Яніна Романувна – актриса театру, кіно і телебачення, режисер і педагог.
Народилася 9 жовтня 1904 у Львові в родині відомого актора Владислава Романа і Лени Михаліни Дзєдуцької.
Дебютувала на театральній сцені в 1921 році в виставі Дон Жуан Тадеуша Ріттнера у Великому театрі у Львові.. З 1921 по 1924 роки працює на сцені Львівського міського театру.
http://youtu.be/ewMAei-gYyU
У 1924 році Юліуш Остерва запросив актрису в варшавський театр Narodowy. До війни грала в варшавських театрах: ім.Боуславского (1925-26) і Польському (1926-39). Під час окупації працювала офіціанткою в варшавських кафе і брала участь в конспіративних постановках.
Після війни була актрисою Польського театру у Варшаві (1946-73).
Викладала в Варшавській вищій театральній школі.
Дебют у кіно відбувся в 1925 році в фільмі “Івонка”. Знялася також в таких фільмах: “Крапка над І” (1928), “Сильна людина”(1929), “Голос серця” (1931), Палац на колесах (1932), Ksiezna Lowicka (1932), “Шлюб за розрахунком” (1966), Лялька (1968)
Більше шістдесяти років тому на центральному проспекті Львова, проспекті Свободи, на місці, де зараз знаходиться пам’ятник великому Кобзареві Тарасу Шевченку, стояв кінний пам’ятник польському королю Яну ІІІ Собеському.
Пам’ятник королю Яну III Собеському у Львові
Урочисте відкриття монументу відбулося 20 листопада 1898 р. У 1905 р. постало питання підвищення його постаменту, за пропозицією інженера Вісьнєвського – на 1,5 м. Виконання пам’ятника в жовтні 1890 р. доручено відомому львівському скульптору Тадеушу Барончу. Відливку моделі виконала віденська ливарня Артура Круппа, роботи по спорудженню п’єдесталу — скульптурна майстерня Юліана Марковського у Львові. З боку вулиці Карла Людвіга на цоколі був розташований щит з гербами Польщі та Литви, а з протилежного боку, від вул. Гетманьскої, містився родинний герб Собєських, виконаний з теребовельського каменю.
Родинний герб Собєських
З боку пл. Маріацкої на цоколі був розташований напис „Яну ІІІ місто Львів 1898”.
Напис „Яну ІІІ місто Львів 1898”;
З боку міського театру на цоколі були розташовані назви місцевостей, де відбулися найголовніші битви за участю короля та рік битви.
Найголовніші битви за участю короля та рік битви
Спорудження пам’ятника королю Яну III Собеському коштувало 32 000 зл.
В листопаді 1911 р. Рада міста розробила план підвищення п’єдесталу монументу на 1,25 м. та повернення пам’ятника під прямим кутом так, щоб він став тилом до театру. Ціна цього проекту сягала 17680 корон. П’єдестал пам’ятника підвищили, і в 1920 – 1930-х рр. він використовувався як трибуна.
Пам’ятник королю Яну III Собеському у Гданську
12 листопада 1949 р. комісія у складі голови виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих Семена Стефаника, заступника голови Комітету зі справ мистецтв при Раді Міністрів УРСР Г. Кіналова та завідуючого протокольно-консульським відділом Міністерства зовнішніх справ УРСР передала представнику уряду Польської республіки П. Влонському пам’ятник королю Яну ІІІ Собєському. 7 березня 1950 р. його було перевезено до Варшави, до Вілянова, де тимчасово поставили без цоколю на травнику. В 1965 р. монумент було перевезено до Гданська.
Мандрівку вулицю Коновальця, розпочату знайомством із віллами Кшечуновичів і “Ґражина“, продовжимо на віллі Гелени Бромільської.
Збудована у 1898-1899 роках фірмою відомого львівського архітектора Івана Левинського (будівничий Станіслав Дец) за проектом Станіслава Маєрського, вілла належала Гелені Бромільській.
Віллу звели у неоготичному стилі з нетинькованої червоної цегли. Фасади будинку декоровані керамічними плитками.
У 1971 році вийшла у прокат тепер, мабуть, уже безсмертна стрічка Ельдара Рязанова “Старики-розбійники”. На екрані – улюблені Нікулін, Євстигнєєв, Миронов, Бурков… Але має фільм ще одного персонажа, не менш улюбленого і впізнаваного. Звісно, це Львів, де й відбувалися зйомки.
