додому Блог сторінка 482

Олесь Нога відкрив персональну виставку (відео)

В четвер, 21 вересня 2017 року, в виставковій залі Будинку архітектора (Порохова вежа, вулиця Підвальна 4) відкрилася виставка кольорової графіки та декоративного мистецтва відомого художника і мистецтвознавця Олеся Ноги.

Виставкова зала не могла вмістити всіх, хто прийшов в цей день привітати Олеся Ногу з такою знаменною подією у житті кожного митця, як відкриття персональної виставки.  Серед присутніх можна було зустріти художників та мистецтвознавців, бізнесменів і чиновників, шанувальників творчості Олеся і просто його хороших друзів. Всі відчули на собі  теплу атмосферу його робіт і оригінальність його світосприйняття.

Олесь Нога
Олесь Нога

“Ми маємо унікальну можливість зануритися в теплий, асоціативно образний, дещо меланхолійний світ образів Олеся Ноги. Від часу організації його першої художньої виставки у 1985 р. він не переставав майже щороку дивувати всіх нас, культурно-мистецький, художній світ Львова своїми оригінальними знаковими проектами. І не лише в мистецькій складовій, не лише своїми художніми творами, але й знаковими науковими результатами, адже Олесь Нога є автором більше 30 монографій у різних сферах.

Андрій Клімашевський
Андрій Клімашевський

На сьогоднішній виставці він представив цілий світ своїх образів від  футуристично-кубістичних композицій, конструкцій до урбаністичних пейзажів і, врешті-решт, чудове, ліричне втілення прекрасних фітоморфних композицій” – зазначив ведучий відкриття виставки Андрій Клімашевський.

Відкриття виставка кольорової графіки та декоративного мистецтва Олеся Ноги
Відкриття виставка кольорової графіки та декоративного мистецтва Олеся Ноги

Голова Львівської обласної організації Національної спілки художників України Олег Микита високо оцінив роботи Олеся Нуги і порівняв їх з кращими шедеврами світових митців.

Олег Микита
Олег Микита

“Сьогодні, якщо говорити в світовому масштабі, Олесь Нога не копіюючи великих Альфонса Муху чи Віктора Вазарелі відчуває на підсвідомому рівні те, що робили ці великі художники. А ще Олесь Нога не просто живе життям міста, він живе суспільним життям отої великої  великої культури, з якої складається наша львівська історія”,  – сказав Олег Микита.

Відкриття виставка кольорової графіки та декоративного мистецтва Олеся Ноги
Відкриття виставка кольорової графіки та декоративного мистецтва Олеся Ноги

Актор театру імені Марії Заньковецької, народний артист України Григорій Шумейко нагадав присутнім за феноменальні роботи Олеся Нуги в царині театральної сценографії у різних постановках львівських театрів.

Григорій Шумейко
Григорій Шумейко

“Графік в живописі, живописець в графіці, мистецтвознавець, історик, дослідник, театральний режисер. Ми зробили дві постановки, одна з яких – «Картка любові» про Івана Франка, де Олесь Нога і Ірина Кодлубай  – художники постановники і художники по костюму,  і досі, вже протягом шістнадцяти років на камерній сцені Театру ім. Заньковецької грається для публіки. І коли глядач заходить в зал, сідає, то відразу потрапляє перш за все у світ Олеся Ноги. А його світ глибокодумний, цікавий, багатовимірний, неоднозначний, скільки б н знімав пластів все одно здається, що там є глибинність”, – поділився враженнями Григорій Шумейко.

Олесь Нога. Церква в Крилосі
Олесь Нога. Церква в Крилосі

Доктор мистецтвознавства Олег Боднар захоплено розповів про силу духу і силу характеру художника, його працелюбство і незламність.

Олег Боднар
Олег Боднар

“Я хотів би звернути увагу, відзначити таку якість характеру Олеся Ноги, як сила духу і сила характеру. Без яких художник не стане великим. Не зважаючи на те, що відбувається у нього в житті він працює далі, пише статті, малює. Ось ця внутрішня впевненість, внутрішній характер невід’ємні якості художника, з якими він далі буде йти вперед і дарувати нам нові твори”, – зазначив Олег Боднар.

Експозиція виставка кольорової графіки та декоративного мистецтва Олеся Ноги
Експозиція виставка кольорової графіки та декоративного мистецтва Олеся Ноги

Олесь Нога народився у Львові 27 листопада 1959 року.  Мистецьку освіту отримав у Львівському училищі прикладного та декоративного мистецтва ім. Труша (1980) та Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (нині Львівська академія мистецтв) (1985). Творчо реалізує себе як художник і мистецтвознавець. Працює в техніці графіки та темперного живопису. Перша персональна виставка відбулась у Львові 1985 р. Брав участь у виставках в Україні (Київ, Львів, Ужгород, Чернівці) та за кордоном (Литва, США, Німеччина, Франція, Швеція, Польща). Графічно оформив більше 50 книжок.

Експозиція виставка кольорової графіки та декоративного мистецтва Олеся Ноги
Експозиція виставка кольорової графіки та декоративного мистецтва Олеся Ноги

Зробив сценографію до вистав у театрах ім. М. Заньковецької та Л. Курбаса у Львові. Роботи знаходяться в приватних колекціях в Іспанії, Італії, Бельгії, США, Канаді.

Мистецькі дослідження провадить в Інституті народознавства НАН України, де працює на посаді старшого наукового співробітника відділу мистецтвознавства. Тут же 1995 р. захистив дисертацію, кандидат мистецтвознавства. Автор ряду монографічних досліджень. Відзначений у 1995 р. преміями Західного наукового центру та Президента України, у 2000 р. нагороджений премією “Львівська слава”.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

«Тиждень акварельної майстерності у Львові» зібрав найкращих

«Тиждень акварельної майстерності у Львові» пройшов у Львові

На цьому тижні, з 20 по 24 вересня 2017 року, з нагоди святкування 30-ї річниці Спілки дизайнерів України, у Львові проходить Міжнародний  симпозіум з акварелі «Тиждень акварельної майстерності у Львові» (The International Symposium «LVIV Watercolor Week Workshop»).

До роботи симпозіуму долучилися художники Ізраїлю, Молдови, Києва, Одеси, Харкова, Львова та інших міст. Мистецькі заходи розпочались презентацією творчих робіт у виставкових залах Інституту бібліотечних досліджень мистецьких ресурсів Львівської національної наукової бібліотеки України ім. Василя Стефаника (вул. Бібліотечна, 2).

Станіслав Мигаль
Станіслав Мигаль

“Треба відзначити, що на теренах Центральної і Східної Європи Львівська дизайнерська школа має свої славні традиції. Взагалі місто Львів – це історичне місто, де вперше на цих теренах у другій половині ХVІІІ ст. була започаткована вища архітектурна дизайнерська освіта”, – сказав заступник голови Спілки дизайнерів України Станіслав Мигаль на відкритті виставки.

Презентацієя творчих робіт Міжнародного симпозіум з акварелі «Тиждень акварельної майстерності у Львові» (The International Symposium «LVIV Watercolor Week Workshop»).
Презентацієя творчих робіт Міжнародного симпозіум з акварелі «Тиждень акварельної майстерності у Львові» (The International Symposium «LVIV Watercolor Week Workshop»).

Метою симпозіуму є популяризація техніки акварелі, обмін досвідом та встановлення творчих контактів, створення комунікативної платформи, яка в майбутньому буде основою для розробки нових проектів із розвитку вітчизняного соціокультурного середовища.

Презентацієя творчих робіт Міжнародного симпозіум з акварелі «Тиждень акварельної майстерності у Львові» (The International Symposium «LVIV Watercolor Week Workshop»).
Презентацієя творчих робіт Міжнародного симпозіум з акварелі «Тиждень акварельної майстерності у Львові» (The International Symposium «LVIV Watercolor Week Workshop»).

“Акварель – це техніка, яка неймовірно приємна. Вона тонка, жива, вона змушує не просто малювати, а хочеться з нею жити. Я хотів, щоб ті учні, котрі сьогодні приїхали насправді отримали велике задоволення від самої техніки. Тому що всі дітки починають в школі малювати аквареллю і дуже рідко хто продовжує це професійно робити.

Ігор Мосійчук
Ігор Мосійчук

Якщо подивитися на події, що проходять у всьому світі, то можна побачити,що техніка дійсно відроджується. І в Україні також є потужні майстри акварелі. Єдине, треба об’єднуватися і робити такі акції, які приносять задоволення художнику і рекламу самій техніці”, – зазначив Ігор Мосійчук  (Молдова) – завідувач кафедри «Образотворче мистецтво» ПДУ ім. Т. Г. Шевченка, народний художник ПМР,  член ради Спілки художників Молдови.

Презентацієя творчих робіт Міжнародного симпозіум з акварелі «Тиждень акварельної майстерності у Львові» (The International Symposium «LVIV Watercolor Week Workshop»).
Презентацієя творчих робіт Міжнародного симпозіум з акварелі «Тиждень акварельної майстерності у Львові» (The International Symposium «LVIV Watercolor Week Workshop»).

