Сьогодні пропонуємо вашій увазі переглянути яворівське жіноче народне вбрання початку ХХ ст. з колекції Національного музею у Львові ім. А.Шептицького. Цей та інші народні костюми представлені в Експозиції НМЛ “Українське мистецтво ХХ ст” (вул. Драгоманова, 42) на виставці “Народне вбрання Західних регіонів України кінця ХІХ-першої половини ХХ ст зі збірки НМЛ”.
Яворівщина відноситься до етнографічного регіону Опілля і серед інших локальних груп вона має найбільш яскраво виражені свої характерні ознаки. Це, в першу чергу, проявляється на народній вишивці.
Жіноче вбрання Яворівського краю початку ХХ ст. складається із таких складових компонентів. Це натільна лляна сорочка, яка густо прикрашалася та оздоблювалася вишивкою. Вишивка розташовувалася на уставках, на рукавах, на манжетах, на комірці та на пазусі. Переважала орнаментика рослинно-геометричного характеру.
На початку ХХ ст.. Яворівські вишиті сорочки відзначалися хрестиковою технікою вишивки, а вже пізніше, приблизно десь у період Першої світової війни та після нього 20-30-ті роки, яскравою, характерною ознакою Яворівської вишивки була техніка гладі.
Як поясне вбрання слугували спідниці. Детальніше хочу зупинитися і розказати про неї. Спідниця виготовлялася з лляного полотна і декорувалася вибиваним геометричним орнаментом, який виконувався за допомогою олійної фарби та дерев’яного кліше.
Поверх спідниці одягалася лляна біла запаска, яка шилася із двох пілок, що з’єднувалися між собою яскравою червоною мережкою. Також лляна запаска прикрашалася вишивкою, яка розташовувалася на передній частині запаски, а також у вигляді широкої кайми, що обрамляла низ лляної запаски.
Доповнював поясне вбрання яскравий пояс червоного кольору, який виготовляли або тканим способом, або за допомогою плетення.
Ще в кінці ХІХ ст. всі компоненти народного жіночого яворівського строю було прийнято називати «білими», оскільки вони всі виготовлялися із домотканого лляного полотна.
Поверх полотняної сорочки жінки та дівчата обов’язково одягали безрукавку – камізолю, яка спочатку була більш прямого крою, а пізніше приталеніша і завершувалася вона заокругленими клинцями.
Із домотканого полотна чинуватого переплетення виготовляли кабати, які слугували верхнім нагрудним вбранням і також яскраво прикрашалися вишивкою. Особливо це можна було помітити у святковому та весільному вбранні, де на білому фоні лляного полотна ми бачимо чіткі контрастні геометричні орнаменти, виконані переважно червоними та чорними кольорами.
Яворівський жіночий народний стрій в першу чергу є впізнаваний за своїми головними уборами. Оскільки саме на Яворівщині ми можемо зустріти такий унікальний головний убір як – бавниця, який не зустрічається в інших етнографічних регіонах України. Бавниця – це вінкоподібний головний убір, який виготовлявся із прямокутного полотна одну частину якого прикрашали вишивку. Одягалася така бавниця на чоло, по’язувалася у вигляді стрічки, або по-іншому можна сказати – чільця. Бавницю одягали як дівчата, так і жінки. Тільки жінки поверх бавниці обов’язковопов’язували вишиту хустину.
Яворівські народні хустини виготовляли спочатку із домашнього лляного полотна, а пізніше почали робити вишивку на фабричному білому полотні. Ми приготували для вас три варіанти яворівських народних хусток . Два із них виготовлені у техніці гладі на яких переважає рослинна орнаментика, один варіант, це більш раніша хустина початку ХХ ст., яка виконана у техніці хрестикового вишиття і на ній переважає також рослинна орнаментика, але більш згеометризована.
Як один із варіантів жіночого взуття на Яворівщині побутували плетені із рогози постоли – лапці, а також як доповненням та аксесуаром до жіночого строю були плетені із рогози сумки-кобелі.
Одним із яскравих прикладів яворівського народного мистецтва є дерев’яна Яворівська забавка, яка розписувалася яскравими барвами. Яворівська забавка відзначається простотою форми та складним рухомим механізмом .
Ми пропонуємо вашій увазі три яворівські забавки це: пташка, паяци (або гультяї) та іграшка коник.
Любава СОБУЦЬКА
завідувач відділу народного мистецтва НМЛ ім. Андрея Шептицького
