У різноманітних переліках найвідоміших/найвизначніших мешканців нашого міста навряд чи знайдете ім´я цього чоловіка. Такі, як він, чинять добрі діла, залишаючись непоміченими, подають особистий приклад в найкращому розумінні слова, але дляширокого загалудотепер є незнаними, недооціненими, забутими…
На початку 90-х увагу багатьох відвідувачів Наукової бібліотеки імені Василя Стефаника привертала постать старенького чоловіка, який приходив сюди майже щотижня. Попри поважний вік, він працював із бібліотечними матеріалами з молодечою завзятістю науковця-неофіта. Можливо, хтось впізнавав таємничого старця, бо зустрічався із ним раніше в інших місцях та за інших обставин, але лишень одиниці здогадувалися, що перед ними – далеко не звичайний дослідник.
Отець Дам´ян Григорій Богун, ЧСВВ, поза всяким сумнівом належить до когорти найвизначніших постатей в історії Церкви. Правдивий сповідник віри, за плечима якогобули сімдесят років важкої душпастирської праці, чотири десятиліття випробувань у новітніх катакомбах, сталінські концтабори, провід над найбільшою монашою спільнотою переслідуваної Церкви й два десятки років легального служіння в незалежній Україні. У пам’яті отців та братів Василіанського Чину, священиків і вірних УГКЦ він залишився ще й добрим педагогом, наставником, чимало вихованців котрого виявилися в числі найвідданіших синів Церкви; архівістом та істориком, що робив усеаби пам´ять про минуле жила у наступних поколіннях народу Божого; журналістом, який прислужився до відродження славних традицій християнської публіцистики на наших теренах тощо.То була людина, яка не прожила надаремне жодної хвилини свого довгого життя!
![Отець Дам'ян Григорій Богун, ЧСВВ - http://old.bazylianie.pl/index/archnews/2008/uk_index.php?plik=news.php&news=88](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/09/01-1.jpg?resize=696%2C1044)
Григорій Богун побачив світ 18 березня 1910 р. Б. у селі Цеблів поблизу Белза на Львівщині в сім´ї простих селян Михайла та Анни. Був він третім з чотирьох дітей. Охрестив хлопчика місцевий парох, отець Кирило Селецький (1835 – 1918), знакова постать в історії УГКЦ: письменник, почесний папський шамбелян, співзасновник двох жіночих згромаджень – Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії та Сестер св. Йосифа Обручника.
Раннє дитинство Григорія затьмарила війна: 1915 р. на італійському фронті загинув батько, чотири роки по тому, під часбоїв польсько-української війни дощенту згоріла хата Богунів у Цеблові. Деякий час родині довелося нести важкий тягар біженців…
Початкову освіту майбутній священнослужитель здобув у рідному селі, а від 1922 до 1926-го навчався в Академічній ґімназії у Львові. Під враженням від занять з релігії, що їх провадив отець Леонід Лужницький (1869 – 1951), один з найосвіченіших душпастирів тієї доби – зокрема, розповідей про історію Церкви таїї монаші згромадження – юний Григорій і собі задумався над богопосвяченим життям. Свій вибір хлопець зупинив на Чині св. Василія Великого – найдавнішому й найчисельнішому чернечому ордені в Греко-Католицькій Церкві.
![Отець Дам'ян (праворуч) в молоді літа - http://old.bazylianie.pl/index/archnews/2008/uk_index.php?plik=news.php&news=88](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/09/02-1.jpg?resize=696%2C464)
4 вересня 1927 р. Григорій Богун розпочав новіціат у Крехівському монастирі отців-василіан. В числі його наставників виявився отець Діонісій Ткачук (1867 – 1944) – один зі світочів Василіанського Чину, майбутній архімандрит (головний настоятель). Облечини юнак прийняв 4 березня 1928 р., взявши ім´я Дам´ян. Перші обіти склав у травні 1929 р. в Крехові. Протягом наступних шести років вивчав спершу схоластику й риторику у василіанській обителі в Лаврові, де його викладачем був отець Яким Сеньківський (1896 – 1941), майбутній ігумен Дрогобицького монастиря й ново-мученик, потім опановував філософію у Добромильському монастирі і зрештою богословські дисципліни в Кристинополі(тепер – Червонограді) й Жовкві. Під час навчання, 9 квітня 1933 р. склав вічні обіти.