Завідувач кафедри дизайну та основ архітектури Світлана Лінда звернула увагу на високий рівень організації симпозіуму і на велику кількість іменитих гостей з різних країни, котрий виявили бажання долучитися до цього проекту.

Світлана Лінда
Світлана Лінда

“Я вражена організацією, надзвичайно приємно, що приїхало стільки гостей. Звичайно, що кафедра дизайну має відношення до 30-річчя, тому що,наш інститут стояв у витоків дизайнерської освіти. 20 років тому історична справедливість відновилася, була нарешті створена спеціальність дизайну, яку ми намагаємося розвивати”, – зазначила Світлана Лінда.

Презентацієя творчих робіт Міжнародного симпозіум з акварелі «Тиждень акварельної майстерності у Львові» (The International Symposium «LVIV Watercolor Week Workshop»).
Презентацієя творчих робіт Міжнародного симпозіум з акварелі «Тиждень акварельної майстерності у Львові» (The International Symposium «LVIV Watercolor Week Workshop»).

23 вересня – на завершення симпозіуму відбудеться урочисте закриття, виставка творчих робіт, створених під час пленеру учасниками симпозіуму та вручення пам’ятних сертифікатів.

Презентацієя творчих робіт Міжнародного симпозіум з акварелі «Тиждень акварельної майстерності у Львові» (The International Symposium «LVIV Watercolor Week Workshop»).
Презентацієя творчих робіт Міжнародного симпозіум з акварелі «Тиждень акварельної майстерності у Львові» (The International Symposium «LVIV Watercolor Week Workshop»).

Організатори симпозіуму дякують за сприяння у проведенні всіх заходів Департаменту з питань культури, національностей та релігій  Львівської ОДА, керівництву Спілки дизайнерів України, дирекції Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника, Інституту бібліотечних досліджень мистецьких ресурсів, кафедрі книжкової та станкової графіки Львівському поліграфічному коледжу Української академії друкарства, інституту Архітектури  Національного університету «Львівська Політехніка» та дирекції Магазину-салону “Художник».

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Забутий кулінарний світ Леонтини Лучаківської повертається

Забутий кулінарний світ Леонтини Лучаківської: повернення

Цьогоріч на Форумі видавців було презентовано книгу Леонтини Лучаківської “Домашна кухня. Як варити і печи”. Упорядкувала видання дослідниця урбаністичного культурного середовища, авторка кількох книг на львівську тематику Маріанна Мовна.

Вона радо погодилася поділитися своїм новим творчим досвідом з читачами нашого сайту, цього разу з царини кулінарної культури Галичини.

 – Як виникла ідея перевидання книги?

Книга, у якій збережено унікальні рецепти галицької кухні кінця ХIХ –  початку ХХ ст., повернулась до сучасного читача цілком випадково. Декілька років тому я завітала в одну із львівських антикварних крамниць і натрапила на книгу кулінарних рецептів. Її автором була Леонтина Лучаківська. Ця книга мене буквально зачарувала своєю яскраво вираженою індивідуальністю і неповторністю авторського стилю та українським етнічним колоритом. На той час я уже була знайома з іменами авторок українських кулінарних книг (Ольгою Франко, Осипою Заклинською, Ольгою Ліщинською та ін.). Але це ім’я залишалося невідомим. Хто ж ця жінка? Хотілося дізнатися про неї якомога більше.

Маріанна Мовна
Маріанна Мовна

Ось так виникла ідея перевидати цю прекрасну книгу, донести її до українського читача, відродити давні галицькі рецепти і надати їм нового звучання. Київське видавництво “Богуславкнига” підтримало моє починання, а книга відкриває собою серію кулінарних видань “Авторська кухня українська”. Понад століття книга Л. Лучаківської була незаслужено забута, особливо в час, коли радянський режим викреслював з історії тисячі імен діячів української культури. Сьогодні вона повертається до українського читача.

– Хто ж така Леонтина Лучаківська? Чим вона прислужилася вітчизняній культурі?

Леонтина народилася 1858 р. в селі Должанка на Тернопільщині у родині священика Дмитра Лучаківського, який отримав тут парафію і служив у церкві св. Івана Богослова. Мати Антоніна походила із священицької родини Івана та Юліани Дольницьких. Батько свого часу навчався у Львівському університеті та Львівській духовній семінарії разом із Маркіяном Шашкевичем. Дівчинка була наймолодшою у великій родині, де було шестеро дітей: найстарший син Володимир і п’ятеро доньок – Кароліна, Людвига, Емілія, Олександра і Леонтина. Це була велика інтелігентна, шляхетна, патріотична українська родина, яка дала Україні чимало відомих особистостей. Зокрема, старший брат Леонтини Володимир Лучаківський став громадським діячем, доктором права, першим українцем – міським головою Тернополя у 1896-1903 рр.

Книга Леонтини Лучаківської “Домашна кухня. Як варити і печи”
Книга Леонтини Лучаківської “Домашна кухня. Як варити і печи”

Сестри Леонтина і Олександра залишились неодруженими. Після смерті батька в 1885 р. Леонтина разом із сестрою Олександрою переїхали до Львова. Тут вони у скрутних матеріальних умовах прожили майже півстоліття. Проживали спочатку на пл. Домбровського, 8 (сучасна пл. Маланюка), а згодом на вул. Снядецьких, 5 (сучасна вул. Політехнічна). Олександра заробляла на життя кравецтвом, шиючи жіночий одяг. Леонтина померла в 1935 р. у віці 77 років.

Про усю родину Лучаківських детально описав у післямові історик Володимир Мороз. Він також допоміг віднайти у Тернопільському обласному архіві світлини родини Лучаківських, які, на превеликий жаль, не були підписані і сьогодні проблематично ідентифікувати осіб, зображених на фотографіях.

– Отже, детальніше поговоримо про саму книгу.

Книга “Домашна кухня. Як варити і печи” вийшла у Львові в 1910 р. Леонтині було на той час 52 роки. Досвід довгого життя, працю і знання, набуті внаслідок домашньої науки і виховання, вона зібрала у книзі кулінарних рецептів. Видання повністю профінансував відомий у Галичині громадський діяч і меценат Микола Заячківський. Через два роки у 1912 р. побачив світ другий ідентичний наклад книги. Львівська щоденна газета “Діло” ось так відгукнулася на вихід книги: “Се перша руська кухарська книжка, з якої кожда русинка може добре навчитися варити і печи найріжнорідніші страви на всі пори року, а до того дуже смачні і дешеві, і печи всякі смачні і також дешеві печива”.

– Яка структура видання і скільки рецептів увійшло до неї?

До видання увійшло 455 переписів, зібраних у 17 розділів (наприклад, “Росоли і зупи”, “Соси до мяса”, “Мяса”, “Паштети, паштетики, тісто французьке і крухе до паштетів”, “Ярина”, “Компоти”, “Салати”, “Морожене” та ін.). Широкий діапазон представлених рецептів – від найпростіших та економних (яйця в майонезі, макарони до росолу, зупа помідорова, зупа яринна) до вишуканих із багатьма дорогими інгредієнтами, які могли собі дозволити заможні господині (серна, паштетики з серни, пантарки печені, перепелиця з рижом, квічоли, бекаси, чмілюхи).

Рецепти представляють собою як українську галицьку кухню (сальцесон подільський, валочки должанецькі до чаю, булки подільські без яєць, книшики домаморицькі, цвібак ломницький), буковинську (медівик буковинський), так і єврейську (булки жидівські шабасові, прецлики з маком до чаю) та європейську – австрійську, польську, французьку, італійську (наприклад, тісточка французькі з пінкою, бабочка гольштинська, бабка німецька до кави, зупа італійська ковбаски віденські, тісточка віденські, тісточка еспанські, торт прованський та багато-багато ін.).

Кулінарна книга пані Леонтини сьогодні цікава як багатьма актуальними рецептами (які можна практично реалізувати), так і стравами, що мають здебільшого історичну цінність, через втрату чи недоступність складників до них (бекаси, чмелюхи, серна, олень та ін.). Окрім власне рецептів, книга наповнена рекомендаціями досвідченої господині, що стосуються нюансів приготування страв, культури їх подачі та поведінки за столом.

Книга куховарських переписів Леонтини Лучаківської є вислідом багаторічної копіткої праці, множинним нашаруванням накопичуваних століттями українських регіональних кулінарних традицій у їх органічному поєднанні з кращими зразками європейської кухні і є цінною не лише під оглядом практичного використання. Вона важлива в культурологічному аспекті, а також є пам’яткою української літературної мови початку ХХ ст. Словничок, поміщений наприкінці видання, допоможе сучасному читачеві краще зорієнтуватися у плетиві його старовинних кулінарних рецептів.

Наприкінці хочу щиро подякувати за допомогу в роботі над упорядкуванням книги президенту львівського кулінарного клубу “Здоров’я і спокій” Костянтину Ковалишину, а також усьому творчому колективу видавництва “Богуславкнига”.

– Пані Маріанно, якщо не секрет, трошки привідкрийте свою творчу лабораторію, що найближчим часом плануєте запропонувати     вибагливому львівському читачеві?

