“Злодії не хочуть красти, а долар вперся…”. Газетна історія Рівного

168
Фрагмент виставки преси в Держархіві Рівненської області
Фрагмент виставки преси в Держархіві Рівненської області

В’їдлива критика і дошкульні слова, “фейки” і авторські “ляпи” — всі ці сучасні медійні атрибути можна знайти і в рівненській пресі дуже давніх часів. Гортаючи періодику сторічної і більше давнини уважний читач натрапить на такі цікавинки з життя нашого міста, про які не прочитає в жодному науковому виданні.

У сховищах Держархіву Рівненської області зберігається 1 248 підшивок газет і 3 227 підшивок журналів, які в різні часи видавалися чи розповсюджувалися на Рівненщині.

“Одноденка” – часопис 45 полку стрільців кресових. Цей військовий підрозділ Війська Польського квартирував у Рівному в міжвоєнний період
“Одноденка” – часопис 45 полку стрільців кресових. Цей військовий підрозділ Війська Польського квартирував у Рівному в міжвоєнний період

Тут можна побачити газети і журнали для дорослих, і дітей, так звані жіночі видання, політичну пресу, видання окремих підприємств, організацій і установ, шкільну пресу і так звані одноденки. Подана в них інформація, можливо, не завжди об’єктивна, але завжди унікальна, бо її взято з життя нашого міста і краю.

“Одноденка” писала про життя військових у Рівному
“Одноденка” писала про життя військових у Рівному
Газета польських військовиків “Одноденка”. На фото – урочистості в 45 полку, у військовому містечку Рівного
Газета польських військовиків “Одноденка”. На фото – урочистості в 45 полку, у військовому містечку Рівного
На сторінках “Одноденки”
На сторінках “Одноденки”
“Одноденка” – про участь військовиків у житті міста. Унизу сторінки – інформація про побудову в Рівному Будинку жовніра і фото
“Одноденка” – про участь військовиків у житті міста. Унизу сторінки – інформація про побудову в Рівному Будинку жовніра і фото

Про найстарішу газету, яка зберігається у фондах ДАРО, розповідає старший науковий співробітник архіву Олена Гумінська: “Якось ще 12 років тому, коли я прийшла на роботу в архів, переглядаючи старі документи, натрапила на необліковану цікаву газету — “Волинскія губєрнскія вєдомості”. Звернула увагу на дату виходу номера — 7 травня 1849 року! Вона незвичного для нас формату — приблизно така, як учнівський зошит, на тонкому папері…. має 25 сторінок. На титульному листі вказується, що видається газета при губернському правлінні, виходить раз на тиждень по суботах і коштує за повний комплект на рік з доставкою 3 рублі і 50 копійок сріблом. Це одна з перших на Волині газет і найстаріша, яка зберігається в нашому архіві. Маємо всього лише один номер видання”.

Найстаріша газета Рівненщини
Найстаріша газета Рівненщини

Серед інших унікальних газетних раритетів Держархіву Рівненської області — “Волинскія єпархіальния вєдомості” за 1883 рік; “Вісник повітового земства” за 1916-1918 роки; один примірник “Робітничої газети” за квітень 1919 року періоду Петлюри. Чимало було видань, які протрималися всього рік-два, а то й менше: “Наша нєдєля” (1913 рік); “Телеграми” (1914); “Волинская мисль” (1911-1912); “Кривоє зєркало” (1910); ”Юго-Западная Волинь” (1909-1914).

Підшивка “Волинскіх єпархіальних вєдомостєй” за 1883 рік
Підшивка “Волинскіх єпархіальних вєдомостєй” за 1883 рік
“Волинскія єпархіальния вєдомості”
“Волинскія єпархіальния вєдомості”
“Робітнича газета” – одне з найстаріших партійних видань , що розповсюджувалося на Рівненщині
“Робітнича газета” – одне з найстаріших партійних видань , що розповсюджувалося на Рівненщині

Як розповіла начальниця відділу використання інформації ДАРО Людмила Леонова, в архіві зберігається й кілька номерів найстарішої партійної газети, друкованого органу Української народної партії — газети “Дзвін”, яка вийшла в Рівному вперше в квітні 1923 року. Редактором газети був Володимир Оскілко — в часи Української національної революції генерал-хорунжий Армії УНР, колишній командувач її південно-західним фронтом.

