За що розстріляли кавалера двох орденів Слави Хаїма Гольденберга?

29199
Соня і Хаїм Гольденберги. 1970-і роки. Фото надане Люсею Браверман
Соня і Хаїм Гольденберги. 1970-і роки. Фото надане Люсею Браверман

Старожили Львова пам’ятають кафе «Пінгвін» і «Сніжинка», а також бар-ресторан «Вежа», в яких панувала не властива радянському «общепіту» атмосфера. Керували цими закладами Хаїм і Соня Гольденберги. На початку 1980-х подружжя звинуватили у розкраданнях і хабарництві. Про цей судовий процес писала головна газета СРСР «Правда». Врешті, ветерана «Великої вітчизняної війни» Хаїма Гольденберга розстріляли, а його дружині – Соні – присудили 14 років ув’язнення.

Кореспондент телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», поговорив із дочкою Гольденбергів, дослідив архівні документи прокуратури і КДБ.

Хаїму Гольденбергу в 1980 році виповнилося 58 років.

У Львові його багато хто знав під ім’ям Михайло.

На фотографіях того часу Гольденберг часто зображений із орденами і медалями на грудях. У липні 1941 року юний Хаїм пішов добровольцем на фронт, воював до серпня 1945-го.

Хаїм Гольденберг. 1970 рік
Хаїм Гольденберг. 1970 рік

Серед іншого, брав участь і в боях за Сталінград. Був важко поранений і контужений, отримав два ордени Слави й інші нагороди. Після війни переїхав до Львова, де познайомився із Сонею. Обоє народилися в одному місті – Бердичеві. Незабаром пара одружилася.

Подружжя десятиліттями працювало у сфері «радянської торгівлі» і досягло чималих висот у кар’єрі.

Гольденбергів знали у Львові. Навіть зараз у львівських групах у соцмережах під постами із згадкою про Гольденбергів можна прочитати десятки коментарів старожилів із теплими словами про них, зокрема і слова вдячності за колись надану допомогу.

«Пінгвін», «Сніжинка» і «Вежа»

Хаїм Гольденберг був завідувачем двох закладів громадського харчування («общепіту» казали в СРСР ) у центрі Львова.

У радянських документах вони фігурують під сухими офіційними назвами «магазин №53» і «магазин №79», а насправді це були улюблені львів’янами кафе «Пінгвін» і «Сніжинка», чиї десерти та молочні коктейлі приводили в захват дітей і дорослих.

Львів, площа Галицька, фото 1980 року
Львів, площа Галицька, фото 1980 року

Соня Гольденберг керувала трьома закладами: двома гастрономами і баром «Вежа» у Стрийському парку. Це була справжня водонапірна вежа, побудована в 1894 році в середньовічному стилі.

У післявоєнні роки будівля стояла без діла, поки в 1970-х не виникла задумка переобладнати її під бар.

Безпосереднім утіленням проєкту займалася Соня Гольденберг. До справи вона підійшла з душею: обговорювала проєкти з архітекторами і художниками, контролювала перебіг ремонту, сама доплачували робітникам.

Вкладені зусилля себе виправдали: після відкриття у 1976 році восьмиповерховий бар став шалено популярним.

Зовнішній вигляд вежі в Стрийському парку в 2011 році. Приблизно так вона виглядала і наприкінці 1970-х, коли стала баром. Взято з «Вікіпедії»
Зовнішній вигляд вежі в Стрийському парку в 2011 році. Приблизно так вона виглядала і наприкінці 1970-х, коли стала баром. Взято з «Вікіпедії»дії»

Сюди йшли не тільки за алкогольними коктейлями і оригінальними десертами, але і за особливою атмосферою – за словами відвідувачів, у «Вежі» було «як за кордоном».

Фішкою останнього поверху «Вежі» був не тільки панорамний вигляд на парк, а й телевізор із відеомагнітофоном, можливо, перший у громадському місці у Львові.

Дорослі могли подивитися західні музичні кліпи (головними відеохітами тоді були ролики ABBA і Queen), а діти – мультики (відвідувачі як приклад згадують «Тома і Джеррі»).

Про інший бік роботи «Вежі» газети тоді не писали, а жителі міста в більшості своїй не чули.

Бар став одним із улюблених місць відпочинку для бандитів, картярів, фарцовщиків (у час тотального дефіциту в СРСР продавали товари з-під поли – ред.) і цеховиків. Якщо ця непроста публіка зібралася в «Вежі», то для звичайних відвідувачів двері закривалися.

Як розповів львів’янин на ім’я Алік, недалеко від входу міг чергувати наряд міліції (якій за це платили) – на випадок, якби хтось «з вулиці» наполегливо бажав потрапити всередину. Закриті вечірки іноді тривали до самого ранку.

