Сьогодні пропонуємо Вашій увазі другу частину історії галицького летунства у викладі Івана Лемківського (1938 р.)
Орґанізаційний розвій
Команда Летунської Сотні енерґійно взялася за орґанізційну працю. Першу увагу звернено на вишкіл фахових сил. Найперше сховано в Краснім школу летунів і зорців, а відтак ряд ріжного роду спеціяльних курсів.
![Літак «Ньюпор»-17 який використовувався у Летунському відділі Галицької армії та Повітряному флоті УНР. На передньому плані підстаршина Володимир Пилипець. Фото з видання: Українська Галицька Армія. У 40-річчя її участи у визвольних змаганнях (матеріяли до історії). — Вінніпег, 1958](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/10/i_022-900x506.jpg?resize=696%2C391)
Вишколено на швидку руку кількох старшин і підстаршин на взірцевих летунів – але школа найшла свій траґічний кінець 5 лютого 1919 року, коли в часі викладу про механізм і ділання летунських бомб вибухла, через неосторожність викладаю чого полк. Губера, бомба в його руках. Наслідки були жахливі: Дах і стіни бараку, в якім відбувалися виклади,вилетіли на парусот метрів вгору і на боки. Зі всіх присутніх летунів лише трьох було тяжко ранених – решта розірвані! Згинув сам полк. Б. Губер., пор. Василь Томенко, пор. Лупул, пор. Гумецький Орест, хор. Хазбулат Кануков, хор. Михайло Нестор, Хор. Олекса Басон і хор. Швець, – весь цвіт літунства УГА.
Школу вже не відновлено – бо нащастя наспів в коротці з Відня транспорт більшої скількости фахівців.
В тім часі, перша половина лютого 1919 року, в ганґарах Летунської Сотні в Краснім було около 80 літаків з чого третина вповні пригожа до боєвих і розвідчих летів. Одначе команда сотні не вгавала в дальших орґанізаційних заходах.
Значно збільшений персональний і матеріяльний склад «Летунської Сотні» в Краснім, перейшов межі орґанізації летунської сотні нормального складу. Рішено орґанізацію літунства УГА зробити більше гнучкою і приспособити до пекучих потреб фронту і самої УГА.
![Джамбулат Кануков](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/10/1348946465_kanukov-5-571x900.jpg?resize=571%2C900)
Все летунство переформовано в «Перший Летунський Полк УГА» – комендантом полку зістав наступник полк. Б. Губера, полк. князь Кануков.
«Перший Летунський Полк УГА».
Цю частину, зовсім окрему від всіх інших частин УГА, так під оглядом приділу, боєвої праці, адміністрації і т.д. розпочали формувати в другій половині лютого 1919 року. Початковий, визначений плян, обіймав задуманих 4-5 полевих летунських сотень, по одній для кожного корпусу УГА. Спершу сформовано відразу 2 летунські полеві сотні, одну запасову і Кіш в Краснім.
«Перша Летунська Сотня» цього полку, під командою поручника-летуна Хруща, залишила Красне і виїхала до села Дуліби під Стриєм, в розпорядження команди ІІІ-го корпусу УГА.
«Друга Летунська Сотня», під командою полк. кн. Канукова, залишилася в Краснім. Полк. кн. Кануков був одночасно ще і полковим комендантом і як такий був підчинений впрост Начальній Команді УГА.
Окремими формаціями були: «Летунський Вишкіл», який утворили нате, щоби від тяжити старшин-летунів із сотень від праці вишколу нових летунів.
«Летунська База» у Краснім – була головною і одинокою базою для матеріяльного поповнювання літаків і їх направою. Перша сотня мала у Дулібах ще свою полеву майстерню, але всі більші направи переводили лише в Краснім.
![Український літак на військовім летовищі в Краснім (фото з чсопису "Літопис Червонї Калини")](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/10/22554507_896143503869982_1036755338_n-900x546.jpg?resize=696%2C422)
Команда летунського полку розвивала свою діяльність дуже енерґійно, особливо в вишукуванні летунського майна на Наддніпрянщині. В Києві в часі евакуації України німецькі війська залишили свій великий летунський парк. Все це опинилося в Краснім. Незабаром, зовсім випадково, віднайдено коло Проскурова величезний летунський парк, понад 100 штук літаків, найновіших зразків з 1917 року.