Пильне око львів’янина чи доброго знавця міста одразу помітить заплутаність маршрутів персонажів, бо ж ніяк не вийти героєві Євгена Євстигнєєва Валентину Воробйову, йдучи вверх вулицею Лисенка, на площу Ринок, та й до Ратуші від театру Заньковецької – рукою подати, хоч герої забігають у трамвай. Але від таких деталей Львів на плівці своєї чарівності не втрачає.
Наскільки змінилося місто через понад 40 років опісля зйомок, розкажуть фото, зроблені на цих ж місцях, де й знімалися “Старики-розбійники”. Проходячи деякими з них ледь не щодня, ми й не здогадуємось, що вони – частина декорацій фільму, і не менш прекрасна, ніж у 1971.
У День створення Української повстанської армії Львовом вже традиційно, вп’яте, пройшов марш “Воля народам! Воля людині!”.
Кілька сотень активістів, що їх зібрав рух “Автономний опір”, члени якого декларують боротьбу з шовінізмом, імперіалізмом, капіталізмом і глобалізацією, пройшли ходою від пам’ятника В’ячеславові Чорноволу до пам’ятника Степанові Бандері. У руках учасники ходи тримали червоно-чорні стяги, подекуди – синьо-жовті. Дівчата-активістки роздавали охочим червоно-чорні стрічки. Лунали гасла “Путін – хуйло!”, “Герої не вмирають!”, “Слава нації! Смерть ворогам!”, “Наша земля – наші герої!”, “Владу мільйонам, а не мільйонерам!”.
Музейна експозиція історії заводу «Галичфарм» «З досвідом у майбутнє»
9 жовтня у Львові відбулося відкриття музейної експозиції історії заводу «Галичфарм» Корпорації «Артеріум» під назвою «З досвідом у майбутнє». Експозиція працює в одному з приміщень підприємства, що розташоване за адресою Опришківська, 6/8.
Серед експонатів музею лікарський посуд з оригінальними паперовими етикетками з понад півторастолітньої історією, що використовувались в аптеці «Під золотою зіркою» на вулиці Широкій (тепер Коперника). Саме цю аптеку пов’язують з витоками створення підприємства, яке в подальшому стало фармацевтичним заводом «Галичфарм». Також відвідувачі побачать аптечний посуд зі спеціальним маркуванням системи якості фармацевтів XIХ ст., австрійські аптечні ваги 80-х років XIХ сторіччя. Відлік історії сучасного підприємства починається в 1911 році, коли на вул. Фургальського (тепер вул. Опришківська) була побудована фармацевтична фабрика «Лаокоон». Фабрика розпочала масове виробництво ліків за традиційними технологіями. Наприкінці 30-х років вона була націоналізована, а пізніше реорганізована у Львівський хіміко-фармацевтичний завод. Вже у 1966 році підприємство виготовляло ліки на експорт.
Серед експонатів, що представляють історію вже промислово розвиненого підприємства у ХХ сторіччі, відвідувачі музею побачать таблетки «Od bolu glowy», які «Галичфарм» виготовляв у 70-90-х рр. для експорту у Польщу. За часів Радянського Союзу Львову було поставлено завдання відтворити ліки «Od bolu glowy» польської фармкомпанії Польфа. Таблетки «Od bolu glowy» були популярними серед поляків, які вважали їх найпершою допомогою при головному болю. У ті часи вони продавалися крім аптек, ще у звичайних маленьких кіосках, наприклад, там, де продавалася преса. В побуті поляки ці таблетки називали «од булю глови з кугуцікем» (пол. kogucik – півник), тому що на упаковці було зображення маленького червоного півника. Підприємство відтворило склад таблеток, організувало та налагодило їх виробництво в промисловому масштабі. На упаковці замість червоного півника з’явився червоний хрестик. Пізніше ці таблетки в народі називали «од булю глови с кшежикем» (пол. krzyżyk – хрестик). Загальний випуск таблеток в ті часи на рік складав 200-230 млн. упаковок. Завод виробляв ці ліки до початку 90-х.
Підва́льна — вулиця на межі Галицького і Личаківського районів Львова, що сполучає початок вулиці Винниченка і площу Данила Галицького.