Арешт і суд

Згодом на «Вежу» звернув увагу КГБ (Комитет государственной безопасности СРСР – ред.) Заклад згадується у записці про «нездорову обстановку в ресторанах і барах України», надіслану чекістами у січні 1980 року першому секретареві ЦК Компартії України Володимиру Щербицькому.

«У березні-квітні минулого року в нічний час після закриття бару «Вежа» (м. Львів) на його верхньому поверсі для вузького кола клієнтів показувалися 3 порнографічних фільми».

Можливо, саме після цієї записки за Гольденбергами почали стежити.

«З-під прилавка», «з чорного ходу», «дістати» (а не «купити»), «по блату», «з-під поли» – ці стійкі, знайомі багатьом вирази наочно демонструють, наскільки помітною частиною життя радянського людини були тіньові схеми в роздрібній торгівлі. Породжений плановою економікою дефіцит сприяв тому, що реальний соціальний статус працівників цієї сфери був на порядок вищим формального: місце продавця або м’ясника вважалося «теплим», не кажучи вже про керівника магазину або складу.

Соня Гольденберг. 1970 рік. Фото надане Люсею Браверман
Соня Гольденберг. 1970 рік. Фото надане Люсею Браверман

І в тому, що Соня Гольденберг приховувала продукти в підсобці, які знайшла перевірка, не було нічого унікального – важче було знайти магазин, де такого не робили.
На допитах, які почалися після арешту в жовтні 1980-го, Соня Гольденберг нічого не заперечувала, а усю провину взяла на себе, описавши кілька способів отримання «лівого» доходу.

Слідство завершилося у червні 1981 року, а в серпні Львівський обласний суд виніс вирок. Соню Гольденберг визнали винною в обмані покупців, порушенні правил про валютні операції, замаху на контрабанду, зловживанні службовим становищем, замаху на дачу хабара і розкраданні державного майна у великих розмірах. Весь нелегальний дохід за ці роки був оцінений в 213 тисяч рублів. Вердикт суду – 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Згідно з обвинувальним висновком у справі Хаїма Гольденберга, головним джерелом його «лівого» доходу були молочні коктейлі.

Справа Хаїма Гольденберга
Справа Хаїма Гольденберга

За затвердженим рецептом на одну порцію коктейлю вартістю 11 копійок мало бути 100 грамів молока і по 25 грамів морозива і сиропу. Однак, стверджувало слідство, продавці клали сиропу і морозива на третину менше. Додавали молоко, яке за паперами продавалося на винос, а іноді, якщо не вистачало, купували за свої гроші (як і додатковий сироп). Виходили невраховані коктейлі, половина виручки з яких йшла особисто Гольденбергу, а половину ділили між собою продавці.

Слідство нарахувало, що обсяги недолитого сиропу за кожен рік обчислювалися тоннами.

Сам Гольденберг із усіх епізодів визнав провину лише у приховуванні цінностей і вилученні з виручки незначних сум, які, за його словами, витрачалися на дрібний ремонт магазину і купівлю необхідного інвентарю. Свою участь у розкраданнях він заперечував.

Едуард АНДРЮЩЕНКО

Джерело: Радіо Свобода

5 КОМЕНТАРІ

  1. Дуже дякую за публікацію, гарні були люди, бо чув за них до арешту. Заходив у Пінгвін з віку “пішки під стіл”, а коли подорослішав – смакував Vanna Tallinn у Вежі, він завжди там був. Хоч Пінгвін ще існує, його репертуар мене категорично не влаштовує. Цьогоріч купив нові-старі гранчаки, зробив домашнє вершкове морозиво (магазинного не сприймаю ніяк), виготовив вишневий сироп (без варки, не совдепівський), виготовив коктейль, назвав його “Хаїм & Соня” і отримав невеличке Щастя. Дякую вам, Гольденберги, ви зробили моє дитинство солодшим!

  2. Пінгвін був прекрасним та спокійним місцем відпочинку, де можна було поласувати смачними льодами, коктейлем та лікером. Ми з моєю майбутньою дружиною дуже любили його.

  3. Пам’ятаю ті публікації в пресі,звинувачували у “хімії” з алкогольними коктейлями-коньяк,шампанське,віскі..після того,здається,в ссср були заборонені коктейлі взагалі
    (СССР-це три сосущі і одна ричаща..)

  4. Добре коли люди свої неформальні зв’язки та вплив (без чого чи вдалося б їм бодай почати свої справи?) використовують для громадської користі.
    Але й себе при цьому, видно “не забували” – чого їм (очікувано) не пробачили.
    Мабуть, один із проявів “внутрішніх” війн у радянському керівництві.
    Інакше – якби справа була в простій заздрості – давно б знищили.
    Бо можна подумати – КДБ раніше про “специфіку” “гольденбергівських” ресторанів не знало (або не могло взнати)!

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.