В четвер, 12 листопада 2020 року, о 16 годині у Львівському музеї історії релігії (вул. Музейна, 1) відкриють постійнодіючу виставку «Києво-Візантійська традиція: образ і пам’ять».
Виставка побудована у приміщенні дорміторію (спальні) колишнього домініканського монастиря XIV–XVIII століть, де зараз розташований Львівський музеї історії релігії.
Відомий архітектор-реставратор, кандидат архітектури, дослідник архітектури та містобудування Галичини Роман Могитич, як і багато інших вчених, атрибутує цю залу як частину палацового комплексу князя Лева, про що свідчать як давня традиція, так і колони романського стилю, збережені тут.
Мета виставки – показати історію Києво-Візантійської традиції в Галичині, яка бере свій початок від Володимирового хрещення 988 року. Адже запровадження християнства в давньоруській державі наприкінці Х століття було епохальною подією в історії України, поворотним пунктом усього її подальшого історичного розвитку, який прилучив Київську Русь до європейської християнської цивілізації. Духовними спадкоємицями церкви Київської Русі вважають Українську греко-католицьку церкву і Православну церкву України. На основі музейних пам’яток організатори виставки розкажуть, як формувалися і зберігалися наші національні традиції у цих двох церквах.
Про історію саме Київської Русі розповідають ікони відомого галицького художника Модеста Сосенка, 1911 року: «Святі Константин і Єлена», «Святі Антоній і Феодосій Печерські», «Святі Володимир і Ольга», «Святі Кирило і Мефодій», нагрудні хрести давньокняжої доби – енколпіони, а також портрет князя Лева Даниловича. Варто зауважити, що саме галицькі князі Лев Данилович і його наступник Юрій I Львович зберегли окремішність української церкви.
Про період XVI–XVIII століть, коли відбулося з одного боку відродження православної церкви, яке пов’язане з діяльністю Львівського Успенського братства, а з другого – утворення греко-католицької церкви, яка виникла внаслідок укладення Берестейської церковної унії, розповідають портрети визначних діячів того часу («Князь Костянтин Острозький», «Петро Могила», «Гедеон Балабан»), стародруки українських друкарень. Цікавими є карта «Україна або козацька земля…» 1712 року, «Портрет-прославлення митрополита Атанасія Шептицького» 1729 року, інші.
Найбільшу увагу в експозиції приділено періоду XIX–XX століть. Порушено питання ролі релігії й церкви в контексті формування української національної свідомості та національної ідеї. Комплекс матеріалів розповідає про «епоху митрополита Андрея Шептицького». На огляд представлено особисті речі Митрополита: омофор, срібний свічник з його гербом, антимінс, який виготовив для Андрея Шептицького художник Юліан Макаревич 1901 року. (Презентують і вишитий антимінс саме за взірцем цього антимінса. Його виготовили у підпіллі, коли УГКЦ продовжувала свою діяльність у «катакомбах».) Це був складний час суспільних перетворень, українського національного утвердження, двох світових воєн. Говоритимуть про переслідування церкви радянським режимом, про її відродження і розвиток в Незалежній Україні.
Відвідувач ознайомиться з архівними документами парафії села Вовкова Пустомитівського району Львівської області: метриками смерті бійців УГА і самого села, де зроблено запис про те, що арештовано парафіяльного священника; побачить колекцію печаток греко-католицьких парафій. Неможливо оминути книгу «Апостол», яка видрукована у Львові, у друкарні Михайла Сльозки 1639 року. Під час Першої світової війни вона була прострілена кулею навиліт.
Доповнять виставку пам’ятки сакрального мистецтва. Це – ікони XVII–XX століть: «Святий Ілля Пророк», «Пієта» Володимира Овсійчука, «Богородиця Одигітрія», «Зачаття Святої Анни», старообрядницька ікона «Собор Києво-Печерських святих»…
Центральним символом експозиції є двобічний феретрон «Непорочне зачаття Богородиці», а на звороті – «Святий Андрій». Цю ікону створено для храму Покрови Пресвятої Богородиці, що у селі Верхній Дорожів Дрогобицького району, 1777 року. Написи виконано латиною і кирилицею.
Допитливих і цікавих чекають історії про процесійні хрести: один – із села Великополе, Яворівського району, що поблизу села Страдча, «Свята Ольго, святий Володимир, благословіть Україну в змаганнях» (988 – 1918 – 1938), інший – кінця XVII – початку XVIII століть (надійшов з ЛІМ). На лицевій стороні – розп’яття Ісуса Христа, а на звороті – символічне зображення смерті з клепсидрою у руках, як символом швидкоплинності земного життя.
Кураторки виставки – Надія Полянська, заступниця директора і Наталія Матлашенко, завідувачка відділу.
Олена МАЛЮГА
науковий співробітник ЛМІР