Партійна газета “Дзвін”
Партійна газета “Дзвін”
На сторінках “Дзвону” і місцеві новини, і вісті з усього світу
На сторінках “Дзвону” і місцеві новини, і вісті з усього світу

Рекламуючи видання, – розповідає Людмила Леонова, – редакція зазначала, що “Дзвін” — “єдиний український селянський часопис”, який є “найбільшою та найповажнішою газетою Волині, Полісся. Холмщини і Підляшшя”, є “трибуном українського народу в Польщі” і головним завданням видання є “боронити інтереси українського селянства”. Звісно, не забували зазначити, що газета є “найкращим джерелом реклями для купців, промисловців та фабрикантів”. До складу редакції входили колишній старшина Армії УНР Йосип Біденко, вчитель Йосип Мацюк, селянин з Карпилівки Володимир Гетнер (з 1925 року головний редактор), Володимир Гнатович. На сторінках часопису домінувала антибільшовицька тематика. Лейтмотивом усіх публікацій було твердження, що “Українська народна партія вестиме рішучу боротьбу тут, у Польщі, створюючи єдиний антикомуністичний фронт”. Водночас, публікації містили й критику польської влади, пропагували ідеї українізації православної церкви у Польщі. Не оминали репортери й події у Рівному. Часопис “Дзвін” виходив двічі на тиждень українською мовою тиражем дві тисячі екземплярів, мав майже 500 передплатників”.

Місцева газета “Echo Rówieńskie”
Місцева газета “Echo Rówieńskie”

А основним рупором міського життя міжвоєнного Рівного була щотижнева польськомовна місцева газета “Echo Rówieńskie” (“Рівненське відлуння”) , яка виходила з березня 1924 року. Офіційно головним редактором і видавцем був Каміл Сємашко, але, оскільки він мешкав у Варшаві, то справами випусковими займався Сруль Фейхель. Редакція кілька разів міняла адреси: то була на Третього Мая (Соборна) неподалік Свято-Воскресенського собору, то на Галлєра (16 Липня), то на 13 Дивізії (Петлюри).

Реклама – не лише рушій торгівлі, а й засіб виживання газети
Реклама – не лише рушій торгівлі, а й засіб виживання газети

Газета позиціонувалася як така, що не виражатиме інтересів жодної з політичних партій, – розповідає Людмила Леонова, – а “працюватиме для блага цілого суспільства”. Основна тематика публікацій — діяльність громадських, культурно-освітніх, доброчинних інституцій, що діють в кордонах Рівненського повітового староства. Однак, попри такі заяви, публікації часто рясніли і політикою, і критикою місцевої влади та окремих посадовців. Попри невеликий тираж (700 екземплярів) газета поширювалася на теренах усього Волинського воєводства”.

У газеті “Echo Rówieńskie” подавали велику добірку місцевих новин у рубриці “Хроніка місцева”
У газеті “Echo Rówieńskie” подавали велику добірку місцевих новин у рубриці “Хроніка місцева”

Ще один цікавий тижневик, що виходив у Рівному в міжвоєнний час — “Echo Wołyńskie” (“Відлуння Волині” або “Волинське відлуння”), представлений в Рівненському архіві всього кількома числами за 1932 рік, зазначає Людмила Леонова.

Газета “Echo Wołyńskie” – одна з лідерів серед преси міжвоєнної Волині
Газета “Echo Wołyńskie” – одна з лідерів серед преси міжвоєнної Волині

Редакція цього суспільно-політичного тижневика знаходилася в Рівному на вулиці Третього Мая (Соборна). 15 і мала відділи в Горохові, Костополі, Ковелі. Кременці. Любомлі. Луцьку, Острозі. Сарнах, Здолбунові. Видавцем була повітова рада B.B.W.R. (блок співпраці з урядом Юзефа Пілсудського).

“Echo Wołyńskie” – новини не лише з Волині. а й з усього світу.
“Echo Wołyńskie” – новини не лише з Волині. а й з усього світу.

Розповідає Олена Гумінська: “Маємо примірник українського часопису для дітей “Сонечко” за травень 1938 року. У цьому номері чимало матеріалів присвячено Симону Петлюрі (як відомо, він загинув у травні 1926 року), його рідним. На обгортці бачимо портрет його доньки Лесі. Цікавий збірник “Ватра”, який видавала “Молода громада” — найвищий учнівський орган української гімназії в Рівному. Цікаво, що цей збірник проілюстровано малюнками Ніла Хасевича”.

