«Ті,що законно захищають людей від закону»: нариси з історії західноукраїнської адвокатури у міжвоєнне двадцятиліття

«Ті,що законно захищають людей від закону»: нариси з історії західноукраїнської адвокатури у міжвоєнне двадцятиліття

Сучасна територія України протягом майже усього свого історичного розвитку була географічно розділена між різними державами, що відобразилося на формуванні політичних систем, структур влади та громадського життя на розділених українських територіях.

Історія української адвокатури, зокрема періоду перебування Західної України в складі Другої Речі Посполитої в XX столітті, є надзвичайно актуальною. Українські адвокати творили еліту суспільства: вони обирались послами до польського сейму і сенату, входили до керівних органів політичних партій і громадських організацій. Митрополит Андрей Шептицький ще в 1934 р. зазначав: «Історія української адвокатури є тісно пов’язана з історією цілого нашого народу, тому, що українські адвокати грали провідну роль у політиці… Український адвокат був не лишень правним дорадником в повнім того слова значенні, але і приятелем нас усіх. Найважливішу роль відіграла палестра на тернистому шляху політичних процесів. В усіх інших напрямках винне Вам українське громадянство…».

Олександр Пежанський. Портрет Митрополита Андрея Шептицького, 1930-ті рр. (Ностальгія... : фотоальбом. – Львів, 1992)
Олександр Пежанський. Портрет Митрополита Андрея Шептицького, 1930-ті рр. (Ностальгія… : фотоальбом. – Львів, 1992)

Адвокатура входила в систему органів юстиції міжвоєнної Польщі. До1932 р. на території Польщі діяло три системи права, що регулювали її діяльність на різних територіях держави. У Східній Галичині функціювання адвокатури регулювалося австрійськими законами. Станомна1 січня1939 р. Львівська палата адвокатів була найбільшою у Польщі (2713 членів), причому в самому Львові – 960 адвокатів та 1169 аплікантів.

Щодо національного складу польської адвокатури загалом, то станом на1930 рік у самому Львові з поміж львів’ян адвокати–поляки становили20 відсотків, а в окремих місцевостях– лише 5 відсотків, у 105 місцевостях не було жодного адвоката–поляка.

Будівля Галицького Сейму (1923 р. буде передана університету). Фото 1898 р
Будівля Галицького Сейму (1923 р. буде передана університету). Фото 1898 р

Архівні джерела Союзу Українських Адвокатів(СУА)  підтверджують, що станом на 1932 рік у Львівській палаті адвокатів налічувалося: поляків– 10%, українців – 14%, євреїв – 70%. Таке співвідношення, безперечно, впливало на формування органів адвокатського самоврядування та загальну атмосферу конкуренції у самій палаті адвокатів. Адвокати–українці,природно, також намагалися в міру можливостей мати вплив у палаті адвокатів задля захисту прав та інтересів адвокатів–українців, коли розпочався процес формування органів адвокатського самоврядування на підставі нового закону про адвокатуру 1932 року. Українським адвокатам не вдавалося обіймати провідні посади в адвокатському самоврядуванні. Зате порівняно часто вони обиралися членами відділу Ради, дисциплінарних судів, різних комісій тощо.

Відомий український адвокат, представник «золотої доби української адвокатури» – Є. Олесницький
Відомий український адвокат, представник «золотої доби української адвокатури» – Є. Олесницький

Десять років перед тим, ще у 1923 р., з ініціативи Лева Ганкевича, Ярослава Олесницького, Володимира Охримовича, Степана Федака та інших відомих адвокатів у Львові було створено першу легітимну поза урядову, професійну організацію українських адвокатів – Союз Українських Адвокатів (далі – СУА). Однак, активно СУА почав працювати лише наприкінці 20-х рр., коли його президентом став Кость Левицький, який повернувся до Львова з еміграції.

Кость Левицький, 1900–1910-ті рр. (зі сайту https://uk.wikipedia.org)
Кость Левицький, 1900–1910-ті рр. (зі сайту https://uk.wikipedia.org)

Діяльність СУА здійснювалася на підставі статуту та поширювалася на всю територію тогочасної Галичини. Головні завдання Союзу полягали у розвитку адвокатської організації це, насамперед: оборона адвокатського звання, підтримка товариських взаємовідносин між українськими адвокатами і кандидатами адвокатури, надання взаємної допомоги та ін. Органами управління СУА були: Загальні Збори, Виділ (керівний комітет) і Контрольна Комісія.

