Знайомий кожному львів’янину храм св. Михаїла, колишній кoстел ордену кармелітів босих, відомий з пер. пол. XVII століття. Розташований на пагорбі над сучасною вул. Винниченка, він будувався як своєрідний форпост – за межами міських мурів, на найбільш небезпечному, східному напрямку. Костел пережив чимало – часи Хмельницького, турецьку облогу, штурми шведів …
Цікавим фактом є те, що зовнішній вигляд храму, до якого так звикли городяни, попри нелегке середньовіччя, змінився тільки у XIX і на поч. XX століть.
Сучасна пара веж, окраса давнього храму, з’являється лише 1906 року, завдяки архітектору Владиславу Галицькому. А вперше (!) вежа на костелі зведена у 1839 р., за проектом Алоїзія Вондрашки.
До цього, декілька століть, костел і монастир кармелітів, як оборонний храм за міськими мурами, дозволити собі таку розкіш як вежа не міг … Безпека, ось що було на першому місці, вежа була б надто добрим орієнтиром для пострілів, куполи легко пробивались і гарматні ядра вибухали вже всередині укріплень і ще багато моментів відклали будівництво на більш спокійні часи …
Використані джерела :
http://www.lvivcenter.org/ , http://ukrainaincognita.com/ , http://www.radiokrakow.pl/
