“Улюблена паска” Дарії Цвєк

11. 04. 2025

Дарія Цвєк досі залишається найвідомішим українським народним кулінаром. Минулого року одне з львівських видавництв випустило у світ ювілейне, десяте, видання кулінарного бестселера Дарії Цвєк “Солодке печиво”. До нового видання увійшло понад 500 рецептів печива, булочок, пляцків, рулетів, струдлів, пиріжків, тортів, пудингів тощо. Сьогодні пропонуємо улюблений рецепт великодньої паски самої пані Дарії.

Дарія Цвєк так описувала ритуал випікання великодньої паски:

– Жінки колись дотримувалися особливої традиції при замісі тіста. У той час не смів ніхто прийти до хати, бо тісто могло не вдатися. Господиня молилася при замісі, і на замішаному тісті долонею робила знак хреста. Перед замісом мука повинна бути загрітою біля печі, її два рази просівали.

Якщо паска вдавалася, то була гордість господині на все село. Вдала паска – то був добрий прогноз на цілий рік. Верх паски перед печенням прикрашали з тіста: наверх укладали хрест, як символ терпіння Христа, між раменами хреста укладали з тіста птички-зозульки, як символ довголіття. Кругом укладали колоски, сформовані з тіста, як символ урожаю.

Дарія Цвєк у молодості. Фото з архіву її онука Андрія Матвіїшина

Дотримувалися тої особливої церемонії не тільки при замісі тіста, але також і під час випікання. Поки паска була в печі, нікому не можна було в хаті сісти, бо паска теж могла б сісти. Паски випікали тільки круглої форми: чим більша паска, тим дужче гордився сам господар, який дуже радо ніс її на рушнику до посвячення.

Спочатку треба замісити опару. Дріжджі розводимо у теплому молоці і додаємо 100 г цукру і 200 г борошна. Все добре перемішати і поставити у тепле місце, щоб опара збільшилась удвічі.

Після того, як суміш підросте – додайте решту цукру, жовтки, ізюм, цедру з лимона, сіль і борошно. Замісити тісто до однорідності і наприкінці додати розтоплений, але охолоджений жир. Місити приблизно 10-15 хв., поки тісто не почне відставати від рук!

Тісто поставити у тепле місце, щоб збільшилось удвічі. Тоді його опустити і зачекати, щоб знову підросло. Розкласти тісто на 1/3 частини посудини і дати знову піднятись удвічі. Духовку нагріти до температури 200 градусів. Всадити паску і після 10 хв. зменшити температуру до 170-160 градусів. Випікати ще 50 хв.

З тієї порції виходить 3 паски діаметром приблизно 18, 20 і 25 см.

Складники: 1 кг борошна, 400 г молока, 10 жовтків, 100 г мокрих дріжджів, 200 г масла або маргарину, 300 г цукру, 100 г ізюму, 1/2 ч. лож. Солі, потерта цедра з 1 лимона.

Дарія Цвєк звертала увагу на те, що борошна повинно бути рівно 1 кг, не більше (бо паска буде тугою) і не менше (бо паска опаде). І жир потрібно додавати обов’язково наприкінці!

Наталка СТУДНЯ

Джерело: https://ukrainianpeople.us/

Культура дякує донорам: майже 40 мистецьких інституцій Львівщини приєднались до акції «Наповнення»

11. 04. 2025

Упродовж місяця – від 10 квітня до 10 травня – культурні заклади Львова передають безкоштовні квитки донорам крові.

Упродовж місяця – від 10 квітня до 10 травня – культурні заклади Львова та всієї області долучаються до акції «Наповнення»: музеї, театри, галереї, заповідники та філармонія передають безкоштовні квитки донорам крові.

Ця ініціатива в області стартує третій рік поспіль і покликана допомогти зібрати кров для поранених захисників та людей, які борються з важкими недугами, а також популяризувати культуру донорства та мистецькі заклади міста й області серед дорослих і дітей. Цьогоріч донорів крові будуть раді бачити у себе майже 40 культурних закладів Львова та Львівської області.

«Акція «Наповнення» – це ще один дієвий спосіб подякувати нашим військовим, які важко борються за нас, за Україну щодня. І в цій боротьбі потребують нашої підтримки, а часом і крові. Також це спосіб допомогти лікарям рятувати життя героїв. Якщо ми не на фронті, то маємо робити все для фронту. Я дякую всім нашим закладам культури, які долучаються до «Наповнення» банків крові щороку. І не менш вдячний тим, хто долучився вперше», – зазначив заступник начальника Львівської ОВА Іван Собко.

Організатори: Львівська обласна військова адміністрація, Львівська міська рада, Інститут стратегії культури, Львівська обласна рада, Опікунська рада обласного Центру служби крові і самі медичні установи.

Серед закладів, які безоплатно можуть відвідати цього року донори крові:

Музей народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького, Львівський скансен, ZAG Галерея, Дім Франка, Львівський історичний музей, Львівський Фотомузей, Львівський музей історії релігії, Музей Володимира Патика, Львівський музичний музей Соломії Крушельницької, Державний історико-культурний заповідник «Тустань», Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі», Галерея Пентхаус, Галерея ШУМ, Jam Factory Art Center, Історико-етнографічний музей «Бойківщина» у Самборі, «Дрогобицька солеварня»,

Львівський муніципальний музей «Територія терору», Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові, Історико-краєзнавчий музей у Винниках, Львівський палац мистецтв, Центр інтелектуального мистецтва Меркурій, Палац Потоцьких, Історико-етнографічний музей «Бойківщина» у Самборі та інші.

Серед театрів – Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької, Націона́льний академі́чний украї́нський драмати́чний теа́тр і́мені Марі́ї Занькове́цької, Театр Леся Курбаса, Перший театр, Театр Лесі, Львівський театр ляльок, Театр «І люди, і ляльки«, Львівська обласна філармонія, Львівський органний зал, Львівський академічний муніципальний театральний, художньо-дослідницький та освітній центр «Слово і Голос».

Львівський обласний центр служби крові на вулиці Пекарській, 65, у Львові, робить забір донорської крові з понеділка по п’ятницю, від 8:30 до 13:30. Також Центр крові працює у деякі суботи, про що завчасу повідомляють на сторінці у фейсбуку:

Донорами можуть стати особи, віком від 18 до 60 років, без хронічних захворювань, які не хворіли та не вживали ліки протягом останніх 14 днів (антибіотики, противірусні, протизапальні), мають нормальний артеріальний тиск.

З собою обов’язково мати документ, який засвідчує особу.

Контакти Центру служби крові для консультації та номер телефону експедиції:

050 334 65 47, 093 552 15 14 – цілодобова довідка про наявність потрібної Вам групи крові та її компонентів

Забір крові у Міському банку крові (Миколайчука 9) відбувається за попереднім записом. Телефони: 0800333003, +380322 581 177.

Більше інформації про те, як підготуватися до здачі крові, можна знайти у центрі і банку крові або за посиланням: https://www.donor.ua/pages/2167

Наталка РАДИКОВА

Освячення Храму Святого Юра у Дрогобичі: відреставрований іконостас вже повернули до храму (відео)

11. 04. 2025

У місті Дрогобич готуються до освячення Храму Святого Юра, де нещодавно завершили реставрацію іконостасу. Наразі ведуться монтажні роботи.

Отець Михайло Олійник, очільник Комісії з церковного мистецтва та архітектури СДЄ УГКЦ, поділився думками про духовне значення храму, його іконопис та неповторність розписів.

Ольга ДОВГАНИК

Якісні вікна у новобудовах – стандарт комфорту нового покоління

11. 04. 2025

У нових житлових комплексах питання енергоефективності та комфорту стоїть на першому місці. Саме тому забудовники обирають перевірені рішення. Зокрема коли мова йде про вікно Львів не відстає від столиці. Місцеві будівельні компанії надають перевагу продукції надійних виробників, що поєднує теплоізоляцію, шумоізоляцію та сучасний дизайн.

Будівельний ринок міста стрімко зростає – зводяться багатоповерхівки, таунхауси, квартали з власною інфраструктурою. І серед усіх деталей, що формують комфортне житло, якісні вікна відіграють ключову роль.

Що визначає якість вікна у новобудові

Нові будинки будуються з урахуванням сучасних стандартів, тому й вікна мають відповідати вимогам часу. Ідеальні конструкції повинні не лише гармонійно виглядати в інтер’єрі, а й гарантувати тепло та тишу.

