Ефективність галузі мисливського господарства тісно пов’язана  з іншими галузями суспільного виробництва. Однією з найважливіших напрямів було й залишається виробництво знарядь, які забезпечують ефективне та гуманне добування дичини. Тому актуальним на цей час залишається історичний досвід організації виробництва, торгівлі та ремонту мисливської зброї Галичини кінця ХІХ – початку ХХ століття. В результаті опрацювання історичної фахової та публіцистичної літератури виявлено, що одним з найкращих прикладів ведення  ефективного мисливського зброярського бізнесу досліджуваного періоду був львівський зброяр Альфред Дзіковський. Про успішність його справи свідчать чисельні похвальні грамоти та медалі.   

Встановлено, що для реклами Альфред Дзіковський користувався послугами спеціалізованої мисливської періодики – часопису «Ловець», «Господарський календар», «Календар Галичанин», «Мисливський та рибальський календар», газети «Огляд» та «Львівської газети». Крім зброї власного виготовлення фірма торгувала зброєю та амуніцією відомих зброярських фірм: Лефоше» (Lefaucheux), «Ланкастер» (Lancaster), «Кольт», «Teschner», «Dreyseg». Крім зброї та амуніції торгували також й супровідними товарами – зброярським маслом, манками, спеціалізованими мисливськими торбами та іншими аксесуарами.

Історичний  досвід організації мисливського зброярства Альфреда Дзіковського є цінним для сучасних його послідовників з огляду на застосування його форм та методів організації бізнесу, а саме: реклами виробів через участь в тогочасних спеціалізованих виставках, рекламу у засобах масової інформації, через особливості організації сімейного бізнесу, організаційне реформування,  використання торгової марки після смерті засновника.

Велику роль в ефективності мисливського господарства відіграють знаряддя полювання, які використовують мисливці. Однією з  найбільш розвинених фірм з виготовлення, ремонту та торгівлі зброєю кінця ХІХ –початку ХХ ст. була зброярська фірма Альфреда Дзіковського. Історія його діяльності у Львові починається з 1876 року, коли він викупив у львівського купця Боніфація Штіллера магазин збро. Через два роки, у 1878 р., він організував зброярську майстерню в якій працювало 12 майстрів.

У 1881 році у фаховому мисливському часописі Галицького мисливського товариства вперше опубліковано оголошення про реалізацію у Львові мисливських рушниць, карабінів, пістолетів та револьверів з патентованої фабрики  М. Арендта у магазині Альфреда Дзіковського за найнижчими цінами.

Як свідчить реклама, в подальшому асортимент зброї та супутніх мисливських товарів фірми був значно розширений. Зокрема, А. Дзіковський презентував свій магазин як єдиний у Галичині, в якому можна було купити зброю системи «Лефоше» (Lefaucheux) та «Ланкастер» (Lancaster) всіх відомих калібрів.  Крім зброї, тут реалізовували патрони марки «Teschner» та «Dreyseg»,  ціна яких відповідно становила 2.20 та 3.50 золотих. Для мисливців, які набивали патрони самостійно, реалізовували дріб: 1 кг – 36 центів, а при купівлі 10 і більше кілограм була передбачена скидка до 34 центів. Вартість кілограму пороху коливалась від 1.42 до 3.60 золотих. Крім зброї магазин торгував манками для приваблювання самців козулі  за ціною від 0.7 до 2 золотих. Для ширшої реклами фірма на письмову вимогу розсилала розширений прейскурант товарів та мисливський календар.

В ілюстрованому календарі «Галичанин» повідомляли, що головний магазин зброї, мисливських знарядь, а також парфумерії А. Дзіковського знаходився у Львові на вул. Кароля Людвіка,1. Для приваблення потенційних клієнтів їм надавали можливість випробувати зброю при її купівлі. Вартість одноствольних рушниць становила від 6 до 25 золотих, двостволок – 24-150 золотих, двостволки марки «Ланкастер»  ̶ 35-250 золотих, двостволки фірми «Teschner» та «Dreyseg»  ̶ 120-150 золотих. За 8-40 золотих можна було купити зброю для дітей. Вартість револьверів коливалась від 4.25 до 50 золотих.

