Колись вони були місцями масового відпочинку містян і окрасою міста. Нині ж скоріше відлякують своїм занедбаним виглядом. Рівненські парки і сквери — повноправні й заслужені “мешканці” Рівного. На жаль, чимало з них залишилися тільки в спогадах та на сімейних фотографіях.
Рівненські сквери і парки цілком заслужено можна віднести до історичних пам’яток нашого міста. Щоправда, про деякі з них нині стерлася навіть пам’ять. А між тим у кінці XIX століття Рівне вважалося одним із найбільш благоустроєних міст Волинської губернії (щоправда, вистачало й антисанітарії, але тут не про це). І не в останню чергу завдяки великій кількості зелених насаджень. Парки, сквери і сади, передмістя-фільварки — Рівне потопало в зелені. Пересвідчитися в цьому можна завдяки тогочасним світлинам.
![Вид на Рівне з висоти польоту птахів, міжвоєнний період](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/3-Vyd-na-Rivne-z-vysoty-polotu-ptahiv-mizhvoyennyj-period-1024x669-900x588.jpg?resize=696%2C455)
Про те, що втрачено назавжди
Про місця, де колись були впорядковані сквери і парки, нині згадують старожили Рівного. Зокрема, розповідають про тополевий сквер з гіпсовими фігурами неподалік залізничної колії. Вочевидь, ідеться про так званий відомчий Парк залізничників, який навіть мав своє літнє дерев’яне приміщення театру. Цей парк існував орієнтовно на місці теперішньої Привокзальної площі.
![Сквер на Привокзальній площіі. Середина 1950-х років](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/4-Skver-na-Pryvokzalnij-ploshhii.-Seredyna-1950-h-rokiv-900x699.jpg?resize=696%2C541)
Підтвердження цьому знайшов, зокрема, рівненський дослідник старовини провідний інженер-програміст РОКМ Дмитро Маслов. Як він каже, на карті топогеодезичної зйомки Рівного 1926 року якраз на місці нинішнього скверу на Привокзальній площі позначено Парк Колейовий, тобто Залізничний.
![Перон станції «Рівне» увесь в зелені, середина 1950-х років](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/5-Peron-stancziyiyi-rivne-seredyna-1950-h-rokiv-900x591.jpg?resize=696%2C457)
Ошатний сквер з популярними в 1950-1960-і роки гіпсовими статуями оточував старий стадіон “Колгоспник” на Замковій. Рештки цієї паркової зони зникли на початку 1990-х у нетрях промтоварного ринку. Безслідно зник парк, який тягнувся уздовж Усті аж до Басового Кута. Як виглядала ця мальовнича місцина, можна побачити на світлинах 1950-1960-х років.
![Берег Усті, набережна, поч. 1960-х років](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/6-bereg-Usti-Naberezhna-1024x494-900x434.jpg?resize=696%2C336)
![Набережна Усті в районі ресторану «Спорт», середина 1960-х](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/7-naberezhna-Ustya-900x474.jpg?resize=696%2C367)
![Набережна вздовж Усті](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/8-Naberezhna-863x900.jpg?resize=696%2C726)
![На березі Усті, кінець 1950-х (фото з родинного архіву автора)](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/9-Na-berezi-Usti-foto-z-rodynnogo-arhivu-avtora-1024x720-900x633.jpg?resize=696%2C490)
![Так виглядала набережна Усті на початку 1960-х](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/10-Tak-vyglyadala-naberezhna-Usti-na-poch.-50-h.jpg?resize=696%2C894)
![Набережна](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/11-naberezhna.jpg?resize=696%2C796)
Давно немає скверів на вулиці Чорновола (на місці, де нині знаходиться ЦУМ-Екомаркет), біля Воскресенського собору.