Ось на які характеристики варто звернути увагу при виборі:

багатокамерний профіль для підвищеної теплоізоляції;
енергозберігальне скло з покриттям, яке зменшує втрати тепла;
якісна фурнітура для довготривалого та легкого користування;
герметичність, яка захищає від протягів і вологи;
можливість додаткового захисту від шуму.

Такі параметри забезпечують затишок у будь-яку пору року, навіть якщо вікна виходять на жвавий проспект чи холодну північну сторону.

Як обирають вікна забудовники?

Забудовники Львова дедалі частіше співпрацюють із перевіреними українськими виробниками, щоб гарантувати якість для майбутніх мешканців. Одним із таких виробників є Viknaroff, який добре зарекомендував себе у проєктах різного масштабу.

Вибір залежить не лише від ціни, а й від довіри до бренду, гарантії якості, швидкості виготовлення та монтажу.

Для мешканців новобудови важливо знати, що якісне вікно – це інвестиція в економію. Воно знижує витрати на опалення, зменшує рівень зовнішнього шуму та потребує мінімального догляду.

Що варто врахувати майбутньому власнику квартири

Навіть у новобудові з хорошим ремонтом варто перевірити якість встановлених конструкцій. Якщо є сумніви – краще замінити їх одразу, ніж витрачати кошти на опалення чи ремонти згодом.

Ось короткий чек-лист для перевірки:

Перевірте цілісність профілю, скла та фурнітури.
Оцініть, чи немає протягів і сторонніх звуків при закритих стулках.
Перевірте легкість відкривання й закривання вікна.
Зверніть увагу на зовнішній вигляд і герметичність монтажу.
За потреби – проконсультуйтесь зі спеціалістом або виробником.

Якщо хоча б один пункт викликає сумнів – варто задуматись про заміну на якіснішу модель.

Інвестиція у комфорт та довговічність

Сучасне вікно – це не просто отвір у стіні. Це джерело світла, тиші, тепла та безпеки. Особливо у Львові, де зима може бути суворою, а місто не спить навіть уночі, якісні вікна стають справжнім порятунком.

Плануєте придбати житло в новобудові або вже отримали ключі? Зверніть увагу на вікна – можливо, саме вони зроблять вашу оселю по-справжньому комфортною. Обрати ідеальне рішення допоможе сайт viknaroff.ua, де представлено різноманіття моделей, кольорів та технічних рішень.

Костянтин КАРЛОВ

Історія церкви св. Духа у Львові. Закінчення

10. 04. 2025

Лев Ґец. Церква Святого Духа (1930-ті роки)

Сьогодні пропонуємо читачам Фотографій Старого Львова закінчення статті українського історика, краєзнавця, мистецтвознавця та публіциста Миколи Голубця “Церква св. Духа у Львові”, що було опубліковане у часописі Діло 1926 року (№ 205 від 16 вересня). Мову тексту залишаємо оригінальною. Першу частину статті можна почитати тут.

Церква св. Духа у Львові.
(З приводу її обнови)
(Докінчення)

«Aber keiner derselben – кінчить мелянхолійно автор – ist bei der Theologie und im Vaterlande geblieben». Всі вони, як відомо, найшли кінець кінців завершення своїх каріер у Росії; перший як прибічний царський лікар, статський совітник, дворянин і директор безбородьківської академії в Ніжині, другий як статський совітник, дворянин та Інспектор комерційної школи в Петербурзі, а третій як статський совітник, дворянин і університетський професор тамже…

Вигляд на колишній Палац Сапіг у Львові по вулиці Коперника. Фото 1870 року. Автор Юзеф Едер.

Хоча помонастирське дворище обіймало просторий чотирокутник, обнятий нинішніми улицями – Сикстуського, Словацького і Коперника та межевим муром палати князів Сапігів, то самі будинки уявляли собою картину нужди і роспуки. В 30-их роках м. ст., коли безнадійний стан забудувань вимагав найконечніших адаптацій, виявилося, що само порушення кришевого вязання з одного і відкриття фундаментів з другого боку, виявили цілковиту «Baufälligkeit» і будинку. Про страшні умови гігієни в тих руїнах говорить факт, що в одному тільки 1829 році запало 100 питомців на пропасницю, та що з огляду на поширення епідемії треба було розпустити питомців по домах, а будинки зреставрувати та прочистити. Але що не роблено, тісні, темні і вогкі помонастирські мури не могли вмістити 320 питомців, для яких треба було иншого будинку. При ріжних нагодах і ріжними часами виринали проєкти замінити помонастирські забудування на касарні, магазини, холеричний шпиталь і т. п., але заєдно виявлялася неможливість якогонебудь приноровлення цеї руїни тоді, коли в них надшарпувало свої сили і здоровля 320 молодих інтелігентних людей, протягом кількох десятиліть, поки 1889 р. не збудовано нового семинарицького будинку – згідно з проєктами архитекта С. Гавришкевича.

Правда, що в 1835 р. додумалися в кругах консисторії і губернії до того, щоби над одноповерховими помонастирськими будинка ми надбудувати другий поверх, для чого адюнкт львівської Дирекції Цивільного Будівництва Юрій Ґлоґовський виконав цілий ряд подрібних і загальних плянів та кошторисів, які донині зберігаються в губерніяльних актах львівського воєвідства, але до будови не прийшло. Перешкоди внадбудові, мабуть, безнадійний стан помонастирських стін і фундаментів, яким надбудування поверха грозило цілковитим розваленням.

Про те, як страшно й непривітно виглядала ця семинарія з малими закратованими вікнами і темними коридорами та позбавленими хоч би найменших окрас стінами, довідуємося із «Семинарицьких споминів» пок. о. Василя Чернецького, помішених у фейлєтонах „Діла” з 1888 р. Одинокою розрадою і віддихом у часі коротких рекреацій для питомців було два городи, що окружали семинарію з півночі і півдня. Північний менший, поміж вежою і палатою Сапігів, засаджений деревами, кущами та цвітами, зберігся незабудований донині, але вічний сутінок у ньому та дивне запущення, не придають йому принади. Він відділений високим муром і брамою від подвіря нового семинарицького будинку, теж замаєного кількома сухітничими деревами. Південний огород був обширніший, але пустий, бо тільки попри мур насадили питомці лип, топіль та каштанів. Посеред нього стояв згаданий уже повеховий будинок з семинарицькими «музеями», а подальше тільки партерові будинки, де вміщались магазини, помешкання семинарицького економа та семинарицька… трупарня.

Всі ті будинки та дерева знесено в 1887 році, коли цілий південний город розпарцельовано під будинок дирекції почт і телєґрафів та під новий семинарицький будинок, в якого брамі устроїли поляки під час листопадових боїв за Львів «редуту Пілсудського». Сліди боротьби за цю «редуту» видні до нині тоді, коли знищену в подібний спосіб почту вже давно відбудовано.

Зруйнована церква Св. Духа по вулиці Коперника у Львові. Фото 1939 року.

В 1862 році реставрував семинарицьку вежу архитект С. Гавришкевич, який при тій нагоді змінив дещо форму її шелома. В 1910 р. покрив стіни церкви новою нео-візантійською поліхромією пок. Модест Сосенко. В 1911 р. в столітні роковини уродин М. Шашкевича вмуровано в фронтову стіну церкви пропамятну мраморну таблицю, помислу архитекта В. Лушпинського. Весною 1926 року приступлено до обнов і консервації вежі, старих семинарицьких забудувань, церкви та огорожі, при чому від вулиці Сикстуської построєно нову муровану огорожу замісць первісної деревляної. Усіх тих робіт піднявся архитект Лев Левинський, автор цілого ряду мурованих та деревляних церкові і світських будинків та реставратор митрополичої палати і дому «Просвіти» у Львові та стилевої ренесансової церкви в Язлівці.