Крім зброї можна було купити патрони до зброї всіх систем за ціною виробника. Вартість сотні патронів коливалась у межах 1.35-8 золотих. Для мисливців, які надавали перевагу споряджати патрони самостійно, реалізовували спеціальні ручні машинки за ціною 1-5 золотих. Для полювання продавали також спеціальні мисливські торби, одяг, шапки,чохли для зброї.

У 1885 році з’явилась реклама фабрики та магазину зброї Альфреда Дзіковського, а також оголошення про продаж 500 рушниць. Відзначалось, що фірма отримала нагороду на крайовій виставці та має філію у Тернополі.

На мисливський сезон 1886/7 років для мисливців пропонувала новинку – англійський карабін системи «Кольт» вартістю 65 золотих. Тогочасний мисливський закон, на відміну від сьогочасного, не забороняв полювати вночі. Тож для мисливців пропонували спеціальні світлові прилади для полювання на кабанів, качок, гусей. Вартість приладу разом з інструкцією користування становили 1 золотий.

Реклама зброї містилась не лише у спеціалізованих мисливських виданнях, але й у суспільних та наукових, зокрема в «Огляді» («Przegląd»), що позиціював себе як суспільно-політичний і літературний часопис. Так, у 1888 році тут подавали рекламу мисливської зброї, але, враховуючи специфіку читачів, наголос поставили на рекламу зброї, необхідної для захисту у випадку війни. Зокрема, пропонували револьвери у будь-якій кількості за ціною 50 золотих.

У рекламі, розміщеній у «Ловці» (1899 р.), крім асортименту мисливської зброї інформували про високі відзнаки фірми: 10 медалей. Для тих, хто цікавиться виробами фірми, у магазині можна було безоплатно отримати прейскурант на товари.

Вміння та навички Альфреда Дзіковського у виробництві зброї використовували органи державної влади. Він виступав зброярсько-балістичним експертом під час судових засідань у львівських судах.

Про високу повагу до якості зброї свідчить оголошення про реалізацію комісійної мисливської зброї від п. Ольшевської (Львів, вул. Малецького, 10). Вона вказувала, що зброя куплена у магазині А. Дзіковського.

У 1903 році магазин подав рекламу про продаж різних видів пороху та патронів до мисливської зброї, відзначивши, що відповідно до розпорядження Міністерства війни від 6 травня 1902 року  № 744 фірма отримала ліцензію на продаж австрійського пороху у Галичині та Буковині.

Крім того, з реклами фірми, опублікованої у «Господарському календарі»,  видно зміну адреси магазину зброї.

Після смерті на 56 році життя Альфреда Дзіковського (12 жовтня 1906 року) у некролозі були перераховані всі його заслуги. Він був успішним торгівцем, членом Галицького мисливського товариства, почесним членом товариства мисливців Святого Губерта, бухгалтером цих товариств, власником найкращої зброярської майстерні та магазину мисливської зброї.

Після смерті Альфреда Дзіковського його зброярську справу успадкував син Здіслав Дзіковський, який опублікував оголошення наступного змісту:  «Маю честь повідомити, що буду й надалі добросовісно вести зброярську майстерню і магазин зброї А. Дзіковського  з 30-літнім стажем у Львові, й триматиму високу планку батька».

Через два роки по смерті Альфреда Дзіковського відповідно до рішення крайового суду від 20 вересня 1908 року було зареєстроване господарське товариство «Альфред Дзіковський» (Львів, вул. Кароля Людвіка, 3) з правом  торгівлі та ремонту зброї, що свідчить, про високу довіру до його імені. Акціонерами фірми були Здіслав Дзіковський, Казимир Табачковський та Ришард Сарторі. Про відмінну якість зброї, яку виготовляв А. Дзіковський, свідчить також реклама Рішарда Сарторі, багаторічного партнера та технічного директора   керівника фірми А. Дзіковського.

