Перші дні листопада 1918 року. Спомин (частина ІІ)

707
Стрільці у квартирі. Малюнок Леоніда Перфецького.
Стрільці у квартирі. Малюнок Леоніда Перфецького.

Спомин. Написав: інж. Корнель Целевич.

(продовження. Початок тут)

Ми були голодні і помисловий Василь Сідельник почав міркувати, деб здобути трохи харчів. Від стрільців довідався, що на черновецькім двірці є якийс буфет, деб можна дещо дістати. Казав нам чекати в почекальні другої кляси на головнім двірці а сам пішов зі стрільцями по провіяти. А було це вже смерком майже темно, година десь по 6-ій вечором. Електричного світла не було.

Не минуло й пару хвиль, як вбіг Сідельник до почекальні, де ми сиділи й оповів нам таке: «Як вийшов на вулицю зі стрільцями, надїхало сильно освітлене авто, з білою хоруговкою, на нім полк. Вітовський, віце-президент міста Сталь і якийсь польський старшина. Питалися за комендантом, він представився як такий і одержав приказ завішення зброї на дві години. Авто завернуло і відїхало в сторону міста.

Дмитро Вітовський
Дмитро Вітовський

Ролю команданта приділив Василь Сідельник свому брату Осипові, бо цей як четар був у старшинськім однострою з відзнаками, сам зробився його адютантом. Зробив збірку стрільців, повизначував стійки, вишукав десь поламаний скоростріл, уставив його при вході, не забув переглянути стаційний уряд, а що найважніше задержав на всяк випадок поїзд, який мав останній відїхати з двірця в сторону Станиславова.

По виданню тих розпорядків пішов дальше шукати за поживою.

І не судилося йому таки дійти до черновецького двірця. Надїхало знову авто, яке він казав стрільцям по всяким військовим формам задержати і отримав звістку, що переговори зірвані і що за пів години починається стрілянина.

Чернівецький двірець — зруйнований вокзал станції Львів. Розташовувався між Головним вокзалом та вулицею Городоцькою приблизно на місці сучасного Приміського вокзалу. Фото кін. ХІХ ст.
Чернівецький двірець — зруйнований вокзал станції Львів. Розташовувався між Головним вокзалом та вулицею Городоцькою приблизно на місці сучасного Приміського вокзалу. Фото кін. ХІХ ст.

Блідий зявився перед нами і наказав, що сідаємо на поїзд і зараз відїзджаємо в сторону Станиславова. Так ми зробили. В поїзді погасили всі світла, решта подорожних, яка була на двірці, всіла також, і поїзд около 7-ої години вечором тихо висунувся з гол. двірця. Без перешкоди переїхав стації Кульпарків, Перзенківку, Сихів і потягнувся в сторону Станиславова.

Тепер прийшли рефлєксії, що ми будемо робити в Станиславові, коли нам треба було їхати на північ!

На станції Ходорів, минали ми поїзд, який їхав у сторону Львова. Я, Онишкевич і Дужий, не богато надумуючись пересіли до нього. Оба Сідельники не хотіли і поїхали дальше.

Вулиця Зиблікевича
Вулиця Зиблікевича (сучасна Івана Франка)

Наш поїзд доїхав до Перзенківки і там казали всім висісти, бо поїзд дальше не поїде. Ми висіли, а з нами парусот піжних подорожних, головно вояків з фронту. Ми замішалися між них і попри елєктричну централю, через Стрийський Парк пішли до Львова. Думали, що попадемо на польські стійки, а тут нараз команда “стій” і бачимо наших стрільців. Це було на вулиці Зиблікевича.

Я пізнав знайомого стрільця студента університету Славка Дороша, сина пароха з Вибранівки під Львовом, який також мене пізнав і нас всіх трьох повів до сусідньої касарні, де пізнали ми як команданта добре нам знаного абсольвента прав родом з Угнова поручника Тимка Ґумовського.

Була година 9 чи 10 вечером.

Бій біля парку. Малюнок Едварда Козака
Бій біля парку. Малюнок Едварда Козака

Ми оповіли йому наші пригоди, оповіли, що дві годині тому опустили головний двірець через нікого не обсаджений. Він обіцяв вислати в сторону Головного Двірця стежу, себто вулицею Льва Сапіги, бо головний двірець уважали вже за страчений. Дав нам дещо перекусити і ми, змучені по двох неспаних ночах, поклалися спати.

На другий день, це є 3-го листопада, рано пішли ми до “Народнього Дому”, де зложили звіт от. Сеневі Ґорукові з перебутої “облоги” двірця, вийшли на місто і зачали думати якби дістатися до Угнова. Онишкевич захорував і не міг іти пішки. В що мав при собі трохи гроша, то закупив на спільний рахунок коня з возом і тим конем у дощ, в зимний вечір пустилися ми в дорогу.

Горук Семен (Сень),військовик, отаман легіону Українських січових стрільців і Української галицької армії (УГА),народився 12 вересня 1873 року у Снятині на Івано-Франківщині. Поштівка з колекції Юрія Завербного
Горук Семен (Сень),військовик, отаман легіону Українських січових стрільців і Української галицької армії (УГА),народився 12 вересня 1873 року у Снятині на Івано-Франківщині. Поштівка з колекції Юрія Завербного

Перемоклі до нитки заїхали ми на ніч до Куликова, переночували у пароха і на другий день на полудне заїхали до Рави, а вечером до Угнова. (Дня 4-го листопада 1918).

Коло читальні, яка була сильно освітлена, я зліз і застав та гурток наших місцевих людей, які терпеливо допитувалися, що чувати в світі і що їм дальше робити. Всі місцеві австрійські уряди були вже в українських руках.

Я оповів про події у Львові, дав часописи та публікації Української Національної Ради і піддав: “Найстарший ранґою старшина обіймає команду і “робить військо”. Найстаршим був четар Семен Трусевич і він став військовим командантом.

Джерело: Літопис Червоної Калини, ч.11, листопад 1933 р.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.