Як у попередніх своїх роботах, так і тут обмежився наш архитект до проповідуваних новочасною археольоґією принціпів консервації, з виключенням яких би то не було поправок чи доповнень, незгідних і духом епохи і стилю даного будинку. А мав перед собою завдання не легке. Уже сама конструкція руштування, що уможливлює доступ до найвищих кондиґнацій вежі, виростаючої з низьких і дрантивих забудувань, була свого роду проблемою, яку треба було розвязати. Для цього архитект закинув практиковане в анальогічних випадках діравлення будинку для вміщення підпираючих руштування бальків, але – зміцнивши конструкцію вязань на мешкальних домах, на них опер зручне, а в парі з тим безпечне руштування. В самій консерваційно-реставраційній практиці обмежився архитект тільки до відчищення частин здорових, а заступлення новим матеріялом частин безповоротно знищених. В першу чергу покрив новою, бронзованою бляхою сам шелом вежі, ні в чому не міняючи його сильвети, яку надав вежі його пок. радник С. Гавришкевич в 60 -х рр. м. ст. З пієтизмом для старовини добув архитект зпід пізніших наверствувань тинку камя ні декоративні детайлі, покриваючи тинком єдино цегляний масив. При тому зискала вежа на матеряльній солідности, не кажучи вже про чар мистецької безпосередности, який відріжняє штукатурну ліпку від кованого в камені орнаменту. І тут власне треба з признанням підкреслити факт, що семинарицький ректорат віддав роботу в руки інтеліґентного і – що найважніше – відповідального архитекта, а не, як це в нас зчаста буває, звичайному цеховому майстрові, для якого чей же не істнує ані старовина, ані принціп модерного консерваторства. Бо будувати нове можна кожному по своїй вподобі, але відновляти і консервувати мистецьку старовину вільно тільки тому, хто мас вроджене чуття і здобуте наукою і досвідом розуміння для поставленого йому завдання. В тім випадку не можна відмовити ні одного, ні другого архитектові Левинському, якому завдячують свою консервацію два найкращі будинки львівського рококо – дім «Просвіти» і митрополича палата.

Микола ГОЛУБЕЦЬ

Львівський університет – минуле, сьогодення та майбутнє в інтерв’ю Володимира Качмара

10. 04. 2025

У серці старовинного Львова, де бруківка шепоче історії минулих століть, а повітря просякнуте духом науки й культури, Володимир Качмар — відомий викладач і дослідник — ділиться своїми думками про Львівський національний університет імені Івана Франка, alma mater для поколінь інтелектуалів. Сьогодні, в цьому інтерв’ю він розкриває, як один із найстаріших вишів Східної Європи, заснований багато століть тому, поєднує вікову традицію з сучасними викликами, залишаючись осередком знань, творчості та невпинного пошуку істини.

Володимир Качмар, чий життєвий шлях нерозривно пов’язаний із цими стінами, малює перед нами портрет університету як живого організму, що дихає історією, але завжди прагне майбутнього. Про свої візії минулого та майбутнього він розповів засновнику Фотографій старого Львова Роману Метельському.

Роман Метельський: Доброго дня, Володимире! Сьогодні ми поговоримо про Львівський університет – один із найвідоміших закладів вищої освіти України з багатою історією. Для багатьох його візиткою є велична будівля навпроти пам’ятника Іванові Франку. Чи вважаєте ви це справедливим образом Університету в очах львів’ян?

Володимир Качмар: Добрий день, Романе! Так, для більшості це справді візитка – будівля колишнього Галицького крайового сейму. І я розумію, чому: ця споруда вражає своєю архітектурою та величчю. Якщо спитати львів’ян, що таке Університет чи що є його символом, то багато хто вкаже саме на цю будівлю. Вони мають рацію до певної міри, адже будівля стала частиною його ідентичності. Але для мене, як історика, Університет – це не лише красиві фасади. Його історія набагато багатша й глибша. Будівлю сейму передали Університету лише в міжвоєнний період – рішення ухвалили в 1919 році, а остаточно він перейшов під наше управління в 1920–1923 роках. І тоді, до речі, це не був український університет – через історичні реалії польського панування того часу. Для мене візитка Університету – це люди, події, традиції, а не тільки камінь.

Роман Метельський: Цікаво, що ви згадали про глибшу історію. Зазирнімо в минуле: як далеко сягають корені Львівського університету? Є офіційна дата заснування, але, здається, ви маєте ширший погляд?

Володимир Качмар: О, це вічна тема для дискусій серед істориків! Офіційно ми ведемо відлік від 20 січня 1661 року – дня, коли король Ян II Казимир видав диплом про створення Університету на базі Єзуїтської колегії. Але я не боюся сказати, що коріння сягає ще XIV століття – приблизно 1375–1387 років, коли у Львові з’явилася перша кафедральна школа, що діяла при латинському кафедральному соборі. Її завдання було простим, але амбітним: давати освіту місцевій еліті, готувати кадри для міста й регіону. Цікаво, що там навчався майбутній коронний гетьман Великого князівства Литовського – це вже натяк на її рівень! Якщо взяти цю дату за точку відліку, наш Університет був би найдавнішим в Україні. Але не всі згодні: Михайло Грушевський, Богдан Барвінський, Іван Крип’якевич відстоювали 1784 рік – час відновлення за Австрійської імперії. Документів із XIV століття обмаль, тож це питання залишається відкритим. До речі, багато хто плутає 20 січня 1661 року із 11 жовтня 1999 року – Днем Університету, який ми святкуємо. У 1999 році Університету присвоєно статус національного, і ми вирішили відзначати цю дату як символічне свято. Проте день народження – це все ж день заснування – 20 січня.

Роман Метельський: Дуже цікаво! А що ви скажете про єзуїтів? Їхня роль часто спливає в розмовах про ранню історію Університету. І ще – правда, що Богдан Хмельницький міг бути їхнім учнем?

Володимир Качмар: Єзуїти – це окремий захопливий розділ. Усе почалося з братської школи – православного закладу, який готував кадри для української громади. Потім з’явилася єзуїтська академія, створена товариством єзуїтів – чернечим орденом, що просував католицьку віру через освіту. Вони були розумні: не просто проповідували, а відкривали двері до знань. Іван Крип’якевич стверджував, що Богдан Хмельницький навчався в єзуїтській академії у Львові – про це свідчить табличка біля сучасної 62-ї школи, поруч із колишнім єзуїтським костелом. Там написано, що гетьман здобував освіту саме в тій будівлі, хоча це гіпотеза, підкріплена згадками про його вчителя, Анджея Гонцаль-Мокрського. Ця академія приваблювала не лише місцевих: наприклад, відомий вихованець Києво-Могилянської академії, згодом знаний мандрівник та письменник Василь Григорович-Барський, у своїх спогадах писав про те як він навчався у Львові, ховаючи свою православну віру – його викрили, і навіть відрахували, разом з дванадцятьма іншими студентами. Це показує, наскільки Львів був привабливим осередком освіти для Сходу й Заходу. Але в 1773 році, після першого поділу Польщі в 1772-му, орден ліквідували, і академія припинила своє існування.

Роман Метельський: А як Університет розвивався після цього? Розкажіть про австрійський період – він, здається, заклав основи сучасного закладу?

Володимир Качмар: Так, австрійський період – це фундамент. У 1784 році імператор Йосиф II, син Марії Терезії, відновив Університет як світську установу. Це був результат ширших реформ Австрійської імперії – від шкіл до армії. З’явилися чотири факультети: богословський, філософський, юридичний і медичний, хоча останній запрацював лише в 1894 році на Пекарській – там, де зараз медуніверситет. Ми називаємо це «Йосифінським університетом», хоча офіційно такої назви не було – просто історичне означення. У 1805 році його тимчасово закрили, замінивши ліцеєм, але в 1817 році Франц I повернув статус і дав своє ім’я – «Університет Франца I». У дипломах того часу це видно. Австрійський період – це не лише дати, а й боротьба: поляки й українці змагалися за викладання рідною мовою, за кафедри, за місце в науці. Оригінал документа 1784 року зберігся в архіві – ми з колегами переклали його українською для книги «Сторінки історії Львівського університету (за матеріалами німецькомовних документів)». Це захоплива епоха!

Роман Метельський: Ви згадували Грушевського – його ім’я часто звучить у контексті Університету. Яка його роль у цій історії?

Володимир Качмар: Грушевський – це легенда! Він працював тут із 1894 до 1914 року, очолював кафедру загальної історії зі спеціальним оглядом Східної Європи. У 2016 році ім’я Михайла Грушевського ми присвоїли кафедрі новітньої історії України. Хоч і були суперечки, чи варто. Грушевський був не лише науковцем, а й промоутером української справи – підтримував студентів, писав свою багатотомну «Історію України-Руси». Його семінари обожнювали – там студенти ділилися ідеями, дискутували. Хоча, чесно кажучи, лекції його не всім заходили – казали, що сухувато читав. Але вплив він мав величезний: зробив кафедру осередком не лише науки, а й національного руху.

Роман Метельський: Перейдімо до сьогодення. Війна змушує молодь виїжджати за кордон – це великий виклик. Як ви бачите майбутнє Університету в таких умовах?

