Янівський концентраційний табір (нім. Zwangsarbeitslager Lemberg-Janowska) — табір примусової праці (у деяких джерелах — винищувальний табір), створений нацистською владою у жовтні 1941 на вулиці Янівській (тепер — вулиця Шевченка) у Львові, куди зганяли політичних в’язнів, військовополонених, а найбільше — євреїв.
Янівський табір був транзитним табором, звідки зазвичай депортували до Белжецького винищувального табору. Німці зліквідували табір у середині листопада 1943, винищивши більшість в’язнів. За час існування Янівського концентраційного табору в ньому знищено від 50 до 200 тис. людей.
Ворота Янівського таборуКолюча огорожа Янівського концтаборуОгорожа Янівського концтабору. По периметру табір був огороджений двома рядами колючого дроту зі сторожовими вежами між ними. 1940-ві рр.Територія Янівського концтабору, 1940-ві рр.Оберфельдфебель Фрітц Гебауер – перший комендант Янівського концтабору у 1941-1942 рр. Фото: www.ushmm.orgРейхсфюрерСС Генріх Гіммлер (у центрі праворуч) на офіційній екскурсії по Янівському концтабору. Крайній праворуч – комендант табору Фрідріх Варзок. 1942 рікОпис: В першому ряду зліва направо: Йоханз Йост, Генріх Гіммлер, Фрідріх Варзок.Також на фото присутні Йозеф Кірмаєр та Фріц Кацманн.Янівський концтабір. Гауптшарфюрер Фіхтнер і шарфюрер Міллер 1942-1943 рр.Охоронні війська СС у Янівському концтаборі Фото: www.ushmm.orgБудинок коменданта Янівського концтабору Густава Вільгауза. З балкону цього будинку Вільгауз систематично розстрілював в’язнів табору. 1940-ві рр.В’язні Янівського концтаборуКісткодробилка Янівського табору. Німці, щоб замести сліди, спалювали тіла людей а їхні кістки за допомогою цієї машини перемелювали в попіл. «Генріх Хамаідес, Давид Манушевіц (Манусевіч) і Мойше Корн (зліва направо) на платформі Кісткодробилкb в Янівському таборі у Львові. Вони належали до однієї з багатьох «ексгумаційних команд», які повинні були в 1943/1944 усувати братські могили »
Під-час тортур, катувань і розстрілів в концентраційному таборі “Яновський” (м.Львів), завжди грала музика. Оркестр складався з ув’язнених, вони грали одну і ту ж мелодію – «Танго смерті». Автор цього твору залишився невідомим. У числі оркестрантів були – професор Львівської державної консерваторії Штрікс, диригент опери Мунд та інші відомі українські музиканти.
Оркестр Янівського концтабору виконує «Танґо смерті»
За цю фотографію було заплачено людське життя.Коли під-час обшуку її знайдуть, фотографа, котрий з вікна другого чи третього поверху потай зняв цю сцену, повісять. Під шибеницею примусять грати отих, навіки збережених об’єктивом його «лейки», музикантів, а в нього самого, вже мертвого, метатимуть і метатимуть ножі.
Оркестр в’язнів Янівського концтаборуОркестр в’язнів Янівського концтабору
Головним місцем для масових розстрілів у Янівському концтаборі був рів на відстані 0,5 км від табору, що називався «Долиною смерті». За весь час функціонування табору у ньому було проведено декілька масових акцій зі знищення в’язнів, переважно євреїв. У 1942 – на поч. 1943 рр. ліквідовували, насамперед, непрацездатних, фізично виснажених та хворих людей. Однак, наприкінці весни 1943 р. почали розстрілювати всіх осіб єврейської національності. Знищення людей відбувалось за списками. Поспішність нацистів була обумовлене швидким змінами на радянсько-німецькому фронті та підготовкою німців до відступу з Галичини.
Радянська Надзвичайна комісія розслідування нацистських злочинів на місці Янівського концтабору та масових могил. Осінь 1944 р.Радянська Надзвичайна комісія розслідування нацистських злочинів на місці Янівського концтабору та масових могил. Осінь 1944 р.Ексгумовані Надзвичайною комісією з розслідування нацистських злочинів тіла загиблих в околиці Янівського концтабору.Взуття жертв Янівського концтабору, знайдене радянськими військами після звільнення міста від німців у серпні 1944 р.«Піски» – яр на Кортумовій горі поблизу Янівського концтабору. Тут здійснювали більшість розстрілів і поховань в’язнів табору. 1940-ві рр.
