У травні 1920 року вулицями української столиці, звільненої від російських окупантів, пройшов військовий парад перемоги. Переможний наступ на Київ, який проводила армія Української народної республіки за підтримки польських союзників, нарешті закінчився.
Нагадуємо, як понад сто років тому, українці разом із союзниками із Заходу громили російську Червону армію і як у цьому допомагали американські повітряні аси.
“Польща допомагає будувати незалежну Україну”, – проголошувала тоді краківська газета Nowości Illustrowane, описуючи тріумфальний вхід у покинуте більшовиками місто.
Серед визволителів Києва були й американські військові льотчики із ескадрильї імені Костюшка, яка входила до складу польської армії. Цей авіапідрозділ був сформований у Львові восени 1919 року із 16 пілотів-добровольців, які прибули з-за океану для того, щоб, як писали тодішні газети, воювати із “варварами зі Сходу” – російськими більшовиками, які окупували Україну і намагалися захопити Польщу.
Співзасновниками американської повітряної ескадрильї були колишній ковбой та солдат Іноземного легіону Седрік Фонт ле Рой та шукач пригод і доброволець Експедиційного корпусу Меріан Купер.
Американці не випадково обрали для назви свого авіазагону ім’я Тадеуша Костюшка – цей польський національний герой наприкінці 18-го століття брав участь у війні за незалежність США, а коли повернувся на батьківщину, очолив повстання проти російської окупації Польщі. Його соратником у війні за океаном був творець американської кінноти, польський генерал Казимир Пуласкі, під верховенством якого воював за свободу Америки прадід Меріана — полковник Джон Купер.
Ця родинна історія залишила в душі юного американця глибокий слід і породила почуття певного обов’язку. Згодом, уже перебуваючи в Європі, у листах до свого батька 24-річний Меріан Купер пояснював мотиви свого вчинку: “Я щодня думаю, що роблю надто мало для польської свободи, тоді як Пуласкі нам так сильно допомагав. Якщо я колись зможу повернути цей борг Польщі, я готовий це зробити”.
На той час він уже пройшов вишкіл у Нацгвардії США, закінчив льотні курси у Нью-Йорку, записався добровольцем у американський Експедиційний корпус і встиг повоювати проти німців під час Першої світової війни.
Щоб досягти своєї цілі, Меріан Купер спершу очолив гуманітарну місію американської продовольчої допомоги, яка мала свій офіс у Львові.
Американський льотчик здружився з польськими офіцерами і знайшов однодумців серед своїх земляків, які також вирішили запропонувати свої послуги армії Польщі. За підтримки польського генерала Тадеуша Розвадовського їм вдалося здійснити свій намір.
Американські відчайдухи-добровольці отримали у своє розпорядження німецькі літаки – три Fokker-EV і дванадцять “Альбатросів”, згодом вони освоїли також італійські Ansaldo Balilla. Перший бій ескадрильї імені Костюшка відбувся 5 березня 1920 року, коли американці провели повітряну атаку на сухопутні сили більшовиків.
Поява у небі крилатих машин особливо дошкуляла підрозділам 1-ї кінної армії Семена Будьонного: рев двигунів полошив коней та змушував їх в паніці розбігатися, тож вести бойові дії в таких умовах було непросто. Велику цінність становили також здобуті американськими льотчиками розвідувальні дані про переміщення загонів Червоної армії, що не дозволяло ворогові здійснити несподівані обхідні маневри.
Черги з кулеметів і бомби, скинуті з аеропланів Меріана Купера та його соратників, зупиняли більшовицькі атаки під Львовом і Баром. Вони відзначилися у битві проти дніпровської флотилії червоноармійців поблизу Трипілля, нищили ворожі військові бази і склади у Житомирі, Радомишлі, Бердичеві, Черкасах…
Найбільші втрати кавалеристи Будьонного понесли під час захисту Львова, де американці за 2 дні скинули на кіннотників 7700 кг бомб і відстріляли 6700 кулеметних набоїв. Загалом у війні з більшовиками американські пілоти здійснили 462 рейси, провівши 682 години в повітрі.
