“Наука військових мистецтв”, або львівський Ґандальф

226
“Наука військових мистецтв”, або львівський Ґандальф

Кожна книга – це не просто біле поле, переоране рядочками чорних букв, слів і речень. Навіть не лише бездонне вмістилище знань і смислів. Будь-яка книга – це також копіткі, часто титанічні зусилля багатьох людей. Так є сьогодні і так було завжди. Пройшла такий шлях і одна цікава та незвичайна книги, яка 275 років тому побачила світ у Львові.

Титульна сторінка видання. Фото з https://polona.pl/
Титульна сторінка видання. Фото з https://polona.pl/

Наука книги

Якби у середині XVIII століття у Львові хтось мав бажання викласти із щойно надрукованих книг піраміду, йому було б доцільно звернутися до друкарні Товариства Ісусового. Звичайно, на його пропозицію єзуїти не пристали б, але що саме вони видавали чи не найбільше друкованої літератури у місті в означену добу – це так. “Scientia atrium militarium”, або “Наука військових мистецтв” також побачила світ у друкарні Товариства Ісусового у Львові. На ній є відповідна позначка: “Leopoli Typis Collegii Soc: Jesu”. Книгу надрукували у 1747 році.

Герб Товариства Ісуса на стінах Латинської катедри. Фото з http://velychlviv.com
Герб Товариства Ісуса на стінах Латинської катедри. Фото з http://velychlviv.com

Зміст книги, безумовно, неймовірно цікавий єзуїтам, католицьким монахам: у ній є розділи, присвячені військовій справі, піротехніці, тактиці, архітектурі, але також – полеміці, перспективі і ін. Одним словом, дивлячись на назви розділів книги, хочеться сподіватися, що теорії в єзуїтських колегіумах було більше, ніж практики.

Люди книги

На титулі згаданої книги стоїть два імені: Ігнатія Богатка та Фаустина Гродзицького. Перший – це брацлавський мечник, волинський посол на сейм і підчаший вінницький. Саме він готував до друку згадане вище видання, він є укладачем тексту, але не автором. Питання авторства в той час – це дуже непроста проблема, а ключові її акценти значно різняться від існуючого сьогодні бачення.

Ілюстрація з книги "Scientia artium militarium". Фото з https://polona.pl/
Ілюстрація з книги “Scientia artium militarium”. Фото з https://polona.pl/

Навіть на титулі даного видання зазначено, що його укладено на основі курсу лекцій, який читав Фаустин Гродзицький. Він – надзвичайно цікава особистість. Гродзинський був викладачем арифметики і геометрії, механіки, цивільної та військової архітектури, тактики і полеміки у Львівському єзуїтському колегіумі. Ще він був першим керівником кафедри математики на філософському факультеті Львівського університету, а також – одним з останніх ректорів Кам’янецького колегіуму єзуїтів. Між іншим, Фаустин Гродзицький також викладав у Львівському колегіумі єзуїтів і риторику. Зустрічається інформація, що з цієї посади був звільнений. Останнє, однак, не мало б його особливо обходити – Гродзицький був визнаним та авторитетним фахівцем, навіть знаменитістю.

Колишній костел єзуїтів у Львові. Фото з https://photo-lviv.in.ua/
Колишній костел єзуїтів у Львові. Фото з https://photo-lviv.in.ua/

Гродзицький жив в епоху бароко. У бароковій культурі XVIII століття практично жодна святкова урочистість не обходилась без феєрверків. Цей же єзуїт був не лише теоретиком, але й практиком – він запускав феєрверки на багатьох публічних подіях у Львіві в той час, був таким-собі львівським Ґандальфом. Звичайно, що не забував і про свій чернечий статус. Відтак, якщо гобі…, тобто львів’яни переходили межу, Гродзицький нагадував їм, що феєрверки можна застосовувати з нагоди коронації, під час заручин магнатів, для прославляння військової перемоги, але не бажано до них вдаватися у випадку смерті єпископа чи супроводжувати ними похорон якогось знатного міщанина.

Про появу самого видання

Одним із винуватців появи “Науки військових мистецтв”, безумовно, є львівський єзуїт Фаустин Гродзицький, який розробив і викладав курс із відповідним змістом у навчальних закладах Товариства Ісусового. Іншим винуватцем є вінницький підчаший Ігнатій Богатко, очевидно, учень Гридзицького, який упорядкував матеріал курсу та підготував його до друку. Обоє діячів були тісно пов’язані з єзуїтським середовищем Речі Посполитої, але щоб видати в друкарні Товариства Ісусового книгу – цього мало. Богдан Хмельницький також навчався у єзуїтській колегії, але якби ці ченці знімали про нього фільми, то це були б, радше, жахи.

Архієпископ Вижицький. Фото з https://uk.wikipedia.org/
Архієпископ Вижицький. Фото з https://uk.wikipedia.org/

Отож, для публікації єзуїтами книги, автори надавали відповідне затвердження, підписане іменем провінціала чи очільника орденських структур, єпископа тощо. Від імені того мали сказати, що книга не суперечить постулатам християнства, католицизму і є корисною для виховання й навчання молоді. У випадку з “Наукою військових мистецтв”, такий дозвіл отримали від самого львівського римо-католицького архієпископа Міколая Ігнація Вижицького.

Януш Санґушко. Фото з https://uk.wikipedia.org/
Януш Санґушко. Фото з https://uk.wikipedia.org/

Очевидно, цей аргумент дуже серйозний, адже особа архієпископа сумніву не викликає. Ще більше поваги й шанобливості викликало те, що книгу присвятили князю: маршалку Янушові Санґушку. Князь любив трохи випити і без причини показово постріляти з гармат, влаштовуючи справжні артилерійські шоу у своїх маєтках, але це вже інша історія.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

  1. Лемко І. Феєрверки давнього Львова // Фотографії старого Львова, 2016 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/fejerverky-davnoho-lvova/
  2. Шевченко-Савчинська Л., Балашов К. Давня література: з полону стереотипів. – Київ: Медієвіст, 2014. – С. 57 – 58.
  3. Grodzicki F. Scientia artium militarium […] sive lectiones mathematicae. – Leopoli: Typ. Coll. Soc. Jesu, 1747.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.