Монументальна скульптура на вулицях і площах міста в нас традиційно асоціюється з гранітними чи рідше бронзовими постатями. Проте, в часи радянської влади у Львові постав новий вид монументалістики – зелені скульптури. Будучи значно дешевшими і простішими у виготовлені, вони з легкістю поставали в різних місцях міста та в різних образах, часто замінюючи одна одну.
Різнотематичні квіткові композиції у вигляді панно та ваз були дуже популярним елементом оздоблення парків та скверів у ті роки. Роботи виконував Львівський трест зеленого будівництва. Помилково вважають, що трест базувався в будівлі колишнього садівничого господарства довоєнного львівського книгаря Бернарда Полонецького на вул. Мічуріна, 7 (тепер вул. П. Карманського). Проте, це не зовсім так.
Насправді трест мав досить розгалужену структуру. У його складі було чотири дільничні управління – по одному в кожному районі міста. Відомо, що одне із таких управлінь знаходилося в парку ім. І. Франка, в будівлі, що збереглась і досі.
Додатково трест мав у своєму розпорядженні ще шість господарств. Одне із них – насіннєве, якраз таки розміщувалось за адресою Мічуріна, 7. Загалом господарства були розкидані по цілому Львові, і містилися на Персенківці, Тракті Глинянському, на вулиці Динамівській (Чмоли), вулиці Інститутській (Свєнціцького), площі Марченка (Тершаківців). Головне управління тресту ж розміщувалось поруч зі Стрийським парком на вулиці Пархоменка (Самчука).
Цікаво, що найпершою з’явилась інсталяція у вигляді панно з квітів, що утворювали портретне зображення Івана Франка. Встановлено її було біля початку однойменного парку навпроти Львівського університету. Зараз в цьому місці монумент Каменяреві. Панно, між іншим, поновлювалось з року в рік, постійно оновлюючи і змінюючи образ Франка, аж поки в 1964 році не звели монумент.
Але, встановивши портрет українського діяча, трестові не обійтися було від ідеологічних інсталяцій, яких вимагала від них влада. Тому, уже в 1948 році з’явилось панно з квітів у вигляді портрету В. Леніна. Встановлено його було на вул. 1 травня (пр. Свободи), біля залишків колишнього оборонного муру, поруч із стінами Єзуїтської колегії. Існують свідчення, що одночасно з зображенням вождя всіх пролетарів у Львові також встановили композицію із квітів у вигляді портрету Сталіна. Проте, з’ясувати де саме розташовувалась ця інсталяція, чи хоча б знайти її світлини нам не вдалось.
Схоже на те, що ідеологічні інсталяції були не до вподоби й представникам Тресту, оскільки такі їхні витвори стояли зазвичай не більше року. Та й ідеологічно забарвлених інсталяцій як таких було зовсім небагато. Виконували їх ще в такому руслі, що для жителів Львова, навіть комуністів, Наприклад, в другій половині 50-х років на вул. 1 травня (пр. Свободи), посеред клумби, що зберіглась і до сьогодні, було встановлено інсталяцію у вигляді Московського Кремля. Згодом, на місці цієї композиції з’явилась інша, набагато більша і вишукана, у вигляді розквітаючої квітки.
Зображення кремля можна було помітити і на квітчастій амфорі перед входом до парку Франка, на місці де стояв пам’ятник А. Голуховському. Загалом, це місце було одним із найпопулярніших для тресту. З року в рік тут встановлювались різноманітні зелені скульптури. Наприклад, в 1956 році до 700-ї річниці Львова в цьому місці спорудили декоративний квітковий куманець з написом «700». Наступного року ця ж інсталяція набула нового змісту і була присвячена 40-й річниці «Великого жовтня», про що сповіщали відповідні написи на ній. В наступні роки тут розміщувалась й квіткова ракета, і різні квіткові вази, аж до перенесення в це місце чавунної вази Торвальдсена, історія котрої, мабуть, теж варта окремої розповіді.
Традиційно, змінювали одна одну й інсталяції на вулиці 1 травня (пр. Шевченка). Окрім згадуваних Леніна та Кремля, розміщувались тут зелені витвори у вигляді ваз з візерунками. В 1956 році, знову ж таки з нагоди 700-ї річниці Львова тут з’явилась декоративна трирівнева квітка.
Часом Трест зеленого будівництва споруджував зовсім оригінальні й нетипові для цього виду мистецтва композиції. Наприклад, в 1955 році в парку Франка, поруч з будівлею дільничного управління, було встановлено квітковий календар.
Традиція квіткового годинника біля мурів Бернардинського монастиря також започаткована славнозвісним трестом. Протягом років використовувався один й той самий механізм годинника, проте квіткове оформлення постійно змінювалося. Так, в 1960 році годинник мав квадратний циферблат, а пізніші роки – округлий. Однак, перед 1976 роком, в ході реконструкції оборонних мурів монастиря, квітковий годинник забрали. Сучасний аналог з’явився аж в 2010 році.
Цікаво, що найтривалішою зеленою інсталяцією, яка простояла близько 40 років, було панно з портретним зображення Т. Шевченка. Розміщувалось воно з 50-х років на місці пам’ятника О. Фредрові. Зникла ця інсталяція аж з настанням незалежності України, коли в 1994 на цьому місці постав пам’ятник М. Грушевському.
Володимир ПРОКОПІВ
Джерела:
Інтернет-портал lvivcenter.org
Котлобулатова І. Львів на фотографії 1860-2006. – Львів, 2006.
Котлобулатова І. Львів на фотографії-2: 1860-2011. – Львів, 2011.
А іще була в Парку Культури на Дзержинського, наверху спуску, з якого спускались на санках. Чи то Ленін, чи то Шевченко.