Володимир Качмар: Так, це болісна реальність. Багато хто їде – особливо хлопці до 17 років. Але я вірю, що після перемоги частина повернеться. Щоб це сталося, Університет має бути магнітом – не лише своєю історією чи будівлею Галицького сейму, а й сучасними програмами, технологіями, викладачами. Ми вже діємо: працюємо з абітурієнтами, щоб вони залишилися в Україні і йшли вчитися до нас. Дистанційне навчання – ще один ключ. Ковід і війна прискорили його розвиток. Ми мусимо бути гнучкими і дозволити студентам, які є за кордоном, вчитися тут паралельно, тоді вони захочуть повернутися.

Роман Метельський: Ви згадали викладачів – очевидно, вони відіграють велику роль. Як зробити їх привабливими для студентів у XXI столітті?

Володимир Качмар: Викладач – це серце Університету! Але викладачам потрібні умови. Навантаження на професора і доцента має бути меншим, а зарплати мають зрости мінімум вдвічі! Нещодавно скасовано Господарський Кодекс, що відкриває для нашого Університету можливість більш дієво використовувати власне майно за рахунок узуфрукта. Це передбачає нові можливості для нашого Університету у залученні додаткових коштів та майна, в тому числі, у виді внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Це також шлях на премії і розвиток. Окрім того, ми маємо добиватися окремого рядка фінансування для Університету, як для Київського університету.

Роман Метельський: Технології стрімко змінюють освіту. Штучний інтелект – це загроза для викладачів чи можливість? Як ви це бачите?

Володимир Качмар: ШІ – це помічник, а не ворог, якщо ми правильно ним скористаємося. Він може взяти на себе рутину – перевірити роботи, зібрати дані. Але креативність, аналіз, живе спілкування – це людське. Аудиторії мають бути з мультимедіа, лекції – оцифровані, семінари – інтерактивні, як у Грушевського сто років тому, тільки з сучасними інструментами. Студенти повинні працювати самостійно, ділитися ідеями. Але я за живу освіту – бачити очі студента, чути його думки, а не просто оцінювати через комп’ютер. У нас гуманітарні факультети популярні – іноземні мови, право, економіка. А от природничі – геологія, математика, фізика – мають іншу ситуацію. Парадокс: держава потребує таких спеціалістів, а попит падає. Ми маємо це змінити.

Роман Метельський: І на завершення: якою ви бачите місію Університету в сучасному світі?

Володимир Качмар: Місія – поєднати традиції й новаторство. Ми маємо готувати викладачів, які говорять сучасною мовою, залучати міжнародні програми. Університет має бути технологічним, але не втрачати гуманітарну суть – розуміння процесів, а не просто факти. Ми мусимо залишатися привабливими для молоді – щоб вони вступали, поверталися після перемоги, бачили тут майбутнє. Університет – це не будівля, а жива спільнота, яка відповідає викликам часу. І я вірю, що ми це зробимо!

Роман Метельський: Дякую, Володимире, за таку змістовну розмову! Час пролетів зовсім непомітно – ви справді захоплюєте.

Володимир Качмар: Дякую вам, Романе!

Розмову вів Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

На Львівщині втретє відбудеться шаховий турнір за участю міжнародних гросмейстерів

10. 04. 2025

У Львові третій рік поспіль організовують сеанс одночасної гри в шахи. Свою майстерність на шахових дошках 23 квітня продемонструють легендарні гросмейстери: Марта Літинська, Олександр Бєлявський Адріян Михальчишин, львівський – ісландець Маргейр Петурссон та Олег Романишин.

Участь у змаганнях візьмуть понад 100 учасників – і майстрів, і початківців. Серед них військовослужбовці Збройних Сил України, ветерани російсько-української війни, медики, прикордонники, діти, курсанти Національної академії сухопутних військ України, представники Національної гвардії, Національної поліції, рятувальники, а також наші поранені військові, які проходять реабілітацію у Superhumans.

«У такий спосіб ми хочемо обʼєднати представників різних галузей та підтримати наші сили оборони. Цей захід є унікальним поєднанням спортивної майстерності та патріотизму. Запрошуємо всіх поціновувачів шахової гри, учнів шахових шкіл, львівʼян стати частиною цієї благородної гри, і навіть пограти з легендами!», – зазначив директор департаменту комунікацій та внутрішньої політики Львівської ОДА Юрій Горун.

Захід відбудеться на підтримку Сил оборони України.

«Ваша присутність та участь стануть не лише захопливим спортивним дозвіллям, а й благородним внеском у перемогу української армії. Адже захід відбувається з метою збору коштів для волонтерської організації «Львівський лицар», яка постачає на фронт інноваційні технічні засоби для наших захисників і захисниць. Жодної копійки з бюджету на організацію шахового сеансу не буде витрачено, адже ініціатива повністю ґрунтується на волонтерських зусиллях. Приєднуйтесь до спортивної події та робіть свій внесок у перемогу ЗСУ!» – повідомив керівник ГО «ФОРПОСТ ЛЬВІВ», співорганізатор Олег Радик.

Сеанс одночасної гри в шахи відбудеться у четвер, 23 квітня о 12:00 годині. Місце проведення: Львівський палац мистецтв (вул. Коперника, 17).

У зв’язку з обмеженою кількістю місць, охочих просять заповнити реєстраційну https://forms.gle/rTFZThmwDCo34vVW7.

Участь у заході підтвердять листом на електронну пошту або телефонним дзвінком.

Організатори заходу – департамент комунікацій та внутрішньої політики Львівської ОДА, ГО «ФОРПОСТ ЛЬВІВ» та Львівська обласна шахова федерація.

Наталка РАДИКОВА

Зникнення і відродження: у Львові відкрилася виставка польських митців групи “Silesium”

10. 04. 2025

Експозиція виставки Fede et oriri (Зникнення і Відродження)

У вівторок, 8 квітня 2025 року, у Львівському палаці мистецтв (вул. Коперника, 17) відбулося відкриття виставки “Fede et oriri” (Зникнення і Відродження) – філософського мистецького проєкту, який досліджує теми зникнення, трансформації та надії на відродження. Автори проєкту – польська мистецька група “Silesium”, куратор – Мірослав Ясінський. Подія проходить під патронатом Генерального консульства Республіки Польща у Львові.

Філософія виставки: мистецтво як реакція на зміну

Назва проєкту “Fede et oriri” – у перекладі з латини “Вірити і відроджуватися” – несе в собі ідею циклічності буття: усе зникає, щоб дати початок новому. Саме ці теми – втрата, зміна, пам’ять, оновлення – стали лейтмотивами експозиції.

У центрі уваги – людина в межовому стані: між минулим і теперішнім, тілесним і духовним, конкретним і абстрактним. Художники використовують живопис, рисунок, скульптуру та аудіовізуальну інсталяцію як способи передати невловимі стани змін.

Твори, що промовляють тишею

У представлених роботах чітко відчувається простір метафори. Одна з картин демонструє постать, що розчиняється в урбаністичному тлі. Це ніби візуальна алегорія зникнення: де особистість зникає разом із пам’яттю про архітектуру, що втрачає форму та сенс.

Інший твір балансує між абстракцією та предметністю: поєднання реального об’єкта з нашаруванням білого кольору створює ефект “викреслення часу”. Це не про зникнення як смерть, а як про процес оновлення – коли старе поступово переходить у нову форму.

Особливу увагу привертає просторово-світлова інсталяція з білою тканиною. Вона перетворює простір на сакральну зону, в якій глядач взаємодіє з мистецтвом не тільки візуально, а й чуттєво. Прозорість, світло, тіні – тут усе промовляє мовою паузи, затамованого дихання.

Про групу “Silesium”

“Silesium” – це незалежна мистецька група, створена польськими митцями, які працюють у різних жанрах та техніках. Їхні проєкти часто апелюють до історичної пам’яті Нижньої Сілезії, досліджують взаємодію між особистим і колективним, між мистецтвом і соціальними процесами. У своїй практиці вони поєднують художнє дослідження, перформативність та інсталяцію, створюючи простори, де мистецтво є інструментом діалогу з реальністю.

Висновок: надія як художній жест

“Fede et oriri” – це не просто виставка. Це досвід. Вона залишає враження делікатного, але глибокого контакту з тими станами, які важко пояснити словами. Митці “Silesium” не малюють відповіді, а ставлять питання. І саме в цьому – їхня сила.

Оглянути експозицію львів’яни та гості міста мають можливість до 11 травня 2025 року.