![Отець Яким Сеньківський, ЧСВВ – один з викладачів отця Дам'яна - <a href="http://www.etoretro.ru/pic69170.htm" target="_blank">http://www.etoretro.ru/</a> Отець Яким Сеньківський, ЧСВВ – один з викладачів отця Дам'яна - http://www.etoretro.ru/](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/09/03-1.jpg?w=324&h=241&ssl=1)
![Єпископ Василь Ладика із василіанами в Добромилі, 1937 р. - <a href="http://www.encyclopediaofukraine.com/picturedisplay.asp?Next=pic%5CB%5CA%5CBasilian%20monks%20in%20Dobromyl" target="_blank">http://www.encyclopediaofukraine.com/</a> Єпископ Василь Ладика із василіанами в Добромилі, 1937 р. - http://www.encyclopediaofukraine.com/](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/09/04-1.jpg?w=364&h=241&ssl=1)
21 травня 1936 р. у Жовкві перемишльський владика Йосафат Коциловський (1876 – 1947), також василіанин і майбутній блаженний, уділив Дам´янові та ще тринадцяти співбратам по Чину священичі свячення.Практично одразу новопоставленого ієрея покликали до освітянської праці: три роки отець Дам´ян викладав схоластику, а заразом всесвітню історію і латинську мову в обителях Добромиля йКрехова. [Серед його тогочасних студентів назвімо майбутніх владик Софрона Дмитерка (1917 – 2008) і Якова Тимчука (1919 – 1988), а також протоархімандритівотців Атанасія Великого (1918 – 1982) й Ісидора Патрила (1919 – 2008).
![Владика Йосафат Коциловський, ЧСВВ – єпископ Перемишльський, святитель отця Дам'яна Богуна. 1930-ті рр. - <a href="http://www.osbm.org.ua/index.php/publikatsiyi/istoriya/854-2013-11-17-20-42-22" target="_blank">http://www.osbm.org.ua/</a>](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/09/05-1.jpg?resize=696%2C470)
Другу світову війну отець Дам´янзустрів у Гошівському монастирі. Разом із своїми вихованцями подався спочатку до Перемишля, а потім до Праги, де провів близько року, навчаючись на філологічному факультеті Українського Вільного Університету (УВУ). 1940 р. отця Богуна скерували до Перемишля, котрий знаходився в німецькій зоні окупації, а згодом доручили опікуватися греко-католиками Холмщини. Паралельно молодий священик здійснив перші кроки на ниві журналістики: співбрат по Чину отець Пахомій Борис (1903 – 1973), колишній редактор католицького часопису «Місіонар», залучив отця Дам´яна до редколегії газети «Холмські вісті».
Після вибуху совєцько-німецької війни й тимчасового вигнання більшовиків з Галичини отець Дам´ян повернувся на батьківщину і деякий час служив у монастирях Жовкви та Кристинополя. Невдовзі однак його вдруге скерували на Холмщину: до 1944-го він трудився для вірних Грубешова в атмосфері зростаючої кривавої вакханалії українсько-польського протистояння. «Ненависть і месть сліпі. – з гіркотою згадував ті часи отець. – Сліпці зробили відповідальними українців, замість німців. Меч помсти зачав діяти від Сагрина.[…] На українську відплату і помсту не довелося довго чекати, і полилася невинна кров обох сусідніх народів… Местіне було кінця. Було ясно, що спільний ворог українців і поляків підливав оливи до ненависті. […] Конечно треба було знайти дорогу до припинення проливу крови і позбавлення життя.» Як християнин і священик, отець Богун намагався покласти край різанині: «Одного разу в учительському залі про те заговорив директор нашої семінарії. Сказав, що конечно треба щось робити, щоб люди марно не гинули. Подав свій плян і заявив, що про цю справу буде говорити з директором польської школи, попросить, щоб він про те поговорив зі своїми учителями й таку думку ширив у польському середовищі, а сам буде таку думку ширити в українськім середовищі. Звернувся також до мене, щоб я поговорив про те з польським духовенством, щоб вони, зі свого боку, ширили думку про шкідливість ненависті, думали про майбутність. Я подякував йому за довір’я і сказав, що радо це зроблю, бо про спосіб і потребу припинення кровопролиття вже довго думав.
