Щось останнім часом припало мені до душі порпатися в старих газетах і перечитувати всілякі новини та різні глупства. Але часом трапляються досить цікаві розповіді, шкіци чи фейлетони. Нині теж з нашим партнером Торговою Маркою Кава Старого Львова хочу запропонувати вам цікавий літературний шкіц авторства Галактіона Чіпки.
Ми знаємо що під псевдо Галактіон Чіпка ховався Роман Купчинський. Він відомий своїми гострими жартами та непересічним почуттям гумору. Цей шкіц був надрукований в рубриці “Відгуки дня” в газеті “Діло” від 24 серпня 1933 року. Для збереження атмосферності залишаємо текст без змін і правок.
Хто він був?
Не мав один Кульчицький роботи і як тільки дірвався до турецького табору, то кинувся на мішки з кавою. Взяв один мішок на плечі (дарма що шляхтич!) і заніс до Відня. Потім другий, третій скільки було, а ще потім заложив каварню.
І не мала доля іншої роботи, тільки те, що дозволила тій каварні розвинутися, а Кульчицькому розбагатіти.
Вийшов з цього неабиякий клопіт. Тепер люди сваряться хто він був, звідки і за кого себе мав. Українці як звичайно нарід хапчивий, горнуть його до себе, поляки як звичайно не дають, а німчиська з Відня зпершу сербом його величали, а тепер самі не знають.
Українці комбінують так: у польськім війську, так як і тепер, служило багато українців. Кульчицькі – цеж український шляхоцький рід зпід Самбора. Отже і той найславніший Кульчицький був українець.
Польські газети у свою чергу: Не всі Кульчицькі українці. Знаний з процесу Ґорґонової слідчий суддя Кульчицькнй є почавши від себе поляк, то й напарник Кульчицький міг був бути майже напевно поляк.
А німцям з Відня байдуже. Каже хтось: поляк! – хай буде поляк. Чи сяк чи так вів у Відні жив, каварню заложив, гроші зложив і віденцем помер. І напевно був би співав «Він, Він, нур ду аляйн» – колиб Січинський був цю пісню скорше створив.
Мене ніхто досі не питався про мою думку в тій справі, вважаючи мене за непокликаного до цього. А що в нас багато непитаних і непокликаних людей забирає дуже часто в ріжних справах голос, то й я собі позволю.
Кульчицький не виглядає мені на українця. По перше тому, що не згинув, по друге тому, що захопив не що інше а мішки з кавою, по третє тому, що не проміняв тієї кави за тютюн та люльку, як це зробив з жінкою Сагайдачний.
На поляка він теж не скидається. Обчислив, поніс, заложив каварню і сам провадив інтерес.. Аргументи одної з ґазет про польськість Кульчицького, подібно як про Курокого і Куропаткіна, мене чомусь не переконують.
Останіми часами виринув у «Курєрку» проєкт зробити з Кульчицького помадярщеного серба, чи посербленого мадяра. Але ця думка не сприйнялася, бо інші ґазети все таки мають ще надію вдержати його для славянської сімї.
Мені чогось здається, що Кульчицький ні українець, ні поляк. Раз, що тримався обозу, друге, що зміркував яку добичу хватати, а третє, що на дурничці доробився маєтку. Славянські народи, які засіли поруч себе на окраїнах сарматського низу, не мають тих прикмет.
Чи не належав він часом до вибраного народу?!…
Галактіон Чіпка.
Сподіваюся що ви прочитали цей допис з точки зору галицького гумору і не приймаєте слова автора за серйозні наукові дослідження. Хоча певне поле для роздумів тут присутнє.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