Наступний видавничий проект, над яким працювала останнім часом, і який уже майже завершений – це знову ж таки Леополітана. Видавництво “Апріорі” (за моїм упорядкуванням) готує до друку перевидання першого українського путівника Львовом Миколи Голубця – Левка Лепкого 1925 року.  Сподіваюсь, провідник нашим містом незабаром побачить світ і буде прихильно зустрінутий читацькою аудиторією.

Розмову вів Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

У Львові відкрили виставку Василя Семенюка (відео)

У вівторок, 19 вересня 2017 року, в Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (м. Львів, проспект Свободи,15) відбулося відкриття ювілейної виставки творів знаного художника Василя Семенюка.

В експозиції виставки представлено близько 70 творів автора, серед яких малярство на склі, графіка і тиснення на шкірі. Протягом декількох десятиліть митець працює над створенням графічних та живописних образів Ісуса Христа. Образ Христа є знаковим у творчості Василя Семенюка, про що свідчать живописні роботи на склі, кольорова графіка та лінорити.

Василь Семенюк
Василь Семенюк

“Василь Семенюк є знаковою постаттю нашого львівського бомонду.  Досить згадати тільки його чудові графічні ілюстрації до робі таких поетів-пророків як Тарас Шевченко, Богдан-Ігор Антонич, Василь Симоненко, Василь Стус та багатьох інших.  Крім того, Василь Сменюк працює в різних техніках і сьогодні він представив не тільки графічні композиції, роботи на склі, але й тиснення на шкірі” – сказав керівник Музею етнографії та художнього промислу Андрій Клімашевський відкриваючи виставку.

Експозиція ювілейної виставки творів художника Василя Семенюка
Експозиція ювілейної виставки творів художника Василя Семенюка

Космічність подій, пов’язаних з Христом митець інтерпретує у стилістиці суголосній, як практикам авангарду, так і засадам народного мистецтва, що формує оригінальні та емоційно насичені твори.

Експозиція ювілейної виставки творів художника Василя Семенюка
Експозиція ювілейної виставки творів художника Василя Семенюка

“Серце радіє, що зібралася така численна громада, прихильники п. Василя – виняткової постаті в нашому українському мистецтві  і я пишаюся тим, що у нас працює такий чудовий, прекрасний педагог справжній патріот, великий українець”, – зазначив ректор Львівської національної академії мистецтв Володимир Одрехівський.

Експозиція ювілейної виставки творів художника Василя Семенюка
Експозиція ювілейної виставки творів художника Василя Семенюка

Академік Василь Лизанчук розповів присутнім, як у співпраці з Василем Семенюком видав три книжки, остання з яких – підручник “Інформаційна безпека України. Теорія і практика”, вийшла друком всього лишень декілька тижнів тому.  “У виданні вісім розділів, які Василь Семенюк блискуче оформив, блискуче пов’язав з глибинним текстом  книги”, – поділився Василь Лизанчук.

На завершення відкриття художник Василь Семенюк подякував усім присутнім, нагадав,щоб усі пам’ятали, що за сьогоднішнім днем буде наступний, а також побажав усього найкращого.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

У Львові презентували другу частину книжки “100 церков Нагірних” (відео)

У Львові презентували другу частину книжки "100 церков Нагірних"

Минулої п’ятниці, 15 вересня 2017 року, в Палаці Потоцьких – відділі Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького (вул. Коперника, 15), відбулася презентація книжки “100 церков Нагірних. Частина друга. Церкви Євгена Нагірного”.

"100 церков Нагірних. Частина друга. Церкви Євгена Нагірного"
Книжка “100 церков Нагірних. Частина друга. Церкви Євгена Нагірного”

Це вже друга книжка в рамках проекту порятунку спадщини родини Нагірних. Перша книжка “100 церков Нагірних. Частина перша. Церкви Василя Нагірного” була презентована майже рік тому 20 вересня також  в Палаці Потоцьких – відділі Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького.

Книжка "100 церков Нагірних. Частина перша. Церкви Василя Нагірного"
Книжка “100 церков Нагірних. Частина перша. Церкви Василя Нагірного”

“Історія проекту почалася ще на початку 1990-х років, коли Борис Григорович Возницький віднайшов архів родини славних архітекторів Нагірних, а також відомого українознавця Василя Лева. В процесі праці над архівом та співпраці із нащадками Нагірних та Левів виникла ідея створення проекту, який ми назвали «100 церков Нагірних». Почали ми про нього думати у 2010 році, а їздити та фотографувати у 2011 р. Згодом відбулися презентації у Львові, в Перемишлі , також в США, а тепер ми презентуємо другий том”, – сказала співавтора проекту Наталя Філевич.

Наталя Філевич
Наталя Філевич

І дуже приємно що на презентацію другої частини видання змогла приїхати одна з упорядниць та співавтора правнучкою відомого архітектора Василя Нагірного Христина Лев.  Вона передала до фондів Національної галереї архів свого прадіда.

Презентація книжки "100 церков Нагірних. Частина друга. Церкви Євгена Нагірного".
Презентація книжки “100 церков Нагірних. Частина друга. Церкви Євгена Нагірного”.

“Нагірні були дуже цікаві люди і ці церкви зараз не всі стоять, багато з них були знищені. І таких людей треба згадати, бо це наша історія. Її треба пам’ятати і вчити наших дітей, щоб вони знали, які ми є хто ми були і що далі для нас всіх українців має бути”, – зазначила Христина Лев.

Христина Лев
Христина Лев

Історик-науковець, дослідник сакральної архітектури, керівник видавничого відділу інституту “Укрзахідпроектреставрація” Василь Слободян звернув увагу присутніх на важливості дослідження мистецької спадщини українських архітекторів, які творили власне українські образи міст та сіл нашого краю.

“Так склалося в давніші часи, що нашими архітекторами не цікавилися ніхто. Не цікавилися в радянській Україні і на початках в Україні теж не дуже цікавилися, польську сторону вони теж не дуже цікавили. Власне серед тих українських архітекторів одним з найстарших був Василь Нагірний. Він старався створити образ Галичини української, хотів щоб село мало український вираз. І його архітектура, можливо не досконала в своїх формах, але  в загальному це архітектура, яка відразу каже, що це село, поселення, містечко є українським.

Василь Слободян
Василь Слободян

Набагато цікавішим і прогресивнішим архітектором був син Василя Нагірного Євген, який спроектував майже 200 церков. Він більш різноманітний в формах, він прислухався до нових європейських віянь в архітектурі і разом з тим дивився на традиції”, – сказав співавтор видання, Василь Слободян.

Над дизайном та макетом альбому працював  Ярослава Філевича. Видання має на меті не тільки віддати шану видатному архітекторові, але й привернути увагу до сучасного стану, будованих ним, сакральних споруд. Так під час презентації автори промовились що проект “100 церков Нагірних” не завершується і, можливо за рік, відбудеться презентація наступної книжки.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Спорт, концтабір і базар, або чим унікальний стадіон “Торпедо”

Сьогодні мова піде про стадіон, розташований на вулиці Золотій у Львові, назва якого у більшості з нас міцно асоціюється із однойменним ринком електротехнічними товарами – “Торпедо”.

Стадіон "Торпедо", 2017 р.
Стадіон “Торпедо”, 2017 р.

І хоча ця спортивна арена постала у 1933-1939 рр. її історію варто почати значно раніше, а саме з 1908 р. коли у Львові Єврейське гімнастично-спортивне товариство (ЖГСТ), створене з ініціативи спортсмена Адольфа Коха, заснувало декілька клубів. Серед яких і клуб «Гасмонея».

Члени команди "Гасмонея", 1935 р.
Члени футбольної команди “Гасмонея”, 1935 р.

У львівському клубі “Гасмонея” діяло 12 секцій. Найбільшою популярністю користувалися футбол, легка атлетика, настільний теніс, хокей та гімнастика.

Члени футбольної команди носили форму у біло-синіх кольорах. Найвідомішими гравцями були: І.Редлер, З.Штайерман, Л.Шнайдер. З 1927 до 1928 р. клуб провів 2 сезони в першій (головній) лізі Польщі.

Логотип футбольної команди "Гасмонея"
Логотип футбольної команди “Гасмонея”

На початках товариство мало майданчик на Янівському тракті в районі Левандівки, однак після Першої світової війни спортсмени  змушені були його залишити, оскільки поруч були розташовані склади боєприпасів.

У 1920 р. клуб “Гасмонея” отримав дозвіл маґістрату на побудову стадіону на Личаківських Пасіках. Тож, наступним осідком «Гасмонеї» стала нова спортивна арена, відкрита 7 липня 1923 року в Кривчицях. Вона була найбільшою у місці – на трибунах стадіону могли розміститися 11 тисяч глядачів. На жаль, у листопаді 1932 року цей стадіон згорів. Після цього було прийнято рішення про побудову нової арени, яка постала на вулиці Золотій.

Стадіон «Гасмонеї» у 1930-х
Стадіон «Гасмонеї» у 1930-х

З цього часу (1933 р.), можна вести уже офіційну історію стадіону із сучасною назвою «Торпедо», яка, знову ж таки на жаль, налічує багато трагічних сторінок.

