Як рахувати дні, або декілька штрихів до історії впровадження григоріанського календаря

0
152
Як правильно рахувати дні, або декілька штрихів до історії впровадження григоріанського календаря

У другій половині XVI століття у різних куточках християнської цивілізації добре розуміли, що календарне і дійсне весняне рівнодення не співпадають. Саме тому у 1582 році папа римський Григорій ХІІІ, спеціальною буллою “Inter gravissimas”, оголосив запровадження нового календаря, який стали називати григоріанським, або новим стилем. Датування за юліанським календарем означували як старий стиль. Новий календар у володіннях європейських монархів вводили нерівномірно і в різний час. Король Речі Посполитої Стефан Баторій розпорядження щодо вжитку даного календаря видав 5 (15) жовтня 1582 року. Впровадження нового літочислення не підтримали на соборі у Константинополі, що відбувався у листопаді 1583 року. Відтак ця ситуація не могла не вилитись у конфлікт. Емоційний градус суперечок знайшов відображення і в джерелах. Зазирнемо за лаштунки історії й оцінимо, що писали про календарне питання видатні полемісти того часу.

Папа Григорій ХІІІ. Фото з https://uk.wikipedia.org/
Папа Григорій ХІІІ. Фото з https://uk.wikipedia.org/

Для Львова згадане вище питання має особливе звучання, адже саме тут спроби введення нового календаря закінчилися вуличними сутичками й загостренням відносин між християнами східного і західного обряду. Хоч спалахи подібного характеру мали місце також і в Луцьку, Вільні і ін., але саме у Львові перед вірними закривали храми і забороняли публічні процесії. Ця історія закінчилась судовим процесом між православним єпископом Гедеоном Балабаном і католицьким єпископом Яном Димітром Соліковським. Ситуація у державі також була непростою. Отож, король Баторій видав інші, більш м’які та лояльніші розпорядження, що було закріплено і постановами Сейму. Суспільну напругу це послабило, але дискусію довкола календарного питання не зупинило.  

Ян Дмитро Соліковський, львівський латинський архієпископ (1583 - 1603 рр.)
Ян Дмитро Соліковський, львівський латинський архієпископ (1583 – 1603 рр.)

Касіян Сакович

Даний церковний діяч, часто дуже суперечливий та одіозний, народився у 70-х роках XVI століття в містечку Потеличі, що біля Рави-Руської (сьогодні село на Жовківщині). Він був ректором Київської братської школи і наставником іншого непересічного та дуже знаково діяча того часу – брацлавського і київського воєводи Адама Киселя. В історію Касіян Сакович увійшов, перш за все, як автор “Віршів на жалісний погреб […] Петра Конашевича-Сагайдачного”, чим зробив собі репутацію не просто талановитого літератора, а ще й здібного концептуаліста. Проте зараз Сакович нас цікавить як автор “Старого календаря …” (1640), у якому він роздумував про календарне питання.

Зображення козака і титульна сторінка твору Касіяна (Саковича) "Вірші на жалосний погреб..."
Зображення козака і титульна сторінка твору Касіяна (Саковича) “Вірші на жалосний погреб…”

Характерно, що це питання Сакович оцінював не з точки зору традицій і звичаїв, а більш раціонально – говорив про новий календарний як більш точний, а тому підтримував його запровадження, дотримання старого, юліанського, полеміст вважав “абсурдом”. Ці погляди було надруковано, але широкої підтримки вони не знайшли. Можливо, що це і стало однією з причин, через які Касіян Сакович перейшов у римо-католицизм. Останнє трапилося на початку 40-х років XVII століття. Властиво для себе, цей полеміст емоційно, а десь навіть різко прокоментував зміну конфесії: “Я залишив облуди, єресі та забобони греко-руські, про знищення яких не турбується унійна влада, а тих, які хотіли викоренити їх, переслідують. Я, на жаль, на собі відчув це, коли через видання книги виявив їх видиму облуду в календарі, а потім показав їм невеликі помилик та блуди…За це мене переслідували мало не до смерті”.

Іпатій Потій та Кирило Терлецький

Ініціаторами Берестейської унії, яка дала старт унійній (пізніше греко-католицька) церкві, з православного боку були володимирський єпископ Іпатій Потій та луцький єпископ Кирило Терлецький. Знаково, що вони обоє спочатку були готові приймати новий календар, що їм було запропоновано під час перемовин у Римі. Однак, на місцях ця ідея не отримала схвалення і їй дуже противились. Відтак від переходу на новий календар довелося відмовитись. Аргументували свою позицію досить просто – не хотіли аби їх звинувачували у “новинах”. У одній з найвідоміших праць Іпатія Потія, “Унії”, розгляду календарного питання присвячено цілий артикул – четвертий. Щоправда, якоїсь принципової чи категоричної позиції автор не пропонує.

Митрополит Іпатій (Потій). Фото з uk.wikipedia.org
Митрополит Іпатій (Потій). Фото з uk.wikipedia.org

Іван Дубович та Пахомій Война-Оранський

З унійного боку проти Касіяна Саковича, який продовжував відстоювати новий календар навіть після переходу на римо-католицизм, виступили єпископ Пінський і Турівський Пахомій Война-Оранський та дерманський архімандрит Іван Дубович. Своє бачення цієї проблеми останній, зокрема, запропонував у праці “Календар правдивий Христової Церкви”. Цю роботу було написано у Дермані, а видано у Вільні. Твір містить розлогу історичну складову і не відзначається надмірним полемізмом. Подекуди автор визнає застарілість юліанського календаря. Водночас, він і не є прихильником запровадження григоріанського. Пахомій Война-Оранський займав більш радикальну позицію – він був противником впровадження григоріанського календаря і навіть має праці, спрямовані проти ідей Касіяна Саковича.

Митрополит Київський, Галицький та всієї Русі Петро Могила. Фото з https://uk.wikipedia.org
Митрополит Київський, Галицький та всієї Русі Петро Могила. Фото з https://uk.wikipedia.org

Список полемістів, які згадували або роздумували про реформу календаря, зверталися до цієї проблеми, можна продовжити: тут і ректор Острозької школи Герасим Смотрицький та його “Календар римський новий”, також випускник Львівської братської школи Захарія Копистенський і його “Палінодія”. Врешті, митрополит Петро Могила і багато інших. Загалом, з нашої точки зору, тогочасні полемісти, у своїй більшості, видаються надмір консервативними і вірними традиції та звичаям, не готові до змін. Це цілком типово і характерно для того часу. Врешті, до сьогодні також не так багато змінилося…

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

  1. Гулюк Є. Різдво у Львові, яке “посварило” львівського архієпископа та короля // Фотографії старого Львова, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/rizdvo-u-lvovi-yake-posvarylo-lvivskoho-arhijepyskopa-ta-korolya/
  2. Дзюба О. Сакович Касіян // Енциклопедія історії України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/
  3. Довбищенко М. Повернення з небуття: рукописна та друкована спадщина дерманського архімандрита Івана Дубовича [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://heritage.oa.edu.ua/assets/files/dovbyshchenko_dybovych.pdf
  4. Кралюк П. Григоріанський календар і церкви в Україні. Про це активно дискутували ще у XVII столітті // Радіо Свобода, 2019 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/30326987.html
  5. Павлишин О. З історії впровадження григоріанського календаря в церковне життя українців // Патріярхат [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.patriyarkhat.org.ua/istoriya-vprovadzennya-hryhorianskoho-kalendarya-d-halychyni/

Leave a Reply

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.