Мабуть, багатьом відомий “плоский” будинок в Одесі. Як не дивно, Львів також може похвалитися таким будинком – і не одним. Усі вони маютьархітектурнуособливість– одинз кутів дому – незвичногострий. Відтак, якщо дивитисязпевного ракурсу, колиодназ граней будинку прихована відспостерігача, створюєтьсяілюзія, ніби будинокплоский, тобтомає тількиоднустіну –фасадну.
Літограф і графік Карл Ауер (пол. Karol Auer, чеськ. Karel Auer, нім. Karl Auer; 1818—1859), що народився у Празі і закінчив Віденську академію мистецтв, понад 20 років працював у Львові і Галичині.
До Львова Ауер приїхав у 30-х роках ХІХ століття на запрошення відомих львівських видавців Йозефа і Петра Піллєрів. У 1837 році з’явилися його перші, зроблені у Львові, літографії.
Для альбому “Galicja w obrazach, czyli galerja lit. widoków, okolic i najznakomitszych zabytków w Galicji, z opisaniem obrazów w jezyku роlskim i niemieckim” (1837-1838) Ауер виконав 48 гравюр.
Перелічуючи символи Львова, не варто забувати про футбольний клуб “Карпати”, що вже понад півстоліття, від 1963 року, є не тільки спортивним звитяжцем, а й уособленням міста.
А “зелено-білі” кольори клубу є чи не найбільш впізнаваними навіть не для знавців футболу.
Львів’яни люблять свою команду, бо ж “Ми – львів’яни, ми – найсильніші!”.
Не лише архітектура, кухня, масові заходи, туристичні приваби творять місто. Його обличчя – це сотні тисяч, мільйони облич мешканців: усміхнені, втомлені, здивовані, задумані, радісні… Вони веселяться, вони творять настрій, вони – живуть!
І тільки старі світлини здатні продовжити їхнє життя для нас.
Як у Львові середньовічні лицарі збирали на батальйон Донбас
Вчора, 5 жовтня 2014 року, у Львові біля Порохової вежі, представники різних клубів історичної реконструкції влаштували благодійну історичну зустріч для збору коштів на потреби батальйону “Донбас”. Про акцію розповідає представник Клубу історичної реконструкції (КІР) «Wolfenschloss», Катерина Успенська.
На великій площі біля Порохової Вежі розмістилося ціле середньовічне містечко. Поруч з лицарськими наметами, справжнє ристалище для лицарських поєдинків і прилавки з різноманітними прикрасами та наїдками.
Боєць батальйону “Донбас” Гупало Семен Миколайович закликав львів’ян та гостей міста підтримати благодійну акцію зі збору коштів для потреб військових, розповів про те, що найбільше зараз потрібно нашим солдатам і на що буде потрічено кошти.
Під час благодійної історичної зустрічі на площі біля Порохової Вежі усі охочі мали можливість почастуватися середньовічними наїдками, придбати унікальні прикраси ручної роботи та постріляти з лука по портрету Путіна.
Також потішили глядачів лицарі справжнім поєдинком на мечах. Позитивних вражень вистачило всім.
А середньовічні хореографи продемонстрували реконструйовані танці минулих років, запрошували всіх охочих приєднуватися та проводили майстер-класи.
Також поціновувачі середньовічної музики могли послухати її у звучанні автентичних інструментів без будь-якої електронної обробки у виконанні артистів та менестрелів.
Туристів ваблять місця, з яких міста видно, як на долоні. Львову повезло – у нього таких місць чимало, та, здебільшого, гості міста, та й самі львів’яни знають не про всі. Бо, окрім класичних Ратуші чи Високого замку, чудові панорами відкриваються з терас чи великих вікон ресторанів, як от “Фотель” у ТЦ “Магнус” чи “Terrazza” у готелі “Сент Федер”. А нестандартні, нелистівкові панорами побачите з останніх поверхів старих львівських будинків або, як пощастить, то й з дахів.
Учора у Національному музеї-меморіалі “Тюрма на Лонцького” відбулася вистава “Ми повернулися” у виконанні акторів львівського театру “МЕТА”.
Показ вистави приурочений до 25-ліття виходу із підпілля Української греко-католицької церкви. Сценічний твір розповідає про репресії, що їх чинив супроти Церкви радянський режим.
Прем’єра “Ми повернулися” відбулася у стінах музею 5 років тому. Цього разу глядачам (до слова, був аншлаг) показали нову версію вистави.
Перший тролейбус марки “Електрон”, виготовлений підприємством “Електронтранс”, презентували у Львові на виставці-ярмарку “Львівський товаровиробник”.
Тролейбус Т19101 «Електрон» — 12-метровий, низькопідлоговий міський транспортний засіб підвищеної комфортності, загальною пасажиромісткістю 106 осіб, що відповідає європейським вимогам перевезення пасажирів.