Денис ГУГНИН
театрознавець, викладач

10 цікавих кіноролей Таїсії Литвиненко

9. 04. 2025

Таїсія Литвиненко, видатна українська акторка, режисерка та педагогиня, померла 6 квітня 2025 року у віці 90 років. Народилася вона 10 лютого 1935 року в селі Погреби на Київщині і присвятила своє життя розвитку українського театру та кіно. У 1965 році разом із чоловіком, актором Федором Стригуном, переїхала до Львова, де понад півстоліття працювала у Львівському національному драматичному театрі імені Марії Заньковецької. Там вона зіграла у більш ніж 100 театральних постановках і знялася у близько 20 фільмах, серед яких особливо відомі її ролі Химки у “За двома зайцями” та участь у “Вавилон XX”.

Окрім акторської роботи, Таїсія Йосипівна займалася режисурою та викладала акторську майстерність у Львівському національному університеті імені Івана Франка, виховуючи нові покоління митців. Її внесок відзначено званням народної артистки України та орденами княгині Ольги, а спадщина залишилася символом відданості мистецтву.

Таїсія Литвиненко залишила яскравий слід в українському кінематографі, зігравши різноманітні ролі – від комедійних до драматичних. Ось детальний опис її ролей у зазначених фільмах:

Таїсія Литвиненко у фільмі "За двома зайцями". Кадр з фільму — Таїсія Литвиненко у фільмі “За двома зайцями”. Кадр з фільму

«За двома зайцями» (1961)
- Роль: Химка
- У цій культовій комедії Віктора Іванова за п’єсою Михайла Старицького Литвиненко зіграла Химку – жваву, кмітливу і веселу служницю родини Сірків. Її персонаж став одним із найяскравіших у фільмі завдяки природному гумору, виразній міміці та вмінню передати народний колорит. Химка допомагає розкрити комічні ситуації навколо залицянь Голохвостого, додаючи стрічці легкості й шарму. Ця роль принесла актрисі широку популярність серед глядачів.

Таїсія Литвиненко в ролі Галі у фільмі «Назар Стодоля». Фото з фейсбук-сторінки Сергія Тримбача

«Назар Стодоля» (1954)
- Роль: Галя
- У драматичній екранізації однойменної п’єси Тараса Шевченка Литвиненко виконала роль Галі – молодої дівчини, яка кохає Назара, але стикається з протидією батька-сотника. Її героїня ніжна, щира, але водночас рішуча у боротьбі за своє щастя. Ця роль стала однією з перших значних робіт Литвиненко в кіно, де вона продемонструвала здатність передавати глибокі почуття і трагізм.

Таїсія Литвиненко у фільмі "Максим Перепелиця". Кадр з фільму — Таїсія Литвиненко у фільмі “Максим Перепелиця”. Кадр з фільму

«Максим Перепелиця» (1955)
- Роль: Василинка

Ця роль стала однією з її ранніх робіт у кіно, коли вона ще була студенткою Київського театрального інституту імені Івана Карпенка-Карого. У стрічці Василинка – це дівчина з села, подруга Максима Перепелиці, яку він залишив удома, йдучи до армії. Її персонаж не є центральним, але додає фільму колориту українського сільського життя й емоційного зв’язку з головним героєм, якого зіграв Леонід Биков.

Таїсія Литвиненко у фільмі "Григорій Сковорода". Кадр з фільму — Таїсія Литвиненко у фільмі “Григорій Сковорода”. Кадр з фільму

«Григорій Сковорода» (1966)
- Роль: Параска Сагура
- Параска у виконанні Литвиненко – це образ простої української дівчини, яка, за сюжетом, була нареченою Сковороди в молодості. Її персонаж символізує зв’язок філософа з народом і його внутрішній конфлікт між особистим життям та прагненням до духовної свободи. У стрічці підкреслюється, що Сковорода, попри почуття до Параски, обирає шлях мандрівного філософа, відмовляючись від сімейного життя. Литвиненко зуміла передати ніжність, щирість і теплоту цього образу, що контрастує з аскетичним шляхом головного героя, якого зіграв Олександр Гай..

Таїсія Литвиненко у фільмі "Вавилон ХХ". Кадр з фільму — Таїсія Литвиненко у фільмі “Вавилон ХХ”. Кадр з фільму

«Вавилон-XX» (1979)
- Роль: Пріська
- У поетичному шедеврі Івана Миколайчука Литвиненко зіграла Пріську – селянку, яка є частиною колоритного сільського світу. Її героїня уособлює простоту і життєву мудрість, гармонійно вписуючись у філософську атмосферу фільму. Роль невелика, але виразна, з акцентом на народний типаж і теплоту.

Таїсія Литвиненко у фільмі "Така пізня, така тепла осінь". Кадр з фільму — Таїсія Литвиненко у фільмі “Така пізня, така тепла осінь”. Кадр з фільму

«Така пізня, така тепла осінь» (1981)
- Роль: Мати Буняка
- У драмі Івана Миколайчука Литвиненко виконала роль матері головного героя, Буняка, який повертається з Канади на батьківщину. Її персонаж – втілення материнської любові й туги за сином, що додає фільму емоційної глибини. Литвиненко майстерно передала почуття втрати й надії.

Таїсія Литвиненко у фільмі "Житейське море". Кадр з фільму — Таїсія Литвиненко у фільмі “Житейське море”. Кадр з фільму

«Житейське море» (1983)
- Роль: Ваніна
- Ваніна у п’єсі Карпенка-Карого – дружина головного героя, актора Івана Барильченка. Вона є складним і багатогранним образом: любляча, але страждаюча жінка, яка намагається зберегти сімейне життя, попри подвійне життя чоловіка, його зради та занурення у світ театрального закулісся. Ваніна уособлює моральний контраст із цинічним і аморальним світом артистичного середовища, яке описує Карпенко-Карий. У виконunto собою Литвиненко передала цей образ із притаманною їй глибиною, підкреслюючи як трагізм, так і силу своєї героїні.

Таїсія Литвиненко у фільмі "Сіроманець". Кадр з фільму — Таїсія Литвиненко у фільмі “Сіроманець”. Кадр з фільму

«Сіроманець» (1989)
- Роль: Дружини Чепіжного
- У цьому фільмі Таїсія Литвиненко виконала роль дружини Чепіжного — другорядного персонажа, який через свою присутність розкриває побутові та соціальні особливості життя в карпатському селі. Її акторська гра додає цій стрічці емоційної глибини, підкреслюючи традиційні цінності тогочасного українського суспільства та допомагаючи глядачам краще зрозуміти атмосферу і контекст подій.

Таїсія Литвиненко у фільмі "Меланхолійний вальс". Кадр з фільму — Таїсія Литвиненко у фільмі “Меланхолійний вальс”. Кадр з фільму

«Меланхолійний вальс» (1990)
- Роль: Пані Бранко
- У фільмі пані Бранко, яку зіграла Таїсія Литвиненко, є другорядним персонажем, що уособлює традиційне суспільство та його консервативні норми, контрастуючи з молодими героїнями — Мартою, Ганною та Софією, які прагнуть свободи й самореалізації в мистецтві й науці наприкінці XIX століття; її образ підкреслює конфлікт між старими цінностями й новими ідеалами, додаючи глибини темі боротьби проти соціальних обмежень.

Таїсія Литвиненко у фільмі "Гетьманські клейноди". Кадр з фільму — Таїсія Литвиненко у фільмі “Гетьманські клейноди”. Кадр з фільму

«Гетьманські клейноди» (1993)
- Роль: Устя
- У фільмі «Гетьманські клейноди» (1993), знятому режисером Леонідом Осикою за мотивами повісті Богдана Лепкого «Крутіж», Таїсія Литвиненко зіграла роль Усті — дружини Власа. Цей історичний фільм розповідає про події 1659 року, коли прихильники Богдана Хмельницького намагаються врятувати гетьманські клейноди, символи влади та незалежності України. Персонаж Усті, хоч і не є центральним, додає глибини побутовому тлу сюжету, відображаючи життя простих людей у той неспокійний час. Таїсія Литвиненко майстерно втілила образ, підкреслюючи емоційну атмосферу стрічки.

Таїсія Литвиненко у цих фільмах проявила себе як актриса широкого діапазону – від комедійних образів (Химка) до драматичних і ліричних (Галя, матері). Її героїні часто уособлюють українську душу – простоту, силу і теплоту, що робить її внесок у кінематограф незабутнім.

Наталка СТУДНЯ

Виставку авторської писанки Галини Сиротюк «Писанкові коники» покажуть в Національному музеї у Львові

9. 04. 2025

В четвер, 10 квітня 2025 року, о 16:00 в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького (проспект Свободи, 20) відбудеться відкриття виставки авторської писанки Галини Сиротюк «Писанкові коники».

