На початках зародження та становлення курортного життя в Трускавці він був невеличким селом зі скромною лісничівкою та греко-католицькою парафією, про що говорять як українські так і польські літературні джерела.
І саме тоді на початку ХХ ст. в 1827 році місцевий управитель трускавецького камерального маєтку поляк Юзеф Міцевський вирішив закласти підвалини бальнеологічного курорту, отримавши офіційний дозвіл від австрійської влади на прибудову до місцевої корчми невеличкої водолікарні на чотири кабінки для приймання ванн з цілющих сірково-солоних вод з місцевих джерел, що виходили самовільно на поверхню землю і про цілющі властивості яких місцеві жителі знали з давніх-давен.
Потреба забезпечити курорт кращими та ширшими можливостями для лікування змусила місцеву камеральну владу до будівництва нової водолікарні. До 1836 року було збудоване окреме приміщення водолікарні (лазнички), яке складалося вже з 8 кабінок для приймання водних процедур та водночас було зведено кілька будинків готельного типу для приїжджих.
В середині ХІХ ст. на лікування до Трускавця їхало від 70 до 90 чоловік в сезон, що тривав всього кілька місяців. Проте поступове зростання кількості клієнтів курорту потребувало нових комфортних приміщень як для громадських і лікувальних установ, так і для проживання, що ввело Трускавець у першу фазу архітектурної курортної забудови, для якої характерними є класицистичні будівлі та споруди, які не збереглися до сьогоднішнього дня.
Наочне, дещо навіть художнє уявлення про курорт Трускавець середини ХІХ століття дають літографії Александера Тітца, виконані майстром у 1854 році та ще декілька літографій невідомого нам автора 1871 року.
Житлові одноповерхові будинки, що розташувались в центрі курорту, яку звали Долиною та в яких приймали відпочивальників на фасаді містили герби власників, згадується в джерелах.
*Літографія – спосіб друку, при якому фарба під тиском переноситься з плоскою друкованої форми на папір. В основі літографії лежить фізико-хімічний принцип, що припускає одержання відбитка з абсолютно гладкій (каменю), яка, завдяки відповідній обробці, набуває властивості на окремих своїх ділянках приймати спеціальну літографську фарбу.
Галина КОВАЛЬ
директор музею міста-курорту Трускавця