Після початку Другої світової війни клуб “Гасмонея” припинив своє існування, а на його території розміщувався Янівський концентраційний табір. В таборі німці влаштовували футбольні матчі: “в’язні”-“охорона”.

У 1941 році на стадіоні відбулася гра між в’язнями Яновського концтабору і його охоронцями. До складу команди в’язнів, яка отримала назву “Morituri”, входили футболісти львівських єврейських команд, бориславської “Каліти”, самбірської “Корони”. Матч закінчився із рахунком 3:1 на користь в’язнів. Два голи забив Штойєрман, один – Бербер. Через кілька годин найкращого гравця – Штойєрмана застрілив есесівець. Згодом розстріляли й інших учасників гри.

В радянські часи стадіон було передано спортивному товариству “Торпедо”. Львів’янам ця територія уже  більш відома, як однойменний ринок, адже від 1980-х тут здійснювали торгівлю радіо- та електротехнічними товарами. У 2008 р. ринок перенесли на  вулицю Кукурудзяну, але назва за ним так і залишилася.

Що ж до сьогодні, то стадіон у дуже занебнаому стані. Його уже давно не використовують за призначенням, хоча на ньому можна побачити поодиноких мешканців району під час занять бігом. Досі стоять головний вхід з металевими воротами та одноповерхове муроване службове приміщення, а все решта розвалене, поросло кущами та травою. І якщо на території самого стадіону, ще більш-менш чисто, то за його парканом розкидано дуже багато сміття.

Єва ГОЙ

Джерела:

  1. http://repository.ldufk.edu.ua/
  2. http://www.kopanyi-myach.info/
  3. https://archive.is/
  4. http://galsports.com/

Археологи знайшли фрагмент львівського Високого замку

Високий замок у Львові кінця ХVІІ ст.
Високий замок у Львові кінця ХVІІ ст.

Під час археологічних досліджень Високого замку археологи виявили фрагмент автентичного муру твердині, повідомляє Львівська газета. Його знайшли при підніжжі копця Унії. Унікальна знахідка може доповнити знання про замок, які сьогодні формуються на основі частини вцілілої стіни.

«За параметрами цегли, а це 13 х 8 см, можемо говорити, що це мур XIV століття. Очевидно, це шматок захаби – в’їзної частини замку, а саме стіни, що прилягала до брами», – розповів керівник проекту молодший науковий співробітник «Рятівної археологічної служби» Остап Лазурко.

Фрагмент автентичного муру Високого Замку
Фрагмент автентичного муру Високого Замку

За словами архітектора, доцента НУ «Львівська політехніка» Василя Петрика, досі у Львові була пам’ятка археології «Високий замок», однак вона існувала лише теоретично, адже жодного фрагмента замку археологи під час досліджень не знаходили. Досі побачити, яким міг бути княжий замок, можна було лише на шматку вцілілої стіни, що є пам’яткою архітектури національного значення. Причина в тому, що культурний шар на замковій горі було знищено під час насипання копця Унії в середині ХІХ століття.

Фрагмент автентичного муру Високого Замку
Фрагмент автентичного муру Високого Замку

«Це єдиний елемент, який можна прив’язати до пам’ятки археології, і нарешті ця пам’ятка отримає своє наповнення. Окрім цього, ми можемо почерпнути чимало інформації з цього фрагмента. За розміром цегли можемо говорити про характер забудови частини замку. На мою думку, цей фрагмент цілком заслуговує на експонування. Переконаний, це сенсаційна знахідка року у Львові», – прокоментував Василь Петрик.

Фрагмент автентичного муру Високого Замку
Фрагмент автентичного муру Високого Замку

Нагадаємо, на початку вересня археологи Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України розпочали дослідження  у парку «Високий замок». На замовлення ЛКП «Зелений Львів» археологи проводять шурфування кількох ділянок, які планують відвести під будівництво станцій та проміжних опор під майбутню канатну дорогу.

Ористарх БАНДРУК

У Львові презентували виставку живопису Ігоря Кузьмака (відео)

У Львові презентували виставку живопису Ігоря Кузьмака

Вчора, 20 вересня 2017 року, у виставкових залах Львівського  Палацу мистецтв (вул. Коперника, 17) відбулось відкриття виставки “Живопис” українського художника та архітектора Ігоря Кузьмака. Експозиція складається із понад півсотні унікальних полотен, на яких митець відтворив усю самобутність природи України і за допомогою кольорової палітри передав її багатогранність.

Відкриття виставки “Живопис” Ігоря Кузьмака
Відкриття виставки “Живопис” Ігоря Кузьмака

Участь у заході взяли знані митці, представники влади, колеги та друзі  художника, а також усі небайдужі до українського мистецтва.

Юрій Гнатковський
Юрій Гнатковський

“Ігоря Кузьмака я знаю перш за все як архітектора, який багато працює і має великий доробок архітектурний. І завжди дивує він знаходить час творити, малювати, створювати твори мистецтва. Кожен його витвір мистецтва заряджає нас енергією, потужністю, сонцем, величчю гір і, фактично, є джерелом натхнення”, – сказав директор Львівського Палацу мистецтв Юрій Гнатковський відкриваючи виставку.

Безпосередньо перед відкриттям виставки директор Львівського Палацу мистецтв Юрій Гнатковський провів бліц-інтерв’ю з Ігорем Кузьмаком щоб розпитати про шлях мистецького становлення і дізнатися про його творчі плани.

Із відкриттям виставки Ігоря Кузьмака привітав також голова Львівської обласної держадміністрації Олег Синютка.

Олег Синютка
Олег Синютка

“Наша Львівщина є великим форпостом українства і роль художника Ігоря Кузьмака є стержнем української культури і української нації. Я вдячний митцю за це прекрасне відтворення краси нашої багатої і величної країни”  – зазначив Олег Синютка.

Виставка “Живопис” – продовження незакінченого циклу “Під небом України”. Картини, створені художником, приваблюють своїм вишуканим колоритом і позитивним настроєм, сповнені гармонійними кольорами і цікавим сюжетом.

Ігор Кузьмак
Ігор Кузьмак

“Сьогоднішня виставка створена для того, щоб люди збагнули, що потрібно пізнавати свій рідний край, їздити в долини, милуватися ріками, підніматися в гори, щоб кожен цінував те, що його оточує і навчився помічати прекрасне.” – наголосив під час відкриття художник Ігор Кузьмак.

Зазначимо, “Живопис” – друга персональна виставка Ігоря Кузьмака в Україні. У його творчому доробку –  виставки в Греції, Італії (галерея Ватикану), Хорватії.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Неймовірні гастролі Соломії Крушельницької в Чилі

Неймовірні гастролі Соломії Крушельницької в Чилі

Весною 1897 року Соломію Крушельницьку запросили на гастролі в Чилі. Це була перша подорож, яку здійснила Соломія Крушельницька в Південну Америку. Впродовж п’яти місяців вона з величезним успіхом виступала на сцені театру Муніципале в Сантьяго. Збереглися рецензії на вистави опер “Аїда”, “Бал-маскарад” Дж. Верді, “Фауст” Ш. Ґуно, “Манон Лєско” Дж. Пуччіні, “Жидівка” Ф. Галеві за участю С. Крушельницької, в яких музичні критики високо оцінювали прекрасний голос, статуру, артистизм, природну дикцію, чистий тембр молодої співачки.

В цій подорожі Соломію Крушельницьку супроводжувала її сестра Олена, яка залишила детальні спогади про перебування в Сантьяго, рукопис яких зберігається у фондах Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької. Пропонуємо читачам ознайомитися з цим надзвичайно цікавим матеріалом.

Соломія Крушельницька – Рахиль в опері “Жидівка” Ф. Галеві
Соломія Крушельницька – Рахиль в опері “Жидівка” Ф. Галеві

“Після повернення (з Одеси – Д. Б.) в Італію Соломію законтрактували на виступи в в Південу Америку, в Чіле, до Сантьяго. Це була “Grand compania de l’opera lirica italiana”. Соломія зі мною ще встигла перед Чіле поїхати до Білої, а потім до Львова, де виступила на концерті в честь Шевченка (березень 1897 року).

В Чіле ми виїхали 1 травня 1897 року. Їхали на 5 місяців з італійською трупою з Мілано через Париж до порту Кале; там – на корабель. Імпресаріо цієї трупи був італієць Лялоні (Laloni), добрий знайомий п. Креспі. Їхав із жінкою. Вони нами дуже опікувалися в дорозі. Більшість артистів були жонаті і їхали з дружинами. Корабель відплив під вечір. За кілька годин я дістала морську недугу, а потім – Соломія. Нам казали, жартуючи, що море мусить взяти всій податок.

Поштівка з рукописом Соломії Крушельницької
Поштівка з рукописом Соломії Крушельницької

Перша пристань була Лісабона. В часі подорожі було розмаїто: і добре, і зле, залежно від погоди. Ми сиділи переважно тепло закутані, бо вітер, і дивилися на море, що міняло свої краски, а над нам літали меви (чайки). Були також розваги: концерти. танці. Їхали цілий місяць!