Галина Сиротюк представить свій творчий доробок, який називає колекцією авторської писанки. Цю збірку майстриня формувала понад 30 років. Колекція містить ранні роботи авторки – її перші спроби писанкування та писанки останніх років, що вирізняються майстерністю виконання.

Писанки Галини Сиротюк створено за мотивами народних покутської, гуцульської, бойківської та лемківської писанок. На виставці переважають писанки, виконані на основі гуцульської та покутської писанкової орнаментики. Окрему експозиційну групу становлять писанки за інтерпретованими орнаментальними мотивами трипільської культури.

Майстриня також виконує писанки в популярній техніці витравлювання орнаментів на яєчній шкаралупі. Ці створені на курячому, гусячому та страусовому яйцях «білі» писанки на виставці буде представлено окремим блоком. Візерунки на них проглядаються завдяки рельєфності та відтінкам кольору яєчної шкаралупи. Крім того, писанки на страусових яйцях авторка пише і в традиційній восковій техніці.

Майстриня дотримується того способу писанкарства, який був поширений на теренах Гуцульщини та Покуття. Вона наносить віск за допомогою традиційного ручного писачка, електричного не використовує. Останніми роками розписує видуті яйця, а фарбує писанки яскравими аніліновими барвниками.

Галина Сиротюк від 2006 року є членкинею Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Вона активно провадить виставкову діяльність. Мала кілька персональних виставок писанок (2001, 2006, 2009, 2010, 2011 рр.), а також брала участь у низці колективних показів. Окрім того, майстриня є учасницею щорічних усеукраїнських, регіональних і міжнародних фестивалів та інших заходів, як-от конкурси й великодні ярмарки. Досвід праці в Музеї народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького, набутий у 2017–2023 роках, дає змогу Галині Сиротюк розвиватися як майстрині писанкарства та практикувати улюблену справу.

Писанки Галини Сиротюк представлені у приватних колекціях в Україні, Сполучених Штатах Америки, Канаді, Німеччині, Індії та у країнах Африканського континенту. Поважною колекцією її авторських писанок володіє третій президент України Віктор Ющенко.

Для майстрині-писанкарки важливо бачити людей щасливими у процесі створення власної писанки. Галина Сиротюк охоче передає традиції писанкарства всім, хто прагне навчитися писанкувати. Вона не лише майстерно розписує писанки, але й залюбки ділиться своїми знаннями, вболіваючи за передання традицій. Від мами-майстрині навчилися створювати писанки і сини Віктор та Володимир. Цей практичний досвід передання традиції писанкування є дуже цінним. Пані Галина провела безліч майстер-класів – і не тільки у передвеликодній час. Її майстерки стали своєрідним захопливим дійством. Вони сповнюють натхненням і духовним піднесенням усіх учасників, насичуючи їх енергетикою добра.

Наталка СТУДНЯ

Музикант hOsT, який вигадав гуцульський хаус, презентує новий альбом “Цимбали і сопілка” (відео)

9. 04. 2025

Український музикант і ді-джей hOsT, який придумав та популяризує новий стиль у музиці Hutsul House (гуцульський хаус), презентує новий альбом Tsymbals&Panpipe (“Цимбали і сопілка”).

Це вже третій міні-альбом від hOsT за останні пів року. Два перші – Tsymbals (“Цимбали”) і Carpathian Panpipe (“Карпатська сопілка”) – уже знайшли свого слухача на стримінгових платформах і у соцмережах. А сам музикант і його колеги по проєкту за цей час відіграли десятки сетів на гірських курортах України.

“У новому альбомі, який об’єднав п’ять треків, ми поєднали звучання цимбалів та сопілки, чого раніше не практикували, – каже hOsT. – Продовжуємо просувати в інформаційний простір гуцульську культуру, яку міксуємо з сучасними жанрами House та Melodic Techno”.

До кожного альбому hOsT презентує і атмосферний відеоряд, знятий в українських Карпатах. Минулі відео були створені у мальовничих високогірних локаціях – на Писаному Камені та Соколиному Оці. А новинка Tsymbals&Panpipe показує неймовірні краєвиди Чорногори, зокрема найвищої гори України Говерли та вершини Брескул. “У новому відео ми хотіли показати, що Карпати мальовничі не тільки навесні, влітку чи восени, а й взимку”, – зауважує hOsT.

hOsT – музичний проєкт продюсерського центру Hutsul Planet, який працює у Коломиї, що на Прикарпатті, збагачуючи сучасну українську музику новими яскравими іменами: Hutsul Planet, T.HUTSULS, hOsT. Особливістю творчості hOsT є те, що у всіх його треках та сетах звучать наживо записані гуцульські народні інструменти: дримба, трембіта, цимбали, коза, сопілка, зозульки, фрілки… Так і народилася назва нового напрямку у музиці – Hutsul House.

Галина ГУЗЬО

Чому варто вибрати смартфон із серії iPhone 16

9. 04. 2025

Жоден телефон у світі не може похвалитися такими продажами, як iPhone. На піку популярності у 2025 році — моделі 16-ї серії, презентовані минулого вересня. У статті оглядаємо головні переваги «яблучних» смартфонів, які роблять їх бажаними для покупців з різних куточків планети.

Передова ультраширококутна камера 48 Мп

Смартфони серії iPhone 16 отримали унікальну камеру з технологією угруповання пікселів, яка забезпечує високу якість фото навіть в умовах слабкого освітлення. У Pro-версіях додано об’єктив Tetraprism Telephoto з 5-кратним оптичним зумом, що відкриває нові можливості для мобільної фотографії. Це робить iPhone 16 одним з найкращих смартфонів 2025 року за параметрами фото- і відеозйомки. При цьому ціни на Айфони в Алло цілком доступні та перебувають на одному рівні з флагманами інших брендів.

Збільшений дисплей

iPhone 16 Pro Max отримав найбільший екран в історії лінійки — 6,85 дюйма, який гарантує максимальний комфорт під час перегляду контенту та виконання завдань. Інші моделі також радують зручними розмірами:

iPhone 16 — 6,1″;
iPhone 16 Pro — 6,27″;
iPhone 16 Plus — 6,7″.

Функціональна кнопка «Дія»

Керування смартфоном стало ще зручнішим завдяки кнопці «Дія». За її допомогою можна одним натисканням активувати ліхтарик, увімкнути беззвучний режим, запустити Shazam тощо. Раніше ця функція була ексклюзивом Pro-версій, але тепер доступна і в стандартних моделях.

Круті колірні рішення

Преміальні моделі в титановому корпусі тепер доступні не тільки в класичних відтінках, але й у новому ексклюзивному кольорі «Desert Titanium», що нагадує відтінок кави з молоком. Базові версії представлені як у звичній палітрі, так і в яскравих тонах, включно з бірюзовим і ультрамарином.

Потужний процесор A18

Оновлений чипсет гарантує видатну продуктивність навіть за високих навантажень. Штучний інтелект адаптує систему під повсякденні завдання користувача, забезпечуючи плавну та комфортну роботу. Це чудовий варіант як для геймерів, так і для звичайних користувачів, яким потрібна висока продуктивність.

Збільшений обсяг ОЗП

Навіть базові версії iPhone 16 тепер оснащені щонайменше 8 ГБ оперативної пам’яті, що робить їх більш швидкими та довговічними. Це також гарантує довгострокову підтримку оновлень iOS. Різні конфігурації ОЗП можна знайти в магазині ALLO у Львові з вигідною вартістю.

Збільшена автономність

Батарея в iPhone 16 досягла рекордної місткості — практично 5000 мАг, залежно від моделі. Разом з енергоефективним процесором це дає змогу смартфону працювати цілий день без необхідності підзарядки.

Просунута Siri

Завдяки інтеграції зі штучним інтелектом голосовий помічник став ще більш точним і швидким. Тепер він ефективніше реагує на команди, забезпечуючи максимальний комфорт під час взаємодії з мобільним пристроєм.

Юлія СПЕНСЕР

Каміль Стефко і Львівський університет, або фатум ректорства

8. 04. 2025

2025 рік виявися досить плідним на вибори керівництва університетів у Львові. Одразу декілька ВНЗ розпочинають нові сторінки своєї “біографії”. Це має вплив на життя міста та викликає значний суспільний резонанс.

Користуючись актуальністю теми, яка на слуху, а також річницею від дня народження героя цього тексту (цьогоріч 150 років), скажемо декілька слів про одного непересічного діяча Львівського університету минулого. Він був професором і також ректором Львівського університету. При цьому, його шлях до посади був досить несподіваним, навіть дещо містичним.

