Людство завжди стикається із все новими і новими хворобами. Долати їх і рятувати людські життя – поклик не багатьох, чиї імена увічнені і чий внесок у світову медицину просто неоціненний!
Рудольф Вайгль (1883—1957), львів’янин австрійського походження, вчений Львівського університету. Початок першої світової війни Рудольф пропрацював військовим лікарем в австрійській армії, мікробіологічна лабораторія. Там же вперше для молодого вченого, лікаря, постала не легка задача – висипний тиф і сотні людей, котрі помирали не на полі бою, і котрим ніхто не міг зарадити. Найбільшим ворогом по усіх фронтах і воюючих сторонах були інфекційні хвороби, адже вони завжди там, де революції, війни, голод та антисанітарія! В австрійській армії на тиф захворіло 120 тис. вояків, з яких 60 тис. померли. Загалом по усьому Радянському союзу на тиф перехворіло 25 млн. людей! Жахлива картина, котра не могла залишити байдужою усе людство та особисто Рудольфа Вайгля.
У післявоєнний час, Рудольф Вайгль повертається працювати у Львівський університет, асистент кафедри гістології та ембріології медичного відділення. У 1919 році призначений на посаду керівника лабораторії в Перемишлі для дослідження висипного тифу. У 1920 році професор біології медичного факультету Львівського університету. Було створено інститут вивчення висипного тифу, котрий ще називали інститут Вайгля, котрий керував ним до 1944 року.
Дослідження тримали. Вайгль запропонував розмістити гвинт мікроскопа знизу, що було зручніше у подібній роботі. Уже через рік дане нововведення було упроваджено у серійне виробництво! Про лабораторію Вайгля почали говорити у всіх куточках планети, де звучало питання проблеми інфекцій та актуальному в ті часи висипному тифу. Тоді ж Вайгль запропонував на найвищому рівні вивчати новий розділ в мікробіології – рикетсіологія!
Ще у 1909 році, видатний французький вчений, лауреат нобелівської нагороди Шарль Ніколь з’ясував, що тиф переносять воші. Збудник було виявлено аж 1916 року. Збудник інфекції містився у тілі переносника, тобто у тілі вошей – тоді це була доволі складна задача. Рудольф Вайгль розробив нові методики та низку власних пристосувань, які дали змогу вирощувати збудника хвороби в організмі її переносника — платтяної воші. Метод культивування та накопичення збудника висипного тифу (рикетсій Провачека) в кількостях, достатніх для подальшого вивчення і розвитку рикетології. Для вирощування збудника Вайгль використав природне середовище – кишечник воші, розробив методику лабораторного утримання популяції Pediculus humanus та її штучного зараження, вводячи рикетсії в кишечник комах мікроклізми. Цей ориганільний метод дозволив отримувати постійно і у потрібних кількостях матеріал для наукових робіт у напрямі вивчення тифу та пошуку вакцини проти нього.
Після довгих досліджень у 1918 році світ дізнається про існування вакцини проти цієї страшної тоді недуги – висипний тиф. Під час лабораторних досліджень сам Рудольф Вайгль двічі перехворів на висипний тиф. Одразу після цього вакцину почали масово використовувати. Вакцина рятує сотні мільйонів людей по усьому світу!
У важкі воєнні та повоєнні часи Рудольф Вайгль був під пильним оком усіх воюючих сторін. Йому докоряли навіть у тому, що обладнання було закуплено в Німеччині чи у тому, що розказав про вакцину одній із воюючих сторін. Після окупації, німці розстріляли 25 професорів та членів їх родин. Рудольф Вайгль продовжував роботу чим врятував близько 5000 вчених від гибелі, його колег-учених, представників академічної та гімназійної молоді, учасників руху опору й інших. Ось лише кілька прізвищ: письменник Мирослав Журавський, поет Збігнєв Герберт, батько польської географії Євгеній Ромер, відомі математики Броніслав Кластер та Стефан Банах, світило мікробіології Генріх Мосінг. За порятунок євреїв Рудольфа Вайгля називали польським Шиндлером.
Але й це не допомогло вченому: у післявоєнні роки його звинувачували у співпраці з німецькими окупаційними військами. А коли кандидатуру Вейгля висунули на Нобелівську премію, польські комуністи, які тоді були при владі, запротестували. Хоч як прикро, але вченого, відкриття якого врятувало життя мільйонам людей у всьому світі, не було висунуто навіть у члени Польської академії наук. Єдине, на що спромоглася польська міжвоєнна влада, — тодішній президент (по-теперішньому мер) міста Львова нагородив ученого премією в десять тисяч злотих. Майже всі гроші Вейгль витратив на медичне обладнання, а ще купив дружині шубу, а собі спінінг.
23 липня 2003 року у Вроцлавській синагозі радник посольства Ізраїль у Польщі вручив онуці Вайгля Кристині Вайгль-Альберт медаль «Праведник народів миру». Нагорода знайшла видатного вченого і гуманіста майже через півстоліття після його смерті.
Василь Худицький
Автор висловлює подяку за допомогу в підготовці матеріалу декану факультету біології Львівського національного університету імені Івана Франка Світлані Гнатуш та старшому науковому працівникові Львівського НДІ епідеміології та гігієни Миколі Сагайдаковському.
