Ми продовжуємо розповідати вам про унікальні музеї та безцінні експонати з музеїв Львова і сьогодні науковий співробітник Музею мистецтва давньої української книги, відділу Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького Жанна Спірідонова розкаже нам як монахи у Львові друкували книги на прикладі друкарського верстату XVII століття.
Ми знаходимося в інтерєрі друкарні XVII століття. На цих верстатах монахи працювали до 1939 року. Пізніше вони їх сховали в підвалах, але в радянські часи вони були знайдені і було вирішено зробити музей Івана Федорова в Онуфріївському монастирі.
В нас тут зберігається набірна каса, де власне монахи зберігали шрифти, прес, який використовували, для того щооб спресувати вже готову книгу, або для того, щоб розпрямляти папір. Власне на самому верстаті книжки друкувалися. Працював він таким чином: на себе повертали ручку, і столик відходив трошки вперед, гвинт, який не зберігся, піднімав піан. Піан мав на собі 8 або 10 голочок, на які прикріплювався папір, щоб він не зсувався. Наборщик в спеціальну дерев’яну рамку набирав текст, фарба на шрифти наносилася спеціальним валиком, який обтягнутий телячою шкірою. Підготовлену форму клали під піан. Піан опускався і папір притискався до шрифтів – робився відбиток.
Пізніше піднімали піан і знімали листочок – обов’язково перечитували віддруковане щоб уникнути помилок. Якщо ж все було добре – з тої форми починали друкувати тираж, стільки разів, скільки хотіли мати книжок. За рік можна було надрукувати близько 1000 примірників. Але збути книгу було дуже важко, бо книга була дуже дорогою, а населення малограмотне і не дуже забезпечене.
Одним з найвидатніших друкарів Ставропігійського братства був Михайло Сльозка. Є припущення що він працював саме на цих верстатах до того часу, як отримав королівські привілеї і відкрив свою першу приватну друкарню у Львові на вулиці Сербській, 1 – перший кутовий будинок, де й нього на першому поверсі була друкарня.
Михайло Сльозка створював дуже високу конкуренцію Ставропігійському братству, бо його книжки були дуже гарно оформлені і продавалися навіть краще ніж книжки Ставропігійського братства.
Фото Софія ФОРОСТИНА