Львівський університет у 30-ті роки. Фото: uk.wikipedia.org

Стопами батька

Каміль Стефко (Kamil Stefko, 1875-1966) народився 8 квітня 1875 року у Золочеві, в родині Михайла (Міхала) та Каміли Стефко. Батько був суддею, а мама – донькою відомого чеського математика, професора Ігнація Лемоха. Виростав Каміль Стефко у Самборі, навчався у місцевій гімназії. По тому навчався на правничому факультеті Львівського та Берлінського університетів. У Львові його вчителями були І. Шараневич, В. Абрахам, Л. Фінкель і ін. Після захисту дисертації Стефко став окружним суддею у Бродах. Також пізніше працював помічником адвоката у Тернополі. Врешті, відкрив власну адвокатську практику у Львові. Хоча останнє, навіть сам переїзд до Львова, видалося не таким і простим завданням. Каміль Стефко завжди багато і наполегливо працював. Сучасники характеризували його як такого, що “добре знався на законодавстві” і “швидко вникав в суть спору”.

Професор Львівського університету Каміль Стефко. Фото з https://uk.wikipedia.org/

Починаючи з 1907 року Каміль Стефко працював у Львівському університеті. Він пройшов багато академічних сходинок. Врешті, був професором цього закладу. Упродовж 1907-1939 років Каміль Стефко викладав на факультеті права Львівського університету, займав керівні посади. У міжвоєнний час також очолював Інститут права слов’янських народів Львівського університету, був керівником факультету.

Звивиста непередбачувана дорога до ректорства

У 1933 році відбувалися вибори ректора Львівського університету. Переміг тоді Марцелій Хлямтач. Проте його кандидатура не влаштовувала міністра освіти і затвердження на посаді так і не відбулося. На повторних виборах переміг Генрик Гальбан, який і став ректором. Проте приступити до виконання обов’язків йому не дала хвороба. 13 грудня 1933 року Гальбан помер і виконувачем обов’язків ректора призначили саме Каміля Стефка. Підстав для цього вистачало, адже Стефко відігравав надзвичайно важливу роль у житті університету: мав досвід керівництва кафедрами, навіть очолював факультет, був членом багатьох правничих комісій та організацій. У 1919 році Каміль Стефко навіть входив до комісії, яка працювала над статутом університету. На момент призначення його виконувачем обов’язків ректора Каміль Стефко був проректором університету.

Роман Льоншан де Бер'є. Фото з https://uk.wikipedia.org/ — Роман Льоншан де Бер’є. Фото з https://uk.wikipedia.org/

Перебування на важливій та відповідальній посаді керівника університету не було простим. По-різному вибудовувалися відносини з окремими колегами. Зокрема, Стефко мав конфлікт із з тогочасним проректором Романом Льоншаном де Бер’є, очільниками деяких кафедр. Очевидно, таких речей складно цілком уникнути у великому колективі. У міжвоєнний час Каміль Стефко читав в університеті курси з теорії права, національного і міжнародного судівництва, міжнародного цивільного права, міжнародного процесуального права, права про банкрутство і ін.

Нова сторінка у зрілому віці

Львівський період в біографії Каміля Стефка завершився у 1940 році. Ще у січні було розпорядження ректора про звільнення “неблагонадійних” професорів університету. Таких радянська влада нарахували майже три десятка. Був серед них і Каміль Стефко. У травні 1940 року вчений залишив Львів і переїхав до Варшави. Там продовжував наукову діяльність. Також його життєвий шлях був пов’язаний із Вроцлавом.

Каміль Стефко. Фото з https://www.lnulibrary.lviv.ua/

Каміль Стефко був двічі одружений, рідних дітей він не мав. Перша дружина часто хворіла і він був змушений просити в університету матеріальну допомогу. Її подружжя використовувало також і на відпочинок на курортах в Австрії та Італії. Попри все, у березні 1927 року окружний суд Львова розірвав шлюб Каміля Стефка і його першої дружини. На проживання з другою дружиною Каміль Стефко також просив в університету матеріалу допомогу – цього разу “доплату на помешкання”.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

Білостоцький С. Професор права Каміль Стефко (1875-1966): львівський період життя // Наукові зошити історичного факультету Львівського університету, 2014. – Вип. 15. – С. 224-235.
Biłostockyj S. Kamil Stefko (1875-1966) – profesor prawa I rektor Uniwersytetu Lwowskiego // Folia Iuridica Universitatis Wratislaviensis, 2015. – Vol. 4 (1). – S. 51-74.
Kamil Stefko (1875-1966) // Sławni Prawnicy [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://slawniprawnicy.mecenasi.pl/kamil-stefko.html

Олеся Дроздовська запрошує послухати неймовірну історію про маловідомий світ східної української діаспори

8. 04. 2025

Львів'ян кличуть на розповідь Олесі Дроздовської "Наші люди у Харбіні"

У четвер, 10 квітня 2025 року о 18.00, у Львівському Фотомузеї (Львівський палац мистецтв, вул. Коперника, 17) запрошуємо послухати історію старшої наукової співробітниці Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника Олесі Дроздовської “Наші люди у Харбіні”.

Олеся спробує занурити вас у маловідомий світ східної української діаспори.
Ви дізнаєтеся:

як українці Харбіну 20–30-х рр. XX ст. намагалися зберегти свою ідентичність і заявити світу про себе;
які українські пресові видання виходили у цьому місті;
хто і яких зусиль докладав аби наповнити інформаційний простір мультикультурного Харбіну українським контентом.

Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею Львівського палацу мистецтв.

Розголос забезпечують Українське радіо. Львів, Радіо “Львівська Хвиля”, Сайт про Захід України “Бомок”, Інформаційна агенція “Гал-інфо”, Громадський сайт Львова “Форпост”, Інтернет-видання “Діло”, Фотографії Старого Львова та Площа Галицька.

Гостинно пригощатиме Кава Старого Львова.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

В Музеї Олени Кульчицької відкриють виставку Андріани Громюк “Даруючи світло”

8. 04. 2025

Завтра, 9 квітня 2025 року, у виставкових залах Художньо-меморіального музею Олени Кульчицької (вул. Листопадового Чину,7; третій поверх) відбудеться відкриття виставки живопису Андріани Громюк “Даруючи світло”.

Адріана Громнюк народилася 4 березня 1986 року у Львові. Упродовж 2003 – 2008 років навчалася в Національному університеті «Львівська політехніка» на катедрі дизайну й основ архітектури Інституту архітектури.

Адріана Громнюк – мисткиня, предметна дизайнерка, кандидатка архітектури, захистила дисертацію на тему «Етнічні мотиви в архітектурі сучасних інтер’єрів підприємств харчування» (2016 р.) і здобула науковий ступінь кандидата архітектури за спеціальністю «Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури». Працює

старшою викладачкою катедри дизайну й основ архітектури Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка», художниця-наставниця у першому інклюзивному ательє України «Lady Di Atelier».

У львівському художньому середовищі Адріана відома як дизайнерка предметів інтер’єру, зокрема вона – переможниця конкурсу предметного дизайну «Світла ідея» (2014 р., Київ). ЇЇ світильник «Artistic light» авторства, який виготовила компанія «Arte di murano» (Італія), було представлено на всесвітніх дизайнерських

виставках «Euroluce» (2015 р., Мілан, Італія) та «Light and building» (2016 р., Франкфурт, Німеччина). Але виставка «Даруючи світло» репрезентує оригінальний малярський доробок художниці, що засвідчує ще одну грань її таланту. Картини, представлені на виставці, з’явились упродовж 2023–2024 років. У цьому проєкті

живописна творчість поєдналася із поетичною, оскільки художниця є авторкою представлених на експозиції поезій, які супроводжують малярські твори. Живопис Адріани Громнюк- яскравий, наповнений світлом, а також роздумами та емоціями, філософськими рефлексіями від сприйняття навколишнього світу.

Окрасою відкриття виставки буде виступ відомої музикантки, арфістки Іванни Гетто.

Упродовж експонування виставки запрошуємо на мистецькі події:

Презентацію поетичної збірки Ілони Верхівської-Ельтек;
Концерт скрипкового ансамблю «Sempre Primo»
Запрошуємо слідкувати за анонсами на сторінці музею!

Організатори проєкту: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, Художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької. Куратор- Івона Лобан.

Наталка СТУДНЯ

Створюємо ідеальний домашній басейн для незабутнього літа

8. 04. 2025

Насолода влітку неможлива без освіжних водних розваг. Та що може бути краще, ніж власний басейн https://aquapolis.ua/ua/pools/proizvoditel/intex.html на присадибній ділянці? Але вибір ідеальної моделі для вашого будинку – непросте завдання, що вимагає врахування багатьох нюансів.

