Жалі гуцулів про стан лісів у Польщі

Не можна краще сказати про ведення лісового господарства у гірських умовах, ніж це могли зробити корінні мешканці, насамперед гуцули, які з діда-прадіда господарювали у корінних лісах Карпат. Для цього наведемо мовою оригіналу і без орфографічних правок замітку з «Калєндаря Гуцульшіни» міжвоєнного періоду.

«Перед віками ціла Польша була покрита величязними прелісами. В тот чєс ліс для чьоловіка мав надзвичєйне значінє, бо служив йиму за мешканє. Достарчював поживу з упольованої дичіни й убирю из шкір. Але єк си зачєло розмножувати бірше людий, то й ліси вни єли бірше корчювати. Усамперед зачєли викорчювувати ліси из ґрунтів здалих пид управу рилі й з кождим роком зачєли ліси шораз то бірше зникати из поверхні земні. Ріжі й полєнки протереблені серед первовічьних пушь ставали першим варстатом праці хлібороба. Хлі­бороби шо раз поширючі свої поля давали почєток осидкам, селам и містам, шо раз далі витискаючі ліс в менче доступні місця й шо раз гірші глібини.

Тот процес розпочєтий у давнині тєгнетси далі іпг, й до сегодне так шо мусіло си видати закони, йкі би боронили ліси перед цілко­витим спльондрованєм руков чьоловіка й ни минучьов їх загладов. На підставі статистики зробленої орґанами охорони лісів є в Польши около 4.000.000 га, то є близко 7 мілійонів морґів ниужитків, шо даєт 10% цілого обширу краю. Докладні досліди виказали, шо 50% тих неужитків колис були покриті лісами. То земні по котрі посягла колис ниоглєдна рука хлібороба, виперла з них ліси, але природа ни позволила йиму удержіти на них варстат рільної праці, забрала йиму їх пид своє правлінє. Тоти ниужитки, сегодне ни урожайні, мусєт бути великим накладом праці й надмірних коштів знов залісені бо пид инчу управу вни си уже нинадают. Тоти земні сегодне ни є ані орницев, ані царинков ані добрим пасовиском.

Ліс для дрібного хлібороба й сільского безземельного населеня, головно там де він є у великих й добре загосподарованих просторах, є дуже поважним жерелом додаткового доходу. Нираз він є одиноким живителем бідноти.

Для великого земневласника ліс є запасом йиго капіталу. Приносит йиму завжде такі процента, шо при розумним госнодарованю тими процентами может він з родинов добре вижити. А в разі чьорної години в рільництві может ліс урятувати великого землевласника вид господарскої руїни.

Усім то знанов річьов є, шо залісені гірскі околиці, просто в чюдовий спосіб здержуют у горах из дожів й снігів раптові води. В лісах тоти води спераютси й помали зчюрают из гір на рівнину. Єк би ни ліси, то в чєсі уливних дожів води би наробили на рівни­нах страшні спустошеня. Знишілиби ниоден варстат людскої праці, позамінювалиби урожайні околиці в пустантини. Зтраптувалиби людске добро й доробок.

Густо повхторєючіси в західній Малопольші переражаючі, вели­чєзні повени (бо там ліси вже давно зпльондровано) повинни бути для нас пересторогов й науков, шо ліси треба конечьно сохранити й боронити перед знишінєм. Тай шо муситси всі тоти ниужитки, шо повстали на місцях колишних лісів, знов залісити й то єк найборше.

Земня в лісах утєгаєт в себе дуже богато води з дожів й сні­гів. Через то лісі є великим збірником води, шо уводно пидсилюєт головиці, тай удержуєт однакий стан води в ріках, тай їх допливах.