На валу — перша назва вулиці, перша згадка про неї сягає 1801 р. Пізніше її називали вул. Збройовні вищою і нижчою, пл. Збройовні. Упорядкування почалося вже 1811 р. Через п’ять років, у зв’язку з приїздом до Львова імператора Австрії Франца І, була вирівняна і засаджена деревами площа біля сучасного будинку обласної Ради. У 1821 р. за ініціативою губернського радника Рейценгейма поверхня валу була розрівняна і озеленена. Новий сквер стали називати Рейценгеймівкою, а пізніше — Губернаторськими валами.
Близько 1841 р. з’являється нова назва — Валова вища, або Верхні вали (на противагу Нижнім валам — сучасному проспекту Свободи). Але якщо спочатку будинки ставилися на валу, то пізніше їх почали розташовувати нижче — під валом. І назву треба було лише санкціонувати офіційно. З 1871 р. вулиця мала назву Подвалє. Сучасна назва — з 1944 р.
Вулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століттяВулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століттяВулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століттяВулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століттяВулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століттяВулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століттяВулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століттяВулиця Підвальна у Львові на початку ХХ століттяВхід на вулицю Зацерковну, фото середини XIX ст. Будинку біля Домінікани тепер немає, зараз там площа Музейна.Кажуть, що колись це була найвужча вулиця Львова.Вона зникла приблизно в 1914-1918 рр.Вхід на вулицю Зацерковну, фото середини XIX ст. Будинку біля Домінікани тепер немає, зараз там площа Музейна.Кажуть, що колись це була найвужча вулиця Львова.Вона зникла приблизно в 1914-1918 рр.Німецька гімназія на Підвальній у Львові на початку ХХ століттяГубернаторські Вали у Львові на початку ХХ століттяМіський арсенал на вулиці Підвальній, фото кінця ХІХ століттяГерби на стіні міського арсеналу у Львові на вулиці Підвальній, фото початку ХХ століття
На затишній вулиці Коновальця, де спокій мешканців, здається, порушує тільки трамвай, біля розкішної вілли Кшечуновичів, притулилася маленька “Ґражина”. Цю віллу, спроектовану архітектором Тадеушем Обмінським, звели у 1906 році для Романа Дзеслевського. А у 1913 році її перебудували у дворковому стилі за проектом Антонія Піллера.
Зараз у віллі “Ґражина” – кафедра дизайну Львівського національного лісотехнічного університету.
У 1912 році за проектом львівського архітектора Станіслава Улейського для Олександра Кшечуновича з відомої та шанованої у Львові вірменської родини, що славилася меценатством, звели віллу.
Згодом тут замешкав аптекар Стефан Стенцель – власник аптеки у кам’яниці Шпрехера на площі Міцкевича, яка функціонує і досі.
Збудована у стилі неоготики, зараз вілла є перлиною вулиці Коновальця. Правда, стороннім до неї – зась. Високий паркан, зачинена брама, густолисті дерева приховують її від чужого ока.
Роздивитися цей невеликий замок можна з подвір’я будинку кафедри дизайну Львівського національного лісотехнічного університету, що знаходиться поруч.
У львівській архітектурі завжди цікаво поєднувалися різні часи, різні світи та соціальні статуси в одне парадоксально-гармонійне ціле. Одним з таких поєднань є дворик будинку номер 37 на проспекті Свободи.
Тут квіткова клумба оригінально поєднується з облупленими стінами, білизною, що звисає на мотузках з балконів, обшарпаними стінами і вікнами сусіднього кафе. Тут органічно поєднується людське житло і приватний бізнес, величезні панорамні вікна і металеві, певно минулого століття, двері. Тут існує своя, тільки львівська атмосфера.
Давні фотографії львів’ян розповідають про модні віяння, передають дух минулого. Вони є досконалими ілюстраціями життя міщан початку минулого століття.
Львівський лицар збирає кошти на допомогу українському війську
Львівський лицар, котрий до недавнього часу збирав кошти на підтримку української армії на Площі Ринок, з настанням осені переїхав на нову адресу. Тепер він допомагає нашим військовим в палаці Сапєгів на вулиці Коперника, 40а.
Львівський лицар збирає кошти на допомогу українському військуЛьвівський лицар збирає кошти на допомогу українському військуЛьвівський лицар збирає кошти на допомогу українському військуЛьвівський лицар збирає кошти на допомогу українському військуЛьвівський лицар збирає кошти на допомогу українському військуЛьвівський лицар збирає кошти на допомогу українському військуЛьвівський лицар збирає кошти на допомогу українському військуЛьвівський лицар збирає кошти на допомогу українському війську
На цьому фото організатори акції візуально звітують про ті речі, які були придбані на зібрані лицарем кошти.