Салон тролейбуса обладнаний комфортними та вандалостійкими сидіннями, інформаційними моніторами та табло з біжучим рядком. Тролейбус розвиває швидкість 70 км/год. Безпеку руху забезпечують електронні системи контролю та керування, система ABS, а також зовнішні і внутрішні камери відеоспостереження та дзеркала зовнішнього огляду з електропідігрівом.
На тролейбусі застосовано комп’ютерне керування (САN-система) всіма пристроями, що дозволяє здійснювати постійну діагностику стану тролейбуса і в експлуатації зменшує витрати часу та коштів при технічних оглядах.
Перший тролейбус Т19101 “Електрон” виготовлений для Львова і буде переданий ЛКП “Львівелектротранс”.
Кнайпи Львова завжди мали неабияку популярність у львів’ян і гостей міста. Ще у 1841 році географ і мандрівник Йоганн Коль дивувався незліченій кількості кав’ярень і цукерень у Львові, стверджуючи, що місто має кращі та елегантніші кав’ярні, ніж його рідний Дрезден або інші подібні містечка з такою ж кількістю населення. А львівський історик Францішек Яворскі у праці “Львів старий і вчорашній” (1910) перший розділ присвятив саме львівським кав’ярням.
Львівське ж пиво знають і люблять далеко за межами України.
Перший в Україні кінний трамвай з’явився у Львові – 3 травня 1880 року він виїхав у свій перший рейс.
А регулярний тролейбусний маршрут відкрили 27 листопада 1952.
Зараз уявити Львів без трамваїв і тролейбусів – неможливо. Вони стали символами міста.
Вулиця Підвальна, 1989
Тролейбусне депо, 1989
Тролейбусне депо, 1989
Кільце “Вокзал”, 1988 (прибл.)
Вулиця Наукова, січень 1987
Тролейбусне депо, січень 1987
Тролейбусне депо, січень 1987
Вулиця Артема (зараз Володимира Великого), листівка, 1984
Тролейбусне депо, 1980 (прибл.)
Тролейбусне депо, 1980 (прибл.)
Тролейбусне депо, 1980 (прибл.)
Тролейбусне депо, 1980 (прибл.)
Тролейбусне депо, 1980 (прибл.)
Площа Галицька, листівка, 1979
Вулиця Підвальна, вересень 1976
Площа Ринок, 1976
Вулиця Адама Міцкевича (Вулиця Листопадового Чину), 1976
Площа Галицька, 1976
1975
Площа Галицька, 1975
Вулиця Підвальна, 1972
Площа Митна, 1972
Тролейбусне депо, 20.08.1971
Площа Ринок, 1971, кадр з фільму “Старики-розбійники”
Площа Галицька, 1970 (прибл.)
Вулиця Миколи Лисенка, 1968
Вулиця Руська, 1968
Площа Ринок, 1968
Проспект Тараса Шевченка, 1968
Площа Митна, 1968
Площа Галицька, 1968
Площа Адама Міцкевича, 1960 (прибл.)
Вулиця Вокзальна (вулиця Чернівецька), 1960
Площа Адама Міцкевича, листівка, 1956 (прибл.)
Площа Адама Міцкевича, 27.09.1939
Площа Митна, 1938 (прибл.)
Площа Марійська, листівка, 1937
Гетьманські вали (нині проспект Свободи), листівка, 1937
Вулиця Уласа Самчука, 1936
Трамвайне депо № 1, 1931 (прибл.)
Трамвайне депо № 1, 1931 (прибл.)
Вагоноремонтні майстерні (нині служба колії), 1931 (прибл.)
Гетьманські вали (нині проспект Свободи), 1930 (прибл.)
Трамвайне депо № 1, 1929 (прибл.)
Вулиця Підвальна, вересень 1914 (прибл.))
1912
Марійська площа (нині площа Адама Міцкевича), 1910 (прибл.)
Вулиця Карла Людвіга (нині проспект Свободи), 1910 (прибл.)
Депо електричного трамваю (нині служба колії), 1900 (прибл.)
Площа Марійська (Площа Адама Міцкевича), 1880-і
Площа Марійська (Площа Адама Міцкевича), літографія, 1880-і
Триває реконструкція дороги на перехресті вулиць Кульпарківська–Наукова. Ремонтні роботи розпочали 1 серпня і до 1 листопада їх планують завершити. Профінансував ремонт, виділивши 12 млн грн, ТРЦ «Леополіс».
Триває будівництво торгового центру “Форум Львів” на вул. Під Дубом, 7а, у Львові.
Зводити комплекс розпочали у червні 2013, а відкрити його обіцяють у першому кварталі 2015 року. “Форум Львів” уже зараз називають торговим центром “третього покоління”.
