Музи кав’ярень старого Львова

3237
Інтер'єр кав'ярні Центральна, до 1934 року
Інтер'єр кав'ярні Центральна, до 1934 року

Цього недільного кавового ранку, разом з  незмінним партнером Торговою Маркою Кава Старого Львова, хочу поділитися з вами дослідженням Юрія Бірюльова про мистецьке життя львівських кав’ярень.

Свої дослідження він виклав в улюбленому часописі всіх львів’ян “Галицькій брамі”.  Сьогодні пропоную вашій першу частину цих досліджень. Традиційно граматика та стилістика збереження атмосфери.

Невід’ємною складовою частиною «мистецького краєвиду» Львова XIX – початку XX ст. були літературно-художні кафе. Тут часто зосереджувалось життя творчої еліти міста, у безпосередньому спілкуванні митців між собою народжувались нові ідеї та теорії.

Кав'ярня "Віденська" на проспекті Свободи. Фото першої пол. XX ст.
Кав’ярня “Віденська” на проспекті Свободи. Фото першої пол. XX ст.

Німецький письменник-мандрівник Й. Г. Когль, відвідавши Львів у 1841 році, був здивований великою кількістю кав’ярень і кондитерських і стверджував, що у Львові існують кав’ярні, якісніші та елегантніші за подібні заклади будь-якого німецького міста. У своїй книзі подорожніх записів Когль писав, що найкращою у Львові є кав’ярня Вольфа, салони якої в кожну пору дня та ночі переповнені гостями. В середині XIX століття люди творчих професій любили також відвідувати кав’ярню «Віденську» – найстарішу у Львові, засновану у 1829 році. Вона була розташована поблизу кав’ярні Вольфа в центрі щоденних прогулянок львів’ян – на Гетманських Валах, 16 (тепер проспект Свободи, 12), з терасою в бік площі св. Духа (тепер пл. Підкови). Недалеко звідси було й до цукорні Фердинанда Гросса на Гетманських Валах, 6, з кіоском екзотичної конструкції, пофарбованим у всі кольори райдуги. Зробивши пару десятків кроків, можна було потрапити до цукорні Міхала Монне на вул. Театральній, 8, – улюбленого місця літераторів та художників 1850 -1870-х років.

Театр Скарбека (сучасний Театр ім. Марії Заньковецької). Зображення ХІХ ст.
Театр Скарбека (сучасний Театр ім. Марії Заньковецької). Зображення ХІХ ст.

У 70-80-і рокі XIX ст. провідним літературно-художнім «клубом» стала вважатись кав’ярня Ява Добровольського на вул. Краківській, 10. Заснована ще у 1843 році, вона була красномовно прозвана «Пекелко» за «сатанинський» вигляд своїх затютюнованих і галасливих залів. Їй віддавали перевагу перед елегантною «Театральною» кав’ярнею (в приміщенні театру графа Скарбка) всі відомі львівські художники – зокрема, Андрій Грабовський, Парис Філіппі, Леонард Марконі, Теофіл Копистинський. В 1902 році кав’ярня Добровольського закрилась, а будинок, в якому вона існувала, завалився у 1922 році, вбивши два десятки людей. Кращу вдачу мав, дійшовши до наших днів, будинок «Під Лебедем» (вул. Галицька, 10), де в старій кав’ярні Адольфа Маньковського у 1870-1880-х роках також бувало чимало письменників, журналістів, музикантів і живописців.

Іван Труш
Іван Труш

Засновані у 1852 р. кав’ярня та ресторан Нафтули Тепфера (вул. Шевська, 12) особливо популярними стали у 1890-і роки та на початку XX ст. В 1901 р. Нафтула передав заклад сину Міхалу, який сам був художником-аматором. За його замовленням живописці Братковський та Піотровський виконали стінні розписи з краєвидами Львова, і в ці зали, як писав один з тогочасних журналістів, «потягнулась гордовита дітвора Аполлона по пензлю, з пелехатими чупринами і гучними голосами». З особливою симпатією М.Тепфер ставився до Івана Труша, якому часто замовляв картини. Ресторан і кав’ярня Тепфера були водночас і художнім салоном, і притулком для незаможніх митців, які розплачувались з власником своїми творами. Велику колекцію картин львівських митців Тепфер подарував у 1907 р. новоствореній міській Картинній галереї.

Будинок Шпрехера, профспілок, Академічна, проспект Шевченка
Будинок Шпрехера, профспілок, Академічна, проспект Шевченка

За прихильність митців з Тепфером конкурував Фрідрих Шнайдер, власник кафе на вул. Академічній, 7. У 1897 р. він розширив і перебудував свій заклад, доручивши Антонію Туху виконати стінні розписи в стилі сецесії. Цей перший прояв нового стилю відразу викликав значне зацікавлення збоку художників, які зробили кав’ярню Шнайдера Меккою для своїх муз. Вони виставляли тут картини і скульптури, бурхливо обговорюючи нові мистецькі напрями. Біля 1900 року кав’ярня Шнайдера стала вважатися найбільш престижною. «Тут гомонів молодий Львів, це був табір боротьби з міщансько-чиновницьким маразмом,… в густому тютюновому димі «бунтівники» грали у більярд, випивали моря чорної кави і молились Сатані», – згадував пізніше літератор С. Василевський. Серед відвідувачів кав’ярні Шнайдера були типові фігури львівської художньої богеми – живописці Казимир Сухульський, Станіслав Дембіцький, Марьян Ольшевський, письменники Ян Каспрович і Габріеля Запольська. У 1912 р. будинок кав’ярні Шнайдера було розібрано. Тепер на його місці – будинок профспілок (проспект Шевченка, 7).

Юрій БІРЮЛЬОВ

(Продовження далі буде)

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.