Ще того ж дня під вечір я пішов до польських ксьондзів(ми вже були знайомі), і сказав їм про пропозицію Кривогосюка. Там тоді парохом був ксьондзВсєцінський. Він мав двох сотрудників, які мабуть жили разом з ним, а був ще один вже старший, родом зі Східної України, мабуть ще перед революцією свячений. Вони слухали, й один із сотрудниківсказав: “То вже нічого не вдасться зробити. Справа так розгорілася, що ніхто не схоче слухати”. Тим часом по ночах хати горіли, і трупи лежали по безлюдних селах».
Під кінець війни отецьДам’ян повернувся до Галичини й на деякий часзаопікувався бібліотекою і архівом василіан при Святоонуфріївському монастирі у Львові, зайнявшись справою, до якої йому судилося повернутися півстоліття по тому.
![Монастир св. Онуфрія у Львові - <a href="http://www.liveinternet.ru/users/bo4kameda/post388846848/" target="_blank">http://www.liveinternet.ru/</a>](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/09/06-1.jpg?resize=696%2C467)
Початок відкритих гонінь більшовицького режиму на Греко-Католицьку Церкву застав отця Дам´яна на парафії уПархачі (нині – село Межиріччя Сокальського р-ну Львівської обл.). В листопаді 1945 р. священика заарештували й ув´язнили спочатку у Великих Мостах, а потім у сумнозвісній львівській тюрмі «на Лонцького». У серпні 1946-го «найгуманніший» на світі радянський суд засудив ченця-василіанина до восьми років виправно-трудових таборів за «антирадянську агітацію». Покарання довелосявідбувати на лісоповалі у Красноярському краї. Однак глибока віра й сила духу не дозволили зламатися навіть за найскладніших умов. До Галичини пастир повернувся в 1953 р., залишившись вірним й ще більш зміцнілим у своєму покликанні.
![Отець Дам'ян під час заслання - <a href="http://old.bazylianie.pl/index/archnews/2008/uk_index.php?plik=news.php&news=88" target="_blank">http://old.bazylianie.pl/</a>](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/09/07-1.jpg?resize=696%2C1044)
Майже два десятки років отець Дам´ян проживав у знайомих в Межиріччі, працюючи садівником, мотористом на водоочисних спорудах, заготівником лікарських рослин. Водночас займався активною душпастирською працею. Часи були непрості, але священик не тільки не падав духом сам, але й подавав приклад іншим. Як згадував отець Мар´ян Чорнега (1919 – 2004): «Поряд з важкими переживаннями в отця Дам´яна був наявний душевний спокій. Джерело цього – постійний зв’язок з Богом через молитву. Малий ієрейський часослов він знав напам’ять і відмовляв його навіть під час праці. Це я зауважив, працюючи разом з ним на очисних спорудах. Найактивніша душпастирська праця була розвинена отцем Дам’яном у місті Кристинополі, в селах Волсвин, Бендюга, Межиріччя, Городище, а частково і в інших населених пунктах. Були покарання, автоматична виписка з місця проживання».
Вийшовши на пенсію у 1970 р. отець Богун переїхав до Львова та оселився в домі сестер-йосафаток на Старому Знесінні. В листопаді 1973 р. відійшов отець Пахомій Борис, тодішній протоігумен Галицької Провінції ЧСВВ. Його наступником обрали отця Дам´яна, одного з найдостойніших, котрий ніс цей хрест упродовж чотирнадцяти років. За час перебування на чолі василіанського згромадження отець Богун зробив чимало для зміцнення Чину і Церкви в надважких умовах підпілля:правив Святі Літургії по приватних помешканнях (найчастіше – на квартирі п. Варвари Іленко по вул. Вірменській, 17), дбав про нові покликання до богопосвяченого життя, провадив реколекції, опікувався жіночими монашими згромадженнями (сестер-василіанок, мироносиць, служебниць та Пресвятої Родини), мирянськими християнськими спільнотами на кшталтАпостольства молитви, Третього Чину, Марійських дружин інавіть греко-католицькими громадами на Одещині та в Криму. Завдяки подвижництву таких священиків, як отці Дам’ян Богун, Антоній Масюк (1917 – 2011), Володимир Палчинський, Анастасій Ключик (1914 – 1976), ЄронімТимчук (1906 – 1994), Василь Мендрунь, Юрій Янтух (1910 – 1993), Йосиф Ридель (1909 – 1984), Тарас Бобкович (1918 – 1989), МакарійҐрень (1908 – 2001) та інші, згромадження василіан практично ніколи не переривало свого служіння вірним.