![Сквер з кінотеатром «Смена» і пам’ятником вождям. На цьому місці тепер ЦУМ-Екомаркет](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/12-Skver-z-kinoteatrom-Smena-i-pamyatnykom-vozhdyam.jpg?resize=696%2C522)
![Середина 1960-х, місто будується, але всюди ще повно зелені. Видно тодішню вул. 17 Вересня (тепер Чорновола) обсаджену деревами](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/13-misto-buduyetsya-ale-vsyudy-zelen-1967-900x881.jpg?resize=696%2C681)
![Сквер біля Свято-Воскресенського собору, повоєнні рокиСквер біля Свято-Воскресенського собору, повоєнні роки](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/14-Skver-bilya-Svyato-Voskr.jpg?resize=696%2C427)
![ой же сквер біля собору, який у кінці 1950-х перейменували в сквер ой же сквер біля собору, який у кінці 1950-х перейменували в сквер Матері і дитиниМатері і дитини](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/15-Toj-zhe-skver-bilya-soboru-yakyj-u-1950-i-perejmenuv-v-Materi-i-dytyny.jpg?resize=696%2C470)
На місці колись ошатного, затишного скверу поруч із автовокзалом польських часів (сучасна територія під мостом у бік вулиці Пересопницької до переїзду) нині захаращена й невпорядкована територія незрозумілого призначення.
![Сквер при колишній вул. Понятовського, нижнє фото — сучасний вигляд](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/16-Skver-pry-kolyshnij-vul.-Ponyatovskogo-nyzhnye-foto-suchasnyj-vyglyad-752x900.jpg?resize=696%2C833)
З польських джерел дізнаємося, що цей сквер при вулиці Гарбарській (пізніше Понятовського) з’явився завдяки старанням Товариства благоустрою міста.
![бали про сквер і мешканці того району. Фото з родиного архіву Герасимовичів. Праворуч Юліуш Герасимович](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/17-Dbaly-pro-skver-i-meshkanczi.-Z-rodynogo-arhivu-Garasymovychiv.-Na-foto-pravoruch-YUliush-Garasymovych-1024x699-900x614.jpg?resize=696%2C475)
На світлинах, що зберігаються в Національному цифровому архіві Польщі, можна побачити дійсно благоустроєний, охайний зелений куточок міста, з квітниками і басейном, лавками і розміченими алеями.
![Сквер біля вул. Понятовського, 1930-і роки](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/18-skver-knyagynnyczkogo-peresopnyczka-30-ti-856x900.jpg?resize=696%2C732)
Ліворуч видно фрагмент автовокзалу і навіть автобуси. А ще — цікавий будинок з балконом, де колись була аптека. Він зберігся до наших днів. Занедбали цю територію уже за радянської влади.
![Сквер, ліворуч видно автобуси](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/19-skver-ponyatovskogo.jpg?resize=696%2C479)
![Цікавий будинок, що зберігся, хоча й добряче пошкоджений](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/20-Budynok-shho-zberigsya-900x888.jpg?resize=696%2C687)
Розчищаючи місто від старих аварійних дерев, комунальники подекуди невиправдано “зачистили” його й від улюблених містянами зелених зон.
![Сквер на місці теперішньої Театрально](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/21-Skver-na-misczi-teperishnoyi-Teatralnoyi-679x900.jpg?resize=679%2C900)
Від улюбленого місця побачень — до кам‘яних “джунглів”
Попри чимало зелених зон, Рівне здавна потерпало від нестачі загальнодоступних відпочинкових парків. Недовго частково цю потребу задовільняв сад-парк “Сєлянка”. Згодом загальнодоступним став парк на території фільварку князів Любомирських на Гірці (про нього буде окрема розповідь). Однак згодом і він уже не відповідав потребам міста. Право власності на територію колишнього палацово-паркового ансамблю Любомирських у районі сучасних Замкової-”Лебединки”, де можна було б створити міський парк, тоді ще місто не набуло. Та й на осушення тієї заболоченої місцини потрібні були великі кошти і час. Тоді влада згадала про заміський гай Грабник. Історія його виникнення (залишки цього гаю, а потім парку, ще зберігаються між Палацом дітей і молоді й музичною школою №2), відома рівнянам, які цікавляться історією міста.