Часопис для дітей “Сонечко”, номер присвячено Петлюрі. На обкладинці – донька Петлюри Леся
Часопис для дітей “Сонечко”, номер присвячено Петлюрі. На обкладинці – донька Петлюри Леся
На сторінках “Сонечка”
На сторінках “Сонечка”
На сторінках “Сонечка” – про доньку Петлюри Лесю
На сторінках “Сонечка” – про доньку Петлюри Лесю
Збірник “Ватра”
Збірник “Ватра”

Злодії не хочуть красти, а долар вперся…”

Аби привабити читачів, репортери не зупинялися ні перед чим, і часто газетні шпальти сторічної давнини рясніли аж надто в’їдливою критикою місцевої влади і образливими для Рівного і мешканців публікаціями.

Розповідає Людмила Леонова:“Наприклад “Echo Rówieńskie” часто друкувало фейлетони з життя міста. Оскільки авторами їх часто були кореспонденти, яких до нашого краю привели пошуки роботи, то, вочевидь, для них, мешканців центральної Польщі, європейців, наша дійсність була шокуючою. От вони й не добирали виразів. В одному з номерів газети в матеріалі “Враження американки від подорожі до сходу” автор (чи авторка) доволі образливо пише про тодішнє Рівне: “У моїй подорожі на схід скандалом було б не згадати відоме і найсмердючіше на всю Польщу місто Ровноград, яке розляглося мальовничо над хвилями відходів “Брудниці”, або по-іншому знаній “Вилєвніци” (“Помийниці”, ідеться про річку Устю). … знущаючись над архітектурою міста, газети єдину його окрасу — ратушну вежу пропонують висунути на міжнародну виставку в Італії, як шедевр архітектури ХХ століття. Ми ж зауважимо, що в місті взагалі немає ратуші, а міська адміністрація міститься в тісному і задушливому приміщенні магістрату. … ціла Польща не хоче визнати Рівне за місто, що є не тільки образливо, але є скандалом для всієї Європи. … Є постійний театр (в проекті), 5 кінотеатрів, які раз у рік бувають вщент заповнені, і це тоді, коли сеанси безкоштовні; пожежна сторожа, постійно без грошей і обладнання (на цьому треба заощаджувати, так вважає магістрат). На велику увагу заслуговує рівненське болото, яке тут можна придбати цілими вагонами за низькими цінами”.

Рівненські болота і Устя-“Вилєвніца” – часті “герої” публікацій
Рівненські болота і Устя-“Вилєвніца” – часті “герої” публікацій
Найбільше болото було там, де була колись резиденція власників міста князів Любомирських, на теперішній “Лебединці”
Найбільше болото було там, де була колись резиденція власників міста князів Любомирських, на теперішній “Лебединці”

Діставалося від в’їдливих репортерів і міському чиновництву. Ось як “Ехо Рувеньске” писало про життя в місті: “Магістрат: вже витратив 360 пляшок чорнил, 1940 пер, кілька центнерів паперу — працює над закінченням бюджету. Поліція: повний застій. Злодії не хочуть красти, ніхто нікому не робить масажу обличчя за допомогою рук або ніг. Справжні “золоті перстьонки” зникли з ринку, а кишенькові злодії та інші зломщики сейфів постановили внести до вищих влад протест на керівника слідчого відділу, що він дуже швидко руйнує їх “чесну” працю. Чорна біржа: вже довгий час в жалобі. Долар вперся і нізащо не хоче зрушити з місця. “Бергшльосс”: безперестанно виготовляє пиво, і скоро воно потече по вулицях потоком на радість пиякам. “Хасмонея”: проводить бали, і її не хвилює весна. “Мацеж школьна”: постановили відкривати хоча б по дві школи щотижня”.

Болото і поруйнований палац – улюблені газетярами теми і об’єкти для критики
Болото і поруйнований палац – улюблені газетярами теми і об’єкти для критики

Порція незлостивої іронії від газетярів дісталася й новаціям у роботі гицлів. Оскільки в Рівному практично не було бездомних собак, то гицлів зобов’язали відловлювати бродячих свиней, але, як завжди, щось пішло не так.

“Гицель трохи не помер від радості, – писала газета, – узяв свій неодмінний аркан, нагайку і поїхав у місто. Ловив свиней, які були під наглядом, і без нагляду… У повітрі стояв неймовірний галас і свиней, і їхніх господарів. Гицель бив нагайкою галасуючих жінок, і навіть злапав арканом двох хлопців… І хоча розпорядження стосувалося свиней, які бродили по місту без нагляду, гицелі хапали всіх без розбору. А все тому, що влада не розвісила попереджуючих оголошень”.

