Уперше письменниця Ольга Кобилянська ступила на львівську бруківку вересневого ранку 1889 року. Вона приїхала з Чернівців, аби побачитися з львівськими літераторами, насамперед Іваном Франком. Майбутні класики ще не були особисто знайомі, але певні відносини між ними вже склалися, і вельми непрості.
Коли буковинка надіслала до львівського альманаху «Перший вінок» оповідання «Вона вийшла заміж», редактор видання Іван Франко відмовився його надрукувати. Ольга Кобилянська образилася, проте згодом визнала справедливість франкових зауважень і переробила твір.
![Іван Франко](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/09/franko1.jpeg?resize=696%2C1060)
Сам Іван Франко з цього приводу зазначив: «Перше її оповідання я признав не вартим друку з-за його солодкуватого-сетиментального стилю, проте я ані на хвилину від першої появи Кобилянської на полі нашої літератури не сумнівався про її талант».
І ось письменниця у Львові. «Була в редакції «Діла», пізнала Романчука, Белея і інших, — писала вона до батьків. — Із Франком зустрічі не вийшло — його тоді… запроторили у в’язницю».
![Ольга Кобилянська , 1898 р. (фото Літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської в Чернівцях )](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/528314_14_w_1000.jpg?resize=696%2C1094)
Познайомились вони лише через десять років, на святкуванні 25-річчя літературної діяльності Франка. «Я поїхала в неділю поспішним потягом і була на ювілеї Франка, — писала вона в одному з листів. — Ювіляр з’явився скромний і в поведінці, і в одежі. Промови були гарні і живі, а він найкраще говорив і найліпше мені сподобався. Хоча тоді письменник був на вершині своєї творчості, ювілей пройшов тихо. Народу забороняли читати його твори, що призивали розірвати ланцюги неволі».
![Площа Марійська (пл.Міцкевича), кін. ХІХ ст.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/05/plac2.jpg?resize=696%2C467)
Програма цього візиту Кобилянської була насиченою. «Зраня ходили до «Бесіди» на нараду, щоб зав’язати «Видавничу спілку», — читаємо у тому ж листі. — Радили, радили, але що остаточно з тої ради вийшло, то бігме, що не скажу вам. Ввечері було представлення «Наталки» з прологом Франка, скорочене поліцією, відтак співи, котрі мене дуже одушевляли. Ві второк перед полуднем «Академія».
![Іван Труш. Портрет Михайла Грушевського. 1898 рік, полотно, олія, гризайль](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/12/konferentsiyaTRUSH42.jpg?resize=696%2C977)
Говорив науково Грушевський, живо і пориваюче — Стоцький, по-школярськи Колесса і дуже красно Кобринська. Потім була «святочна вечеря». Люди одушевлялися часто і без причини, врешті всі були задоволені. На другий вечір були-сьмо на якійсь науковій секції, на другу днину знов в кнайпі, а в п’ятницю я мала вже всього досить і поїхала…»
А ще під час цього візиту нарешті відбулася особиста зустріч двох титанів слова: «Я кілька днів гостила в домі Франка. Ми говорили довго і про різні справи. Натякав Франко і на нашу інтелігенцію, що йому не раз колоди ставила в його стремлінні широко розгорнуги роботу для піднесення нашого темного і бідного народу. Він терпів разом з народом, жив сам у нестатках, проте працював безупинно, незважаючи на підірване здоров’я… Внаслідок цього візиту я зрозуміла, що він глибоко нещасливий: хворий не тільки фізично, але й морально. Його творча сила, його прагнення були сковані, як і весь його народ».
![Іван Франко. 1896 рік.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/05/203-mem.-Ivan-Franko.-1896.jpg?resize=696%2C1046)
А якої думки про гостю був Франко? «Серед українських письменниць вона не мє суперниць в жанрі роману і новели, а її роман «Земля», крім літературної та мовної вартості, матиме тривале значення ще й як документ способу мислення нашого народу в час теперішнього важкого лихоліття. Це визначне явище в українській новітній літературі».
![Ольга Кобилянська](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/06/Olga-Kobilyanska.jpg?resize=696%2C569)
Підсумовуючи враження від відвідин нашого міста, О. Кобилянська написала: «Селі би всі були задоволені як я — було б добре. Те, що я була у Львові, видиться мені тепер як сон…»
Георгій МАЦЕНКО
Джерело: Маценко Г. Славетні гості Львова. Львів: Апоріорі, 2010