14 цитат Карла Звіринського

2091
Карло Звіринський (1923-1997) фото М. Філевича
Карло Звіринський (1923-1997) фото М. Філевича

14 серпня 1923 року, в селі Лаврів Старосамбірського повіту Львівського воєводства на світ з’явився український педагог, живописець, графік та іконописець Карло Йосипович Звіринський.

В його 97 день пропонуємо 14 цікавих цитат цієї видатної людини. Часто слова і думки великих людей бачаться краще на відстані часу. Глибину мудрості Карла Звіринського можна відчути в кількох знакових висловлюваннях. І кожен прочитає їх по-своєму.

Карло Звіринський в помешканні на пл. Міцкевича, 9 у Львові, 1965 р., П. Грицик
Карло Звіринський в помешканні на пл. Міцкевича, 9 у Львові, 1965 р., П. Грицик
  1. «Основа того, що я в житті робив, у моєму характері була постійна спрага знання. Негуманітарні науки не цікавили – всі гуманітарні хотів знати (історія, географія).»
  2. «Побачити те, що не побачили другі, почути це – що не почули другі, зрозуміти це – що не зрозуміли другі – це і є талант. І дивуватись тому що не дивує другого. А хто не дивується формі хмари й рухові хвилі – хіба він може бути поетом, вченим.»
  3. «Абстрактне мистецтво найбільше наближається до музики, бо користується такими поняттями, як кольорова гармонія, тональна, ритм, які лежать в основі всякого великого малярства.»
  4. «В основі кожного справді глибокого мистецтва завжди лежить трагізм, біль і скорбота. Радість є поверховою, вона не може викликати глибоких почуттів.»
  5. «Моє малярство є якби одиноким відгомоном тут, у нас… того, що робилось в той час на Заході. То, що я робив – то би можна було окреслити як спробу йти з духом часу. І то – щиро,… Я не програмував собі того, я просто відчував це.»
  6. «Окремі напрямки в окремих полотнах проникають тут і там, але остільки, оскільки це потрібно мені для вираження свого бачення. А бачення це в цілому можна окреслити як бачення інтимне в специфічному того слова значенні. На це малярство повинна б реагувати людина кожного часу і кожного віку. Воно не є зв’язане з ніяким політичним напрямком, з ніякими світоглядними справами. Воно є просто однією з форм бачення і розуміння того, що нас оточує.»
  7. «Де знайти ключ до представленого малярства? Апокрифічне Євангеліє: «Розлупаю колоду – бачу Тебе, підніму камінь і там Тебе знайду».
  8. «Мистецтво є відображенням світоглядної позиції. Для мене мистецтво є тісно пов’язаним з моїм відношенням до Бога, з моїм баченням його у всьому, що мене оточує. Моє малярство є формою молитви, все, що оточує мене – дерево, земля, трава, людина – все є великим чудом, великим чудом якого я не можу зрозуміти, яке б повстало без такого пояснення, як існування Бога…»
  9. «Спостерігаючи природу – я подивляю, подивляючи – я малюю, малюючи – я молюся. Всі картини я сприймаю як молитву. Я віруюча людина… Я би хотів не ковзатись по поверхні зовнішній, а проникнути в зміст того, що я бачу.»
  10. «Мистецтво не є сенсом мого життя, а лише засобом для висловлення мого відношення до життя. Для багатьох художників, наприклад, як для Сельського – це було сенсом його життя. Для мене є більші ідеали, яким би я хотів служити своїм малярством – це мій подив для світа.»
  11. «Ієрархія цінностей в мене була така: духовні цінності, суспільні цінності і потім мистецтво, було тою третьою вартістю, яка повинна була служити двом першим».
  12. «Я хотів би наперед застерегти – можливо, колись, як мене не буде існуватимуть різні перекручення того, що я робив… Тому треба завжди категорично їх заперечувати: Я НІКОЛИ НЕ ЗАЙМАВСЯ ЧИСТО ФОРМАЛЬНИМИ ПОШУКАМИ. ЗАВЖДИ В КОЖНУ РОБОТУ ВКЛАДАЮ ЯКУСЬ ІДЕЮ, ПІДТЕКСТ, ЗАДУМ. А в глядача хочу викликати певні асоціації з дійсністю.
  13. «В творчості своїй пробую врятувати від забуття мій маленький світ і деякі справи з близьких мені географічних і духовних областей.»
  14. «… я завжди притримувався думки, що професійне мистецтво повинне репрезентувати нас у світі. Цивілізація мого народу стоїть значно вище від інших. Народне мистецтво виконує свою роль, але саме професійне мистецтво повинно репрезентувати сучасне українське мистецтво. Сам факт, що я глибоко переживаю за долю нації, що все завжди внутрішньо керує мною, і все мною створене буде в кінцевому результаті українським.»
Карло Звіринський у майстерні на вул. Генерала Грицая 14, 1995 р. (з фотоархіву Христини Чабан)
Карло Звіринський у майстерні на вул. Генерала Грицая 14, 1995 р. (з фотоархіву Христини Чабан)

Помер Карло Звіринський 8 жовтня 1997 року, похований на Голосківському цвинтарі, поле 8б. Пам’ятник на могилі Звіринських виконав львівський скульптор Роман Петрук.

Упорядник Христина ЗВІРИНСЬКА-ЧАБАН

Джерела:

  1. Рукописний архів К. Звіринського
  2. Карло Звіринський «Все моє малярство – то молитва», спогади, інтерв’ю, роздуми, статті; упорядник Х. Звіринська-Чабан, – Львів : «Манускрипт», 2017

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.