Вони правителі держав і міські бургомістри, зодчі і полководці, сини української землі та іноземці. Кожен з них відіграв свою роль у житті міста Львова. Сьогодні ми спробуємо скласти їх невеличкий рейтинг. Отже, починаємо…
Нашу сімку відкриває Петро Штехер – бургомістр та будівничий міста Лева. У 1404 – 1407 роках збудував міський водогін, що брав свій початок на Погулянці. Вважається керівником будівництва Латинського катедрального собору.
Шосте місце займає Агенор Ромуальд Голуховський. Польський політичний діяч, намісник цісаря в Галичині (1849 – 1859, 1866 – 1868, 1871 – 1875), активний учасник підготовки закону про знесення панщини та прихильник введення польської і української мови в шкільну освіту.
Голуховський сприяв створенню Львівської політехніки, здійснив невдалу спробу введення українського латинського алфавіту (так звана «Азбучна війна»). Також, цей уродженець Скали над Збручем, спричинився до розгрому москвофілів (проросійсько зорієнтованої течії) в Галичині, за що йому особливе «Дякуємо!», від імені усього українського національного руху.
П’ята позиція. Він надав місту Лева магдебурзьке право 17 червня 1356 року. З його наказу розпочинається нова побудова міста, що розросталося навколо площі Ринок. Саме закладене за його правління місто ми сьогодні називаємо історичним центром Львова. Король Польщі Казимир ІІІ із династії П’ястів.
Четвертим у нашому рейтингу є Ян Альнпек – міський бургомістр, автор першого друкованого опису Львова «Topographia civitatis Leopolitanae», виданого в німецькому місті Кельн у 1618 році. Саме в цій книзі міститься відома панорама міста авторства Ауреліо Пасаротті.
Третє місце твердо посідає тандем австрійських правителів. З 1772 року Львів входить до складу Австрійської імперії якою правили Марія-Терезія та її син Йосиф ІІ із династії Габсбургів. Йосиф ІІ особисто відвідав новоприєднане місто та був вражений станом міських доріг (віз імператора застряг у багні на одній з вулиць) і аварійністю, вже не потрібних, фортифікацій.
Його розпорядженням було створено чотири заміські кладовища (Стрийське, Городоцьке, Личаківське і Жовківське) аби звільнити храми від трупного смороду і перенести цвинтарі з центру міста. Більше того, у 1784 році знову було відкрито Львівський університет.
На другій сходинці нашого рейтингу львівських правителів постать більш ніж видатна. Король! Єдиний, і нажаль, неповторний у нашій історії. Він і досі сидить на коні та милується своїм творінням.
Саме він заклав місто над Полтвою, іменуючи його у честь свого сина. Так, це Данило Романович, він же Данило Галицький або «rex Russiae», як зазначається в актах монаршої канцелярії із 1253 р.
І нарешті перше місце. Ви готові?
Тоді знайомтеся – великий князь Галицький і Волинський (Regis Rusie, Princeps Ladimerie, як мовиться у хроніках), людина, яка 1272 року зробила Львів, вперше у його історії, столицею.
Син першого короля Русі Данила Романовича (Галицького) і, врешті-решт, людина в честь якої було засноване місто Львів. Напевно ви вже здогадалися, що це князь Лев Данилович.
Сергій ГУМЕННИЙ
Джерела:
- Дуда І. Ґолуховський Агенор // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004.
- Лемко І. Цікавинки з історії Львова. — Львів : Апріорі, 2011.
- https://audiovis.nac.gov.pl
- http://drugarzeczpospolita.blogspot.com