Трудитися доводилося в умовах тоталітарної держави, чий репресивний апарат практично до останнього чинив шалений опір поширенню Правди. «Однією з найприкріших хвилин у 80-х роках було затримання отця Дам’яна співробітниками КДБ на дорозі, що веде з села Крехова на хутір Козулька. – описував один з таких випадків отець Мар’ян Чорнега, ЧСВВ. – Ішов туди, аби уділити першу Сповідь і Святе Причастя місцевим дітям. Взагалі, околиці Крехова пильно обстежували органи КДБ і попи від впливу католицизму […] Скликавши зграю безбожників в Крехівській сільській раді, отця Дам’яна зневажали і знущалися.»
Під кінець жертовного протоігуменського служінняотця Дам’яна Богунав лавахввіреного йому Чину св. Василія Великого перебували 2 єпископи, 51 священик, 1 диякон, 17 братів, 5 новиків і 15 кандидатів. За підсумками Провінційної Капітули, що відбулася у Львові 29 грудня 1987 р., таємно в одному з приватних помешкань, новим протоігуменом Галицької Провінції Найсвятішого Спасителя обрано отця Василя Мендруня. На77-річного отцяДам´яна натомість покладено обов´язки провінційного консультора (дорадника). «На той час аж до виходу з підпілля мене по-батьківськи оберігав отецьДам’ян, мій попередник. Його поради, допомога і надзвичайна терпеливість були всім добре відомі. В цей час я відчув їх з особливою силою. Простими, але влучними словами він стримував мене: «Ще встигнете посидіти в тюрмі» – ділився спогадами отець Василь.
![Отець Дам'ян Григорій Богун, ЧСВВ - <a href="http://old.bazylianie.pl/index/archnews/2008/uk_index.php?plik=news.php&news=88" target="_blank">http://old.bazylianie.pl/</a>](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/09/08.jpg?resize=696%2C1044)
На момент виходу Церкви з підпілля отцеві Дам´янові Богуну, ЧСВВ, йшов 80-й рік. Втім, у його випадку годі було думати про якийсь спочинок. Попереду – непочатий край роботи з поновлення повноцінної душпастирської праці Василіанського Чину після десятиліть атеїстичної руїни, виховання нових покликань, повернення й доведення до ладу монастирів, збереження і опрацювання історичних матеріалів, відновлення періодичних видань. І отець Богун не збирався стояти осторонь. «Мені особисто врізалася у пам’ять постать похилого ченця, який на початку 90-х років усіма силами намагався спричинитися до відродження монашого життя у львівській обителі св. Онуфрія» – пригадував ті часи дослідник ІгорСкленар. З направду молодечою енергією отець поринув у світ архівів та бібліотек, долучився до віднови часопису «Місіонар», бажаючи аби і завдяки його та його співбратів праці «зростала Божа слава, розливалась на людей ласка Святого Духа, щоб Христос був поміж нами і жив у наших серцях і наших домах, а Боже Око мило дивилося на нас, як на добрих дітей Небесного Отця».
![Владика Софрон Дмитерко, ЧСВВ, єпископ Івано-Франківський – один з вихованців отця Дам'яна Богуна](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/09/09.jpg?resize=696%2C969)
Доки було сил, правив Служби Божі й до останнього подиху залишався прикладом правдивого монаха для тих, хто прагнув йти цією дорогою. «Напевно, усі, хто мав нагоду спілкуватися із похилим віком ієромонахом, завжди щось почерпнули для себе нового. – продовжує Ігор Скленар. – Запозичили іскру незламності духа, який жеврів у немічному тілі. Адже він уособлював покоління священиків-інтелігентів, які сформувалися зовсім в інших умовах, навіть значним чином відмінних, ніж їх маємо сьогодні в незалежній державі». Восени 1997 р. Папа Римський св. Іван Павло ІІ за численні заслуги перед Вселенською Церквою нагородив отця Дам´яна Богуна, вислуженого протоігумена згромадження василіан, медаллю «ProEcclesiaetPontifice» («За Церкву і Папу»).
