Невигадана історія палацу Бруницьких в Підгірцях біля Стрия

1656
Підгорецький палац коло міста Стрий, 1910-1930-ті рр.

Гортаючи перший ілюстрований німецькомовний путівник Галичиною натрапляємо на скупу згадку про село Підгірці біля Стрия наступного змісту: «Власність барона Бруницького зі зразками плодових культур. Можна побачити палац у романо-готичному стилі». Вказана пам’ятка збереглася до наших днів і варта прискіпливішої уваги, оскільки традиційно перебуває у тіні знаного архітектурного ансамблю у однойменному селі Підгірці Бродівського району.

Село на Стрийщині документується за автентичними згадками 1467/68 років. Тоді у Підгірцях мешкали ймовірно власники Петро та Івашко. Відомий з 1446 року стрийський шляхтич польського походження Михайло Верчанський вірогідно наступним набув село, бо володів сусідніми Верчанами (у 1469 році показав люстраторам грамоту на надання поселенню магдебурзького права) і у березні 1475 року за 80 гривен придбав село Татарське. Він помер на межі 80-90-х років. Його єдина дочка і спадкоємиця Марухна вийшла заміж за сина львівського судді Петра Бранецького Михайла. Їх діти Ян і Станіслав почергово володіли Підгірцями. Відомо, що останній у 1508 році сплатив податок зі всіх своїх сіл. У 1540-х роках селом володів син Станіслава Бранецького і Катерини Нагваздан теж Станіслав.

Палац Бруницьких в селі Підгірці біля Стрия
Палац Бруницьких в селі Підгірці біля Стрия

Єдина відомість про минувшину села у Польському географічному словнику, що у 1637 році перемишльський стольник Андрій Кречовський з дружиною Анною Казановською стали фундаторами місцевого костьолу і побудували замок. Місцеві перекази, які зібрав у 30-х роках ХХ століття уродженець Моршина дослідник палацових споруд Роман Афтанази (1914-2004), пов’язували замок з перебуванням у ньому стрийського старости Яна Собеського.

Але першим добре відомим власником маєтку у Підгірцях був Юзеф Александр Яблоновський (1711-1777). Про нього докладно розповів директор Інституту історії мистецтва Яґеллонського університету у Кракові Анджей Бетлей. Цю місцевість Юзеф Александр отримав у спадок від батька Александра Яна у 1732 році. Початок будівельних робіт ймовірно відноситься до 4 лютого 1734 року, як свідчить віднайдена польським істориком копія напису зі стіни палацу. Відоме з листування також ім’я будівничого. Ним був Бернард, от тільки не до кінця зрозуміло чи це Бернард Меретин (помер у 1759 році), чи архітектор Бернард, який працював ще на батька. За словами самого Юзефа Александра, він відбудував будівлю «спустошену як Троя» для своєї першої резиденції у надзвичайно розкішному місці за три милі від Карпат.

Юзеф Александр Яблоновський
Юзеф Александр Яблоновський

Яблоновський використав популярний тоді у Франції «maison de plaisance» — мистецький стиль будівництва заміських будинків у сільській місцевості спрямований на комфорт і усамітнення. Умебльований палац з бібліотекою у 1100 томів і галереєю гетьманських портретів, з мурованими фільварками і стайнями, фонтанами, каскадами та парком, прикрашеним скульптурами Філомели, Діани, Лукреції, Дафни, що втікає від Аполона, і Атласа, нахиленого під вагою небесного склепіння обійшовся князеві у 200 тисяч. 1 травня 1740 року він вигідно одружився з вдовою Казимира Сапіги Кароліною Радзивіл. До підгорецького ключа Яблоновський докуповує у 1747 році Стрілків за 60 тисяч злотих, а у 1749 році — Татарське, Лотатники і Бережницю ще за 40 тисяч злотих. Та з 1751 року князь (титул князя Священної Юзеф Александр Яблоновський Римської імперії надав Карл VII Альбрехт у 1743 році) майже не з’являється у Підгірцях. Окремі речі доручає перевезти до Ляхівців, де споруджує новий палац. З роками управління маєтностями передає Антонію Барнабі Яблоновському, а сам багато пише. 1 березня 1777 року він помер у Липську так і не відвідавши своєї першої резиденції.