Команда летунського полку вислала своїх летунів до Проскурова, котрі пригідний матеріял висортували, навантажили до ваґонів і привезли до Красного. В тім часі згинув один з найкращих летунів, а це місто-старина-летун Кавута, який піднісся на ним самим вибранім літаку та недалеко Проскурова впав і згинув.
Придніпрянський «Летунський Інспекторат» щедро спомагав «Летунський Полк УГА». Багато старшин цього інспекторату, а наприкінці і сам інспекторат, опинилися в Краснім. Прибув туди і «Київський Авіо-Дивізіон» в складі: штаб дивізіону, 3 літаки, полева майстерня і 30 ваґонів майна.
Наддніпрянці-старшини, що прибували до Красного, були висококваліфікованими фахівцями всяких летунських спеціяльностей. Були між ними летуни боєвики і зорці, бомбометчики, фотоґрафісти, конструктори і т.д. Всіх їх дуже радо приймали до полку в Краснім.
Ця доба вчасної весни 1919 року є найкращим періодом розвою літунства УГА – і найбільшим орґанізаційним розмахом.
![Літаки 2-ї летунської сотні Летунського відділу Галицької армії, зліва направо: «Ллойд» Ц.5, «ЛВГ» Ц.5, «Бранденбург», «Ньюпор»-21, м. Красне, весна 1919 р. Фото з часопису «Український Скиталець»](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/10/i_049-900x453.jpg?resize=696%2C350)
На коротко перед першим відворотом зорґанізовано «Летунський Кіш» у Краснім. «Летунський Вишкіл» наладнав у Краснім дві школи, а це одну для зорців, а другу для вишколу обслуги літаків. Ще окремо вишколювано – в окремих курсах – летунів так боєвих як і розвідчих.
Приближення большевицького фронту зі сходу до Збруча викликало потребу частої та зміцненої розвідки в напрямі большевицьких військ. Спершу цю працю виконувала друга летунська сотня з Красного. Однакож ця сотня була неімовірно перетяжена боєвими і розвідчими летами на фронті І-го і ІІ-го корпусів УГА, бо перша летунська сотня обслуговувала лише ІІІ-ий корпус УГА. З цеї причини засновано «Третю Летунську Сотню», котрій присвячено дуже велику увагу, мабуть через факт, що вже заходила можливість переходу УГА через Збруч. На цю тему вже йшли розважування в Начальній Команді УГА, бо було відоме, що з Франції ідуть дивізії ґен. Галлєра.
«Третя Летунська Сотня» в силі 5 літаків відійшла з Красного до Тернополя.
Цей період був кульмінаційним в розвою летунства УГА. На цю добу припадає найінтензивніша праця галицького летунства.
«Путобальонна Сотня»
В березні 1919 року прибув з Наддніпрянщини повний матеріял для «Путобальонної Сотні». Привезено 2 привязні бальони зі всім потрібним для них матеріялом.
![Повітроплавний відділ полк. Козакова при ІІІ копусі УГА в Рогізні біля Самбора, 1919 р. (фото з часопису "Літопис Червоної Калини")](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/10/letunstvo-UGA-_2-ch.-11-1938-listopad-2-900x359.jpeg?resize=696%2C278)
Була це летунська частина, організована зовсім окремо від «Летунського Полку УГА» – з котрим орґанізаційно не мала ніякого зв’язку. Приказом Начальної Команди УГА розділено цю сотню на дві частини по одному бальонові, кожну чету приділено до іншого корпусу – а це до ІІ-го і ІІІ-го корпусу УГА.
Обі чети розпочали свою працю негайно після приділення до обох бальонів персоналу і скорострілів для оборони цих бальонів. Працювала ця сотня до кінця квітня 1919 року, коли її стягнули до запілля для направи ушкоджених бальонів і вишколу нового персоналу. В травні рухнув фронт, настала маневрова війна, в часі котрої привязні бальони не могли мати жадного примінення і ця сотня позістала в резерві при команді ІІ-го корпусу УГА.