У рекламі від в 1908 року відзначалось, що фірма Альфреда Дзіковського була   єдиною у Галичині фабрикою зброї, відзначеної на виставках найвищими нагородами, і була генеральним представником  у Галичині та Буковині  фабрик зброї Зауера та Коллатха.

У 1915 році господарське товариство А. Дзіковського було перереєстроване на Галицьку мисливську спілку.

Добре ім’я Альфреда Дзіковського експлуатували й у Другій Речі Посполитій. У 1922 році в часописі «Ловець» опублікували оголошення про реалізацію зброї за адресою: вул. Легіонів, 3, з зауваженням, що тут знаходилась мисливська спілка імені А. Дзіковського.

Також для популяризації мисливської зброї використовували виставки, де зброярі мали можливість представити власну продукцію. Так, у 1882 році в Перемишлі проходила промислова виставка, в якій взяв участь львівський зброяр Альфред Дзіковський. Газета Львівська відзначала, що представлену ним зброю розмістили в окремому сейфі, а сумарна вартість цієї зброї складала 1500 золотих. В кулуарах говорили, що найкращою зброярською фірмою у Львові є фірма Т. Вішновецького, що перейшла  у власність А. Мольнара, але й надалі виробляє дуже якісну зброю. На наступній виставців у Кракові у 1887 року директор зброярської  фірми А. Дзіковського А. Табачковський отримав 2 дукати премії та похвальну грамоту за відмінну якість зброю.

На загальногосподарській Галицькій виставці 1894 року у Львові були відзначені й зброярські фірми. Зокрема, Теофіл Жировський – суддя на крайовій виставці, відзначав, що на виставці проходили випробування зброї львівських фірм А. Дзіковського, Шадковського та Копчинського. На його думку, зброя фірми Альфреда Дзіковського є найкращою. Під час випробувань на показових стрільбах по мішенях всі 8 пострілів поцілили у чорне коло мішені, а при пострілі у мішень зайця з відстані 36 метрів дробом № 4 попадання становило від 24 до 34 дробинок. З цієї відстані дріб пробивав 100 листів паперу і, на думку автора, якщо б ще було додано 30 аркушів, він їх також пробивав б. Якість зброї фірм Шадковського та Копчинського також є відмінною, але їх ціна є вищою. Про слушність думки судді свідчить той факт, що представлені експонати майстерні Альфреда Дзіковського були відзначені  бронзовою медаллю Міністра рільництва Австрії.

Крім виставок мисливську зброю у Львові представляли в мисливському музеї, який діяв при Львівській лісовій школі. Для організації мисливського музею журнал «Ловець» звертався до своїх читачів з проханням направляти до Львівської лісової школа стару зброю різних систем, мисливські знаряддя, а саме: сітки, сільця, конфісковані у браконьєрів, а також різні роги, шкіри, клики. Учнів у цій школі вивчали із способами поводження зі зброєю. А оскільки школа власної зброї не мала, то позичали її у торгівців та графа В. Дідушицького. Тож організація  мисливського музею сприяла б вивченню мисливської науки.

Слід відзначити, що Альфред Дзіковський був бібліофілом. Книги з його приватної бібліотеки на мисливську тематику з його екслібрисом розійшлись по книгозбірнях.

Отже, зброярська фірма Альфреда Дзіковського спричинилась до розвитку мисливського галузі Галичини, про що свідчать чисельні нагороди з виставок, відгуки у пресі тощо. З метою розширення торгівлі зброєю та набоями широко застосовували рекламу виробів як у фахових мисливських виданнях, так і суспільно-політичних та у господарських календарях.