Пам’ятаю: ми їхали попри Бразилію, а задержалися аж в Ріо-де-Жанейро. Потім пливли біля берегів Вогняної землі. Там виходили на берег чорні кучеряві тубільці. Люди з корабля кидали в море гроші, а вони скакали в воду і виносили гроші в зубах. Там також корабель набирав вугіль і солодку (прісну – Д. Б.) воду. Виносили там на продаж банани.

Соломія Крушельницька – Аїда в однойменній опері Дж. Верді
Соломія Крушельницька – Аїда в однойменній опері Дж. Верді

Ми плили англійським кораблем. Під час подорожі не раз настигала нас буря. Тоді ми лежали в кабіні в ліжках. Не виходили до їдальні, бо боялися морської хвороби. Їда тоді була дієтична, але за це треба було окремо платити. Ми їхали першим класом, другим класом їхали хористи, балет, третім класом їхали емігранти. По дорозі за кораблем плили риби і їм кидали відпадки з кухні. Я бачила рибу-пилу та інші риби. Як зближалися до землі – прилітали різні птиці. Так ми заїхали до пристані Вальпарайзо, звідти – залізницею до Сантьяго.

У Сантьяго привітали нас музикою. Усі посідали на кінні повозки і поїхали до готелю, де заквартирували всю трупу. Соломії та мені приділили дві кімнати та спальню і гостинну з фортепіаном і балконом. Ми були перевтомлені дорогою. Контракт запевнював нам три дні відпочинку. Але вже по двох днях просили дуже, щоби Соломія виступила як перша зі всіх сопранів. То була “Аїда”. Виступ увінчався великим успіхом. По першому акті прийшли директори тамошнього театру, висказали Соломії слова найвисшого признання та вдоволення.

Театр “Муніципале” в Сантьяго. Сучасний вигляд.
Театр “Муніципале” в Сантьяго. Сучасний вигляд.

Було таке. В першому акті приключилось, що Соломії під час молитви і поклону впала корона з голови. Це не вплинуло зле на успіх. Коментували, що то добрий знак, що поклонилася їх землі. Потім йшли опери з чим раз більшим успіхом Соломії. Газети поміщували портрети Соломії на перших сторінках та суперлятивні рецензії.

У Сантьяго ми ходили часто на проходи. Була там зима, а в нас літо. Зима була легка, без снігу. Місто зі старими і новими домами на переміну. Через місто з обох боків доріг були викопані рови, якими плила вода. З міста видно було гори Кордилієри. Ми часто ходили в добру погоду поза місто. З нами як провідники ходили директори театру. Говорили ми по-італійськи, вони – по-еспанськи, але розумілися. Були то люди культурні, заможні, впливові. Природа не пригадувала ні Італії, ні України. Бачили, “де росте перець” на деревах. Також росли високі агави, а на них великі червоні квіти.

Соломія Крушельницька – Амелія в опері “Бал маскарад” Дж. Верді
Соломія Крушельницька – Амелія в опері “Бал маскарад” Дж. Верді

В горах живуть лями. Ми привезли собі звідтам покривала на ліжка з їх хутра (скіра з шерстю) дуже легкі і теплі – “вікуни”, покриті з-під споду сукном. Такі “вікуни” дістала кожна сестра.

Жінки в місті одягалися як в Європі, але не носили капелюхів, тільки чорні гаптовані великі хустки. Великий вплив там мали священики, вони були думки, що жінкам ходити в капелюхах не годиться. Містом часто йшли церковні процесії зі статуями святих. Ми дивилися на них з нашого балкону.

На прощання дали бенефіс в честь Соломії, а від дирекції цінні подарунки (бриліанти). Нам до хати прислали паштет у формі птиці.

Соломія Крушельницька – Манон в опері “Манон Лєско” Дж. Пуччіні
Соломія Крушельницька – Манон в опері “Манон Лєско” Дж. Пуччіні

Харч ми діставали готовий, дуже смачний. Овочі (фрукти) спроваджували з Бразилії. Були різні, незнані у нас, наприклад, “церемонія” – у вигляді груші, а в смаку, як наші суниці.

При від’їзді директори (все тоді було 2-х директорів) відпровадили нас до порту Вальпарайзо.

Так закінчився наш побут в Чіле. Публіка по всіх виставах пращала Соломію з великим ентузіазмом та великими оваціями перед, під час і по виставах. Її щоразу закидали білими голубами, що в тому краю є виявом найбільшої похвали, честі і слави”.

Данута БІЛАВИЧ
завідувач наукового відділу Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові

“Живопис” відкривається сьогодні

Експозиція виставки Ігоря Кузьмака "Живопис"
Експозиція виставки Ігоря Кузьмака "Живопис"

Вже сьогодні, 20 вересня 2017 року, о 16. 00 у Львівському Палаці Мистецтв (вул. Коперника, 17) відбудеться відкриття виставки живопису держслужбовця, бізнесмена, архітектора і керівника “Украдизайнгруп”, одного із авторів проекту пам’ятника Андрею Шептицьком Ігоря Кузьмака під назвою “Живопис”.

Експозиція виставки Ігоря Кузьмака "Живопис"
Експозиція виставки Ігоря Кузьмака “Живопис”

Живопис, як форма самовираження та втеча від рутини… Тож близько півсотні представлених полотен стануть квитком для кожного з глядачів у маленьку мандрівку, що перенесе нас з сірої буденності у мальовничі краєвиди, сповнені тиші, спокою, роздумів і кольору.

Експозиція виставки Ігоря Кузьмака "Живопис"
Експозиція виставки Ігоря Кузьмака “Живопис”

Виставка є продовженням незакінченого циклу “Під небом України”, який вперше художник-аматор представив ще у 2012 році у галереї “Леміш” серією “Тіло Карпат”. Сьогодні ж, у галереї Палацу, запрошує до огляду доповненої експозиції чотирма масштабними панорамними полотнами.

Експозиція виставки Ігоря Кузьмака "Живопис"
Експозиція виставки Ігоря Кузьмака “Живопис”

Ігор Кузьмак народився 15 червня 1965 року. Львів’янин. За освітою архітектор. За спиною має 16 років державної служби. У творчому доробку виставки в Україні, Греції, Італії (галерея Ватикану), Хорватії. Одружений.

Божена ГОРОДНИЦЬКА

„Корона, або Спадщина Королівства Руського“: повернення до себе

Книжкові новинки газети „День“ вже стали традицією Форуму видавців у Львові, тож шанувальники літератури, яка позбавляє нас комплексу меншовартості та повертає обличчям до нашої історії, із нетерпінням чекають новинок. На презентації приходять постійні читачі газети і ті, хто прагне черпати цікаві факти з нових видань. Цьогоріч колекцію мудрих книг поповнила ще одна — „Корона, або Спадщина Королівства Руського“. Як охарактеризувала її головна редактор газети „День“ Лариса Івшина — „книга, що лікує історичну амнезію“.

Презентація книги „Корона, або Спадщина Королівства Руського“ на Форумі видавців

Це видання із чотирьох розділів, зібрало кращі публікації відомих авторів газети „День“, які акцентують увагу на визначальних подіях української історії, відкривають значимість української аристократії, про яку в нашій не надто багато говорять. Головним своїм завданням упорядники книги поставили нагадати: причиною того, що в нас сьогодні так гостро стоїть питання справжньої еліти, криється в минувшині. Адже в Україні надто довго домінувала „народницька“ історіографія, в якій не було місця еліті й тим, хто своїми вчинками, моральними й інтелектуальними якостями, підіймався над загальною масою, а їм хіба відводили роль антагоністів, яким протистояв пригноблений клас „трудящих“. Тож, коли нарешті вдалося відновити свою незалежність, з’ясувалося, що ми не маємо сформованого елітарного прошарку. А саме такі видання допомагають подолати комплекс меншовартості та спонукають пишатися власною історією.

Директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Львівської політехніки Ірина Ключковська, яка модерувала презентацію, зазначила, що ця книга дає нам надію на повернення європейської величі, вона адресована кожній українській родині, кожній українській дитині, тож її можна інтегрувати в навчальний процес.

— „Корона, або Спадщина Королівства Руського“ пропонує принципово нову оптику на ключові події української історії, яка точно не розпочалася не 25 років тому і навіть не з 1654 року, в чому намагалась переконати нас колоніальна історіографія. На сторінках книги переосмислені витоки і сама природа української державності. Це наша спроба поставити надважливе питання — з якого етапу Україна починає своє літочислення? Можливо, від київського князя Святослава, який у 971 році уклав мирний договір з візантійським імператором Іоанном Цимісхієм, чи від Ярослава Мудрого, тисячоліття утвердження якого на престолі будемо відзначати у 2019 році? Нам приготовлена нашими предками величезна багатюща спадщина і її треба осмислено взяти. Тільки наша готовність дозволить опанувати її, — наголосила Лариса Івшина.

Презентація книги „Корона, або Спадщина Королівства Руського“ на Форумі видавців

Про значимість усвідомлено підходити до своєї історії, не лише знати її, а й черпати з неї безцінний досвід, говорив і Проректор Острозької академії Петро Кралюк. Він зокрема наголосив, що наша проблема в тому, що ми не лише пороздавали свою історію, а й відклали її. Живемо лише козаччиною, забуваючи, що в нас була блискуча аристократія, яка зробила чимало цінного і їй варто віддати належне.

