Є у цьому місті щось магічне, щось таке, від чого серце готове відкритися новим почуттям. Інколи навіть найсвітлішому з них – коханню… Підігріте сонцем ранньої львівської весни, огорнене вечірньою прохолодою та ароматом кави, освітлене багрянцем осіннього листя парків, воно п’янить особливо. Кохання у Львові неповторне…
![Музей Михайла Грушевського у Львові .Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові Фото 2015 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/07/dim5-900x600.jpg?resize=696%2C464)
Саме це почуття пережив, тут, на львівських вуличках, видатний український історик, на той час завідувач кафедри історії Львівського університету (1894–1914), Михайло Грушевський.
Про Михайла Сергійовича останнім часом написано особливо багато, з огляду на ювілей історика, народженого у 1866 році. Цьогоріч, сміємо припустити, буде написано не менше, в світлі сторіччя подій пов’язаних з Українською Центральною Радою та початком національної революції 1917 року. Ми, з дозволу читача, звернемо увагу на епізод інтимного, особистого життя «батька української історії» у місті Лева.
![Портрет Михайла Грушевського,виконаний художником Фотієм Красицьким. Львів, 1907 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/grushevsky1-736x900.jpg?resize=696%2C851)
«Думаю, що для Вас не тайна моя симпатія до Вашої особи. Я мушу знати, чи можу будувати на їй які більші надії. Шукаю товариша щирого, розумного і доброго, співробітника в праці громадській, аби жити з ним душею в душу», ‒ писав, 23 (11) березня 1896 року, в листі-освідченні, молодий, але вже іменитий український історик. Цей лист було надіслано на адресу вчительки Марії Вояковської (Вояківської). Закінчувалося освідчення проханням не залишити його без відповіді і надією на те, щоб «сю справу до якогось часу в секреті від всіх задержати».
![Фотопортрет Марії Вояковської (Грушевської)](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/MG-595x900.jpg?resize=595%2C900)
Відповідь надійшла швидко. Молода вчителька із Скали над Збручем, яка на той час працювала і жила у Львові (за адресою вулиця Пекарська, 17), відповіла Грушевському взаємністю.
![Вулиця Пекарська, 17 де проживала Марія Вояковська до одруження з Михайлом Грушевським](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/05/place8-1-900x600.jpg?resize=696%2C464)
І вже наприкінці квітня, чи на початку травня (історія інколи така непевна в датуванні амурних подій, що й зрозуміло, бо ж закохані не відчувають часу) але точно 1896 року, Михайло Грушевський разом з Марією Вояковською приїжджає до Скали познайомитися із сімейством отця Олександра Левицького – родиною майбутньої дружини. Саме тут, у церкві св. Миколая, 26 травня 1896 року отець Олександр здійснив обряд вінчання Михайла Грушевського та Марії Вояковської.
Щоправда перед вінчанням у греко-католицькому храмі Михайло Грушевський мав отримати дозвіл у єдиній на той час православній святині міста Львова (а зараз кафедральному соборі Львівської єпархії УПЦ (МП)) – церкві Святого Георгія Змієборця (архітектор – Густав Захс). Православний за віросповіданням Михайло Сергійович, на думку дослідника Романа Дзюбана, змушений був відбувати біблійні оповіді, як умову для вінчання в храмі іншої конфесії. Доречі, в метриці вінчань церкви Святого Георгія, міститься запис про вінчання Михайла Грушевського у далекій Скалі над Збручем.
Марія Сильвестрівна стане вірним супутником на нелегкому життєвому шляху Михайла Грушевського. Вона супроводжуватиме його на заслання до Симбірська, Казані та Москви. Разом вони переживуть радості і поразки української національної революції 1917 – 1921 років (інколи Марію називатимуть «першою леді УНР», хоч Михайло Грушевський фактично і не вступив у повноваження президента республіки), вимушену еміграцію. Вдвох вони повернуться служити рідному народові у 1924 році до освітленої прожекторами «українізації» радянської України. Історики відзначають, що у тимчасовому «порозумінні» Грушевського з радянською владою чимало нез’ясованого, проте це вже зовсім інша історія. Доля змусила Михайла Сергійовича та його сім’ю, постати перед обличчям тоталітарного режиму і вони прийняли цей виклик заплативши усім, що мали…
![Пам’ятник Михайлу Грушевському у місті Львові (фото Сергія Гуменного)](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/10-1-575x900.jpg?resize=575%2C900)
Михайло Грушевський та Марія Вояковська назавжди залишаться у пам’яті своєї нації. Їх справа житиме у віках так само як і їх почуття. Бо щире кохання народжене у Львові вічне, як і сам Львів.
Сергій Гуменний
Джерела:
«Ваш люблячий… М. Грушевський» (Маловідомі документи з родинного архіву) / Публікація М. А. Панової, О. Б. Пантюхової // Архіви України. – 1996. – № 1–3. – С. 24.
Дзюбан Роман. Скала-Подільська – місце одруження Михайла Грушевського // Пам’ятки України. – 2003. – Ч. 3. – С. 78–89.
Ундерко О. Скала на Поділлі. – Борщів: КП «Борщівський бізнес-центр», 2010.