Розберемося, які варіанти домашніх басейнів існують та на що звернути увагу при виборі, щоб створити справжній оазис літнього відпочинку.

Надувні басейни: простота установки та мобільність

Надувні басейни міцно здобули статус класики літнього заміського відпочинку. Виготовлені з високоякісного тришарового вінілу, вони мають низку незаперечних переваг:

Легкість у встановленні. Надувні моделі можна розмістити на будь-якій рівній поверхні без складних підготовчих робіт. Це ідеальне рішення для ділянок з обмеженим простором.
Мобільність. Після закінчення сезону басейн легко зливається, складається та забирається до наступного літа, даючи можливість використовувати ділянку для інших потреб.
Доступність. Такі басейни, як правило, коштують значно дешевше за каркасні аналоги, що робить їх оптимальним вибором для сімей з обмеженим бюджетом.

Каркасні басейни: міцність та довговічність

На відміну від надувних моделей, каркасні басейни пропонують більш монументальну та довговічну конструкцію, розраховану на інтенсивне використання. Їх основу складає поєднання міцного сталевого каркаса та чаші з тришарового ПВХ-матеріалу. Це забезпечує їм такі переваги:

Високу міцність та стійкість. Каркасні басейни здатні витримувати серйозні навантаження, що робить їх ідеальним варіантом активного сімейного відпочинку.
Довговічність. При правильному догляді каркасна модель може тішити вас та ваших близьких протягом багатьох років.

На що звернути увагу під час вибору домашнього басейну?

Зверніть увагу на такі ключові моменти:

Розмір та форма. Враховуйте, скільки людей користуватиметься басейном та як часто. Для великої родини підійдуть просторі каркасні басейни, а для рідкісного використання – більш компактні надувні.
Додаткові аксесуари. Крім самої конструкції, звертайте увагу на наявність фільтраційних систем, накриттів, драбин та інших елементів, які зроблять використання басейну зручнішим та безпечнішим.

Ідеальний домашній басейн: Intex 26720

Прекрасним вибором для вашої заміської ділянки може стати каркасний басейн Intex 26720. Кругла форма, темно-сірий лайнер з декоративним блакитним дном під мозаїку додасть йому естетики та стилю.

У комплектацію входять картриджна фільтраційна система, тент та зручна драбина, роблячи цей басейн максимально функціональним. Складання не займе багато часу завдяки продуманій конструкції рами.

Секрети догляду: продовжуємо життя та чистоту басейну

Щоб ваш домашній басейн довго служив, не забувайте про догляд, як-от:

Регулярна дезінфекція. Використовуйте засоби на основі хлору для підтримання чистоти води.
Своєчасне очищення фільтрів. Регулярно обслуговуйте фільтрувальну систему, щоб вода залишалася кришталево чистою.
Контроль рівня pH. Слідкуйте за оптимальним показником pH, що забезпечить ефективність дезінфекції та комфорт купання.

Обираючи ідеальний домашній басейн, враховуйте свої потреби та уподобання. Надувні моделі – це практичність та мобільність, а каркасні – міцність та довговічність. Грамотний догляд продовжить термін служби вашого басейну, перетворивши його на справжній оазис літнього відпочинку для всієї родини!

Юлія СПЕНСЕР

Столітні храми Львівщини та Тернопільщини: неймовірні ретро кадри

7. 04. 2025

Столітні храми Львівщини та Тернопільщини: ретро кадри

В архіві одного з польських музеїв було виявлено унікальні фотографії храмів Львівщини та Тернопільщини, які датуються початком ХХ століття — періодом між 1910 і 1913 роками. Ці старовинні знімки, що зберігаються більше ста років, зображують дерев’яну архітектуру, яка є характерною для цих регіонів України.

Церква в селі Верхобуж (зараз Золочівський район Львівської області), 1910-1913 рр.

Церква в селі Сасів (зараз Золочівський район Львівської області), 1910-1913 рр.

Храм в селі Орявчик (зараз Стрийський район Львівської області), 1910-1913 рр.

Фотографії відкривають перед нами не лише естетичну, а й історичну цінність, оскільки багато з цих дерев’яних храмів та інших вже не збереглися до наших днів. Для дослідників архітектури, істориків та всіх тих, хто цікавиться культурною спадщиною українських земель, ці фото становлять безцінний матеріал для вивчення розвитку дерев’яної архітектури.

Особливу увагу заслуговує унікальність стилю дерев’яних церков, які зазвичай будувалися на основі традиційних народних архітектурних форм, але водночас мали і певні риси, що поєднували народні традиції з релігійними впливами того часу. Стиль, оздоблення та конструкція цих храмів служать важливим свідченням культурних процесів, що відбувалися в Галичині на початку ХХ століття.

Церква в селі Радич (зараз Самбірський район Львівської області), 1910-1913 рр.

Церква в селі Ільник (зараз Самбірський район Львівської області) 1910-1913 рр.

Дзвіниця в селі Висічка (зараз Самбірський Чортківський район Тернопільської області), 1910-1913 рр.

Церква в селищі Товсте (зараз Тернопільська область, тоді було містечко), 1910-1913 рр.

Ці фото є надзвичайно важливими для сучасних досліджень архітектурної спадщини, адже вони дозволяють вивчати техніки будівництва, еволюцію форм та особливості, які вже не можна зустріти в сучасних спорудах.

Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

Джерело фото: etnomuzeum.eu

Львівський музей Михайла Грушевського запрошує на Великодню виставку

7. 04. 2025

Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові

11 квітня 2025 р. о 15 год. у Державному меморіальному музеї Михайла Грушевського у Львові відбудеться відкриття виставки ” …земля, мов писанка свячена на Великдень…” (Рута Вітер).

У виставці взяли участь 29 членів Львівського обласного осередка Національної спілки майстрів народного мистецтва України: Роксоляна Загайська, Оксана Вовк, Олександр Опарій, Олександра Біла, Олександра Хамар, Ярослав Кремінський, Дарія Кремінська, Ірина Островська, Тетяна Чев’юк, Олена Кремінська, Наталя Сатурська, Марія Ларіонова, Олена Сокало, Уляна Дмитришин, Марія Вибач, Оксана Спас-Прус, Світлана Ярошевич, Надія Горак, Налія Грек, Наталія Чорна, Мар’яна Кудлик, Володимир Курило, Галина Дзяма, Софія Канас, Оксана Думанчук, Соломія Сенчик, Василь Костюк, Неонілія Дещиця, Марія Янко.

На експозиції представлено понад 100 робіт декоративно-ужиткового мистецтва виконаних у найрізноманітніших техніках: писанкарства, вишивки, ткацтва, вибійки, петриківського розпису, соломоплетіння, витинанки, бісероплетіння, народного малярства, різьби по дереву.

На виставці відвідувачі матимуть змогу побачити вироби, що популяризують творчий доробок майстрів народного мистецтва Львівщини: вишивані жіночі та чоловічі сорочки, плахти, крайки, обгортки, кептарі, рушники, ляльки мотанки, писанки, силянки, гердани, твори живопису та багато іншого.

Львівський обласний осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заснований у 1988 році — творча організація, діяльність якої спрямована на відродження, збереження й розвиток традиційного народного мистецтва, що є невід’ємною складовою української національної та світової культури.

Спілка об’єднує майстрів традиційного народного мистецтва, мистецтвознавців, дослідників у цій галузі та професійних художників, які репрезентують різні види і жанри народної творчості.

Джерело

Упродовж місяця – від 10 квітня до 10 травня – культурні заклади Львова передають безкоштовні квитки донорам крові.

У місті Дрогобич готуються до освячення Храму Святого Юра, де нещодавно завершили реставрацію іконостасу. Наразі ведуться монтажні роботи.

Що визначає якість вікна у новобудові

Як обирають вікна забудовники?

Що варто врахувати майбутньому власнику квартири

Передова ультраширококутна камера 48 Мп

Збільшений дисплей

Функціональна кнопка «Дія»

Круті колірні рішення

Потужний процесор A18

Збільшений обсяг ОЗП

Збільшена автономність

Просунута Siri

Надувні басейни: простота установки та мобільність

Каркасні басейни: міцність та довговічність

На що звернути увагу під час вибору домашнього басейну?

Ідеальний домашній басейн: Intex 26720

Секрети догляду: продовжуємо життя та чистоту басейну

Популярні статті:

Найпопулярніші статті:

Вже бачили наші відео?