«Золотий колос», або єдина у Львові  та найбільша в Галичині українська кооперативна пекарня

0
276
хліб

В першій третині ХХ ст. у Львові поступово збільшується кількість українських підприємств. Серед найбільш відомих львів’яни одразу пригадають «Фортуну Нову», «Маслосоюз» та «Центросоюз». Сьогодні мова піде про менш відому, але не менш важливу хлібопекарську галузь, яку з 1931 року представляла єдина у Львові  та найбільша в Галичині українська кооперативна пекарня «Золотий колос». 

вул. Шевченка, 77
вул. Шевченка, 77

Розташовувалося виробництво на вул. Янівській, 77 (сучасна вул. Шевченка). Спочатку кооператив займався перепродажем хлібобулочних виробів, а з 1932 р. торгував хлібом та булками власної випічки. Щоденно в «Золотому колосі « випікали 2 тис. буханок хліба та 6,5 тис. булок.

Loading...

Як працювала пекарня у 1935 р. та з якими проблемами стикалися на виробництві читаємо у «Господарсько-кооперативному часописі» – періодичному виданні українського кооперативного руху, яке виходило у Львові в  1921-1944 рр. та містило на своїх сторінках теоретичні і практичні статті на економічні та сільськогосподарські теми  (текст публікації подається оригінальним).

Титул «Господарсько-кооперативного часопису» ч. 13 від 29 березня 1936 р.

Як працює кооперативна пекарня «Золотий Колос» у Львові

На 172 пекарень у Львові, було в 1935 році 30 христіянських, серед яких «Золотий Колос» є одинокою українською кооперативною пекарнею . Під цей час вона є найбільшою українською пекарнею в Галичині. Всіх українських пекарень в Галичині можна начислити до 35, з чого в 1935 р. було 7 кооперативних. Тож цікавий є вислід діяльности нашої молодої пекарні на львівськім ринку в часі, коли старі, добре загосподарені пекарські фірми під господарським оглядом невидержують крізи.

Рік 1935 для «Золотого колосу» був переходовим роком, бо пекарня з ручної перейшла на механічну. Механізація пекарні коштувала около 6 тисяч зол. Завдяки механізації, печиво якостево покращало, а в слід за цим продукція, в порівнанню з попереднім роком, зросла на 17%.

У 1935 р. випечено з 41 ½ вагонів муки – 550 тис. кґ. Печива. В пекарні працювало 9 пекарів, 2 канцел. сили, а при розвізці печива працювало 14 людей. Разом 25 людей.

Кошти завідування і продукції 1 кґ. печива стало зменшується і при тім році виносило вже 8.73 сот.

Пекарня збуває печиво у місті Львові і в підльвівських селах. Найбільшими відборцями печива являються наші кооперативні централі зі своїми відділами і крамницями та підмійські кооперативи.

Побажаним булоби, щоби приватні українські купці у Львові, більше цікавилися своїми продуктами та більше пропаґували його поміж покупцями.

Станок кооперативної пекрані "Золотий колос" на показі українського промислу у Львові, березень 1936 р.
Станок кооперативної пекрані “Золотий колос” на показі українського промислу у Львові, березень 1936 р.

В 1935 р. приступила наша кооператива до перемолу збіжжа у власному заряді.

Збіжжа купувала в Ц. Союзі (Центросоюзі – прим. ред). Цей переміл вплинув додатньо на діяльність кооперативи з таких причин:

  • обнизив ціну муки;
  • при зниженій ціні одержано вищі якостеві сорти муки, які зужила до випіку печива;
  • примушує цікавитися торгівлею збіжжа та шукати ринку збуту на півпродукт, яким являється ґрис.

В діловому році пекарня перемолола всього 8 ваґонів збіжжа, хотя й в дійсности можна було перемолоти щонайменше 65-70 ваґонів протягом цілого року.

З цього бачимо, що підставою розбудови нашого млинарства є пекарство, а одно й друге находиться під цю пору в пеленках.

Кооператива «Золотий колос», не зважаючи на тяжку і можнаби сказати брудну конкуренцію замкнула білянс за 1935 р. надвижкою.

Кооператив «Центросоюз», 1930 р.
Кооператив «Центросоюз», 1930 р.

Слід би звернути увагу на творення  нових кооперативних пекарень в тих місцевостях, чи кооперативних осередках, де їх ще нема. Кромі цього пекарня дає гарні заробітки фаховим службовикам. Тому взиваємо інтеліґентних людей, яким не страшна фізична праця, щоби відбули відповідний вишкіл у пекарів, а певно ніколи цього не пожаліють.

Однак умовою доброго ведення кооперативної пекарні, є фаховий і совісний пекар та солідний провід.

З опанованням цеї ділянки промислу силою обставин прийде черга на млинарство, яке так дуже потрібне у нашому сільському господарстві. Маючи і млинарство у своїх руках позбудемося посередників, а тим самим надвижки за посередництво залишаться у нас і при нас.

 

Джерело:

  1. Господарсько-кооперативний часопис. – ч. 13 за 29 березня 1936 р.
  2. Пасіцька Оксана. Львів і львів’яни: український соціум та промисел (20-30-ті роки ХХ ст.). – Львів, 2014
Loading...

Напишіть відгук

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.