Мабуть, зараз залишилось небагато тих, хто пригадує часи, коли вулиця Підвальна була вільна від десятка розкладачок зі стосами стареньких книжок. Ще менше людей зможуть пригадати площу перед Королівським арсеналом без солдата, чию шинель перетворили на робочий фартух, кирзові чоботи навіть не замаскували, а на плечі почепили голову з довгими пасмами волосся і бородою та назвали Іваном Федоровим. І тільки одиниці зможуть описати невеличкий скверик, котрий колись був приємним тихим антиподом сучасної імпровізованої книжкової толоки.
Історія даного скверу бере свій початок з другої половини XIX століття – саме цим часом датовано найдавніші його фото. Зауважимо, що вулиця Підвальна, на якій він безпосередньо знаходився, утворилась теж не надто давно. Сама назва вулиці, а особливо її первинненайменування «На валах», свідчить, що розмістилася вона на місці, де ще до кінця XVIII стояли міські оборонні мури. Перша згадка про неї відноситься до 1801 року.
На планах міста, де фігурує дана вулиця, зелені насадження поруч з Успенською Церквою та Королівським арсеналом, вперше позначені в 1890 році. На попередньому плані міста, що датований 1887 роком, цих позначень ще немає. Тож, приблизною датою створення скверику можна вважати проміжок часу між 1887 та 1890 роками. Однак, цілком довіряти тодішнім планам Львова не варто. Скверик був зовсім невеликого розміру, а тому не завжди позначався на плані. До прикладу, на плані міста 1892 року він не позначений, а на плані 1895-го – знову присутній.
Зазначимо, що до початку Першої Світової війни певний затишок створював будинок, що розміщувався одразу поруч з Домініканським собором, поміж вуличками За церковною та Арсенальною, яких тепер немає. Зараз на цьому розмістився сквер площі Музейної. Сама будівля була знесена в 1914-1918 роках.
Трамваї теж не надто заважали відвідувачам скверу.Тоді він межував лиш з трамвайною лінією, що проходила по вулиці Руській. Колія ж в сторону площі Данила Галицького була прокладена аж на початку 50-х років. Тож, протягом довшого періоду свого існування даний скверик дійсно був тихим затишним куточком. Відомо, що на початок 1970-х років тут росли акації та бузок, на клумбах цвіли квіти, навколо стояли лавочки.
Однак, в 1958 році виконком Львівської обласної ради трудящих прийняв рішення, що місцем для майбутнього пам’ятника Першодрукареві повинен стати сквер біля Королівського арсеналу. Але, в 1964 році меморіальну плиту Івану Федорову, що мала передувати спорудженому впродовж наступного десятиріччя пам’ятнику, було закладено не перед арсеналом, а в сквері на площі Музейній. Про те, що пам’ятник мав бути встановлений саме на цьому місці, а не там, де тепер він розташований, свідчить фото його макету, котрий розміщений на площі Музейний, а сам Федоров направлений своїм поглядом в сторону вулиці Винниченка (тоді Радянської).
В ході підготовчих робіт на місці, де мав бути пам’ятник, майстри наткнулися на залишки оборонних мурів. Тоді й було прийняте рішення, щоб монумент стояв так, щоб з усіх трамваїв було видно. Проте, гарному обзору Першодрукаря «заважав» невеличкий скверик, який в 1975 році поспіхом було знесено. Під час земельних робіт виявили залишки Високого і Низького мурів, вежі Мулярів і Босацької хвіртки.
Зазначимо, що пам’ятник Федорову врешті-решт було зведено в 1977 році, а територія навколо нього змінила зелені квітчасті барви на мовчазні гранітні, тишу котрих, однак, руйнує гамір теперішнього книжкового ярмарку.
Володимир ПРОКОПІВ
Джерела:
- Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. – Львів, 2009. – 528 с.
- Лемко І. Цікавинки з історії Львова. – Львів, 2011. – 128 с.
- Інтернет-портал www.lvivcenter.org
- План королівського столичного міста Львова (Plan królewskiego stołecznego miasta Lwowa (z entklawą Jalowiectakze Maszów. Lwów. I cześć) 1890 року.