В сухих околицях, головно в пісковатих околицях, ліс засохранєєт ґрунта перед пісковими заметями. В пидмоклих околицях ліс удержуєт в рівновазі надмірну скількість води. Вєжет її. Переносит її величезну скількість й в тот спосіб боронит ґрунта перед забагноватінєм. Ліси застерігают сусідні околиці перед нагальними вітрами. Поблиску великих лісів рідко коли бувают градобитя. Ліси є вели­ким збірником чістого й здорового воздуху, дуже добре ділаючього на людский орґанізм й здоровє. Лісові ростини вгєгают у себе виді­люваний через людий й звірину вуглевий квас, присвоюючі собі ву­голь для видбудови свого орґанізму, а виділюют тлен ниобхідний для людского й звірєчього житя.

Єк доказано то оден гектар середного ліса видаєт в чєсі своєї веґитації річьної (5–6 місєців) около 8.000 тисічь кільоґрамів тлену, шо при просторі 9.000.000 га лісів у Польші – винесет майже сімдесєть міліярдів кільоґрамів житю здатного тлену, так дуже по­трібного для людий. Люде доцінюют то добродійство природи й дуже горнутси в лісисті околиці, де повстают уздоровиска, й літниска, стєгаючі рік річьно величязне число людий, переважно из міст, шукаючіх поретованя свого вутлого здоровя.

З точьки війскового поглєду, то ліси становєт для оборони дер­жави поважний й дуже обширний розділ у стратегії й тактиці. Сегоднішні ліси Польші, шо до свого простору, то стоєт вни на шестим місци серед европейских держав. З простору 9.000.000 га лісів припадаєт около 3,000.000 га на державні ліси, т. є 32 %, а 65 % на ліси приватної великої власности (дідичі) а 3 % на селянскі дрібні переліски. Отже випадаєт в Польші на одного жителя – по узглєдненю приросту людий й зменшеню лісів – нибогато більше понад 1/4 га ліса шо позволєєт заледви на власне запотребованє краю.

З цего видно шо в Польші ни маємо так занадто богато лісів, а наука з того, що єк маємо такі великі користи з лісів, то мусимо дбати про то, аби ліс єко спільне добро держави й народу був боро­нений вид нибезпеки й заглади.

Памнєтаймо про то, що так єк наші діди, єк ми, так само ретенно будут й наші внуки чєрпати величєзні користи з ліса, єкі він даєт чьоловікови. Памнєтаймо про то, шо бєз матріянового дерева й опалового ніколи си ни обійдет чьоловік, бо через ціле жите уво­дно йиго потребуєт. Тимунь сохранім ліси й ни даваймо їх нишіти ані через нирозважний вируб, ані через нидозволений випас худоби в сієнках й молоднику.

Державні ліси в Малопольші займают заледви простір 4 % по­верхні. Найбірше є державних лісів вздовж Карпат, з веливов їх перервов в середних Карпатах, де Державний Скарб нимаєт нієких ґрунтів.

Найбірші простори державних лісів є в станиславівским воєводстві, а у львівским воєводстві є заледве ¼ чєстини поверхні. По­верхня всіх державних ліеів разом в Малопольші виносит 319.033 га.

Адміністрація тих державних лісів є обіймлена в 53 самостійні адміністраційні одиницї тзв. надлісництва. Головним жерелом доходу в тих обєднаних просторах державних лісів є ужиткованє материялового й опадового дерева.

Ужиткованє дерева в тих державних лісах видбуваєтси на пидставі господарских плянів затвержених через Міністерство Рільництва й Реформ Рільних, та Начальну Дирекцію Державних Лісів – при опрацованю згаданих плянів примінюєт Дирекція Лісів Державних всі найновіші здобутки лісової науки й знаня. Систем уряджуючий предвижуєт до ужиткованя малі поверхні зрубів, шо найбірше кілька гектарові, обіймлені у видповідві видступи. Тот систем забезпечюєт богато легше і ліпше залісенє зрубів. Етати призначєні до рубаня господарскими плянами лісів є остро перестерігані при рубаню, так шо до поверхні, єк и до числа утєтого дерева. Ужиткованю лісів Дирекція посвєчюєт особливу увагу, бо то є одно з пидставових питань в державним господарстві, коли си розходит о сталість доходив державного скарбу.