Один із авторів книги, екс-голова СБУ, дослідник Київської Русі, Візантії, Болгарії Ігор Смешко наголосив на тому, що сучасна російсько-українська війна — це боротьба за історію і за генетичний код. Адже без України не було би Російської імперії, бо історія Московії — це історія татарського ярма. Ми створили монстра, який тепер воює проти нас і веде інформаційну війну. Без відновлення історії, свідомості, в нас мало шансів.

Наталія ПАВЛИШИН

У Львові пройде “Хода солідарності. Волю заручникам Кремля!”

20 вересня, у середу, у Львові відбудеться масштабна акція солідарності із бранцями Кремля – “Хода солідарності. Волю заручникам Кремля!”

Приводом для проведення заходу став брутальний арешт російськими спецслужбами та викрадення із території Білорусі 19-річного Павла Гриб. Львівські студенти вирішили продемонструвати солідарність зі своїм однолітком, а також висловити протест проти численних порушень прав людини, до яких вдається ФСБ щодо незаконно утримуваних громадян України в РФ та окупованому Криму, та практики заручництва, яку активно використовує Російська Федерація від 2014 року.

20 вересня студенти різних львівських вишів пройдуть ходою від Площі Ринок по вулиці Пекарській, вулиці Мечникова повз Генеральне консульство РФ у Львові  та повернуться по вулиці Костя Левицького до площі Ринок, де відбудеться короткий мітинг із виступами ініціаторів та учасників ходи.

Ініціаторами акції виступили Студентська рада Львова, колишній заручник Кремля Юрій Яценко, ГО “Право на волю” (Львів), за підтримки ГО “Медійна ініціатива за права людини” (Київ).

Збір учасників ходи – о 12:00 20 вересня на площі Ринок.

Контактна особа: Юрій Яценко, 0975837067, yacenkoyurko@gmail.com

140 років Галицької крайової виставки

140 років Галицької крайової виставки

6 вересня 1877 року відкрилася у Львові перша Крайова рільнича та промислова виставка.

У другій половині ХІХ століття такі виставки стали популярними в Європі й Америці й приходили на зміну щорічним товарним і контрактовим ярмаркам. Виставки служили демонстрації досягнень різних галузей техніки й економіки, показом зразків тодішньої моди й інновацій. Водночас можна було на них придбати товари промислу та рільництва або укласти угоди для їх постачання.

Крайова виставка 1877 року у Львові
Крайова виставка 1877 року у Львові

На той час відбувались уже світові виставки в Лондоні (1851, 1862), Парижі (1855, 1867), Філадельфії (1876). 1 травня 1873 року цісар Франц Йосиф І відкрив Всесвітню виставку у Відні. Її девізом стали слова: «Культура та просвіта». Відтак локальні виставки поширилися у столицях коронних країв, торгових містах і ярмаркових містечках Галичини – таких як, Львів, Краків, Станиславів, Коломия, Тернопіль, Ярослав, Золочів, Городенка, Гусятин, Улашківці…

Граф Володимир Дідушицький (1825-1899рр)
Граф Володимир Дідушицький (1825-1899рр)

Врешті-решт рада Галицького господарського товариства вирішила 27 лютого 1875 р. «не пізніше 1877 року провести у Львові Крайову виставку». Для проведення виставки було обрано комісію, яку очолив граф Володимир Дідушицький (1825–1899), відомий галицький землевласник, громадський діяч і меценат. Його заступниками обрано голову Галицького господарського товариства князя Адама Сапігу (1828–1903) та посла до Галицького сейму Юзефа Бадені (1836–1878). Адміністративним директором виставки став президент Надзірної ради Рільничого банку Болеслав Августинович (1826–1908), а технічним директором – інженер, будівничий галицьких залізниць Людвік Вєжбіцький (1834–1912).

Ліворуч – Адам Сапіга, праворуч – бронзова плакетка, виготовлена на честь Людвіка Вєжбіцького і подарована йому львівськими залізничниками (1905)
Ліворуч – Адам Сапіга, праворуч – бронзова плакетка, виготовлена на честь Людвіка Вєжбіцького і подарована йому львівськими залізничниками (1905)

Ініціатори проведення Крайової виставки обґрунтовували необхідність її проведення: «Як багато інших інституцій, що стали ознакою, а відтак мотором новітнього поступу, так і виставки, особливо промислові і рільничі, мають своїх антагоністів, поряд з надмірними вихваляками. Перші позбавляють їх будь-якої користі, жодного впливу на економічний прогрес – а надто вважають їх тільки коштовною забавкою, що не є шкідливою там, де є намір грошей для викидання. Другим ввижається, що досить влаштувати в якомусь краю рільничо-промислову виставку, щоб від неї розпочалася для країни нова ера економічного розвитку. Правда знаходиться посередині: виставки є лише одним із багатьох засобів, які можна успішно використовувати як стимул економічного поступу, однією з ланок в ланцюгу економічних засобів» – писав орган виставкового комітету (Wystawa krajowa. Nr. 1. 1.09.1877).

Крайова виставка на плані Львова 1878 року
Крайова виставка на плані Львова 1878 року

Виставка відбувалася у Львові на Яблоновщині під горою Скелька – між нинішніми вулицями Шота Руставелі, Архипенка, Самійленка, Олени Пчілки. Колись тут був маєток, палац і парк коронного гетьмана Станіслава Яблоновського.

"Виставка Крайова" безкоштовний додаток до газети "Тиждень" від 5 вересня 1877 року
“Виставка Крайова” безкоштовний додаток до газети “Тиждень” від 5 вересня 1877 року

У 1695 році, коли Львову загрожувала татарська орда, тут, на берегах Полтви, стояло коронне військо під проводом гетьмана Яблоновського. Навалу татарів відбили у боях на полях Замарстинова, а коронний гетьман, уподобавши собі цю місцевість, придбав її для себе. За кілька років Станіслав Яблоновський, приятель короля Яна ІІІ Собєського, збудував під Скелькою розкішний палац із гарним парком. А після смерті Собєського він приймав у ньому новообраного короля Августа ІІ Сильного (1698). Коронного гетьмана поховали у львівському костелі Єзуїтів. На його надгробку написано, що Станіслав Яблоновський 49 років був вояком, 38 років – сенатором і 25 років командував військом Речі Посполитої й «перемогою оборонив Львів від турків і татарів».

План виставки 1877 року
План виставки 1877 року

Довколишні землі тоді становили окрему юридику під назвою Яблоновщина. У парку родини Яблоновських часто відбувалися фестини, театральні вистави, а 1792 року професор Львівського університету Ігнатій Мартинович (1755–1795) вперше на українських теренах продемонстрував політ повітряної кулі.

Експонати виставки
Експонати виставки

У 1822 році палац і парк Яблоновських придбало австрійське військо і влаштувало тут казарми та плац для муштри. Саме на місці цього плацу у вересні 1877-го проводили Галицьку крайову виставку. Щоправда, їй було ще далеко до славнозвісної виставки 1894 року, яку відвідав цісар Франц Йосиф І.

Павільйони виставки (освітній і нафто-озокеритовий)
Павільйони виставки (освітній і нафто-озокеритовий)

«До якої міри був тодішній Львів малим містом, підтверджує факт, що в день 9 вересня 1877 р., коли опинилось на виставці аж 840 осіб, то була така жахлива тіснява й брак будь-якого порядку, що жінкам у натовпі пообривали сукні і мало не дійшло до паніки», – писав Францішек Яворський у книзі «Львів давній і вчорашній» (Jaworski F. Lwów stary i wczorajszy (Szkice i opowiadania). – Lwów, 1911. – S. 266).

Павільйон Адама Сапіги
Павільйон Адама Сапіги

Вхід на Крайову виставку зробили з боку нинішньої площі Петрушевича. У двох будинках обабіч вхідних воріт містилися: адміністрація, квиткові каси, пошта, телеграф, редакція часопису «Крайова виставка», лікар, поліційна та пожежна охорона. Далі за квітником і басейном з фонтаном простягався головний павільйон виставки, у якому розташували експозицію промисловості, ремесла, жіночої праці, будівництва, освіти, наукових інструментів, сільського господарства. Зі заду, вздовж нинішньої вул. Архипенка були стайні, в яких демонстрували коней і худобу. Праворуч стояли павільйони нафти й озокериту, міста Дрогобича, бальнеологічний, маєтків князя Сапіги, а також музичний павільйон, ресторан і цукерня. З лівого боку (там, де зараз вул. Черешнева) містилась експозиція машин і металевих виробів.

Загалом каталог виставки налічував 1492 експонати промислового та рільничого відділів. Окремо демонстрували мистецькі вироби. Родзинкою виставки стала експозиція галицької нафти. Під час виставки 27 вересня вперше було проведено у Львові конгрес виробників нафти та земного воску (озокериту).

Медалі виставки
Медалі виставки

Виставковий комітет відзначив Почесними дипломами та медалями кілька десятків проектів і виробів, представлених на виставці.