Рівне міжвоєнної пори, і “герої” фейлетону про гицлів мирно пасуться на міській вулиці. Фото з мережі “Фейсбук”
Рівне міжвоєнної пори, і “герої” фейлетону про гицлів мирно пасуться на міській вулиці. Фото з мережі “Фейсбук”

Діставалося від “кореспондентів від дірявих містків і поганих тротуарів” (як образно називали себе деякі репортери в публікаціях) і рівненським обивателям. Так, наприклад, газетярі критикували місцевих за брак смаку, бо, мовляв, вони ігнорують гастрольні вистави пристойних театральних труп:”Провал Вілейського (Вільнюсського) театру “Тард”, гастролі якого проходять в приміщенні цирку. Можливо, в Рівному забагато людей, які не відчувають, що мистецтво є інтернаціональне. І гарний театр треба більше цінувати, ніж погане місцеве кабаре.”

Газета підприємства каменоломень в Яновій Долині “Голос робітника”
Газета підприємства каменоломень в Яновій Долині “Голос робітника”
“Волинскоє слово” – російськомовне видання міжвоєнного Рівного
“Волинскоє слово” – російськомовне видання міжвоєнного Рівного
“Земля Волинська” – тижневик безпартійний, присвячений справам волинським. “Шапку” видання проілюстровано зображеням рівненського палацу Любомирських
“Земля Волинська” – тижневик безпартійний, присвячений справам волинським. “Шапку” видання проілюстровано зображенням рівненського палацу Любомирських
Одна зі сторінок “Землі Волинської” містить “Хроніку Ровенську” – рубрика, де подаються міські новини
Одна зі сторінок “Землі Волинської” містить “Хроніку Ровенську” – рубрика, де подаються міські новини

Преса за часів німецької окупації

Найвідоміше друковане рівненське видання періоду окупації — газета “Волинь”, яку редагував Улас Самчук. Перше число “Волині” накладом у 12 тисяч примірників побачило світ першого вересня 1941 року. Один примірник коштував 50 копійок, згодом вартість зросла до одного карбованця.

Титульна сторінка першого числа “Волині”
Титульна сторінка першого числа “Волині”

Видавці прагнули, щоб газета була своя, – розповідає Людмила Леонова, – не лише мовою, як вони казали, але й змістом. Улас Самчук в першому числі газети писав: “Маємо надію надати нашому часописові вигляд і зміст пресового органу, який би приносив не тільки біжучі вісті нашої провінції, але й також через своїх дописувачів та кореспондентів за кордонами нашої батьківщини інформував нас про життя всього культурного світу. …Політика, культура, господарство, тілесне виховання і спорт, справи православної церкви, статті з різних ділянок життя — все те знайде місце на сторінках нашого часопису. Просимо лише наділити нас своїм довір’ям…”. Водночас, німецька адміністрація виставила певні заборони в діяльності газети. Зокрема, не можна було порушувати питань української державності, організації української військової сили, критикувати офіційні розпорядження, мати незалежну лінію поведінки. Газета в умовах окупації виходила упродовж 29-ти місяців, вийшло 232 номери.

Червона” преса

Після встановлення радянської влади в 1939 році одразу з’явилися нові періодичні видання, які були не так засобами інформації, як органами пропаганди. Головною “червоною” газетою Рівненщини був “Червоний прапор”.

Перші числа “Червоної зірки”
Перші числа “Червоної зірки”
Одне з перших чисел “Червоного прапора”
Одне з перших чисел “Червоного прапора”

Розповідає Людмила Леонова: “У грудні 1939-го почала виходити газета “Червона зірка”, яку видавало тимчасове управління. А 10 грудня 1939-го року на своєму першому засіданні бюро Ровенського обкому КП(б)У ухвалило постанову про видання обласної партійної газети “Червоний прапор”. Вона мала виходити 25 разів на місяць на 4-х сторінках тиражем 45 тисяч. Перший номер газети вийшов 19 грудня. Видавництво “Червоного прапора” мало розгалужену структуру, а назви відділів говорять самі за себе: відділ пропаганди і агітації, партійний, радянського будівництва. Були ще відділи торгівлі і культури, промислово-транспортний, листів і робсількорів. Після звільнення Рівного в 1944 році “Червоний прапор” відновив друк. У нашому архіві можна побачити підшивки практично за всі роки існування цієї наймасовішої радянської газети нашого краю”.

Світлана КАЛЬКО, Людмила ЛЕОНОВА (нач. відділу використання інформації ДАРО)

Джерело: РівнеРетроРитм

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.