Олег ПРОЦІВ,
кандидат наук з державного управління головний спеціаліст Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства

Джерела та література

1. Shvahulyak-Shostak O., (2008) „Kurort Bonifatsiya.” Kontrakty, [Online], vol . 25 (cherven’) available at: archive.kontrakty.ua/gc/2008/25/18-zayavi.html?lang=ua‎
2. Morshyn-karpat·s’ka perlyna pro kurort Morshyn na Prykarpatti, [Online], available at: marushchaksadyba.io.ua/s1683598/morshin-karpatska_perlina
3. Myslyvs’kyy pavil’yon, , [Online], available at: lvivcenter.org/uk/uid/picture/ ?pictureid=2535
4. Ogłoszenia (1881), „ Łowiec”, vol.  1. – pp. 16.
5. Ogłoszenia(1884),  „Łowiec”,  vol. 8. – pp.136.
6. Ogłoszenia (1883), „Haliczanin, kalendarz powszechny zastosowany do potzreb wszystkich mieszkancow Galicji i ilustrowany rok pański.” – Lwów:, 1883.
7. Ogłoszenia (1885), „Łowiec”, vol. 7. – pp.120.
8. „Kalendarz myśliwski i rybacki na rok 1885.” (1885), Lwów: Gal. Tow. Łowieckie,. – pp. 298.
9. Ogłoszenia (1887), „Łowiec” , vol. 1. – pp. 28.
10. Ogłoszenia (1888), „Przegląd”, vol. 53. – pp. 4.
11. Ogłoszenia (1899), „Łowiec”, vol. 16. – pp. 192.
12. Z Izby sądowej (1899), „Gazeta lwowska”, vol. 110.– pp. 3.
13. Ogłoszenia (1901), „Łowiec”, vol. 1. – pp. 12.
14. Ogłoszenia (1902), „Łowiec”, vol. 20. – pp. 246.
15. Ogłoszenia (1903), „Łowiec”, vol. 9. – pp. 110.
16. Ogłoszenia (1906), „Gospodarz kalendarz”,  pp. 266.
17. Ogłoszenia (1906), „Łowiec”, vol. № 20. – pp. 250.
18. Ogłoszenia (1906), „Łowiec”,  vol. 24. – pp. 298.
19. Dział IV. Przemysł metalowy. Rusznikarstwo (broń myśliwska). (1912), „Skorowidz premzslowo-handlowy Krolestwa Galicyi II wydanie.“ Lwów, pp. 458.
20. Ogłoszenia (1908), „Gazeta lwowska”, vol. 261.– pp. 10.
21. Ogłoszenia (1921), „Łowiec”, vol. 3. – pp. 8.
22. Ogłoszenia (1908), „Łowiec”, vol. 1. – pp. 12.
23. Ogłoszenia (1908), „Łowiec”,  vol. 19. – pp. 230.
24. Gospodarz kalendarz (1909)
25. Ogłoszenia (1915), „Łowiec”, vol. 1. – pp. 1.
26. Ogłoszenia (1917), „Łowiec” ,  vol. 7-8. – pp. 49.
27. Ogłoszenia (1922), „Łowiec”,  vol. 1. – pp. 12.
28. Ogłoszenia (1921), „Łowiec” ,  vol. 3. – pp. 8.
29. Ogłoszenia (1935), „Łowiec”,  vol. 3. – pp. 36.
30. Wystawa w Przemyślu. (1882), „Gazeta lwowska”, vol. 207.– pp. 3.
31. Wystawa krajowa. Kraków dnia 19. września. (1887), „Gazeta Narodowa”, vol. 215.– pp. 1-2.
32. Wystawa krajоwa w Krakowie. (1887), „Gazeta lwowska”, vol. 211.– pp. 5.
33. Żurowski Teofil. Korespondencye (1894), „Łowiec”, vol. 9. – pp. 142.
34. Korespondencye (1894), „Łowiec”, vol. 10. – pp. 157.