Перші вчителі фехтування (метромени) з’явилися у Львові 1749 року в єзуїтській колегії. У 1817-1844 роках на заняттях з фізкультури фехтування викладалося в університеті.
Перший неофіційний гурток фехтувальників у Львові діяв від 1848 р. Потім, у 1878 році, при Академічній читальні у Львові було створено Гурток фехтувальників, який ставив за мету “пробуджувати в людях інтерес до фехтування та виховувати лицарський дух і почуття соціальної ввічливості”. Діяльність цього товариства була короткою і з фінансових причин припинилася.
Тогочасним гуру львівських “д’артаньянів” був майстер фехтування Артур Марі, який на той час перебував у Львові і мав тут приватний зал, де займалися члени Клубу офіцерів і Товариства фехтувальників. Він був внуком француза Мартіна Марі, який був вчителем фехтування у Львові ще наприкінці 18 століття.
1880 року львівські студенти організували школу фехтування при Львівському університеті. Її діяльність підтримувалася протягом двох років за рахунок субвенції Львівської міської ради.
Того ж року відкрилася фехтувальна школа в українському “Соколі”.
Львівський клуб фехтування, який продовжував традиції академічного фехтування, був створений у 1891 році. Клуб знаходився у Львові на вулиці Домініканській, потім його перенесли на вулицю Сикстуську. Клуб діяв до 1903 року.
Фехтування викладали: Фридерик Дрегер – колишній офіцер артилерії, фехтувальник німецької школи, потім Ян Тиховський та Кароль Бернолак – дипломований майстер фехтування у Інституту військового фехтування у Вінер-Нойштадті, який показав фехтування на шпагах за т.зв. школою Hochterz Parade.
Методика навчання за французькою школою, що поширювалася у Вінер-Нойштадтській школі, базувалася на техніці бою на шаблях з використанням рухів рук від зап’ястя, а порізи робилися реверсом леза.
Видатним фехтувальником, який здобував лаври для львівського клубу, був Казимир Мошинський. У 1896 році на змаганнях фехтувальників-аматорів Австро-Угорської монархії у Відні серед 146 фехтувальників, які змагалися, він кваліфікувався до другого розряду, здобувши срібну медаль. Він був фехтувальником з неймовірно швидкою та впевненою рукою, швидкими рухами та чудовою орієнтацією, енергійним, сповненим бойового темпераменту.
1912 року у Львові з ініціативи інженера Каменобродського та інженера Владислава Маньковського було відновлено Львівський клуб фехтування.
“Уроки фехтування, які давав відомий педагог пан Й. Сілява, йшли в обох напрямках сучасного фехтування, виховуючи адептів цього лицарського виду спорту в італійських та німецьких школах”, – писала у липні 1913 року газета Nowości Illustrowane.
Богдан СКАВРОН