До речі, під час приготувань до Крайової виставки виникла потреба створення у Львові мистецького навчального закладу, і 24 квітня 1877 року було засновано Промислову школу рисунків і моделювання, навчання в якій розпочалося у Стрільниці (на вул. Курковій), а продовжилося в будинку ратуші.

Ігор МЕЛЬНИК

Джерело: https://zbruc.eu/node/70383

У Львові презентували книгу про Івана Боберського (відео)

У п’ятницю, 15 вересня 2017 року, в рамках 24 Форуму видавців у Львівському державному університеті фізичної культури (ЛДУФК) імені Івана Боберського відбулася презентація науково-популярного видання «Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції».

Книга вийшла у видавництві «Апріорі» у співпраці з редакційно-видавничим відділом ЛДУФК. Автори – члени Комісії тіловиховання і спорту імені Івана Боберського Наукового товариства імені Шевченка (НТШ) у Львові, доценти кафедри олімпійської освіти ЛДУФК Андрій Сова і Ярослав Тимчак.

Андрій Сова та Ярослав Тимчак на презентації своєї книги «Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції»
Андрій Сова та Ярослав Тимчак на презентації своєї книги «Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції»

“Великі Українці нарешті повертаються. І я з великою радістю підкреслюю, що повертаються і в стіни нашого університету. Ще якихось чверть століття тому ім’я Великого Українця Івана Боберського  було заґратоване, було замуроване в совєтських архівах. А сьогодні, дякуючи великій праці, не лише праці прекрасних авторів прекрасної книжки про Великого Боберського, а й роботі всього нашого зоряного колективу ми повертаємо нашу історичну пам’ять. Повертаємо пам’ять про Великих Українців, та пам’ять без якої неможлива наша перемога.

Ректор ЛДУФК, доктор педагогічних наук, професор Євген Приступа
Ректор ЛДУФК, доктор педагогічних наук, професор Євген Приступа

Я думаю, що 15 вересня 2017 року ввійде доброю віхою до історії не лише нашого ВУЗу, адже український спорт, який прославляє нашу державу, наш нарід в цілому світі нарешті отримує своїх основателів в особі, ще раз підкреслюю Великого Українця, Івана Боберського”, – зазначив науковий редактор книги, ректор ЛДУФК, доктор педагогічних наук, професор Євген Приступа.

Книга «Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції»
Книга «Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції»

Презентацію книжки розпочав Театр спорту Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, лауреат міжнародних конкурсів в Україні, Словаччині і Польщі з афоризмами Івана Боберського. Після такої наочної демонстрації, дуже хотілося дізнатися більше про книжку та про їх авторів.

Виступ Театру спорту Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського
Виступ Театру спорту Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського

“Книжка звернена в майбутнє . Наші попередники і ми лише прочиняємо двері до поки що недослідженої до кінця національної історії національної фізичної культури українців, феномен якої був започаткований тут на Львівщині, в Галичині в першій третині ХХ ст.

Ярослав Тимчак
Ярослав Тимчак

Я переконаний, що вже сьогодні ми можемо на рівні України говорити про те, що ми маємо свою національну фізичну культуру, національну спортову традицію, яка розвивалася і пройшла своє становлення тут, як частина європейської культурної традиції, але водночас сформувалася на національних традиціях свого рідного народу.  Ія  вважаю, що ми сьогодні можемо твердо говорити про те, що в українській національній історії фізичної культури і спорту Іван Боберський це постать центральна на всеукраїнському рівні”, – розповів один з авторів видання Ярослав Тимчак.

Гості презентації книги «Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції»
Гості презентації книги «Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції»

Рецензентами книжки стали: голова історичної комісії НТШ, доктор історичних наук, професор, дійсний член НТШ Микола Литвин; доктор педагогічних наук, професор Ірина Курляк; голова комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін НТШ, доктор історичних наук, дійсний член НТШ Андрій Гречило; член комісії тіловиховання і спорту імені Івана Боберського НТШ, кандидат філологічних наук, професор Степан Кость.

Андрій Сова
Андрій Сова

“Треба сказати, що дуже багато документів, які вдалося віднайти вперше і оприлюднити в цій книзі дали можливість по-іншому поглянути не тільки на Івана Боберського як основоположника української тіловиховної спортиової традиції, а також як видавця, як мецената, як організатора, як педагога, як військово-політичного діяча і можна ще цей ряд перелічувати та перелічувати.  Тож він для нас є важливим не тільки як основоположник української тіловиховної традиції, а значно ширше. Це був дуже енергій, працьовитий, самовідданий який фактично все своє життя присвятив Україні.

Учасники та гості презентації книги «Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції»
Учасники та гості презентації книги «Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції»

В книзі, крім авторського  тексту, ми намагалися подати витяги із різних джерел — листування, офіційні документи, статути. Вони якраз і проливають нове світло на життєвий і творчий шлях Івана Боберського. Також ці документи дають можливість, і в книзі ми це наводимо, окреслити послідовників, які проявили себе в різних сферах”, зазначив співавтор книги, Андрій Сова.

Гостями презентації,  окрім студентського та професорсько-викладацького складу університету, були нащадки родини Боберських, Трильовських і Франків, представники освітянських, наукових, громадських та спортивних організацій і товариств міста.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

„Рух „Емаус“: Історія солідарності“, яка змінює кожного

Якщо досі думаєте, що вам не під силу щось змінити, тоді ви просто погано проінформовані чи не спробували цього робити. Історія великої відповідальності починалася саме з переконання однієї людини, що треба змінювати світ. Нещодавно побачила світ книга „Рух „Емаус“: Історія солідарності“ (видавництво „Астролябія“) — про унікальне єднання в цілому світі, яке вже багато років змінює не лише життя окремих людей, а й суспільну свідомість.

Презентація книги „Рух „Емаус“: Історія солідарності“

Книга має дві частини — про виникнення міжнародного руху „Емаус“ і про „Оселю“. Зараз спільноти „Емаус“ діють у 37 країнах світу та допомагають безпритульним людям.

Історію „благодійності, яка працює“ розпочав французький священик Анрі Ґруе, якого весь світ знає під іменем Абе П’єр. Він казав, що задля допомоги нужденним, готовий порушувати закони. Його приклад був настільки безпрецедентним, що вчитися творити такі ж спільноти з’їжджалися романтики з цілого світу і потім запалювали цією ідеєю серця щораз більшої кількості людей. Цікавою є історії „Емаус“ у Японії. Для створення спільноти в цій країні, назбирали гроші німецькі й швейцарські безпритульні.

„Рух „Емаус“: Історія солідарності“ розповідає, як відкинуті суспільством люди створили нову модель соціального підприємництва та змінили розуміння благодійництва. Історії пошуки дому і сенсу сплітаються у цій книзі в історію людяності та пропонують простий висновок: допомагаючи іншим, ми допомагаємо собі.

Презентація книги „Рух „Емаус“: Історія солідарності“

— „Емаус“ — це стиль життя. Цього не можна навчитися, а цим треба жити і просто мати таку свідомість. Я дивувалася вірі Олесі Саноцької в те, що в нашій країні це можливе. Пригадую, повернувшись зі ще одного опізнання тіла безпритульного, Олеся була переповнена емоціями і сказала: „як можна бути щасливою в країні, де люди помирають на вулицях“. Коли я вперше прийшла до спільноти, то це була маленька хатинка, без жодних умов чи комфорту. Та Олеся так спокійно і впевнено працювала, що заражала цією впевненістю інших. Переконана, що ці ідеї солідарності, дух спільноти й зараз дуже потрібні українцям, — поділилася спогадами редактор журналу „Просто неба“ Мар’яна Соха.

Про переродження завдяки спільноті розповідали й ті, чиє життя було переповнене викликами. Вони засвідчили, що саме підтримка, порада, добре слово і готовність вислухати, свого часу додали сили і впевненості, щоб рухатися далі.

— Працюючи над виданням, я прочитав тисячі сторінок. Історія „Емаусу“ в кожній країні — це окрема книжка. А якщо порахувати, скількох людей врятувала ця спільнота, то вийде населення окремої невеличкої країни. Зрозумів і те, що навіть у найбагатших країнах є люди, які випали з життя, про яких забуло суспільство. А ще, допомагати — це нелегка ноша. Та з іншого боку, вона приносить багато радості, бо коли люди піднімаються, позбавляються звичок, які їх руйнували, розпочинають нове життя, то й сам переживаєш воскресіння, — додав Андрій Курков.

Про значимість відчувати потреби сторонніх говорив й отець Олег, який багато років допомагає тим, хто приходить в „Оселю“:

— Знати, що є бідні люди, які потребують, не зауважувати їх, чи дати їм якісь копійки — це дуже просто. Натомість значно важливіше допомогти їм піднятися, віднайти сенс життя і повернутися в суспільство, яке відкинуло. Сподіваюся, що ця книжка допоможе запалити серця.

Чимало цікавих історій, пов’язаних і з діяльністю „Оселі“, і з відданістю Олесі Саноцької, розповіла письменниця та журналістка Галина Вдовиченко, яка багато років займається культурною програмою у спільноті.