![Вид на місто з Грабника](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/22-vyd-na-misto-z-Grabnyka-900x573.jpg?resize=696%2C443)
У кінці ХVIII століття на північно-східній околиці Рівного на забаганку власника міста князя Станіслава Любомирського було висаджено величезний грабовий гай. Бо вельможа забажав мати місце для полювання неподалік своєї рівненської резиденції. Згодом цю місцину, як і район нової забудови Рівного, назвали Грабником. На початку ХІХ століття, коли місто дедалі більше розбудовувалося в східному напрямку, частину лісу власник міста віддав під кладовище, яке досі зберегло свою назву — Грабник. Частина ж насаджень аж до початку ХХ століття так і залишалася лісом. Оскільки якихось інших насаджень поблизу Рівного в той час не було, мешканці міста, особливо закохані пари, часто обирали гай для усамітнених прогулянок. Мальовнича улоговина поступово ставала неформальним місцем відпочинку, а в буремні революційні роки — так званих маївок та нелегальних зборів революціонерів. Там таборилися біженці під час Першої світової.
![Біженці на Грабнику, 1915 рік. Фото віднайдене рівненським дослідником Василем Гудзієм](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/23-1915-grabnik-bizhenczi-Gudzij-900x617.jpg?resize=696%2C477)
Згодом там почали влаштовувати й масові міські гуляння. Щоправда, з дозволу власника землі князя Любомирського. У архівних документах 1912-го року згадується, як рівненська міська Дума “испрашевала разрешения князя Любомирскаго на устройство всенароднаго гулянья в роще “Грабник” з нагоди сторічного ювілею війни Росії з Наполеоном.
Під час активної забудови Грабника в кінці 1920-х–на початку 1930-х років там селилися люди заможні, в основному польські осадники, військові. Донині подекуди збереглися в тому районі оригінальної архітектурі особняки.
![Забудова в районі Грабника, міжвоєнний період](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/24-grabnyk-30-ti-900x615.jpg?resize=696%2C476)
Це був єдиний район міста, в якому ще на стадії проектування було передбачено систему водопостачання. З часом грабовий гай дедалі більше поступався приватним і громадським будівлям, а колишні лісові просіки – вулицям. Залишилася незайманою частина природної улоговини. Однак її перетворенню в міський парк передувала тривала бюрократична тяганина.
Як ішлося в одній з публікацій тогочасних “Волинських відомостей”, частина магістрату і міської ради з невідомих причин неприязно ставилася до Грабника, не бажаючи цю ділянку приєднати до міста, попри нагальну потребу в загальнодоступному парку. Як писала тогочасна преса, громадськість міста активно обстоювала ідею створення парку саме там. Коли ж нарешті в 1929 році було розроблено проект парку, на його втілення забракло коштів. Ентузіасти пропонували навіть облаштувати парк коштом громади міста. Лише в травні 1933-го, коли магістрат викупив землю в князя Любомирського, розпочалися роботи із закладення парку на Грабнику площею 4 гектари. Як писала тоді газета “Волинь”, було висаджено 1 700 дерев.
![Головний вхід до парку на Грабнику](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/25-vhid-v-park-na-grabnyku-661x900.jpg?resize=661%2C900)
Перше деревце посадив ініціатор закладення парку голова міської ради Тадеуш Шемплінський в присутності правління міста. Стрічку при вході в парк під час церемонії відкриття перерізав Волинський воєвода Генрик Юзефський. Парку присвоїли ім’я польського президента Мостіцького.
![Волинський воєвода Юзефський на відкритті парку](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/26-yuzefskyj-na-vidkrytti-parku-na-grabnyku-1024x747-900x657.jpg?resize=696%2C508)
Радянське минуле старого парку
У повоєнні роки старому парку присвоїли ім’я Сталіна, а після розвінчення культу його особи — перейменували на парк імені Хрущова. До початку 1960-х, доки до іще одного міського парку – імені Шевченка – не прирізали додаткові гектари, парк імені Хрущова був центральним рівненським парком.