Львівський лицар збирає кошти на допомогу українському війську
Один з предметів, придбаних за кошти зібрані лицарем.
Львівський лицар збирає кошти на допомогу українському війську
Мабуть, одним із найбільших парадоксів Львова є Цитадель – комплекс фортифікаційних укріплень середини XIX ст. Хоч вежі Цитаделі і височать на пагорбі у самому центрі міста, посеред мальовничого парку, куди можна легко й швидко втекти від міської суєти, туристичні шляхи місцину оминають. Очевидно, не через її необлаштованість чи трагічну історію, а через незнання. Про Цитадель екскурсоводи воліють мовчати. Хто зна, може, через сором? Адже в одній із веж Цитаделі – “Вежі смерті”, де були нацистські камери смертників табору для військовополонених “Stalag-328”, наші сучасники облаштували… п’ятизірковий готель.
І в той час, коли до польського Аушвіцу зі всього світу з’їжджаються нащадки загиблих і просто туристи – схилити коліно, запалити свічку, вшанувати пам’ять, у львівській Цитаделі гуляють весілля, влаштовують бенкети, а лісистий пагорб облюбували хіба власники собак. Ось такий він, львівський парадокс.
Однією із причин будівництва Цитаделі, – пише forko, – стало повстання “Весна народів” 1848 року, що відбувалось і у Львові. Тоді австрійська влада влаштувала артилерійський обстріл центральної частини міста. Щоб захистити себе від можливих повстань, адміністрація вирішила “знайти й організувати відповідні споруди під артилерію та воєнні запаси, які малими силами могли б стримати народ”. Як наслідок, було збудовано Цитадель, що складалася з системи фортів (бастіонів), які були підсилені ровами з перекинутими через них дерев’яними мостами. З метою маскування вогневих точок оборонний периметр було засаджено каштанами й акаціями.
У Першій світовій війні Львівська Цитадель не відіграла якоїсь важливої ролі. У 1914 році австрійські війська без опору залишили місто. У 1914–1915 роках у Цитаделі розміщувався російський гарнізон. У 1918–1939 роках – був розташований полк польської піхоти. Під час Другої світової війни на території Цитаделі діяв табір для військовополонених Stalag-328 “Tsutadell”. Через концтабір пройшло 280 тисяч полонених, з них 140 тисяч (!) померли від голоду та хвороб. Після війни споруди Цитаделі використовувались, як казарми. Заразу на цій території – склади та офіси комерційних фірм.
Благодійний захід "Народна Барахолка" 11-12 жовтня, у Львові на площі Ринок
11-12 жовтня, у Львові на площі Ринок проходив благодійний захід “Народна Барахолка”де можна було придбати ексклюзивні речі відомих дизайнерів митців та художників і підтримати постраждалих військових та добровольців в зоні АТО.
Організатором заходу виступав журнал “BOOM puls TV” .
Автомобіль завжди був, є і буде невід’ємною частиною інфраструктури Львова. Можуть змінитися маршрути його пересування містом та місця для паркування, можуть змінитися форми та дизайн автомобіля, можуть змінитися паливні елементи, котрі приводять його в рух, але, поки люди на навчаться телепортуватися чи літати щоб пересуватися на великі відстані в місті, автомобіль буде незмінним помічником мешканців міста.
Пропонуємо вам збірку фотографій автомобілів на вулицях Львова зібрану протягом 2014 року.
V міжнародний фестиваль татуювання Tattoo Fest стартував у Львові. Відбуватиметься він 10-12 жовтня у Львівському палаці мистецтв (вул. Коперника, 17).
У програмі Lviv Tattoo Fest:
боротьба за кубок “Golden lion” та “The best tattoo machine”
конкурси робіт майстрів боді-атру та художнього татуювання у понад 10 номінаціях
конкурс MISS TATTOO
обмін досвідом серед майстрів з Польщі, Білорусі, Німеччини, Данії, України
виставка обладнання лазерних технологій, що дозволяють безпечно та безслідно позбутись татуювань
У рамках фестивалю відбудеться аукціон, усі виручені кошти з якого передадуть на потреби військових. Окрім цього, частину коштів, виручених з продажу вхідних квитків, також скерують для допомоги фронту.
У Львові існують два райони, які мали назву Богданівка. Ці дві дільниці плутають між собою навіть професійні історики. Отож, перша, давніша львівська Богданівка вже...