Підгорецький палац коло міста Стрий, 1910-1930-ті рр.
Підгорецький палац коло міста Стрий, 1910-1930-ті рр.

Палац у Підгірцях довго не мав сталого господаря. У кінці 1780-х років там оселився Ігнатій — молодший Бруницький (1780-1848), там же у 1798 році народився його син Максиміліан. Лише у 1815 році маєтності опиняються у руках барона Юзефа Бруницького (1788- 1835) одного з синів Ігнатія — старшого Бруницького (1748-1824). 3 квітня 1816 року він одружується у Львові з Терезою Кароліною фон Шмідт (1797-1874), донькою цісарсько-королівського губерніального радника і крайсгауптмана в Золочеві. У 1806-1813 роках Леопольд Фрідріх фон Шмідт був Стрийським окружним старостою. У Підгірцях народилися їх діти: Юзеф, Еміль, Гелена, Альбіна і Юліан Карл (1827-1880). На сільському кладовищі до наших днів зберігся надгробок Юзефа Бруницького.

Лейтенант цісарсько-королівського гусарського полку Юліан Карл у шлюбі з Юлією Павлиною Волянською (1831-1895) мав трьох синів: Юліана Мар’яна, Станіслава (нар. 27 лютого 1867) та Юзефа Альберта (1870-1900).

Юліан Мар’ян Бруницький (1864-1924), у майбутньому знаний натураліст, став спадкоємцем двірської власності батька, який рано помер. Він народився у Львові. Навчався в гімназії Франца Йосипа (згодом імені короля Стефана Баторія). Вже на час навчання зібрав поважну колекцію комах і метеликів, яку досконало вивчав. Результати досліджень систематично публікував у наукових збірниках Академії наук у Кракові. Зацікавившись новітніми агротехнічними методами розпочинає формувати у маєтностях зразкове сільське господарство і закладає в 1892 році у Стрілкові розсадник плодових і декоративних дерев, а також кущів і квітучих рослин. Згодом переносить його у Підгірці. Збереглися 11 випусків каталогу розсадника в Підгірцях за 1896-1939 роки. Як не дивно, першою культурою, яку розповсюджував Бруницький була картопля. В майбутньому розсадник займатиме площу 55 гектарів і щорічно продукуватиме 150000 саджанців плодових дерев 159 сортів, 30 тисяч декоративних кущів 360 сортів, 275 різновидів троянд, 65 видів хвойних і 27 сортів бузку.

Підгорецький палац коло міста Стрий, 1910-1930-ті рр.
Підгорецький палац коло міста Стрий, 1910-1930-ті рр.

17 серпня 1890 року у костьолі Городенки Юліан взяв шлюб з Івою Ромашкан (1870-не раніше 1939). Подружжя оселилося у Стрілкові, де народилися двоє синів Юліан Яків Юзеф (1891-1940) і Юзеф Франц Альберт (1892-1936). Для великої родини місця у Стрілкові виявилося надто мало. Саме Юліан Бруницький задумує реконструкцію палацу у Підгірцях. Плани для нього виготовляє на той час професор, а згодом директор Державної промислової школи у Чернівцях архітектор Карл Адольф Ромсторфер (1854-1916).

Ромсторфер навчався в технічній школі у Відні. Якийсь час працював вчителем у Зальцбурзі. Відомий як археолог і нумізмат уславився розкопками в Сучаві, реставрацією замку і тамтешніх храмів. Його роботи вирізняються своєрідним стилем. Цікавий зразок такого стилю — церква Святого Іллі (1905-1913рр.) у с. Топорівці Новоселицького району Чернівецької області. Ключова відмінність — характерне завершення високих веж, елементи готики. Цікаво, що Бруницький для будівництва використав цеглу власного виробництва і взагалі керував всіма роботами. Споруда була електрифікована і забезпечена водопостачанням.