Презентація книги „Рух „Емаус“: Історія солідарності“

Книжка „Рух „Емаус“: Історія солідарності“ вийшла завдяки старанням осередків спільноти з різних країн. Взаємодопомогою та взаємовідповідальністю „Емаус“ розвиває свідомість людей. Позитивні зміни помітні й у нас, адже зараз люди щораз більше діляться речами, не викидають, а віддають їх, не виникає проблеми знайти волонтерів, щоб роздавати їжу потребуючим. Часто люди приходять і просто приносять продукти, щораз частіше купують журнал „Просто неба“, який продають безпритульні. В спільноті переконані, що людям притаманно ділитися, та треба створити для цього можливості.

Наталія ПАВЛИШИН

Ігор Мельник презентував свою десяту книжку «Вулиці Львова» (відео)

Ігор Мельник презентував свою десяту книжку «Вулиці Львова»

В п’ятницю, 15 вересня 2017 року, в приміщенні Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка (вул. Драгоманова, 5) відбулась презентація книги краєзнавця Ігора Мельника “Вулиці Львові”.

Нова книга Ігора Мельника «Вулиці Львова» знайомить читачів з вулицями та площами Львова, цікавими будівлями та пам’ятками столиці Галичини, визначними подіями в історії міста, що створене розумом і працею багатьох поколінь не лише українців, але й поляків, німців, євреїв, росіян, вірмен, для яких місто протягом сторіч було центром національного та релігійного життя.

Ігор Мельник
Ігор Мельник

“Ігор Мельник належить до кращих представників покоління, яке ми умовно називаємо «люди з подвійним досвідом», котрий не просто жив і збагачував багаж знань, а був активним учасником подій, що наблизили нашу незалежність.

Обкладинка книги Ігора Мельника "Вулиці Львові"
Обкладинка книги Ігора Мельника “Вулиці Львові”

Львів Ігоря Мельника відрізняється від Львова інших львовознавців тим, що, насамперед, він зробив акцент на український Львів, але водночас показав наше місто таким яким воно є – це місто поляків, євреїв, росіян. І в працях Ігоря Мельника ми маємо справу не з довідниковим матеріалом, а з, як сказав Роман Іваничук, урбаністичними есеями. В кожному образі міста обов’язково є авторське ставлення.

Ігор Мельник на презентації своєї книжки "Вулиці Львова"
Ігор Мельник на презентації своєї книжки “Вулиці Львова”

Краєзнавство – це завжди плідний патріотизм і Ігор Мельник відноситься до тих діяльних патріотів, якими ми завжди мусимо заслужено пишатися”, – зазначила модератор презентації українська письменниця, есеїст, літературознавець Надія Мориквас.

Презентація книжки Ігора Мельника "Вулиці Львова"
Презентація книжки Ігора Мельника “Вулиці Львова”

У Львові – місті, яке зберегло свою урбаністичну структуру від часів Середньовіччя, вулична мережа творилася протягом майже тисячі років. І цей процес продовжується й нині. Мінялася влада і державна приналежність, архітектурна мода й будівельні технології, засоби комунікації та ментальність громадян. І всі ці зміни залишали свої сліди на львівській бруківці та в житті його мешканців, які є найбільшою цінністю міста Львова.Незважаючи на примхи долі, Львів не втратив свого шансу стати креативним й динамічним осередком міського життя, науки, освіти, літератури, мистецтв, високих технологій, інформаційних потоків та місцем, куди завжди хочеться повертатись з далеких мандрів. Місто збереже й у ІІІ тисячолітті свою неповторну ауру, яка приваблюватиме туристів з усього світу.

Презентація книжки Ігора Мельника "Вулиці Львова"
Презентація книжки Ігора Мельника “Вулиці Львова”

“Вихід цієї книги – це була одна з пропозицій видавництва «Фоліо». Вони попросили об’єднати в одному виданні всю інформацію як я бачу Львів зараз. Ця книга відрізняється від попередніх тим, що  більшість матеріалу, яка до них увійшла, зібрана тут.  Тож зараз, купивши одну книжку можна дістати майже всю інформацію. Ну і крім того за десять років назбиралося багато нового, що не увійшло в попередні видання, адже місто росте, інформація накопичується і цей матеріал теж викладено в новій книзі”, – поділився автор книги, краєзнавець Ігор Мельник.

В новій книжці старовинне місто розглядається послідовно за його історичними частинами: Середмістям, передмістями та околицями. Видання обсягом 608 сторінок, ілюстроване численними фотографіями, малюнками та поштівкам.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

“Смугастий рейс” приїхав до Львова

Вчора, 17 вересня 2017 року, у Львівському цирку (вул. Городоцька, 83 ) міжнародною програмою під назвою  “Смугастий рейс”, відкрився новий сезон сезон 2017-2018 років.

Важко визначити яскравого глядацького фаворита цієї циркової програми, адже кожен номер та кожен артист пропонує глядачеві щось унікальне і неповторне. Дітвора    захоплено аплодує екзотичним тваринам під керівництвом Юлії та Миколи Козирєвих та  веселим песикам під керівництвом Леонори та Жанни Богатирьових.

Захоплені дівочі погляди збирає італійський артист Вальтер Орфей Нонес Малачікіне та його ручний еквілібр “Одісей”, а повітряна гімнастка на трапеції артистка Марта Вислоцька не залишає байдужим нікого.

Для когось безперечним фаворитом, до слова – заслужено, є акробатичне силове тріо,  а саме Лара, Мішель, Александр Орфей Нонес Малачікіне  з Італії.  А комусь більше до вподоби інша італійка артистка – Мойра Орфей Нонес Малачікіне зі своїм номером Хула-хуп на глобусі.

Після антракту увагу публіки міцно тримають «Повітряний жонглер» – арттистка Леонора Богатирьова, фантастичні ілюзії – володарів «Срібного клоуна» на фестивалі в Монте-Карло артистів Лари і Мішеля Орфей Нонес Малачікіне з Італії та атракціон «Леви і тигри» під керівництвом Юлії та Миколи Козирєвих.

І який же цирк без клоунів? Їх тут аж двоє, точніше клоунський дует «Тет-а-тет» артистів Марії та Юрія Терьошкіних. А незмінною родзинкою усіх програм Львівського цирку уже багато років  є шоу-балет “Атлантик” під керівництвом Тетяни Мазуркіної.

Циркова програма триватиме до 15 жовтня 2017 року. Дізнатися про графік вистав можна на сайті цирку або за телефоном +38 (032) 238-53-30 . Вартість квитків від 50 гривень, незабутні враження йдуть у подарунок.

Ористарх БАНДРУК

Ювілейна виставка художника Василя Семенюка відкриється у Львові

У вівторок, 19 вересня 2107 року, о 16.00 в Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (м. Львів, проспект Свободи,15) відбудеться відкриття ювілейної виставки творів знаного художника Василя Семенюка.

Василь Семенюк
Василь Семенюк

Протягом декількох десятиліть митець працює над створенням графічних та живописних образів Ісуса Христа. Образ Христа є знаковим у творчості Василя Семенюка, про що свідчать живописні роботи на склі, кольорова графіка та лінорити.

Експозиція ювілейної виставки творів художника Василя Семенюка
Експозиція ювілейної виставки творів художника Василя Семенюка

Важливо, що митець неодноразово звертається до розкриття образів Тайної Вечері, Євхаристії, Несення хреста, Розп’яття, кожного разу по-новому розкриваючи на колористичному чи композиційному рівні той чи інший аспект сюжету.

Експозиція ювілейної виставки творів художника Василя Семенюка
Експозиція ювілейної виставки творів художника Василя Семенюка

Космічність подій, пов’язаних з Христом митець інтерпретує у стилістиці суголосній, як практикам авангарду, так і засадам народного мистецтва, що формує оригінальні та емоційно насичені твори.На виставці глядач зможе побачити 70 творів автора, це і малярство на склі, графіка і тиснення на шкірі.

Експозиція ювілейної виставки творів художника Василя Семенюка
Експозиція ювілейної виставки творів художника Василя Семенюка

Василь Семенюк — український художник. Народився 19 вересня 1957 в селі Чорний Потік Івано-Франківської області. Викладає у Львівській національній академії мистецтв, доцент. Закінчив Український поліграфічний інститут ім. І. Федорова (1987).

Експозиція ювілейної виставки творів художника Василя Семенюка
Експозиція ювілейної виставки творів художника Василя Семенюка

Працює в галузі живопису, графіки, декоративно-прикладного мистецтва. Основні твори: “Будні мого села” (1998); цикл “Обрядовий” (1990); серії “Українські народні пісні” (1991), “Пісня про незнищенність матерії”. Член НСХУ (1989). Указом Президента України у 2009 році отримав державне звання “Заслужений діяч мистецтв України”. Автор чисельних живописних композицій за мотивами творів В. Симоненка, Б.-І. Антонича, О. Ольжича та багатьох інших.

Популярні статті:

Інтер'єр кав'ярні Центральна, до 1934 року

10 найцікавіших кавових традицій Львова

Разом з нашим хорошим партнером Торговою Маркою Кава Старого Львова, сьогодні розкажу про найцікавіші кавові традиції нашого міста. Львів і кава – це як бруківка...