Історія Львова заслужено багата на використання слова “вперше”… Вперше безпосередньо у Львові, вперше у Галичині, вперше у Європі а то й цілому світі… – часто чуємо ми.
І якщо про гасову лампу, першу друковану книгу, чи найстарший бровар знають всі, те, що у Львові розпочало свою історію газове господарство майбутньої України знає далеко не кожен.
Увагу небагатьох приверне комплекс споруд на вулиці Газовій, але саме звідси, більше як 150 років тому розпочалась історія найстарішого газового заводу на наших землях.
До середини XIX століття освітлення вулиць Львова залишалось вкрай примітивним – використовувались ліхтарі з лоєвими свічами, або лампи на конопляній, ріпаковій або буковій оліях. Кількість ліхтарів була малою а догляд за ними потребував значних зусиль.
Королівське столичне місто Львів укладає контракт із німецьким Континентальним товариством міста Дессау на будівництво у Львові газового підприємства (газовні – як говорили у Львові тих часів) і освітлення міста світильним газом .
Газ вироблявся з кам’яного вугілля, що завозили з Прусії. Окрім газу отримувалось багато цінних побічних продуктів – амміак, кокс, смола, нашатирний спирт.
Під будівництво магістрат виділив ділянку старої торговиці худобою, обік вулиці Сонячної (нині вул. Куліша). Відтоді вулиця має назву Газова.
1 вересня 1858 року газовий завод у Львові розпочав свою роботу. За угодою, у 1898 році газовня безоплатно переходила у власність міста.
До початку XX ст. газовим господарством міста прокладено 40 км. чавунного газопроводу – у центральній частині Львова і в напрямку залізничного вокзалу. Світильним газом постачалось 815 вуличних ліхтарі . Освітлення отримали найбільші громадські установи : ратуша, театри, музеї, школи, залізниця …Також газ отримували і приватні споживачі.
1914 року біля Дашави відкрито газове родовище, активно розробляти його почали тільки після війни, у 1921 р. 1926 року об’єднуються два акційних товариства Польщі – “Газоліна” і “Міжміські газогони” – завдяки їм прокладено 68-км. газогін Дашава – Львів ( 1929 р. ) .
У Львові розпочалась ера “блакитного” палива. А разом із нею, добре знайомих львів’янам печей на газу і водогрійних колонок.
1940 року радянська влада націоналізує газове господарство міста, створено управління “Львівгаз”, у 1947 році реорганізоване у трест, який увібрав всі галузі цього господарства . До нього увійшов і завод газової апаратури, який перед тим облаштували на місці старої міської газовні. Нова газовня постала на вулиці Золота на Клепарові, де перебуває й донині.
Сьогодні комплекс газовні – саме так, з любов’ю, продовжує називати це місце старше покоління львів’ян ( пол. Gazownia – газове господарство ) – перебуває в занедбаному стані. Тут ще зберіглося ціле промислове містечко з площею посередині, водонапірною вежею, цікавою забудовою. Подекуди зустрічається оригінальна черепиця, місцями, нажаль вже замінена сучасними дешевими аналогами.
Окрема тема – стан будівель. Половина з них пережила радикальну реставрацію, половина продовжує переживати радикальний занепад…І нажаль постає питання, що ж краще ? У орендованих приміщеннях хто тільки не кватирує – і приватна пекарня з IT- фірмою і автошкола з університетом бізнесу…
Всі вони по-своєму бачать реставрацію орендованих площ – порушуючи стилістичну цілісність колись єдиного комплексу, поступово знищуючи гідний спадок індустріальної епохи міста.
Лишається тільки сподіватись на належну увагу з боку влади, громадськість.. Адже пам’ятка насправді цікава і заслуговує належної ревіталізації.
Використані джерела :
Найцікавіші у Львові зразки промислової архітектури , Індустріальні обєкти Львова : міська газівня , Історія ПАТ “Львівгаз” , Газифікація Львова-Вікіпедія
