Редемптористи у Львові, або монастир святого Альфонса у Голоску (частина друга)

2024
Редемптористи у Львові, або монастир святого Альфонса у Голоску

Монастир святого Альфонса, що знаходиться у Голоску, займає важливе місце в історії Львова. Приміщення монастиря у різні періоди було відповідно табором для військовополонених (під час німецької окупації), інфекційною лікарнею (у часи підпільного існування УГКЦ), однак, з отриманням Незалежності, повернуло своє автентичне призначення.

14 вересня 1939 року в околицях Львова з’явилися німецькі війська. Студентат у Голоску перетворився на військові казарми. Хоч німецькі солдати трактували монахів досить добре, однак, зважаючи на загрозу з боку Радянського Союзу, який був вороже наставлений до католицького духовенства, необхідно було евакуювати студентат із Голоска.

Голоско. Сидять зліва направо: 2- о. Й. Де Вохт, 3- о. Й. Схрейверс, 4- митр. А. Шептицький; Другий ряд: бр. Климентій, бр. Ф. Курчаба, бр. П. Козак, бр. С. Ширий, бр. В. Рудка.
Голоско. Сидять зліва направо: 2- о. Й. Де Вохт, 3- о. Й. Схрейверс, 4- митр. А. Шептицький; Другий ряд: бр. Климентій, бр. Ф. Курчаба, бр. П. Козак, бр. С. Ширий, бр. В. Рудка.

Наприкінці літа 1941 року редемптористи були виселені німцями, які почали використовувати монастир як табір для військовополонених. У липні в 1944 р., в часі відступу німців, монастир св. Альфонса був підпалений.

Старий дім був знищений повністю (на місці старого дому зараз рефектар), частково був знищений і дім, добудований в 1924 р., і лише найновіша добудова залишилась неушкодженою. Саме в тій частині монастиря від серпня 1944 р. почав діяти новіціят.

Монастир святого Альфонса на Голоско у Львові
Монастир святого Альфонса на Голоско у Львові
Ставлення радянської влади до греко-католиків (зокрема, редемптористів) у повоєнний період

У звіті за 20/V-46 р. щодо греко-католиків, П. Кучерявий (уповноважений по справах релігійних культів при Раді Міністрів СССР Львівської області) писав:

«Редемптористы проживают в монастыре Голоско-Велике, церквей у них нет, но имеют в монастырях каплицы и там бъют поклоны, живут старыми запасами и накопившимися жирами, а поэтому пока отказываются от присоединения к православной церкви».

Президія Львівського Собору - А.Пельвецький, Г.Костельник та М.Мельник. 8 березня 1946 року
Президія Львівського Собору – А.Пельвецький, Г.Костельник та М.Мельник. 8 березня 1946 року

Читаючи «Отчетный доклад по работе уполномоченного совета по делам религиозных культов при совете министров СССР по Львовской области за 1946 – 1947 г.» дізнаємося про зміни, пов’язані з Львівським псевдособором 1946 року, що відбулися у греко-католицькій церкві, зокрема у діяльності редемптористів.

«Оставшиеся еще по области 40 парафияльных священников которые упорно сопротиявляются против воссоединения, правда они отказались от духовной службы и часть из них занимается лодырничеством, а часть сельским хозяйством, но так или иначе они мешают другим священникам т. к. очень скрыто проповедуют среди религиозного населения свою демагогию».

Із вище зазначеного звіту дізнаємося інформацію, що у Львівській області за 1946 р. у сфері релігії сталися наступні зміни: греко-католицьке духівництво скоротилося до 72 священиків, діючих церков – 38, чоловічих монастирів – 3, монахів – 107, жіночих монастирів – 2, монахинь – 51.

«На І.ІХ.46г. по области 48 священников упорно сопротивляясь воссоединению с православием остаются пока что верны папе Римскому, присяге и т.п. греко-католическое духовенство выставляет свои мотивы: /я убежден в своих учениях, я не могу нарушить присягу, совесть моя не позволяет, я не согласен с догматом костельныка/».

Про редемптористів зазначено: «Монахи-редемптористы сконцентрированы в один монастырь в Голоско-Великой, где находится 49 чел., занимаются обработкой земли, огородов и восстановления помещения монастыря. Духовенские курсы, которые были при монастыре ликвидированы и часть монахов разъехалось по домам к родным. Монахи-студенты в количестве 58 чел. Сконцентрированы в монастыре Уневе, там же и находится Шептицкий Климентий».

Климентій Шептицький
Климентій Шептицький

«В селе Голоско, где находяться редемптористы, ко мне приходила делегация верующих украинцев с ходатайством, чтобы им открыть там церковь и разрешить служить греко-католическому священнику, но я им посоветовал переписать заявление, и как ушли переписывать – больше с этим заявлением и не приходили».

У звіті вказано, що у 1947 році парафіяни просили залишити їм греко-католицького священика або ж надати уніатського.