![Отець Дам'ян Богун (стоїть у першому ряді третій справа) зі співбратами по Чину. 1990-ті рр - <a href="http://old.bazylianie.pl/index/archnews/2008/uk_index.php?plik=news.php&news=88" target="_blank">http://old.bazylianie.pl/</a>](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/09/10-2.jpg?resize=696%2C464)
В останні роки свого довгого й насиченого життя отець Богун перебував у львівському Онуфріївському монастирі, звідкіля й пішов по вічну нагороду 17 грудня 2008 р. Б. о сьомій годині ранку, на 99-му році життя. Поховали ісповідника віри в Крехові, звідки вісімдесят літ тому розпочинався його тернистий шлях у Василіанському Чині…
Минають роки й у шаленому вирі драматичних процесів, що їхніми свідками ми є сьогодні, чимало подій і постатей навіть порівняно нещодавнього минулого потроху забуваються. Проте, попри всі складнощі, які переживаємо нині, мусимо не допустити аби пам´ять про правдивих велетів Духа згасла.Не маємо права піддавати забуттю трагічні епізоди минувшини навіть якщо на вічний спочинок відійде останній свідок тих вікопомних подій…
Олександр ШЕЙКО
- Богун, о. Дам’ян. Гість до вас – «Місіонар»//Місіонар Пресвятого Ісусового Серця. – квітень 1992. – ч. № 1. – С.3 – 4 [Електронний ресурс] – Режим доступу:https://issuu.com/mykolaslotvinskyy/docs/_________________04_1992_hurtom.com;
- Богун, о. Дам’ян. Спомини про Грубешів 1943 – 1944//FundacjaLosyNiezapomniane[Електронний ресурс] – Режим доступу:http://www.los.org.pl/index.php?glowna=publicystykaszczegoly&idealny=76;
- Відійшов по вічну нагороду о. Дам’ян Богун, ЧСВВ, вислужений протоігумен//Портал MilitesChristiImperatoris [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://christusimperat.org/uk/node/5198 ;
- Гуркіна С. Галицька Провінція ЧСВВ та її роль у збереженні католицької ідентичності греко-католиків після Другої світової війни (1946 – 1989)//Офіційна сторінка Провінції Покрову Пресвятої Богородиці в Польщі [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://old.bazylianie.pl/index/uk_index.php?plik=news.php&news=332;
- Заведюк, о. Діонісій. Отець Дам’ян Григорій Богун, ЧСВВ – протоігумен Провінції отців василіан в Україні (1973 – 1987)//Місіонар: Український християнський часопис. – січень 2009. – С.25-28 [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://issuu.com/mykolaslotvinskyy/docs/_________________01_2009;
- Крак О. Господь – моя скеля і моя твердиня//Місіонар: Український католицький часопис. – січень 1998. – № 1 (63). – С.26 – 29 [Електронний ресурс] – Режим доступу:https://issuu.com/mykolaslotvinskyy/docs/_________________01_1998;
- Лехман Т. Ревний Слуга Божий – отець Дам’ян Богун (1910 – 2008 рр.) //Новий український портал [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://probi.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1523:——-1910–2008-&catid=210:2012-05-22-17-13-33&Itemid=289;
- Лозинський М. Часопис «Місіонар» у незалежній Україні (1992 – 1997) //Вісник Львівського університету. Серія журналістика. – 2007. – Вип. 30. – С.262 – 265 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/natural/vlnu/Jur/2007_30/Visnyk%2030_P3_09_Lozynsky.pdf;
- Мендрунь, о. Василь. Другий «лист з неба»//Місіонар: Український католицький часопис. – квітень 1997 – № 4 (54) – С.18 – 21 [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://issuu.com/mykolaslotvinskyy/docs/_________________04_1997;
- Скленар І. Отець Дам’ян Богун відображав трагедію ХХ століття)//Місіонар: Український християнський часопис. – січень 2009. – С.29 [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://issuu.com/mykolaslotvinskyy/docs/_________________01_2009;
- Скленар І. Сторінки історії та сучасності львівського монастиря св. Онуфрія //Офіційна сторінка Василіанського Чину святого Йосафата [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://osbm.info/?p=3911;
- Чорнега о. Мар’ян. 90-ліття о. Дам’яна Богуна, ЧСВВ//Місіонар: Український християнський часопис. – квітень 2000. – № 4 (90). – С.120 – 123 [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://issuu.com/mykolaslotvinskyy/docs/_________________04_2000.