Сучасних львів’ян і гостей міста часто вражають сміливість, прогресивність архітектурних рішень і форм міста Лева. Подив і зацікавленість чималою спадщиною міста значно зростають, коли люди дізнаються, що багатьом пам’яткам – які не поступаються, а то й випереджують проекти сучасних геніїв дизайну і стилю-вже далеко за сотню років.
Одним з таких шедеврів є вілла, що сховалась подалі від ока всюдисущого туриста і галасливого центру, на мальовничій і затишній ділянці Львова, віддавна знаній як Новий Світ.
Вулиця Стшала (пол. Strzała – стріла) відома з 1917 року, отримала оригінальну назву через особливості географічного розташування-при прокладанні вона творила гострий кут між сусідніми вулицями Набеляка і Ісаковича (нині вулиці – Котляревського та Горбачевського ).За свою відносно не довгу історію тиха вуличка неодноразово перейменовувалась – від 1936 року носила ім’я польського геолога Я.Флешара, в роки німецької окупації Львова звалася Шіфтергассе , від 1945 року й донині-це вулиця Метрологічна. Під №2 на цій вулиці бачимо розкішний фасад вілли – найкраще роздивитись його маємо змогу з сусідньої вулиці Горбачевського.
Будинок споруджено за проектом Альфреда Захаревича (проектне бюро будівельної фірми Юзефа Сосновського і Альфреда Захаревича) у 1904-1905 роках. За документами львівського магістрату земельна ділянка на момент будівництва належала Олександрові Вєжбіцькому. Згодом у маєтку мешкала родина керівника залізничної адміністрації Людвіка Вєжбіцького. У родині Вєжбіцьких вважають, що автором проекту був саме Людвік, близький знайомий Захаревичів, колега Юліана Захаревича- видатного
архітектора, одного з будівничих Нового Світу у Львові. Власне й у каталозі будівельної фірми Захаревичів про авторство проекту нічого не зазначено-відмічено лишень про втілення проекту у життя, в тому числі із використанням надсучасних на ті часи залізобетонних строп.. Людвік Вєжбіцький- архітектор, громадський діяч, мистецтвознавець, професор Львівської Політехніки, почесний директор Львівської залізниці…титули і посади цієї непересічної особистості можна перелічувати досить довго. Неабияким був і його внесок у життя громади Львова, розбудову і історію міста.
Ще 1860 року він долучається до будівництва і появи першого львівського вокзалу, на зламі століть, зібравши групу інженерів, архітекторів ,будівничих стає ініціатором побудови нового вокзалу у Львові (1902 рік),який донині ,з порогу, зачаровує гостей міста.
Архітектура вілли має риси популярного на початку XX століття т.з. закопанського стилю, поєднаного з формотворчими засобами сецесії. Різьблені дерев’яні деталі – виступають домінантою декору будинку. Гострі силуети причілків і значні перепади висоти карнізів додають експресії. Сад і квітники довкола маєтку – віддавна візитна картка Нового Світу.
По смерті власника у 1912 році тут мешкала його родина. У радянські часи тут був звичайний житловий будинок. Практично до 2005 року маєток не зазнав значних змін.І вже відзначивши сторічний ювілей віллі судилося бути перебудованою, нажаль із втратою цілого ряду цінних деталей.. Передусім це унікальний настінний сонячний годинник та багато елементів дерев’яного декору ..Від 2008 року власником будівлі є приватне акціонерне товариство « Страхова компанія Граве – Україна»,член австрійського фінансового концерну «Граве».
Навіть зазнавши серйозної перебудови, понісши втрати та змінивши навколишнє оточення, маєток Вєжбицьких і сьогодні змусить зупинитися багатьох перехожих -помилуватись красою архітектурних форм, зеленню довкола та поміркувати над плином часу.
Використані джерела :
Центр міської історії Центрально-Східної Європи
Журнал Исследуя Львов
