Виставка «Києво-Візантійська традиція» відкриється у Львівському музеї історії релігії

239
Свв. Володимир і Ольга. Свв. Антоній і Теодосій Печерські. Фрагмент іконостаса з церкви Св. Миколая у Золочеві. 1911 р. Худ. М. Сосенко. Полотно, олія.
Свв. Володимир і Ольга. Свв. Антоній і Теодосій Печерські. Фрагмент іконостаса з церкви Св. Миколая у Золочеві. 1911 р. Худ. М. Сосенко. Полотно, олія.

В четвер, 12 листопада 2020 року, о 16 годині у Львівському музеї історії релігії (вул. Музейна, 1) відкриють постійнодіючу виставку «Києво-Візантійська традиція: образ і пам’ять».

Виставка побудована у приміщенні дорміторію (спальні) колишнього домініканського монастиря XIV–XVIII століть, де зараз розташований Львівський музеї історії релігії.

Відомий архітектор-реставратор, кандидат архітектури, дослідник архітектури та містобудування Галичини Роман Могитич, як і багато інших вчених, атрибутує цю залу як частину палацового комплексу князя Лева, про що свідчать як давня традиція, так і колони романського стилю, збережені тут.

Розп’яття. Барельєф двобічний. Початок ХХ ст. Липа, різьблення.
Розп’яття. Барельєф двобічний. Початок ХХ ст. Липа, різьблення.

Мета виставки – показати історію Києво-Візантійської традиції в Галичині, яка бере свій початок від Володимирового хрещення 988 року. Адже запровадження християнства в давньоруській державі наприкінці Х століття було епохальною подією в історії України, поворотним пунктом усього її подальшого історичного розвитку, який прилучив Київську Русь до європейської християнської цивілізації. Духовними спадкоємицями церкви Київської Русі вважають Українську греко-католицьку церкву і Православну церкву України. На основі музейних пам’яток організатори виставки розкажуть, як формувалися і зберігалися наші національні традиції у цих двох церквах.  

Про історію саме Київської Русі розповідають ікони відомого галицького художника Модеста Сосенка, 1911 року: «Святі Константин і Єлена», «Святі Антоній і Феодосій Печерські», «Святі Володимир і Ольга», «Святі Кирило і Мефодій», нагрудні хрести давньокняжої доби – енколпіони, а також портрет князя Лева Даниловича. Варто зауважити, що саме галицькі князі Лев Данилович і його наступник Юрій I Львович зберегли окремішність української церкви.

Св. Андрій. Феретрон. 1777 р. Дерево, темпера, різьблення, золочення.
Св. Андрій. Феретрон. 1777 р. Дерево, темпера, різьблення, золочення.

Про період XVI–XVIII століть, коли відбулося з одного боку відродження православної церкви, яке пов’язане з діяльністю Львівського Успенського братства, а з другого – утворення греко-католицької церкви, яка виникла внаслідок укладення Берестейської церковної унії, розповідають портрети визначних діячів того часу («Князь Костянтин Острозький», «Петро Могила», «Гедеон Балабан»), стародруки українських друкарень. Цікавими є карта «Україна або козацька земля…» 1712 року, «Портрет-прославлення митрополита Атанасія Шептицького» 1729 року, інші.

Найбільшу увагу в експозиції приділено періоду XIX–XX століть. Порушено питання ролі релігії й церкви в контексті формування української національної свідомості та національної ідеї. Комплекс матеріалів розповідає про «епоху митрополита Андрея Шептицького». На огляд представлено особисті речі Митрополита: омофор, срібний свічник з його гербом, антимінс, який виготовив для Андрея Шептицького художник Юліан Макаревич 1901 року. (Презентують і вишитий антимінс саме за взірцем цього антимінса. Його виготовили у підпіллі, коли УГКЦ продовжувала свою діяльність у «катакомбах».) Це був складний час суспільних перетворень, українського національного утвердження, двох світових воєн. Говоритимуть про переслідування церкви радянським режимом, про її відродження і розвиток в Незалежній Україні.

Відвідувач ознайомиться з архівними документами парафії села Вовкова Пустомитівського району Львівської області: метриками смерті бійців УГА і самого села, де зроблено запис про те, що арештовано парафіяльного священника; побачить колекцію печаток греко-католицьких парафій. Неможливо оминути книгу «Апостол», яка видрукована у Львові, у друкарні Михайла Сльозки 1639 року. Під час Першої світової війни вона була прострілена кулею навиліт.

Свічник з гербом митрополита Андрея Шептицького.  1899 р. Срібло, штампування, гравіювання.
Свічник з гербом митрополита Андрея Шептицького. 1899 р. Срібло, штампування, гравіювання.

Доповнять виставку пам’ятки сакрального мистецтва. Це – ікони XVII–XX століть: «Святий Ілля Пророк», «Пієта» Володимира Овсійчука, «Богородиця Одигітрія», «Зачаття Святої Анни», старообрядницька ікона «Собор Києво-Печерських святих»…

Центральним символом експозиції є двобічний феретрон «Непорочне зачаття Богородиці», а на звороті – «Святий Андрій». Цю ікону створено для храму Покрови Пресвятої Богородиці, що у селі Верхній Дорожів Дрогобицького району, 1777 року. Написи виконано латиною і кирилицею.

Допитливих і цікавих чекають історії про процесійні хрести: один – із села Великополе, Яворівського району, що поблизу села Страдча, «Свята Ольго, святий Володимир, благословіть Україну в змаганнях» (988 – 1918 – 1938), інший – кінця XVII – початку XVIII століть (надійшов з ЛІМ). На лицевій стороні – розп’яття Ісуса Христа, а на звороті – символічне зображення смерті з клепсидрою у руках, як символом швидкоплинності земного життя.

Кураторки виставки – Надія Полянська, заступниця директора і Наталія Матлашенко, завідувачка відділу.

Олена МАЛЮГА
науковий співробітник ЛМІР

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.