![Парк на Грабнику у 1940-і роки](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/5img07535-1024x685-900x602.jpg?resize=696%2C466)
Оформили його в стилі того часу — переважали гіпсові фігури на кшталт “дівчат із веслами” та інших предметів комуністичної монументальної пропаганди. Маленькі фігурні фонтани у вигляді дівчат, що тримають таці з квітами й фруктами, і кам’яних квіток прикрашали його алеї.
![Рівненський архівіст і автор краєзнавчих досліджень Чеслав Хитрий у парку ім. Хрущова](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/27-Rivnenskyj-arhivist-i-avtor-krayeznavchyh-doslidzhen-CHeslav-Hytryj-u-parku-621x900.jpg?resize=621%2C900)
У парку влаштовували масові міські гуляння та святкування – Проводи Зими, Свято пісні, Свято урожаю. Був там літній кінотеатр “Комсомолець” — стіна з кіноекраном і рядами лав просто неба, щоправда, огороджений. Сеанс зазвичай розпочинався, коли темніло. Паркан навколо кінотеатру був невисоким, тож місцеві хлопчаки перелазили через нього в темряві й дивилися кіно безкоштовно. А декотрі влаштовували собі глядацькі місця на навколишніх деревах.
![Піонерські заходи в парку ім. Хрущова, кінець 1950-х](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/28-Pionerski-zahody-v-parku-900x598.jpg?resize=696%2C462)
Була в парку й невеличка сцена у вигляді мушлі для виступів творчих колективів, а також — гойдалки-човники. А ще — танцювальний майданчик, де грав “живий” оркестр. Ці споруди протрималися в парку до кінця 1970-х років, поки зовсім не зруйнувалися. Поступово, з розширенням і реконструкцією парку імені Шевченка, старий парк на Грабнику, який тоді вже перейменували на Жовтневий, втрачав свою актуальність для міста і згодом прийшов до запустіння. Коли наприкінці 1970-х через густі зарослі парком стало небезпечно ходити темної пори, то влада, замість навести лад і забезпечити охорону громадського порядку, просто вирубала парк. Щоправда, у 1980-х, коли на території парку збудували Палац дітей і молоді, а ще пізніше — музичну школу, з’явилася надія на його відродження, проте… Замість того, щоб посадити нові дерева на місці вирубаних, парк забудували потворними бетонними конструкціями в стилі комустичної пропаганди як доповнення до комплексу Палацу дітей і молоді.
![Замість зелених алей — бетон](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/29-zamist-zelenyh-alej-beton.jpg?resize=696%2C521)
![Занедбана вежа на так званій «костровій» площі](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/30-Zanedbana-vezha-na-kostrovij-ploshhi.jpg?resize=696%2C522)
Проте і це не довели до ладу, в 1988 році через відсутність фінансування роботи припинили. Скупчення потворних напівзруйнованих бетонних конструкцій і нині відлякують своїм виглядом тих, хто наважується ступити на територію парку. Напівзруйновані й небезпечні кам’яні “джунглі” справляють гнітюче враження. Утім, як і сама бетонна глиба будівлі Палацу, яка швидше нагадує каземат, а не місце для дозвілля дітей. Це ж як треба не любити дітей, щоб таке для них побудувати!
![Старий парк одягли в бетонСтарий парк одягли в бетон](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2019/04/31-Staryj-park-odyagly-v-beton.jpg?resize=696%2C491)
Долю занедбаного парку із бетонними потворами намагалися вирішити міські депутати. Як відомо, обговорювалися пропозиції продажу земельної ділянки або оренди її під побудову аквапарку. Однак і досі через невпорядкованість документації на цю ділянку землі жоден із проектів не реалізовано.
Була в історії старого парку на Грабнику ще одна цікава сторінка — виставки досягнень промисловості і сільського господарства. Про це — у продовженні.
Джерела фото: фонди ДАРО, NAC, РОКМ, особистий архів автора
Світлана КАЛЬКО
Джерело: РівнеРетроРитм