Забудовник, окрім зведення самого ТЦ, вирішив облаштувати прилеглу територію, а тому було виділено 1 млн грн на ремонт тротуарів на вулиці Куліша.
На жаль, подбати про закриті каналізаційні люки біля будівельного майданчика та чистоту робітники забули.
У Львові триває ремонт однієї із центральних вулиць – Куліша.
Ремонтні роботи – мощення бруківки, заміна інженерних мереж, відновлення тротуарів – тривають від липня.
Рихтують вулицю за кошти бюджету міста (600 тис. грн), “Львівводоканалу” (2 млн грн) та торгового центру “Форум Львів” (1 млн грн на тротуари).
У Львові ярмаркували бібліотекарі та школярі. До Всеукраїнського дня бібліотек, що святкується сьогодні, працівники Централізованої бібліотечної системи для дітей провели благодійний ярмарок “Рука допомоги”. На ньому школярики-читачі продавали власноруч виготовлені прикраси, ляльки-мотанки, листівки, картини – всього півтисячі робіт. Ціни на них встановлювали самі автори.
Усі виручені на ярмарку кошти бібліотекарі передадуть пораненим у зоні АТО військовослужбовцям на лікування.
Цього року, через тривожні події на Сході України, оргкомітет фестивалю LeopolisGrangPrix вирішив цього року відмовитися від проведення фестивалю. Натомість, частина коштів з проведення фестивалю піде на купівлю обмундирування для 24 механізованого батальйону з м. Яворова.
Вранці 28 червня авто приїхали на площі Ринок, звідки вирушили в сторону парку ім. Богдана Хмельницького.
Там ретро-автомобілі здійснили об’їзд трасою «Львівський трикутник» (вул. Вітовського – вул. Стрийська – вул. Героїв Майдану) – традиційною трасою змагань.
Після цього автомобілі приїхали знову на площу Ринок, де впродовж всього дня і триває виставка. Наступного дня, 29 червня, автомобілі разом з речами, купленими на залучені кошти, вирушать до військових у Яворів.
Оргкомітет фестивалю закликає львів’ян, гостей міста, а також всіх автолюбителів та членів автоклубів підтримати ініціативу і долучитися до збору коштів на допомогу українським військовим», – зазначено у повідомленні оргкомітету фестивалю «Leopolis Grand Prix».
Сьогодні вранці мав чудову нагоду вийти на прогулянку по вулиці Стрийській, 146, біля військової частини 4114. До цього часу мені доводилось потрапляти в ті краї або ввечері, або дуже пізно ввечері, то розгледіти всі нові архітектурні форми, що з’явилися у цьому районі було важко.
І, з першого погляду, мене вразив творчий підхід та оригінальність митців, котрі демонстрували тут свої творчі пошуки та креативні будівельні рішення. Завдяки ним весь район військової частини набув якось хаотично-урбаністичного вигляду.
Я зайвий раз подивувався непідробному генію народних майстрів, котрі, практично з підручних матеріалів, змогли збудувати унікальні архітектурні шедеври.
Докладно невідомо скільки ще триватиме експозиція, тому всіх, хто ще не виходив на прогулянку у цей район Львова, запрошую ну упустити цю унікальну нагоду. Адже такий шанс буває раз у житті і прогавити його не маєте права. Бо що тоді ви розповідатимете своїм дітям чи онукам?
Експозиція працює цілодобово, але кожен час доби має свої неповторні принади. Особливо гарно виглядають конструкції при нічному освітленні факелами та живим вогнем.
Дуже важко мені було ще кілька місяців тому уявити, що в XXI столітті, в центрі Європи, в культурній столиці України біля Львівської обласної державної адміністрації можна буде побачити справжнісінькі барикади. Якщо абстрогуватися від подій в державі, то пейзажі в центрі Львова цілком можна сплутати зі зйомками фільму часів початку XX століття. Якби не сучасний одяг людей на барикадах.
Але, дивлячись на ці барикади, дивлячись на цих людей, котрі, не зважаючи на свій вік чи соціальний статус, вийшли на барикади, щоб зупинити тиранію в державі, дивлячись на це все, мене переповнює гордість за те, що я живу в такому місті, що я живу серед цих людей, що я львів’янин, що я УКРАЇНЕЦЬ!
І я впевнений, що цих людей, що нас, українців, ніхто не здолає, що ви витримаємо все в переможемо в цій боротьбі! А боротися ми будемо до перемоги!
У Львові існують два райони, які мали назву Богданівка. Ці дві дільниці плутають між собою навіть професійні історики. Отож, перша, давніша львівська Богданівка вже...
