Одним з найбільш цікавих персонажів ранньмодерного Львова був Ян Димітр Соліковський. Католицький архієпископ Львова, він був особою з надзвичайно цікавою для свого часу біографією, яка дозволила йому «відзначитись» у багатьох знаних подіях того часу. Тож пропонуємо вам поглянути на невигадані надзвичайно цікаві сторінки з життя Яна Соліковського та спробувати заглибитись у питання, яким був його вплив на історію Львова (та і не лише Львова).
![Ян Соліковський](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/sol1.gif?resize=696%2C898)
Народився Ян у протестантській родині і був найстаршим з семи синів Яна з Сєрадза та його дружини Сусанни. Про його ранні роки життя відомо не дуже багато. Так, від зими 1556/1557 року до червня 1559 р. він навчався у Краківському університеті. За порадою знаного релігійного діяча Флілпа Меланхтона батькові Яна, він продовжив своє навчання у німецькому Віттенберзі. Після повернення на батьківщину був при дворі земського судді Яна Кшиштопорського.
Згодом, Ян Соліковський приймає католицизм (зміна конфесії для ранньомодерної людини сприймалась набагато спокійніше ніж у наш час і протягом життя людина могла змінити конфесійну приналежність 3-4 рази). Ян вступає на службу до куявського Якуба Уханського. Згодом Соліковський саме йому присвятив один зі своїх панегіриків. У цей час Соліковський познайомився з Петром Скаргою, Мартином Кромером та іншими діячам.
![Кафедральний собор у наші дні](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/sol3.gif?resize=696%2C522)
Після смерті у 1572 р. короля Сігізмунда ІІ Августа, Соліковський активно втручається у процес виборів нового короля Речі Посполитої. Свою думку він виклав в анонімних, недрукованих, але широко розповсюджених творах. Спочатку підтримував кандидатуру Максиміліана Габсбурга, а згодом — Генріха (Анрі) Валуа. 21 березня під час коронаційного сейму було зачитано підготовлений ним лист. Після втечі Генріха Валуа, Соліковський вирушив до Франції, щоб переконати його повернутись.
![Стефан Баторій](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/sol5.gif?resize=696%2C818)
Після обрання королем Стефана (Іштвана) Баторія, він вирушив йому назустріч та зустрівся з ним у Снятині 3 квітня 1576 року, де переконував його у правильності католицької віри. Після цього він супроводжував короля до Кракова. Разом з королем 12 березня 1582 року прибув до Риги. Після призначення 1 травня віленського біскупа Юрія Радзивілла адміністатором Інфляндії став одним з його найближчих соратників.
![Львівська катедра. Одна з реконструкцій вигляду](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/sol7.gif?resize=696%2C928)
8 листопада 1582 року Стефан Баторій звернувся до Папи Григорія ХІІІ з приводу призначення львівського архієпископа. 28 березня 1583 року Соліковський отримав затвердження Папи на посаді, але фактично вступив у керівництво львівською кафедрою 1 липня того ж року. У травні 1586 року вирушив як посол разом з Анджеєм Баторієм до Риму до Папи Сикста V. Під час нових виборів короля, підтримав кандидатуру шведа Сігізмунда ІІІ Вази та сприяв нормалізації стосунків зі шляхтою.
![Гедеон Балабан](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/sol6.gif?resize=696%2C771)
У 1590 році львівський єпископ Гедеон Балабан повідомив про намір укласти унію з католицькою церквою, що Соліковський сприйняв досить скептично, враховуючи конфлікт Балабана з Патріархом і Львівським Успенським братством. Соліковський ввів вивчення катехизму в неділю після полудня, протегував братство св. Анни, у 1597 році утворив Братство Милосердя, підтримував побожні банки, скриньки св. Миколая, братство св. Лазаря. Одним з найбільш епохальних його кроків на посаді архієпископа полягав у тому, що у 1584 році він привіз до Львова єзуїтів, які від цього часу розпочали свою діяльність у місті, а у 1608 році навіть відкрили свій навчальний заклад. У 1600 р. він дав кошти для будівництва нового костелу бернардинів у Львові. Запам’ятався Соліковський також певними конфліктами з православною громадою Львова, зокрема спробами заборонити відповідні богослужіння.
![Катедра на початку 20 ст.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/sol8.gif?resize=696%2C1037)
14 липня 1601 р. він підписав свій заповіт. Після своєї смерті у 1603 році, був похований в Латинській катедрі Львова, в презбітерії існував «надгробок» з епітафією, де було вказано, що він прожив 74 роки. Під час реставрації храму у XVIII столітті надгробок було втрачено. Один з чільних діячів ранньомодерного Львова, Ян соліковський залишив непересічний слід як в його історії так і в історії Речі Посполитої.
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела:
- Вирський Д. С. Соліковський Ян-Димітр // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 699.
- Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові. — Львів : Каменяр, 1991.
“Запам’ятався Соліковський також певними конфліктами з православною громадою Львова, зокрема спробами заборонити відповідні богослужіння.”
НІЧОГО СОБІ, – “ПЕВНИМИ КОНФЛІКТАМИ”!!!
То це у Вас “конфліктом” називається!?
Що ж… очікуємо допису про “певні конфлікти” НКВС із українськими “куркулями” в 1932-33 роках!!
Ну вперед же!..