У 1895 році палац набув остаточного вигляду. У підвалі містилися комори, винний погреб, льохи на насіння, кухня з піччю і кімната сервірування, звідки страви і продукти поступали на поверхи спеціальним ліфтом; чотири господарські кімнати головним чином для прислуги і білизни, кімната економа з архівом документів і канцелярія. На першому поверсі були вестибюль, передня, салон, робочий кабінет барона, будуар, дитяча та ігрова кімнати, ванна, кімната слуги, дві житлові кімнати. На другому поверсі розміщувались три житлові кімнати і три кімнати для гостей, передня, фойє і пасаж, кімнати слуги і вихователя. Окрема кімната на горищі.

Підгорецький палац коло міста Стрий, 1910-1930-ті рр.
Підгорецький палац коло міста Стрий, 1910-1930-ті рр.

Значну увагу барон приділяв тваринництву (корови, вівці, коні), тому довкола містилося багато господарських споруд. Була також своя гуральня.

Особливе місце в діяльності Бруницького займає відкриття у Бережниці нижчої рільничої крайової школи. Для неї барон виділив 20 гектарів землі і допоміг матеріально. Будівництво за планами стрийського інженера Котовського обійшлося у 46 тисяч злотих. На той час Юліан Бруницький був членом фізіографічної комісії Академії наук у Кракові, Дендрологічного товариства у Відні, Галицького лісового, Мисливського і Господарського товариств у Львові. У вересні 1896 року його нагороджено австрійським Орденом залізної корони 3 класу.

Палац Бруницьких в Підгірцях. 2016
Палац Бруницьких в Підгірцях. 2016

Винятковим зацікавленням барона стала ентомологія. Він запросив на посаду лісника спеціаліста у галузі лепідоптерології Фридерика Шилле (1850-1931). Той оселився у Стрілкові і складав Бруницькому чудову компанію у розшуках нових видів метеликів. Вони разом впорядкували колекцію Д-ра Станіслава Клеменсевича і передали її до музею фізіографічної комісії у Кракові. Як депутат Галицького сейму виголосив доповідь про охорону пам’яток природи. Гідною подиву була дендрологічна колекція барона. Парк довкола палацу заклав ще Яблоновський, а Бруницький впорядкував його за вказівками фахових садівників.

Війна перервала стрімку історію палацу. Сини потрапили на фронт. Бруницький перебрався до Відня, а палац зайняли артилеристи російської армії. У ході бойових дій згорів дах, зникли природознавчі колекції і бібліотека барона. Втрати і сліди війни підірвали здоров’я Юліана Бруницького, який помер 9 квітня 1924 року. Поховали барона у Стрілкові. Справу батька продовжив син Юліан Яків. Він закінчив гімназію у Кракові і тамтешній університет, отримав ступінь доктора філософії. У Вроцлавському університеті одержав диплом рільника. Першу світову війну пройшов як лейтенант резерву ц.к. уланського полку №1. У 1918 році вступив до Війська польського (8 полк улан ім. Юзефа Понятовського). З 1922 року ротмістр кавалерії у резерві. Розстріляний у радянському таборі в 1940 році.

Палац Бруницьких в селі Підгірці біля Стрия
Палац Бруницьких в селі Підгірці біля Стрия

У 1936 році в тогочасному польському журналі з’явилася стаття про вже тоді малознаний серед широкого загалу палац. Її автором був Ксаверій Нєдобитовський. Під псевдонімом ховався Роман Афтанази. В палаці він застав самотню баронесу Іву Бруницьку і довго слухав розповіді про колишню славу маєтку. Вже не було й сліду від первісного планування кімнат. Лише в салоні зберігся стиль бідермаєр, кілька східних диванів, ренесансові крісла і воскові мініатюри, зокрема Марії Шимановської (1789-1831). Все це зникло у роки Другої світової війни. Пропали сліди самої баронеси. Останнє, що відомо, — її посадили у бричку і відвезли у невідомому напрямку… Порожніми коридорами довго гуляв лише вітер.

У 2014 його викупили 3 родини зі Львівщини і вже 10 років працюють над відновленням пам’ятки.

Микола ЗАКУСОВ та Олег КРАВЕЦЬ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.