Знесіння і Кривчиці 1960 року в об’єктиві Юліана Дороша

Сьогодні у товаристві Юліана Дороша і Івана Крип’якевича ми знову завітаємо у Кривчиці і відкриємо для себе неймовірне Знесіння. Одразу попереджаю, впізнати ці місцевості на світлинах 1960 року дуже важко.

Юліан Дорош підписав три перші світлини як Кривчиці, хоча зараз ми б швидше назвали це Знесінням. Тут нічого дивного немає, адже між цими двома дільницями дуже умовна межа.

І, як доказ моїх слів, на цій світлині ми бачимо гробівець в’язнів Талергофу на цвинтарі Старого Знесіння. Але підписи до світлин спеціально залишені такі, які зробив Юліан Дорош.

Не впевнений, що вдасться ідентифікувати цю дорогу. Хоча, якщо припустити, що Юліан Дорош зробив цю світлину одразу як вийшов з цвинтаря, тоді зараз це ймовірно вулиця Заклинських.

Мабуть ні одна з дільниць Львова не зазнала таких відчутних змін за останні 60 років, як Знесіння. Тут змінилося все, від забудови і майже до рельєфу.

Схили природних гір заросли деревами і кущами і через це змінилися неймовірно. Можливо десь тут у 1915 році росіяни запускали дирижабль “Кондор” для бомбардування Перемишля.

Мені важко визначити місцевість, яку фотографував Юліан Дорош. Вже традиційно попрошу допомоги у читачів. Раптом хтось впізнає силуети гір.

Гарненькі будиночки біля підніжжя пагорба на задньому плані виглядають дуже мальовничо. А уламки каміння спереду викликають запитання – може це фундамент давньої споруди?

Одразу зрозуміло, що в цю мандрівку передмістям Львова Андрій Дорош не пішов.  А обов’язки фотографуватись для масштабу переклали на плечі Івана Крип’якевича. Його присутність в кадрі дає уяву про розмір потічка, який, ймовірно, впадає в Полтву.

Єдиним чітким орієнтиром на цих світлинах є залізничний міст. Він великий і впізнаваний.  І його світлина на сьогодні завершує наші мандрівки.

Наступного тижня ми продовжимо мандрувати Львовом 1960 року. Таким Львовом, яким його  бачив через видошукач свого фотоапарата Юліан Дорош. І ще багато відкриттів у нас попереду.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