Ранок 14 жовтня 2015 року на Яворівському полігоні розпочався цілком звично. Канадські військові відпрацьовували ранкову навчальну програму, голосно кричали і махали руками американські солдати на навчаннях, вправлялися на стільбах українські вояки. Всюди сновигали різні модифікації американського армійського позашляховика HMMWV M998, більше відомого як Hummer.
А в цей час на плацу відбувались небачені речі. З самого ранку тут уже розташувалися величезні намети, похідні кухні , казани та грилі. Все варилося, смажилося, пеклося, диміло і поширювало неймовірно апетитні аромати їжі. Весело і заклопотано метушився по плацу головний куховар пан Сергій зі своїм символом влади у вигляді черпака. В повітрі відчувалося наближення свята.
Рівно о 14.00 на плацу розташувалися намети з кухнями різних країн світу. В наметі під американським прапором апетитно пахли стейки з м’яса та риби, тішили око рум’яні хот-доги і ще щось, назву чого важко запам’ятати, але на смак не забудеш. Канадська кухня була представлена картоплею фрі, різними м’ясними делікатесами, булочками і знаменитим кленовим сиропом. В козацькому наметі слинка текла від апетитного кулішу, бограча та шматків запашної баранини. А в наметі з традиційною українською кухнею можна було почастуватися варениками зі шкварками та сметаною та розкішними хрусткими дерунами.
Українські, американські та канадські військові мали можливість познайомити з різними кухнями та дізнатися один про одного щось поза програмою військових навчань. До слова, велика частина і американських і канадських військових є колишніми громадянами України і дуже добре спілкуються Українською. Тому мовне питання при спілкуванні не було першорядним.
А ще була святкова програма організована силами ансамблю Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Був виступ оркестру військових, танцювального колективу, вокальні номери та цікаві конкурси. Спочатку ансамбль розважав солдатів, а згодом солдати взяли баян і почали розважати оркестр і самих себе. Закінчилося все спільними піснями і виконанням гімну України.
Ще однією родзинкою свята був великий святковий торт. Над його спорудженням працювали кращі кондитери Львова і він був повністю їстівний. Ну, принаймні до кінця світа нічого не залишилось. 🙂
Неформальне спілкування між військовими сприяло налагодженню дружніх стосунків. Хто, знає, може ці стосунки стануть початком великої друби між військовими таких різних і, водночас, таких подібних держав. Держав, де в канадській армії служить Іван, родом з Івано-Франківська, а в американській – Христина, родом з Чернівців.
Свято закінчилося досить швидко, за військовим уставом з настанням відбою. Але гордість залишилася. Гордість за цих звичайних хлопців, котрі так просто і без жодного пафосу говорять про війну і про своїх друзів, про настання миру і про дружин та дітей, котрі чекають їх дома. Гордість за справжніх захисників України.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