованих печаток мали лише шрифтове зображення, без сюжетних рисунків. Січові товариства у розробці символів були досить консервативними, тому на їхню символіку вплив зі сторони інших організацій того часу був незначний. Це підтверджується, зокрема, і сфрагістичними пам’ятками. Лише на одній січовій печатці с. Козівка (тепер село Тернопільського р-ну Тернопільської обл.), поданій у публікації, зображені перехрещені гантелі. Останні в поєднанні з зображенням сокола широко використовувалися на печатках організації «Сокіл». Будучи специфічним джерелом історичної інформації, печатки «Січі» допомагають вивчати пам’ятки фалеристики, вексилології, уніформології, боністики, нумізматики, геральдики, емблематики, філокартії, філателії тощо; встановити дані про джерело, його автора, час створення; доповнити відомості з інших джерел. Водночас не слід забувати про мистецьку цінність печаток, що є свідченням культурних та художніх уподобань своєї доби.
Автор буде вдячний за відгуки, коментарі та додаткову інформацію, яку просить надсилати на електронні адреси: andrijsova@yahoo.com, sovaandrij1980@gmail.com
Андрій СОВА
історик
Докладніше про печатки товариства «Січ» читайте у виданні:
Сова А. Сфрагістичні пам’ятки січового руху в Галичині першої третини ХХ століття. – Львів: ЛДУФК, 2014. – 72 с. – (Серія 1. Дослідження. Вип. 1).