«Как видно по специальному заданию священников, вопреки решению мартовского собора, часть верующих украинцев добивалась о разрешении им оставить греко-католического священника в церкви или же прислать им обязательно униатского священника, бесспорно, что эти верующие получили отрицательный ответ».

Якщо у області на І/І-46 р. нараховувалось тільки 11 православних церков, а греко-католицьких – 522, то на І/І-47р. налічувалося православнихцерков – 231, а греко-католицьких – 38.

«На территории области еще имеются греко-католические 3 мужских монастыря. Монастырь редемптористов /бельгийцы/ расположен в монастыре села Голоско-Великие, в 4-х км от областного центра, там находится 43 монаха, которые занимаются хлебопашеством и огородничеством».

Тоді ж, у звітізапропоновано: «Монахов-редемптористов переселить из города Львова в один из монастырей на периферии, этим самым дадим возможность гражданской организации, крайне нуждающейся в здании, восстановить 2 корпуса, ранее разрушенных, от которых монахи отказались».

Недільного ранку 17 жовтня 1948 р. міліція без попередження вигнала редемптористів з монастиря. 14 вантажними автомобілями їх було вивезено до монашої обителі в Уневі.

Блаженний Омелян Ковч
Блаженний Омелян Ковч

У творі священномученика УГКЦ Омеляна Ковча, «Чому наші від нас утікають» окреслено, що, коли переглядати журнали та газети, що виходили в Українській Греко-Католицькій Церкві до її насильницької ліквідації у 1946 році, то не важко помітити наскільки жвавим та предметним був діалог (і дискусія) між греко-католицькими інтелектуалами. Практично осягнувши після більш ніж 20-ти років вільного життя довоєнних показників щодо структури Церкви, УГКЦ так і не змогла по сьогодні повернутись до того стану внутрішньої комунікації, який існував до 1939 року.

Після війни, в час підпілля, протягом 43 років дім у Голоску був інфекційною лікарнею. Детальнішої інформації про цей період, ні в спогадах священнослужителів, ні в архівних документах немає.

Голосування учасників Львівського Собору. 8 березня 1946 року
Голосування учасників Львівського Собору. 8 березня 1946 року

Відомо, що насильницьку ліквідацію УГКЦ засудив Ватикан: апостольська столиця не визнала рішень Львівського псевдособору. Зважаючи на це, структури УГКЦ продовжували існувати у підпіллі, а також у діаспорі. Підпільні структури отримали назву катакомбної Церкви. У період 1944-1990 років радянська влада жорстоко переслідувала катакомбну УГКЦ, але ліквідувати її ніколи так і не змогла.

Вихід греко-католицької церкви з підпілля

Коли в 1989 р. державна влада повернула будинок редемптористам, то підтримуючи довоєнну традицію Львівської віце-провінції, дім у Голоску знову став приміщенням для формації нового покоління редемптористів, а з 1 жовтня 1997 р. отримав назву Вищий духовний інститут ім.. Миколая Чарнецького Львівської Провінції ЧНІ.

З отриманням незалежності, Львівська провінція Згромадження редемптористів разом з іншими монашими згромадженнями почала добиватися повернення власності, якою вона володіла до встановлення комуністичного режиму. Ці вимоги були частково задовільнені: редемптористамповернули деякі з їх домів та церков.

Святкування з нагоди 100-ліття Згромадження редемптористів
Святкування з нагоди 100-ліття Згромадження редемптористів

Серед цих повернених домів був і монастир св. Альфонса у Голоску (1991 р.). У ньому розмістили семінарію, в якій частина редемптористів навчалась до 1996 р. А з вересня 1997 року там було відкрито Вищий духовний інститут Львівської провінції ЧНІ.17 студентів розпочало навчання у трирічній програмі філософських студій на базі власного освітнього закладу Провінції – вперше після більш як півстолітньої перерви. З 2005 року всі студенти Львівської Провінції живуть в монастирі св. Альфонса, але всю семінарійну освіту отримують у Львівській Духовній Семінарії Святого Духа.

Святкування з нагоди 100-ліття Згромадження редемптористів
Святкування з нагоди 100-ліття Згромадження редемптористів

У 2013 році Львівська провінція Згромадження редемптористів святкувала 100-літній Ювілей. Різні святкові заходи тривали протягом року 2012-2013 р. На завершення ювійленого року провінція налічувала: 13 монастирів, 2 місійністаниці; 122 співбратів: 5 єпископів, 79 священиків, 3 дияконів, 14 братів, 16 студентів та 5 новиків.

Іванна ПАВЛЮК

Джерела:

  1. Архівні документи за 1946-1947 роки(Державний архів Львівської області)
  2. Михайло Бубній. Редемптористи візантійсько-українського обряду у Львівській митрополії УГКЦ в 1913-1939 роках – Львів: Монастир Св. Альфонса. – 2003. – 203 с.
  3. www.cssr.lviv.ua/, risu.org.ua/ua/, christusimperat.org/uk/,http://vgolos.com.ua/blogs/psevdolikvidatsiya_ukrainskoi_grekokatolytskoi_tserkvy_208392.html,

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.