Сьогодні у товаристві Юліана Дороша та Івана Крип’якевича мандруємо Погулянкою 1960 року. Ця дільниця й досі є маловідомою для туристів, і, навіть, львів’яни не є тут не частими гостями.
Хоча ця паркова частина міста ще добрих 60 років тому мало нагадувала звичний для нас Львів, проте деякі його характерні ознаки можна впізнати на світлинах.
Перше, що кидається в очі – це велика кількість дерев, пагорби і гарні панорами Львова вдалині. Відносна близькість до центру міста, за якихось півгодини можна пішки дійти до Площі Ринок, робила цю місцевість гарним місцем прогулянок ще сто років тому.
А погуляти тут любили ще з 1810 року, тому власне і дільницю назвали Погулянкою. У той час тут було відкрито ресторан у стилі німецьких пивних садів. Окрім того, поруч ресторації був ставок, де можна було покататися на човні.
Мабуть Іван Крип’якевич це все добре знав, але хотів розповісти трохи пізнішу історію цієї дільниці. Тому, в товаристві Юліана Дороша, обходили тут все вздовж і впоперек.
На цій світлині можна впізнати вхід до Личаківського цвинтаря з боку вулиці Черемшини.
Так виглядає, що ця світлини зроблена теж десь в районі перехрестя вулиць Черемшини і Банаха. Принаймні мені так здається.
Вже традиційно, світлини в публікації подано відповідно хронологічної послідовності їх фотографування автором. Прискіпливому краєзнавцю це допоможе у визначенні локації звідки Юліан Дорош робив ці світлини.
Знову звертаюся до всіх постійних читачів цієї колонки і шанувальників творчості Юліана Дороша – якщо ви впізнали місцевість або маєте в сімейних архівах світлини цього часу – напишіть про це в коментарях.
Наступного тижня ми продовжимо мандрівку Погулянкою і дізнаємося багато нового зі світлин Юліана Дороша. До зустрічі наступної середи.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