Свій останній виліт проти ворожої армії Меріан Купер здійснив 13 липня 1920 року. На той час росіяни переломили хід війни на свою користь і розпочали контрнаступ. Американці разом з польською армією відступали на захід, поки не повернулися на свою давню базу у Львові, де капітан Купер був призначений новим командиром ескадрильї.
Зауваживши під час розвідувального вильоту зі Львова на території теперішньої Рівненської області колону ворожих кіннотників, Меріан Купер наважився атакувати її без підтримки своїх товаришів. Під час заходу на ворога його “Альбатрос” отримав порцію кулеметних куль просто в двигун. Американець посадив підбитий літак, але опинився у ворожому полоні.
У Польщі капітана Купера довший час вважали зниклим безвісти. Але через дев’ять місяців відсутності він раптом зголосився у польській столиці Варшаві. Тут із рук керівника держави Юзефа Пілсудського Меріан Купер отримав найвищу військову нагороду Польщі, яку вручають за мужність перед лицем ворога — орден Virtuti Militari (“Військової Доблесті”).
“10 травня [1921 року] Начальник держави (так тоді називалася найвища державна посада у Польщі, – авт.) Юзеф Пілсудський вручив відзнаки американським льотчикам-добровольцям. Відзначені “Хрестом хоробрості”, серед інших, були підполковник Фонт ле Рой та капітан Кравфорд, орден Virtuti Militari отримав також капітан Купер, який під час наступу більшовиків потрапив у полон, утік звідти і кілька днів тому прибув до Варшави”, – писала газета Nowości Illustrowane.
Як згодом виявилося, невгамовний американець при сприянні двох польських офіцерів здійснив втечу із табору військовополонених під Москвою, пройшов 700 кілометрів пішки, щоб дістатися до Риги у незалежній уже тоді Латвії, а звідти перебратися до Польщі.
Повернувшись у 1921 році до США, Меріан Купер не розгубив свого потягу до пригод. Маючи літературний хист і довоєнний журналістський досвід, він запропонував свої послуги виданню The New York Times та, за редакційним завданням, відправився в експедицію країнами Азії. Екзотичні враження, власний досвід неймовірних історій пробудили у військового льотчика талант кінематографіста.
Його перші документальні та художні фільми у 1920-х роках викликали інтерес публіки завдяки природнім зйомкам диких тварин, незвичайних ландшафтів, а також батальним сценам та “екшену”. Однак, найбільшою сенсацією стала екранізація сюжету про Кінг Конга — нездоланну гігантську горилу, яка трощить хмарочоси Нью-Йорка. Цей образ, начебто, прийшов ветерану війни в Україні уві сні.
Працювати над сценарієм він почав спільно з найпопулярнішим у той час британським письменником Едгаром Волесом, але той раптово помер за рік до прем’єри фільму. Найбільше вражали сучасників спецефекти, які були використані під час створення фільму.
“Цей монументальний фільм ще раз показує високі технології, якими володіють американські кінематографісти”, – повідомляло спеціалізоване австрійське видання Das Kino-Journal. Інша віденська газета Der Abend публікувала фото із павільйону, де працювала знімальна група, та із захопленням описувала комбіновані зйомки, які дозволяли створювати ілюзію справжньої присутності монстра в Нью-Йорку та атаки Кінг-Конга літаками.
До речі, “Кінг Конг” був першою і останньою стрічкою, у якій Меріан Купер виступив у ролі актора. У фінальній сцені він особисто сів за штурвал бойового аероплана, який вирушив у здавалося б, безнадійний бій проти величезної оскаженілої мавпи…
Згодом цьому моменту спробували надати навіть політичного змісту, трактуючи Кінг-Конга як символ тоталітаризму та комуністичного режиму, з яким свого часу боровся американський військовий льотчик на території України.
Богдан СКАВРОН
Джерело: ДІЛО