В часі відвороту УГА, цю сотню розв’язано, а бальони і весь матеріял пропав.
Діяльність летунства УГА в Галичині.
Діяльність летунства обіймала всі ділянки цеї служби. Спершу сповняла лише розвідчу і обсерваційну працю на цілім тодішнім фронті УГА, що вимагало всіх сил і повного фізичного і психічного напруження. Праця йшла від січня 1919 року щодня, головно над Львовом і залізничними шляхами Львів-Перемишль і Львів-Рава Руська, де приходило до дуже частих сутичок з другою стороною.
![Повітроплавний відділ полк. Козакова при ІІІ копусі УГА в Рогізні біля Самбора, 1919 р. (фото з часопису "Літопис Червоної Калини")](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/10/letunstvo-UGA-_2-ch.-11-1938-listopad-900x323.jpeg?resize=696%2C250)
До більшогобою прийшло в квітні 1919 р. на залізничнм шляху Львів-Перемишль, коли два літаки УГА летіли на захід. Перший віз бомби і провірював терен вздовж залізничного шляху. Цим літаком кермував тоді ще четар, Шепарович, зорцем був булавний Кліщ. Другим літаком кермував поручник Рудольфер і він творив охорону власного літака.
З появою цих двох літаків над Львовом піднялося кілька польських літаків, котрі негайно заатакували галицькі літаки. Пор. Рудольфер з місця став до оборони першого літака, щоби цей зміг відлетіти з місця бою. Вивязався воздушний бій, в чаі котрого скоростріл пор. Рудольфера, поцілений кількома кулями, перестав стріляти. Пор. Рудольфер, вже зовсім безборонний і до бою неспосібний, мусів з місця бою усунутися. Він спустився через хмари майже аж на самі дахи Львова, чим скрився перед переслідуванням і щасливо вернувся до своєї бази в Краснім. Також і бомбометному літакові вдалося щасливо вернути до бази.
До менших і більших повітряних сутичок доходило чато – тимбільше, що літаки УГА залітали на 700-800 км вглуб запілля противника. В тім часі літаки не осягали такої скорости лету, як сьогодні і віддаль 700-800 км потребувала 6-7 годин лету.
З боєвих завань літаків УГА треба згадати окремі обстріли частин військ противника на маршах. Літаки при цих нападах знижувалися на висоту 200-300 метрів і звідти розпочинали обстріл зі скорострілів не зважаючи на те, що скоростіли на літаках не мали приспособлення для стрільби вділ та що тоді УГА відчувала дошкульний брак стрілива.
![Франц Рудорфер](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/10/Rudorfer-540x900.jpg?resize=540%2C900)
Зі значніших летів доконано найбільше боєвих летів над Львовом, бо дол 15-18 летів. Над Перемишлем около десяти. Були ще лети бомбометні, для спричинення якнайбільшої матеріяльної і моральної шкоди. За ціль бомбардовання служили спеціяльні обєкти пр. у Львові головно залізничний двірець і елєктрівня. Під час другого з черги бомбометного лету над Львовм ушкоджено львівську елєктрівню в такий сильний спосіб, що вона була довший час нечинна. Дальшою з черги ціллю бомбометних летів був залізничний шлях Львів-Перемишль. В цім районі відбулася найбільша скількість налетів літаків УГА на піхоту противника – особливо в підготовчім періоді концентрації цеї піхоти дл ярішучого наступу на УГА. З цих летів повертали літаки до Красного майже завсігди з рядом дір в кадовбі і крилах літаків. Деколи були ушкоджені і мотори.
В цих летах відзначувалися спеціяльно летуни-наддніпрянці, а до своє траґічної смерти полк. Б.Губер. Очевидець воздушних боїв пол. Губера, знавець летунства, твердить, що його боєва тактика була чудом летунської боєвої техніки. Після його смерти, примат був весь час в руках сот. Євського – рівнож наддніпрянця, який зістрілив 9 літаків.
З дальших завдань летунства було кермовання далеким обстрілом нашої артилєрії і допомога піхоті УГА в наступах, а згодом прикривання відвороту бриґад УГА.
Далі буде…