Державний скарб вирубуєт річно лиш тілько дерева кілько за рік приростаєт. Ни нарушуєт деревний капітал у лісах, шо даєт можливість у водно однакого доходу в буджетах скарбу.

По скінчєню тєжких й некористних для адміністрації довготермінових умов, Дирекція Державних Лісів у Львові перейшла до виборюваня деревного материялу у власним заряді. Так само пропади різаннє дерева у державних тартаках, тай метариял тесаний у власним зарєді.

Дєкуючі тій переміні Державний скарб может безпосередно тоти зиски, що давніше ишли до тєшені посередників, йкими були концесіонарі довго термінових умов. То дуже обменчювало зиски Скарбу из лісів, через никористне ваганє цін на пни.

Єк уже смих згадували найбірші простори державних лісів є в станиславівским воєвідстві.

Яа особливу увагу безперечьно заслуговуют ліси положені в дорічю рік: Бистриці, Прута, та Черемошу Білого й Чьорного. Пере­важне число населеня шукаєт в тих лісах зарібку при всілєких лі­сових роботах. Виховані в лісі й вид молодости до лісових робіт звиклі Гуцули, є найліпше випробуваним й удосконаленим робучєм материялом до виконуваня найнибезпечнішших й вимогаючих великої зручьности, та видваги в лісових роботах, в околицях дуже стримких з урвистими пропастями. Зручьність Гуцулів й їх виїмкова здатність до лісових робіт була широко знана опередь світовов войнов. Вни ходили на лісові роботи «в бутини» до сусідної Ромунії, Болгарії, Туречіни, Греції, на Угоршіну та до Босни й Герцеговини, єк си розходило о вируб лісів в дуже поганих умовинах й нидоступних місцях.

Перепроважувані вируби лісів через Адміністрацію Державних Лісів на Гуцульшіні, видойграют в житю Гуцула дуже велику ролю. Перiорєдну. Лісовий промисл в околицях заселених Гуцулами в чєсі перед воєнним в державних лісах й тартаках був проважений пере­важно через концесіонарів. Однако, та обставина, шо державні ліси були одиноке жерело доходу й добробуту місцевого населеня, була майже без впливу на місцеві господарскі видносини, бо лісові пид­приємства були проважені через концесіонарів. Усі тоти фірми були фінансовані головно через чюжі капітали. Тоти фірми визискували місцеве населенє в нимилосердний спосіб, дбаючі лиш про то, аби за­безпечіти собі на лісовій маніпуляції єк найбірші зиски, а про місце­вих робітників нічьо ни дбали, тай ними си взагалі ни журили. На­слідки тої господарки, то з одного боку зпльондровані ліси, а з дру­гого збідніле гуцульске населенє.

Аж з хвилев перебраня цілої лісової маніпуляції вирубу дер­жавних лісів у власну державну адміністрацію наступила видразу велика зміна на ліпше. Місцеве населенє єло си шо раз то бірше її шо раз то охічьнійше горнути до лісової праці й до промислових осередків заложених адміністраційов державних лісів маючі зепевнений сталий заробок при уцтивим й відповідним горожанским становиску лісових урєдовців.

Робітник видразу добре зрозумів, шо адміністрація державних лісів розпростераєт над ним належну опіку, а каса в надлісництві, то йиго каса бо в кождій потребі щоденного житя может він там запомочіси через свою роботу йку там в кождій порі року может дістати».

Володимир КЛАПЧУК
доктор історичних наук, професор
Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

© Фотографії Старого Львова, 2017

© Клапчук В.М., Проців О.Р. Лісове та мисливське господарство Галичини: монографія / В.М. Клапчук, О.Р. Проців / Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливського господарства. – Івано-Франківськ: Фоліант, 2011. – С. 168–171 (432 с.)

Посилання на сайт та монографію автора статті обов’язкове.

Джерело:

1. Про ліси в Польші // Календарь Гуцульшіни. 1938. – С. 107–110.