Звичайні Загальні Збори скликалися кожного року Виділом. На них: затверджували звіти Виділу і Контрольної комісії, вибирали президента, віце-президента і 10 членів Виділу, Контрольну Комісію, а також одного делегата на 1 рік, іменували почесних членів і членів добродіїв, ухвалювали зміну статуту, розпоряджалися капіталом резервового фонду.

Теофіл Окуневський
Теофіл Окуневський

Виділ відповідав за фонди Союзу та спостерігав за збереженням гідності, поваги та прав адвокатами, виконання ними адвокатських обов’язків, займався становими адвокатськими справами, наприклад справою вільного переселення адвокатів, справою нової адвокатської ординації, дисциплінарного адвокатського судівництва, обороною прав української мови в судах та інших державних установах. Крім того, Виділ провадив по декілька власних засідань на місяць.

Володимир Старосольський
Володимир Старосольський

Контроль за фінансами Союзу здійснювала Контрольна Комісія. Вона формувалася і підпорядковувалася Загальним Зборам СУА і складалася з трьох членів, які не належали до Виділу СУА. У 1930 році створено Регламент фонду допомоги на випадок смерті адвоката, який був членом СУА. У 1926 р. для пожвавлення своєї роботи.

Редакційна колегія часопису «Бюлетень Союзу Українських Адвокатів»: Др. Кость Левицький, Модест Каратницький, Антін Рак, Др. Роман Перфецький, Др. Олександер Надрага
Редакційна колегія часопису «Бюлетень Союзу Українських Адвокатів»: Др. Кость Левицький, Модест Каратницький, Антін Рак, Др. Роман Перфецький, Др. Олександер Надрага

Виділ СУА створив свої підрозділи (делєгатури) у таких провінціях: Львів, Бережани, Дрогобич, Коломия, Перемишль, Самбір, Станіславів, Стрий, Сянок, Тернопіль, Чортків, Волинь. Для політичної оборони СУА створено колегію оборонців у Львові. За її прикладом такі колегії виникали в провінціях. Також СУА мав секцію українських аплікантів (стажистів).

Одним з найбільш знакових і корисних досягнень Союзу Українських Адвокатів було організація і видання адвокатського часопису з метою пропаганди правових знань, підвищення професійного рівня українських адвокатів.

Обкладинка часопису «Життя і Право» за липень 1928 року
Обкладинка часопису «Життя і Право» за липень 1928 року

У 1927 р. СУА під редакцією Лева Ганкевича випустив два номери “Бюлетеня Союзу Українських Адвокатів”, в яких подавалося повідомлення про утворення СУА, список членів та окремі рішення СУА.  Бюлетень Союзу Українських Адвокатів був першим кроком на шляху до створення професійного правничого часопису «Життя і Право» (1928–1939), до редакційної колегії якого входили такі відомі адвокати, як К. Левицький, М. Глушкевич, Р. Домбчевський, В. Старосольський, О. Надрага та ін. Від травня 1929 р. часопис почав виходити, як спільний орган Союзу Українських Адвокатів і Товариства Українських Правників.

На сторінках часопису передбачалося ведення дискусій, обміну думок та поглядів правників, запровадження нових реформаторських ідей для налагодження більш справедливих та раціональних життєвих відносин у суспільстві.(фото 5)

(Далі буде)

Марія ЧАЙКІВСЬКА

Список використаної джерел та літератури:

  1. Петрів М. Сторінки адвокатури України: Союз Українських Адвокатів у Львові 1923 -1940 рр. // Адвокат. – 2002. – № 4-5. – С. 98-106.
  2. Борчук С. Українські адвокати в суспільно-політичному житті Західної України (1923-1939 р.). / http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/Us/2007-2008_8-9/36Ukrstud89_Borchuk.pdf
  3. Мисак Н. Галицькі адвокати наприкінці ХІХ на початку ХХ століття: національна ідентифікація і професійна діяльність. / http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/ukr-pol_5/004-mysak.pdf
  4. Проект «Історія адвокатури України» / Центр дослідження адвокатури і права НААУ/ https://uk-ua.facebook.com/history.advocacy.ukraine/posts/924494740941103:0

 

Напишіть відгук