З ім’ям австрійського імператора Франца Йосифа І пов’язане перетворення Австрії в Австро-Угорську монархію, утворення Троїстого союзу та розв’язання Першої світової війни.
А у місті Лева він удостоївся поетичного твору, що зайняв кілька газетних сторінок. У жовтневий день 1851 р. його привітала львівська газета «Зоря галицька» урочистою одою «Руськая песнь, воспетая львів’янином в радостное торжество прибития Его Величества всемилостивейшего и вседержавней- шего Австріі царя Франца Іосифа І в столичний Австрийской Руси город Львов», де були такі рядки:
Франц Іосиф цар во руской земли днесь
Как яркаго солнца свет
Блистит в городе Льва, и Народ весь
Шлет ему благой привет.
«Десять минутами перед 2 годиною с полудня на високому замку началися 101 вистрели, обвещающи приезд Его Величества. Также почали во все звони звонити. Єго величество на коне в ріцарском віде поспешил во град в мундире генеральстком. А когда стемнело, запалено огни бенгальсткі, искрящиеся синьо, а потом червоно».
![Перший візит Франца-Йосифа до Львова у 1851 році](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/01/cisar1.gif?resize=696%2C434)
Кількаденна програма офіційного перебування була насиченою. Імператор слухав літургію в кафедральному соборі, спостерігав за маневрами у Янівському військовому таборі, відвідав церкву великомученика Георгія і в’язницю у Бригідках.
![Латинська катедра. Вигляд на початок XX ст.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/04/Latin_cathedral_lemberg_old.png?resize=685%2C1097)
Завітав до міської стрільниці, де «вистрілив з штупа до целі і трафил в ону, и заоохотил членов общества назначить 50 нагород за наилучшие вистрели». А потім разом з почтом «удалилися на Пал, даний шляхтою становою в забудованью Оссолинскаго, где госпожа наместникова представила Єго величеству дамі і деві, а он благоволил с некоторіми лицами говорити, и придивляся плисі, которіе розпочалися вальцем».
![«Стара» стрільниця на вулиці Лисенка та прилеглий до неї ботанічний сад у 1828-1848 рр. Листівка 1916 року](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/12/16-1915.jpg?resize=696%2C451)
Піднявся імператор і на Піскову гору, де на його честь було влаштовано народне свято. «Банди пригравали песни народні, также руски, межи іними коломійки. Его величество низошли из повоза и призволили сей горе називатися «Горою Франца Иосифа», и зараз поприбивани білі написи про це».
![Піскова гора на початку XX століття, поштівка](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/01/18.jpg?resize=696%2C451)
З гори — знову на долину, до архієпископської кам’яниці, яку прикрасили шість вітальних транспарантів, написаних відповідно «німецькою, рускою, польською, вірменською, латинською та жидовскою мовами».
![Франц Йосиф І з династії Габсбургів](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/10/terorysty4.jpg?resize=696%2C950)
Русини щиро вітали гостя, адже за новою конституцією вони були прирівнені в правах з усіма національностями, а ще було скасовано панщину, а ще з’явилася перша руська газета «Зоря галицька». А ще сам імператор «заложив камень угольний на дом руско- народній і втору местку церков руску, и пересмотрел чертежи их, приняв в память сего торжества стихи».
![](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2014/11/Narodnyiy-dom-vo-Lvove-konets-XIX-veka..jpg?resize=696%2C507)
При величезному скупченні людей відбув імператор до Тернополя. А розчулений львівський газетяр підсумував побачене й пережите за кілька незабутніх днів: «В той славе для всемилостивейшего нашого монарха не можно було не подумати собі: «Господи! добре нам зде бить!»
Георгій МАЦЕНКО
Джерело: Маценко Г. Славетні гості Львова. Львів: Апоріорі, 2010